80 рядків кохання

Я старалася виділити, що тут два персонажі : Хісока і Ілумі, бо Ілумі я не знайшла. До речі, як ви, мабуть, зрозуміли, розповідь іде здебільшого від Ілумі

В руках твоїх

Нерівна стопка карт,

Хіба бажав тримати їх,

Якщо перед тобою скарб?

Хіба бажав зізнатися мені,

Що любиш блиск зірок,

Яких блукаючи у тьмі

Покрив легкий димок.

Хіба цікава купка дітлахів,

Коли тонеш у тьмі,

І за сотнею дахів

Ми знов самі.

Твій хитрий погляд

Тишу розрубав,

Коли зірок з мільярд

За віями ховав.

Ти кажеш щось про сміх,

Кидаєш карти вбік

І забуваючи про всіх,

Ти згадуєш : “одні…”.

Коли дерева пісню грали,

Згинаючись від вітру,

Ми вже давно програли,

Забувши про повітря.

Візьми мене за руку,

Відстань обірви

І, цокнувши від смутку,

До рук заполони.

Пальцями пройдись по шкірі,

Холод вправно вбік веди

І стоячи десь на обриві,

Хмарам тихо розкажи:

Про темні очі,

Про білу шкіру,

Про спільні ночі

І про довіру.

Розкажи про німий страх,

Що знову не зустрінем,

Що знову загубив у снах,

Але обоє вірим,

Що, коли зі спогадів твоїх

Мій селует зійде,

Прийдеш, знову створити їх,

Якщо бажаєш ще.

Я, заховаючись від вітру,

Сяду між зірок

І, не говорячи про віру,

Згублюсь між думок.

Та, коли почую я,

Що ти ідеш до мене,

Сумнів зникне в небуття

Через почуття приємне.

Ти кажеш це любов,

Просто сівши поруч.

Я лиш бажаю знов

Зустріти зірок обруч.

Я пошепки тебе прошу:

“Покажи свою любов”

Ти тихо кажеш: “покажу”

“Лиш колись скажи це знов”

Ти тихо хочеш обійняти,

Я м’яко це прийму

І, бачучи птахів крилатих,

Вслухаюсь в пітьму…

“Люблю тебе любити”,

“Люблю твої зірки”,

“Люблю зривати квіти”,

“Люблю серед пітьми”,

“Люблю, коли зустріну”,

“Люблю, коли і ні”,

“Люблю твою картину,

Палаючу в вогні”,

“Люблю, коли згадаю”,

“Люблю, коли знайду”,

“Люблю, коли застану

Самотнього в раю”,

“Люблю, коли лиш знаю,

Що мене щиро кохаєш,

Але з відчаєм зітхаю,

Бо смерті все ж програєш”.