“Лю” від слова “Любити”

-Спартааак, – кличе Женя коханця з кухні, – в мене є одна ідея щодо подкасту.

– Я тебе уважно слухаю, – чоловік підходить зі спини до Яновича, занурюючи руку в кучеряве волосся коханого. Мурахи одразу йдуть тілом, як в перший раз.

– Це щодо гостей. Я розповідав тобі про «Як закалявся стайл», пам’ятаєш? Так от, я нещодавно бачився з Сашою Ярмаком, і він стільки всього цікавого розказав, тож я думаю, що було б прикольно запросити його на один випуск.

Долоні в волоссі зупинились буквально на мить, але потім знову продовжили свою мандрівку.

-Що ж, якщо ти так впевнений, чому б ні? Я його не знаю особисто, тому довіряю тобі це, як і завжди, – за цей час, поки Суббота промовляв свої слова, він нахиляв голову до шиї Жені. Коли відстань стала критично малою, Спартак залишив поцілунок на ніжній шкірі, від чого Янович ледве не підстрибнув на місці.

– Чудово, тоді я зараз йому і напишу, – бадьоро промовив чоловік, швидко повертаючи голову до коханого, аби залишити поцілунок на рідних губах. Спартак в свою чергу, отримавши все, що хотів, пішов на диван з книгою під пахвою. Все ж таки, хороший настрій його хлопчика швидко переходив з часом і до Субботи.

Запис вже активно йшов приблизно годину. Навіть Антон з задоволенням слухав історії, що лунали від чоловіків у кадрі.

-Ооо так, я це пам’ятаю, Саш. Якими ж вони йолопами були в той момент, – ледве не плачучи від сміху, промовляв Янович. Спартак цю ситуацію пропустив крізь вуха, бо був сконцентрованим на триманні нейтрального виразу обличчя.

Ще до початку зйомки психотерапевт розумів, що все буде по-іншому. Чомусь Суббота вже після 10 хвилин розмови з Олександром залюбки зупинив би все це, але Женька.. Актор прямо таки світився, бігав, звіряв сценарій, який написав там собі. Було схоже, що йому неймовірно комфортно в такому оточенні. Спартак мав би радіти, проте відчував він точно не радість. Першою думкою було те, що він просто звик до подкастів вдвох, і тому невдоволений. Ця ідея не зупинилась надовго, оскільки вони й до цього писали з іншими людьми, і такого напруження з ними не виникало.

Винирнув з думок Суббота лише тоді, коли відчув всі погляди на собі, від чого на секунду завмер.

-Так що, Спартачок, можеш ще раз розказати про когнітивні фільтри?, – повторив Женя трохи засмучено, бо коханий йому чоловік все прослухав. Він не вперше ловив себе на думці, що сьогодні Суббота від чогось не в гуморі.

-Звісно. Когнітивні фільтри впливають на бачення людиною ситуації. Все зводиться до негативізму, а отже.. – проговорював вже давно відомі і вивчені ним терміни психотерапевт, трохи вливаючись в розмову. Все ж таки, про свої «головняки» треба буде подумати наодинці, а не розпилюватись добре прихованим сарказмом зараз.

«Невже я божеволію? Я не можу його ревнувати, бо це ж Женя, мій Женя. Він навряд чи навіть думав про якесь воління до інших, і я йому цілковито довіряю. Я й не знав все життя, що таке ревнувати», – подумки промотував Спартак.

Сам об’єкт думок Субботи лише тихо дивувався і не розумів, що ж це таке зависло в повітрі. Начебто, розмова чудово лилась, теми підіймались цікаві, і сам комік видавав влучні, як він думав, жарти. Так чому його партнер, що сидів навпроти, був таким.. Це навіть опису не піддавалось.

«Варто буде поговорити про це, коли всі підуть»

Подкаст добігав кінця, коли Ярмак «закинув гачок», сказавши:

-Ну це ж очевидно. Ви дуже гармонійно виглядаєте разом, тому тебе, Женя, асоціюють все частіше з подкастом і Спартаком, а так званий «Гусь» відходить в минуле. Може, це й на краще, бо, як я бачу, теперішнє тобі подобається більше, – незатійливо говорив чоловік з легкою посмішкою, наче це був очевидний для всіх факт, котрий треба було просто.. сказати.

Першим відреагував Женя:

-Ну тут ти правий. А від себе скажу, що дуже вам дякую за сьогоднішній випуск. Мені прямо максимально сподобалось, – посміхаючись, як це вмів лише Янович, він потиснув руку Саші, і після вже Спартаку, як завершувальний акорд.

Антон вже складав апаратуру, повертаючись в статус нудного діда:

-Це ж піпец, там 2 години матеріалу. Я скоро куплю мило й мотузку, чесне слово.

-Тооооха, ну як же нам без тебе? Хто ще буде все це тягнути на собі?, – вже відкрито сміючись, говорив Євген, виходячи з квартири.

-Агов, Женя! А в Cuphead мені самому грати сьогодні чи що? – жартома обурювався Спартак Олександрович, але вже склав руки на грудях.

-Ти чого, Спартачку? Звісно, ні, я заберу зараз гостинці для нас від дівчини Антона і повернусь, – швидко сказав актор і зачинив двері.

Ярмак і Суббота залишились в квартирі одні, оскільки перший все ще чекав таксі. Чоловіки дивились в телефони, поки Олександр не покликав психотерапевта.

-Що?

-Можливо, це лише моє припущення, але.. який у вас з Женею рід стосунків? Я не хочу сказати нічого такого, ти здаєшся непоганим хлопцем, просто хочу впевнитись в своїх здогадках.

І тут Спартак трохи завис. Невже все настільки очевидно? Саша вперше бачив Женю і Спартака разом вживу, і вже така версія. Навіть Антон з Колею ні сном, ні духом, а цей… Суббота не знав, як до того поставиться коханий, тому обережно відхилився від твердження:

-Не знаю, що могло здатись. Проте мені цікаво інше: до чого ти хочеш зробити підводку? – психотерапевт впевнено стояв навпроти Олександра, який лише посміхався якимось своїм думкам.

-Все ж таки, я не помилився. Що ж, я бачу, що з Жекою все добре, і це круто. Він прямо таки сяє, коли ти говориш до нього, давно я такого не бачив. Зрозумій, ми знайомі доволі багато років, а тому я його знаю. Він звик піклуватись про всіх і все, але йому була необхідна така людина, яка зробить те саме для нього. За збігом обставин, це ти. Я не знаю твоїх цілей, проте й не маю звички лізти в думки людей. Сподіваюсь, ти виправдаєш таку «довіру» чи що це, трясця.

«Я помилився щодо нього. Ярмак просто хвилювався про друга, що благородно. Не дарма я думав, що Женьку оточують лише хороші люди. Ось навіть.. настанови дають»

-Що, невже настільки цікаво пліткували про мене, що аж замовчали, як побачили? – з порогу іронізував Женя з пакетом.

В думках чоловіків пронеслось синхронне «Якби ти знав, Женя, наскільки точно пожартував»

-Ахахаха, та точно. Мені вже пора, машина під’їхала. Тож бувайте, – Олександр хутко помахав Спартаку рукою, а Яновича приобійняв однією рукою, тихо проговоривши тому на вухо «Думаю, ти в надійних руках.»

В коридорі вже вдруге запала тиша, поки хлопці йшли до зали. Женя поставив пакунки, а потім приєднався до коханого, що сидів на дивані, кладучи свою голову на коліна Субботи. Ця поза для Яновича була ледве не найулюбленішою після обіймів з коханим серцю чоловіком.

-Жень, – тихо промовив психотерапевт, виводячи пальцями в неймовірно гарних кучерях хлопця зрозумілі тільки йому візерунки.

-Мм?

– Мені дійсно з тобою повезло, знаєш? Ти змінив моє таке сіре й стабільне буття на щось цікаве та яскраве, – зізнався Суббота.

В цей момент у мозку Жені коїлось невідомо що, а одинока сльоза вислизнула з ока, і, прокатившись щокою, опинилась на коліні Спартака. Останній так і не сказав ні разу за їх стосунки того самого «кохаю». В стилі Субботи було виявляти свою прихильність вчинками, поглядами та доторками. Зараз же його слова і були тим самим виявленням почуттів, які є такими важливими для актора.

Женя спробував відповісти, проте відтворити щось, окрім схлипу, не зміг.

-Оо ні, ну ти чого, дурнику? – лагідно і з долею розгубленості запитав Спартак, захоплюючи майже плачучого Яновича в міцні обійми задля того, аби заспокоїти несподівану реакцію на свої слова. – Я іноді забуваю про те, настільки ти в мене чутлива натура.

Реакцією на ці слова вже була посмішка, але сльози не переставали крапати, і Женя нарешті зібрав думки до купи:

-Ти просто не так часто говориш про це, не знаю помічав ти чи ні. І кожен раз це так.. приємно. Те, як ти сьогодні реагував на мене й Сашу теж було приємно, хоч це і звучить по-тупому. Взагалі, я зараз все це говорю так, що може здатись, ніби мені не вистачає уваги, але я просто люблю тебе, Спартачок, причому дуже сильно, хоч мені іноді і не вистачає когнітивних ресурсів, щоб нормально це виразити, – проговорив Янович доволі швидко, хоч і зупинявся, аби ковтнути так званий ком в горлі.

Сам адресат «промови» на мить забув, як дихати. Він завжди чітко усвідомлював свої почуття до партнера, і віддавав собі відлік в будь-який момент, але ніколи не думав, що Женя може ось так от плакати від кількості почуттів, що переповнюють чоловіка. В цей момент психотерапевт, напевно, в повній мірі усвідомив, наскільки його цінують. Руки, без його волі, почали гладити Яновича по спині, одночасно притискаючи коханого до себе, аби виразити всю невимовну любов. Можливо, від цього «люблю» зараз було тільки «лю», але це вже набагато більше в порівнянні з 30 роками до цього.

Примітки:
Дякую, що дочитали до цього моменту. Дуже хотілось би почути ваші думки, аби зрозуміти, в якому напрямку мені варто рухатись. Якщо ви маєте ідеї для наступних робіт, буду рада побачити їх в коментарях)