Ловці снів/сон/біла королева чорного замку
від БомжикЛовці снів – дивовижна річ. Якщо їх зробити правильно, є шанс потрапити у дивовижний світ снів. Купити такий не можна – не спрацює. Робити його теж по особливому треба. У процесі ваше творіння ніхто бачити не повинен, повісити на нього можна не що-небудь, а щось особливе що має для вас значення. Якщо немає настрою краще таким не займатися – будуть снитися кошмари. Ловець снів служить порталом в інші світи. Хтось потрапляє у чудні ліси, хтось на прекрасний острів, а комусь не пощастить і він потрапить у світ повний чудовиськ.
Хочу розповісти вам про одного хлопця який вирішив помандрувати снами.
*Нарешті він закінчив роботу – біле коло з павутинкою в середині, з якого звисали ниточки. На них нанизано намистини різного розміру й кольору, пір’я. Посередині звисав навіть маленький черепок якоїсь пташки. Повісивши ловець над ліжком хлопець пішов займатись звичайними нудними справами.
В ночі, як тільки голова доторкнулась подушки його затягнув сон.
Перед ним стояв величний замок. Гострі шпилі торкались чудних форм хмар. Старі кам’яні стіни вже місцями заросли лозою й поросли мохом.
Хлопець вирішив зайти в середину. Йти було надзвичайно легко, так ніби він зараз зможе злетіти. Ближче замок здавався ще більшим ніж здавався. Відчинивши кремезні двері, він зробив кілька невпевнених кроків.
В середині все було чорним. Чорні вікна, чорні двері, чорна підлога та стеля. Посеред зали на троні спершись на руку спала світловолоса дівчина з похиленою на бік короною.
– Хто до мене завітав? – спитала вона прокинувшись від кроків хлопця й скрипу дверей.
– Я просто мандрівник.
Продзвенів будильник. Так різко як грім. Потрібно було знову йти на роботу та займатись рутинними справами. День тягнувся надзвичайно довго. Хотілось якомога швидше знову поринути у сон.
Ось він знову бачить її, на тому самому місці де вона стояла коли сон обірвався. Здавалось, вона стала ще гарнішою.
– До мене так рідко хтось приходить, сиджу тут весь час одна. Ходімо я покажу тобі сад. – вона взяла його за руку й повела кудись в сторону.
Вони пройшли повз озера, лісу, й маленького квітника. Сад і в правду був чудовим. На зеленій травичці росли різні квіти, пахучі трави і ягоди. Груші, яблука, персики, вишня, здається тут модна знайти все що завгодно. Місцями з землі стирчали сухі, псуючи атмосферу чарівності. Це було маленьким райським куточком.
Продзвенів будильник. Цей огидний звук знову перервав чарівний сон.
Дні, тижні, місяці, час плинув надзвичайно швидко. Тепер була лише одна ціль – якомога швидше зустрітись з Нею. Почути цей чарівний голос, зазирнути в безодню очей і провести з королевою його сну ще одну мить.
Не в змозі більше просто існувати, а не жити, він вирішив залишитись у своєму сні на завжди. Наступного ранку він не прокинувся, назавжди залишившись у чудовому й химерному світі разом з Нею. *
Тож хочу вас попередити: якщо схочете помандрувати у снах, не варто забувати й про реальний світ, в якому можуть розгортатись не менш цікаві сюжети.
0 Коментарів