Лікарю не мовчіть..

-Доброго вечора, підскажіть будь ласка де зараз знаходиться Євген Янович, він потрапив в ДТП, його швидка повинна була привезти.

-Доброго вечора, так поступав до нас один хлопчина, але він зараз в реанімація. Туда нікого не пускають, але можете почекати коло входу, можливо вийде лікар і ви вже його розпитаєтесь.

-добре, це куди мені йти?

-по коридору прямо, а потім зразу перший поворот направо і до кінця. Там будуть великі скляні двері де буде вивіска «Реанімація».

Він швиденько побіг до дверей і чекав поки вийде лікар, але нікого не було вже 30 хвилин. Спартак не знав що вже думати, спершись на стіну він скотився до підлоги. Закривши долонями обличчя,думав тільки про одне «щоб Женя жив і було все добре» він не переживе втрати його хлопчика.

Через деякий час, все ж вийшов лікар. Спартак підвівся і почав розпитувати.

Як там він? З ним все добре? Він буде жити?

-Лікарю не мовчіть я вас прошу, тільки не мовчіть.. З сумом вимовим той.

-У мене не дуже приємна новина. Він впав в кому, ніхто не знає коли він прокинеться але ми все зробимо можливе.

-К..кому, цее я винен дурень, ненавиджу себе.. Сльози навернулись на очах Спартака.

-Можливо краще їдьте додому, ви зараз нічим не допоможете. А завтра приїдете і я вам скажу які потрібно привезти ліки.

-Я буду тут, раптом він отямиться.

-Це ваш вибір. Сказав лікар і направився до наступних пацієнтів.

~~~

Минула перша ніч, Спартак майже не спав весь час думаючи про цю ситуацію.

До нього підходили медсестри з пропозицією десь присісти щоб він не стояв цілу ніч, але він не хотів покидати те місце, тому і тільки відмовлявся від всього.

З‘явився лікар, блондин підійшов до нього і зав‘язався не величкий діалог.

-Доброго дня, лікарю. Ви казали, що потрібно буде привезти якісь ліки. Що саме йому потрібно?

-Доброго дня, я зараз вам випишу на листочку, що потрібно купити. Тільки потрібні будуть дорогі препарати щоб він швидше отямився.

-Гроші це не проблема, я для його здоров‘я віддам все до останньої копійки, тільки щоб він жив.

-Я так розумію він вам дуже важливий друг, це похвально що існують такі люди поруч.

-Та не друг він мені, а майбутній наречений. Мала бути пропозиція через кілька днів, але ж ніхто не думав що так трапиться.

-Розумію вас, ми постараємось зробити все можливе щоб ваш наречений прийшов до тями. Лікар постукав його по плечу та віддав йому папірець із назвами ліків.

~~~~

Спартак  вийшов з лікарні, і направився до всіх аптек які були поряд.

Зайшовши в першу він протягнув папір фармаценвту, але той сказав:  «що у них нічого з цього немає».

Він обійшов ще кілька аптек, там також нічого не було з переліченого. Суббота втратив надію але по дорозі йому попалась ще одна аптека в яку він зайшов, і ось там нарешті виявилось все, що йому потрібно. Він думав, що посивіє за час поки шукатиме ті ліки, але все ж є спасіння.

Він подякував і направився до лікарні.

Знайшовши потрібного йому лікаря, він віддав йому все, що той написав.

-Ви великий молодець, ми негайно підемо і введемо йому потрібні препарати.

-Дякую, я буду чекати.

~~~

Пройшло ще дві сутки, телефон Спартака розривався від дзвінків та повідомлень.

Всім було цікаво де вони з Женею пропали. Але у нього не було ніякого бажання  відповідати, а тимпаче розповідати що трапилось. Тому він виключив свій телефон і просто поставив його назад собі в кишеню.

Новин не було ніяких, лікарі казали, що нічого не змінюється.

Спартак нічого не їв ці дні, і навіть не спав. Йому ставало погано з часом все більше і більше. Тому він все ж вирішив чогось перекусити в кафешці яка була в тій лікарні. Він ж не хотів щоб його також поклали лежати.

Минуло ще дві сутки.

Думки Спартака:

«Моє кошеня вже 5 сутку в комі, це жах.» «Я вірю що з ним все буде добре»

«Він моє сонечко, повинен триматись»

Весь час він був під тими скляними дверима, вони вже йому набридли але він не міг покидати це місце.

Вийшов лікар, з посмішкою на обличчі підійшов до Спартака.

-Вітаємо, ваш наречени отямився. Можете відвідати його.

-Що справді,як я довго цього чекав.

-так він лежить у сьомій палаті, тільки сильно його не обіймайте він ще занадто слабки для цього.

-Я зрозумів, спасибі вам.

Він хучіш направився до палати, відчинивши двері він побачив свого Женьку, який лежав весь у синцях.

Дивлячись у стелю, він не замітив як хтось зайшов.

Спартак підійшов до нього вже зі сльозами на очах, він не вірив що це справді Женька. Його переповнювали емоції та радість.

Женя повернув голову, і побачив таке рідне вже йому обличчя. Він попросив що блондин сів коло нього.

-Котику мій, з тобою все добре. Я так боявся, що ти вже не прокинешся.

Пробач.. пробач мене за все це я винен.

З складністю вимовив Спартак через сльози.

Женя підніс свою руку йому до обличчя, та великим пальцем стер каплі які стікали з його очей.

-Сонечко, це ти мене пробач. Я не мав їхати тоді, ми могли просто спокійно поговорити.

-ти не уявляєш наскільки я радий, що ти живий. Рідний я б не пережив якби щось трапилось. Схилився Спартак і поставив свою голову на край ліжка.

Женька гладив його волосся, тим самим заспокоюючи своє маленьке сонечко. Він вперше бачить щоб Спартак плакав, «значить дійсно я важливий для нього». Ця думка гріла душу Жені.

Зайшов лікар та повідомив про те, що завтра Женю випишуть додому.

Спартак подякував лікарю стискаючи його руку, і лікар покинув їх.

Вони мовчали, дивлячись один на одного.

Суббота роздивлявся синці, він розумів що потрібно буде лікувати це сонце дома. Але це тільки приносило йому задоволення, він любив піклуватись про Женьку.

Янович лежав дивлячись тільки в очі Спартака, так ніби тонув в них немов у тому океані. Вони були занадтно прекрасні.

Він хотів підняти голову щоб поцілувати Спартачка, але у нього не було сил це зробити. Блондин зрозумів, що хотіло кошеня, тому сам нахилився і ніжно поцілував його у такі рідні вже йому губи.

Поцілунок відчувався настільки гаряче та ніжно, ніби Спартак цілує його як останній раз. Він не хотів відриватись, здавалось що боїться його втратити, а поцілунок буде його тримати коло себе завжди.

Та все ж через те, що не вистачало повітря вони відірвались.

-Не бійся я не втечу від тебе.

-Та я знаю Женька, я знаю))

даліі будее.

В останньому розділі буде пропозиція якщо вам цікаво)