Лист з майбутнього
від Вероника ЮтинаПривіт, милий
Сумував за мною?
Привіт, любий?
Пам’ятаєш нас з тобою?
Чи знав ти тоді
Що через стільки років
Вдасться мені
Пройти без тебе стільки кроків
Як ти, коханий?
Пробач же менІ
Як життя, обраний?
Як живеш без мого імені
Гадав я зникла назавжди?
Гадав мене ти всю зламав?
Та не поспішай же, зажди
Ти мене всю до ладу й не мав
Ти вбивав в мені душу щораз
Ти спалював світлі думки
І тепер я завжди через раз
Сумніваюсь, що зможу знайти
Я прокинулась, встала з колін
Постала як фенікс із попелу
Тільки бачачи з обох же сторін
Ти помітиш як боляче це було
Та тепер я знов перед тобою
І тепер на колінах ти
Що ж, коханий, у цьому двобої
Переможцем згодом вийшов не ти
Ти колись знову будеш щасливим, я знаю
Може зі мною, а може і ні
Та будь що, я не заблукаю
Я лише прошепочу тобі:
Привіт милий!
Я більш не боюсь
Привіт любий!
Тобі не корюся!
0 Коментарів