Лето

Попри наші близькі стосунки з кузеном, Драко не знає про мої стосунки з батьком. Тому він не розуміє деяких моїх вчинків, або ж трактує їх по своєму.
Я залишилась в школі на весняні вихідні для того аби провести один ритуал. Він не зовсім дозволений, в принципі як і інші традиційні ритуали, але все ж таки взнай дідусь або бабуся що я роблю, вони зададуть питання. Питання на які я відповідати не хочу, тому я ніч весняного рівнодення Остара, (або ж Еррах, Албан або Ейлір) у забороненому лісі я провела ритуал для захисту магічних здібностей. У Чарлі все ж таки не було викиду магії, і я не здивуюсь якщо Джеймс захоче зробити щось справді темне, аби в нього з’явились ці магічні здібності. Попри всю його безрозсудність і дурість, за свого сина він хвилюється. І він точно не переживе, якщо його довгоочікуваний син буде сквібом. Тому закінчив ритуал, я ледве тримаючись на ногах, випили тонізувальне зілля, й рушила до школи. Чи то від ритуалу, чи то ефект від всіх тих зілляй що я випила для ритуалу, але у мене було враження ніби я п’яна, я навіть забула накинути мантію-невидимку, тому мене помітив Редл, знову. Ось же, щастить мені з ним зустрічатись, в ночі без свідків. Я розуміла, що сама спровокувала його, але ж… Я не хотіла цього, я просто…насолоджувалась моментом, знову. Мерлін, звучить так по-дурному. Але що є то є, я знову переспала з ним. Вночі в закинутому класі, будучм прожатою до стіни…
Кхе…краще це не згадувати, не вдалий у мене рік. Хоча, може й навпаки, оцінки гарні, а решта, то не так уже й важливо.
Тому я поводилась як до цього і після цього, й ігнорувала старосту Слизерина, та й не було у мене часу на щось інше, попереду були екзамени й ще Ґрейнджер, що бачила мою порвану блюзку, після зустрічі з Редлом в ночі, і відмітини на шиї. Допит, був страшений, я боялась, щоб вона мені зілля правди не підлила. Бо бачте, її цікаво хто це? Ніби то її мало того що це хлопець, і точно не Рон. Врешті-решт вона перестала мене цим діймати. Я готувалась до екзаменів, після них спокійно видихнула. Випускний майже не відрізнявся від інших вечірок, крім безмежної кількості вітань, і мого власного розуміння того факту, що більше я сюди не повернусь як учениця точно. В поїзді, я говорила з друзями. На пероні мене зустріла Белла, і дідусь з бабусею. Мами та Чарльза, не було дивно, невже щось сталось. Про що я й запитала, після привітані.
– Джеймс, отримав поранення на роботі, вони з ним в Мунго.
– О, ясно. Надіюсь нічого серйозного?
– Серйозніше, за його дурість, нічого бути не може. – Промовила Белла, й до нас підійшов Драко, з батьками й тема змінилась. Я ж оглянулась і побачила як Редл, йде і зникає в проході до маглів.

***

Через камін, я перенеслась до Мунго. Запитав у мед.відьми куди йти, я піднялась на третій поверх. Там в коридорі зустріла брата, що побачив мене кинувся до мене. Я присіла на карточки й обняла його.
– Як ти виріс. – Я відпустила брата. – Дайно глянути, на тебе.
– Дякую за подарунок на Різдво, мені сподобалось.
– Я рада, що так. – Чарльз ще погано пише, тому я відправляю йому подарунки через ельфа. Так же як і він мені, іноді обмінюємось декількома словами.
– Чарльз, я ж просила тебе не відходити від палати татка!
– Він не відходив, мамо, просто побачив мене і…
– Ладно, я рада що ти прийшла. – Лілі обняла мене, я відповіла тим самим. – Пішли, до татка, він уже отямився. – Я разом з братом і мамою зайшла в палату, батько не звернув на мене особливої уваги, як і завжди. Він одразу почав жартувати про свої травми. Я сиділа на вільному ліжку, і пів вуха слухала його.
– Гаррі, а як ти здала екзамени? – Чарльз, зосередив на мені свій погляд. Він перервав розмову, Джеймса, про його подвиги на роботі.
– Так, дійсно як? – Підтримала Лілі, мого брата.
– Добре, я…
– Чудово, я думаю, що мене випишуть сьогодні і я проведу решту лікарняного удома і… – Джеймс, поводився як завжди, йому не цікавили мої відповідь, я відвела погляд у вікно.
– Це було складно? – знову почав Чарльз, я поглянула на брата, він дивився на мене з цікавістю. – Екзамени? Що ти взагалі здавала?
– Ні, просто узагальнюючи всі роки навчання, нічого складного. Здавала те що й всі, чому ти питаєш? – Сказав Джеймс, не дав мені й слово вимовити, він був схвильований цікавістю Чарльза до мене.
– Цікаво, мені ж теж треба буде здавати, знати на перед що тебе чекає це не так страшить.
– Вірно, що ж… – тут прийшов лікар, й ні попри прохання Джеймса додому його не пустили, й попросили нас піди.
Що ми й зробили, по приходу додому я сказала що буду жити у дідуся й бабусі, через що Чарльз засмутився.
– А чому ти не хочеш жити у нас? – Брат дивився з не аби якою цікавістю.
– Чарльз, йти до себе переодягнися, до обіду. – Лілі говорила якось боязно.
Чарльз глянув на неї після перевів погляд до мене:
– Залишишся у нас на обід?
– Так. – Він посміхнувся й пішов на верх, коли за ним стихли кроки, Лілі заговорила.
– Джеймс заборонив водити Чарльза, до Лорда і Леді Поттер, Гаррі. Він не…
– Він не Лорд, він не може щось заборонити. – перервала я матір різко.
– Гаррі, він не хоче і я…
– А що хоче Чарльз тебе не хвилює? Чи тобі все одно?
– Гаррі, ти не розумієш, Лорд Поттер, турбується про викиди магії, у Чарльза їх досі не було і…
– Знаю, я знаю, що хвилює дідуся. Він пропонував Джеймсу провести ритуал, щоб виявити магічні здібності, але Джеймс сказав: ні.
– Що? Ритуал? Але ж… – На її лиці було видно шок, і непорозуміння.
– Ти віриш, і слухаєш лише Джеймса, мамо. Ти ніколи не думала, що він помиляється або занадто боїться, для того аби зробити щось.
– Я просто не…
– Мамо, ти не вникаєш в закони й традиції, якби зробила це то можливо все було б інакше. Я хочу забрати Чарльза, на прогулянку по Алеї, це йому хоч можна? Чи йому заборонено і зі мною зустрічатись? – Вона окинула мене поглядом, і сказала:
– Що ти говориш? Звісно можна ти ж наша дочка.
– Джеймс іншої думки. – Лілі піджала губи, але нічого не сказала на це.
– Можете піти на прогулянку Алеї, тільки не купляй йому багато солодкого.
– Добре, Чарльз, збирайся ми йдемо на Алею.

***

Ми зайшла в кафе й замовили морозиво, коли його принесли Чарльз, не їв, а просто ковирявся в ньому.
– Навіщо замовляв, якщо не хочеш його?
– Я знаю, що дідусь і бабуся вважають мене сквібом. – Від цього я завмерла, після навела чари секретності. Я не думала що він про це знає.
– Вони думають що ти можеш ним бути, у тебе ще є час…
– Знаю, батько теж так думає.
– Це він тобі сказав? – Йому розуму вистачить.
– Я чув як він говорив це мамі, коли пізно прийшов додому. У тебе викид був майже в рік, у…
– Це немає значення, у кожного все по різному. У багатьох це проявлять ближче до школи, це нормально.
– Батько говорив що ти спадкоємиця роду, і це не правильно, що це значить?
– Звісно, він казав. –
Пробурмотіла я. – В майбутньому главою роду можу стати я, Джеймс хоче, щоб це був ти. Він завжди хотів сина. Спадкоємця.
– А чого хочеш ти?
– Не хочу, щоб ти засмучувався через дурниці, магія є чи немає, це не відміння того що ми брат і сестра. Я завжди тобі допоможу, й підтримаю.
– В будь-чому?
– В будь-чому.
– Ти говорила за ритуал, про прояв магії, мамі сьогодні, можна його провести?
– Підслуховувати погано.
– Знаю, але ж я теж хочу знати, чи маю, чи ні.
– Що ти ще підслухав?
– Нічого, просто мені сказали що сквіби йдуть в школу раніше ніж маги, і я хочу туди піди як всі, там кажуть…
– Так, раніше, але уроки майже так як і ті що ти вчиш зараз вдома, писати, читати, рахувати, ще є фізкультура, розминка й інше.
– Звідки ти знаєш?
– Мені говорила наша кузіна Далія, морозиво хоч попробуй і підемо до Поттер-Менору. – Ми продовжили розмову про маглівську школу. Після каміном перенеслись до Менору.
Нас зустрів ельф, сказав що дідусь і бабуся у вітальні. Ми пішли туди, Чарльз явно боявся, оскільки його долоня пітніла і він зжимав мою руку сильніше. Дідусь і бабуся були раді, його бачити. Тому після привітання, і його боязної поведінки, вони зрозуміли що щось сталось і тому я сказала:
– Що потрібно, для того ритуалу який ви пропонували Джеймсу рік назад, Чарльз хоче, щоб його провели. – Леді Поттер, тяжко видихнула, Лорд Поттер, закотив очі.
– Мерлін, він що сказав…?
– Ні, я випадково почув як тато, мамі говорив. – Бабуся, піджала губи й пригорнула Чарльза до себе.
– Твій батько ідіот, яких мало. Це не страшно, й не боляче, ти просто постоїш в кругу і все. У тебе мало шансів, буди сквібом, не більше ніж у Гаррі.

Ритуал відбувся через пів години, в ритуальному залі, я знала про цей ритуал все, оскільки вивчала його з Беллою на літніх канікулах після третього курсу. Й була на ньому присутня, я разом з дідусем і бабусею читала кентри, під кінець над братом з’явились знак червоного кольору. І я посміхнулась, він має здібності вони просто ще слабкі для викидів.
– Що ж все добре. – Сказала бабуся, коли все закінчилось, я підійшла й обняла Чарльза.
– Ці знаки це…
– Ти не сквіб, просто ще рано для виявів магії. Це нормально….

Чарльз заснув, після повернення в вітальню, й коли дідусь сказав що він має лишитись тут на ніч я сказала про заборону Джеймса.
– Де він зараз? Уже виписали додому?
– Ні, ще в лікарні. – Дідусь пішов з вітальні.
Чарльз провів в Менорі декілька днів, після повернувся до батьків. Він приходив в Менор щодня.
Я ж почала навчання для отримання майстерності. Мені в цьому допомагала Белла, бабусь і дідусь, все йшло добре. Якщо забути про слабкість і тошноту з ранку, я думала це від нервів або запізнілий шок від екзаменів.
Коли під час уроку мені стало погано і я втратила свідомість, я зрозуміла що все серйозно. Але навіть не думала що настільки.
– О, уже прийшла до тями? – Я зосередила погляд на Беллі, що сиділа на кріслі біля дивану де я лежала.
– Так, я здається….
– Вагітна, вірно, ти б…
– Що? – Я різко сіла на дивані, й витріщилась на Беллу, що мала досить серйозний вираз обличчя. – Ти зараз жартуєш?
– Ні, не жартую. – Через пів хвилини вона добавила: – Давай я наведу закляття і ти сама переконаєшся що я…
– А ти не помиляєшся?
– Ні, все вірно, хоч я й маю підмайстр’я з колмедецини, але я… – Я не слухала її. Я вагітна, і батько дитини Том Редл. Я була лише з ним, і тоді…як і до цього я не приймала зілля, щоб могло завадити вагітності. Ніякого закляття, він теж не використовував, і… Прокляття!
– Гаррі, ти тут? – Я поглянула на Белатрісу, що дивилась на мене насторожено. – Тобі треба повідомити батька дитини, й чим скоріше. Зробити все щоб ніхто не дізнався, про вагітність.
До весілля, після уже не важливо. Якщо справжній не захоче треба шукати іншого, провести ритуал, щоб… – Я не слухала, Беллу.
Я думала за Редла, ну скажу я йому що вагітна, йому то що до цього? Він звісно, зробить все по правилах, одружиться зі мною. Йому це вигідно, так же як і всім іншим, але ж…
– Гаррі, хто батько дитини?
– Це немає значення, ніякого весілля не буде.
– Ти може й витримаєш, осуд магів, але дитина…?
– Я приховаю вагітність, від суспільства, вони не дізнаються.
– Лорд Поттер, буде злитись.
– Ну і нехай, Чарльз може стати спадкоємцем якщо дідусь захоче.
– Гаррі, навіщо все так ускладнювати? Хто б не був батьком, ти можеш спокусити його грішми, посадою, шлюбним контрактом.
– Саме цього я і не хочу, він не буде кохати мене. Він отримає все що за бажає, а що отримаю я? Збережу лице перед суспільством, і буду нещасна, до кінця життя. Терпіти його зради, й жаліти про своє втрачене життя в цьому шлюбі. – Белла, не стала більше наполягати на шлюбі, бо знала по собі що я права. З моєї сторони це було грубо, проте я до несла свою думку.
У Редла не може бути до мене почуттів, ми просто піддались гормонам, і сп’янінню, не більше і зараз через свою провину, йти до нього і просити одружитись зі мною через вагітність я не хочу. Тим паче він може не хотіти не лише цього шлюбу, а й дитини, і щоб дитина жила як я з батьком її не любить, я не хочу.
– Ти можеш народити дитину й віддати її на виховання в іншу сім’ю. – Промовила Белла через декілька хвилин, і сіла біля мене на диван. – Так, ти збережеш свою репутацію в очах магів.
– Ні, я уже все вирішила. Це наслідки моїх вчинків, і я прийму їх. Тим паче це моя дитина, і я не можу її ось так кинути.

Через тиждень я була у Франції, де зустрічалась з тутешнею ріднею, ходила в бібліотеки, і потрохи вивчила все що потрібно для отримання майстерності. Переважно теоретично, магія іноді ставила мене у не вигідне становище. Тому я старалась берегти сили, і користуватись лише в разі необхідності.
Про свій стан я сказала лише Лорду Поттеру перед від’їздом, що розлютився, не знаю на що сильніше, на те що я не слідую традиціям, чи на те що я не хочу говорити хто батько дитини. Я знаю свого дідуся, тому представляю що було б якби я сказала про Тома Редла.
Переїзд був необхідний, щоб уникнути багатьох проблем, і питанні. Тут з цим було простіше, мене тут ніхто не знав, й моя поведінка не викличе у них ніяких підозр. Також я носила приховуючий, браслет мого цікаво стану, іноді зустрічалась з Белою, що приїздила до мене, хоч і говорила що має справи. Я обмінювалась листами, з кузеном, і обмінювалась повідомленням з братом через ельфів. Багато гуляла містом, й по різних культурних місцях. Я багато думала про те що зробила, і розуміла що це найкраще рішення, в цій ситуації. Не те щоб я боялась осуди магів, я не хотіла, щоб Джеймс мав привід аби говорити про мене пакость, не хотіла, щоб дідусь і бабуся соромились мене, і чули шепоти за спиною, це не їх вина, а моя.

Так пройшов місяць, я весь час була у Франції. Проводила час як мені заманеться, в більшість відпочивала, бо у мене був токсикоз, та й відсутність біля мене батька дитини давала про себе знати. Але я трималась, пила зілля, не використовувала багато магії, вчилась, і навіть заводила нові знайомства.
На свято Лето мене запросили на прийом, до однієї тутешньої магічної сім’ї, нова знайома відьма.
Я вирішила піди, аби розвіятись, та й мій стан поки ще це дозволяв. Хоч животок уже почав з’являтись. Я вирішила одіти зелене плаття, з глибоким декольте, мені уже було абсолютно однаково, що скажуть оточуючі, і це єдине плаття в якому мені було досить комфортно. Як сказала Белла, коли ми його купували: В ньому ти виглядаєш просто неймовірно прекрасно, а те що воно таке ж як і твої очі робить тебе богинею.
Я розсміялась з цього, але напевно вона мала рацію, бо я відчувала на собі погляди всіх присутніх в залі.
Цей прийом мало чим відрізнявся від тих, на яких я була до цього. Проте тут був свій шарм, і атмосфера більш розслабляючи, а не напружена як в Англії.
Під час розмови, з одним далеким родичем, що більше дивився на моє декольте ніж на мене, я відчула на собі один злий погляд. Мені стала цікаво що я уже зробила аби заслужити таке, і оглянувшись побачила Тома Редла. Я ледве там не звила від обурення, як? І чого він тут? Невже Белла дізналась…? Або Лорд Поттер? Та ні якби так, я б уже знала, тоді що він тут робить?
Це ж треба було з ним тут зустрітись? Це ж не Англія! Це друга країна взагалі! Що він тут робить? Як…?
Я старалась не зустрічатись з ним поглядом, я була не готова до зустрічі з ним, тим паче тут.
Тому я прийняла сигару від хазяйки менору, й старалась поводитися як і зазвичай. Піти зараз, буде дуже не гарно, і можу на штовхнути на певні думки, тому я залешилась. Я нервувала, проте варто визнати, що присутність Редла була мені й дитині на користь.
Я ігнорувала його, тому коли мене дуже вперто запрошували на танець. Від якого я відмовлялась, він з’явився біля мене, поклав долоню мені на ліве плече. Ще привернуло увагу мого недо партнера на танець.
– Даруйте, спадкоємець Лердон, але спадкоємиця Поттер, не танцює. Не через вас, а через свою незграбність, в школі у неї були з цим проблеми, я як її однокурсник знаю це як ніхто інший. – Я піднесла келих з вином, до губ і удавала що п’ю.
– Ох, та що ви? Яка, прикрість, тоді може я… – На моє щастя підійшла хазяйка Менору, і потягнула Лендорна в танець.
Треба буде її подякувати, я старанно удавала, що не помічаю Редла, поруч так де як і його руку у себе на плечі.
– І чого ти не застосувала чари?
– Він мій родич, і я…
– Та невже. – Редл поглянув на Лендорна, що танцював в центрі зали. – Щось не схоже.
– На то він і далекий родич.
– Далекий чи ні, але…. – Договорити Редлу не дала, одна моя знайома що підійшла привітатись. Походу я дізналась, що Редл тут на запрошення спадкоємця роду, бо вони познайомились декілька місяців назад. Коли Редл влаштувався на роботу, в його магазинчик у магічному кварталі. Якого дракла він сюди приїхав? Чого не в Італію? Іспанію? Або Німечинну? Або Болгарію?
Драко, напевно знав, міг би й сказати, слизька змія, а не кузен.
На середині вечора, я вирішила піти, бо слідкувала за графіком сну. Я підійшла до хазяйки Менеро і попрощалась, пішла до кімнати аби скористатись порт-ключем. Проте мене зупинив Редл, я аж відсахнулась від нього.
– Якого Мерліна, так лякати?
– Я поклала руку на груди, щоб заспокоїти калатаючи серце.
– Я нічого не робив. То ти просто якась ляклива стала.
– А хай тобі. – Я пішла далі, не хотіла з ним говорити.
– Взагалі, ти б сама в такому вигляді тут не ходила, а то…
– Дуже мило з твого боку, але я сама розберусь… – Договорити мені не дав Редл, що обійшов мене, й поцілував поклав руки на плечі, й прижав до себе. Через знайомі відчуття, я зрозуміла що він переносить нас кудись, але куди?
Роздумувати над цим, у мене не вийшло, бо… Я відповіла на його поцілунок…напевно через дитину, і гормони, я не змогла противитись і не стала зупиняти його коли він почав знімати з мене плаття…

Ранком я прокинулась від сонця, і як уже повелось з тошнотою, я кинулась у ванної, до унітаза. Закінчив цю не приємну процедуру, я вмилась, те що я зараз не у своїй квартирі, і поруч немає порт-ключа, ніяк не покращувала мого самопочуття. Чого я не пішла одразу? Ах, точно я хотіла почекати, щоб Редл заснув, але заснула сама. Оце ж буває таке? Трясця!
Мій погляд зупинився на лівій руці, де була татуєровка якої я не робила, так точно. І її вчора не було… Якого дракла? Я піднесла руку ближче до очей, і провела вказівним пальцем по золотистих узорах, а гарно так, ніби… Я завмерла від думки, що прийшла мені в голову після повернулась в кімнату. Підійшла до ліжка і взяла руку Редла, що спав, у нього на руці було теж саме, за винятком декількох детале.
– Поттер, якого дракла ти… ?
– я перевела погляд на сонне обличчя того кого тримала за руку.
– Це тебе треба питати, це явно твоїх рук справа. – Я опустила його руку, й покликала свого ельфа, він появився з характерним звуком, і перш ніж поклонитись оглянув мене і Редла.
– Принеси мій одяг, й приготуй сніданок, і порт-ключ до квартири. – Ельф, зник, я потягнулась.
– Я нічого не робив, це твоїх рук справа? – Том оглядав свою руку, і косився на мою.
– Звісно, тільки й мріяла про шлюб, ще й таким способом. –
Ельф, повернувся я взяла у нього з рук все що, він приніс і пішла у ванну.
Одівшись, я скористалась порт-ключем, перенеслась до себе у квартиру. Де взялась за сніданок, через вагітність у мене був досить таки гарний апетит, що мало що міх спортити, навіть Редл зі шлюбним магічним браслетом… Попала туди куди нізащо не хотіла попости, а хай йому грець! Це все Редл, я цього не робила, та й він теж накинувся на мене вчора… Я теж винна, навіть більше ніж він, я могла його зупинити, що вчора що в минулі рази, і тоді цієї ситуації, не було б! Трясця, трясця, трясця, з цим всім.
– Пані раз ви завершили шлюбний ритуал “колесо року”, вам буде краще проводити…
– Шлюбний ритуал “колесо року”? Як ти…? – Я поглянула на руку де був шлюбний браслет.
– Це старовинний ритуал, що потребує дотримання певних правил, ті в кого все вийде, будуть зв’язані на все життя, і всі майбутні. – Мені від цього не краще. В кімнату влетіла сова, й кинула лист мені в тарілку й полетіла назад. Я роздратовано відкрила лист, і поглянув на перші рядки, закотив очі відклала лист в бік.
Він був від Редла, закінчив сніданок я повернулась до листа. Він просив про зустріч, щоб все з’ясувати, бо це схоже не шлюбні браслети.
Та що ти говориш, дорогий чоловіче?
Я погодилась, бо мені цікаво як ми його уклали, та й вагітність…від знаходження поруч з Редлом я почувалась краще. Не така сонлива, та й слабкості немає, значить не треба пити зілля, з тим огидним смаком.

Ми зустрілились в маглівському кафе за два квартали від квартирки де я живу, я спокусилась на ароматний запах м’яса, тому поки чекала на Редла, то встигла з’їсти половину замовленої порції.
– Ти спізнився. – Проговорила я піймав його незадоволений погляд, коли він сів, за стіл.
– Так, мав справи, а ти бачу часу дарма не тратиш, це обід? Чи сніданок?
– Це м’ясо в маринованому лимонному соусі, до обіду далеко, а сніданок уже минув.
– Ясно. – Проговорив він вдумливо, я продовжила трапезу, пережував кусок м’яса, я промовила:
– Давай підемо в банк.
– Навіщо? – Він дивився на мене з непорозумінням.
– Зробимо перевірку крові, по ідеї вона крім статусу крові, і приналежності до роду, має показати, що у нас за шлюб і хто його ініціатор. – Я закинула ще кусок м’яса, до рота, під поглядом Редла, і якого Мордера так дивитись?
– Он як, давай сходимо. – Я зробила ковток соку.
– Перевірку проходять обов’язково перед навчанням в школі й після по бажанню, вона безплатна. Драко не говорив, як він проходив її?
– Ні. – Я усміхнулась, звісно він не сказав, як боявся цієї процедури, і мало не втратив свідомість від одного погляду на кров, я повернулась до м’яса. – Звідки така любов до м’яса? – Від вагітності, ось звідки, я м’яса, не люблю взагалі, не їм його більше одного шматка, а тут… І знову ж таки Редл винний.
– Та, я не особливо перебірлива, тим паче воно смачне.
– З яких то пір?
– А тобі яка різниця? Я ж не прошу тебе це мені готувати, чи плати за це. Чи ти став вегетаріанцем? – Він піджав губи, але нічого не сказав, я ж продовжила їсти. До кінця моєї трапези він мовчав, я була цьому рада. По закінченню, я заплатила за своє замовлення.
Ми пішли в місцевий банк, гобліни тут були як гобліни. Я мала тут рахунок, тому нас провели до мого повіреного тут.
Я пройшла перевірку перша, зробила надріз на руці, віддала пару крапель крові в чашу. Сидячи на кріслі, поки чекали результати Редл зробив теж саме.
– Вітаю вас, Лорд і Леді Слизерин-Гонт. – Проговорив гоблін, я різко взяла пергамент з його лап, після того, як новоявлений Слизерин вихватив свій. По факту я нічого нового тут не взнала, крім того, що підвередились слова ельфа, “шлюбний ритуал колесо року”, датований вчорашнім числом.
– Що це за шлюбний ритуал? – Запитав мій таки чоловік, що таки справді є спадкоємець Слизарена, тим часом гоблін почав:
– Дуже старовинний шлюбний ритуал, про нього майже не збереглось інформації, у магів. Але мій народ досі пам’ятає його. Річ у тім що потрібно дотримуватись певних правил, від цього і його назва. Суть проста парі потрібно мати фізичну близькість, в такі ночі як Самайл, Йоль, Остара, Лето, такий порядок найбільш правильний, але підійде довільний головне що пара проведе ці ночі разом. Між цими ночами вони не мають мати фізичної близькості, далі поцілунків або обіймів. Зазвичай на весняне рівнодення дівчина має завагітні якщо цикл початий на Самайл, як я розумію у вас саме так? – Повірений поглянув на мене оцінювальний погляд. – Ваш термін вагітності…
– Я знаю. – Мені не подобався погляд Редла, яким він мене нагородив почув про вагітність. – Те що ми цього не планували й навіть не збирались одружуватись, ніяк не впливає на…
– Ні, не впливає, ви виконали умови, тим паче зі строгим дотримуванням правил. – Просто збіг, а не дотримання умов, збіг обставин не більше.
– Розлучення?
– Про нього навіть і слова немає. – Я більше немала питанні, й поглянула у вікно. – Не знання, не звільняє від відповідальності, ви одружені, ви можете жити окремо як при домовленому шлюбі, проте ні зрадити, ні розлучитись ви не можете. Ніколи. – Чудово, просто чудово.
– Кхе…а ось що до решти, я можу прийняти кільце Лорда Слизерина?
– Так, вірно, можете, але для цього вам потрібно піти в англійский філіал банку, кільце Лорда і Леді Слизерина зберігається там.
– Зрозуміло, дякуємо вам. – Я піднялась з крісла, й ми вирушили до виходу з кабінету, а згодом і з банку.
Я збиралась піти по своїх справах, і повернула в потрібному мені напрямку, проте Редл не дав мені цього зробити схопив за руку.
– А куди це ти зібралась? – Він був рішучий у своїх діях.
– У мене є свої справи, тому…
– Ти вагітна і…
– Піди ще на Косій Алеї про це покричи, там це справить більше враження. – Я висвободила свою руку з його й пішла куди планувала.
– Зачекай, давай ми зайдемо кудись і все обговоримо.
– Що нам обговорювати? Усе і так ясно, я…
– Ні, не ясно. – Він обійшов мене і встав перед мною, так що я ледве в нього не врізалась. – Ми одружені, і…
– Вірно, уже одружені спішити немає куди, у мене є справи, тому поговоримо увечері, або завтра, гаразд? Я спішу, гарного дня. – Я поспішила обійти Редла, і пішла трохи далі від нього.
У мене прийом у лікаря, а розмови почекають. Тим паче мені самій треба переварити почуту інформацію, не кожен день кажуть що ти вступила в шлюб через дотримання строгих правил яких навіть не знала. Ще й з ким? Томом Редлом? Ні, не Редом, Томом Слизерином, по факту мені всеодно чи спадкоємець він, чи ні. Я лише хот… Тепер це немає значення, я уже одружена.

Том Редл

Я подзвонив у дзвінок, і став чекати поки мені відкриють, коли я уже підніс руку для другого дзвінка двері квартири відкрились, і я побачив невдоволене обличчя, Поттер…тобто Гаррі Слизерин, навіть подумки це здавалось повною несімітницею. Хоч і це сталось завдяки мені, буває ж таке? Може то яке прокляття, або ілюзія?
– Доброго ранку, я прийшов поговорити, і ось тобі здається це подобається. – Я одразу перейшов до призента, судячи з усього краще почати з цього. Я протягнув По…Гаррі, пакунок з магловського кафе, де ми вчора зустрічалась, вона взяла пакунок і заглянув в нього хмикнула:
– Хитро продумано. – Вона повернулась й пішла в глиб квартири. – Двері закрий. – Я відчув полегшення, й зайшов в середину, закрив двері й пішов за дівчиною. Ми опинились у вітальні з’єднаною з кухнею, Гаррі уже сиділа за столом, і брала в руки прибори, щоб приступити до блюда що я приніс.
Що ж здається я все зробив вірно, з тих книг що я прочитав за ніч. Я добре вловив що вагітні мають певні смакові бажання, якщо їх задовольняти, то ніяких нервувань бути не повинно. Як у жінки, так і чоловіка, у такому випадку я опирався лише на суху теорію, так як свою дружину я знав мало. Сумнівно що те що мені відомо зі школи, допоможе мені з нею поладнати й створити сімейні стосунки, як…? В люблячої пари, ми не питаємо ніяких романтичних почуттів один до одного…ну не взаємно, і не факто що це то, я просто…
– Так чого ти кажеш тебе сюди принесло в таку пору? – Я зосередився на дівчині навпроти себе, що уже з’їла половину порції, може треба було брати дві? – Ні, мені спочатку цікаво, як ти мене знайшов? Я ніби не вішала ніде оголошення де я живу. – Вона підняла на мене погляд своїх, зелених допитливих очей.
– Ну як виявилось, завдяки шлюбу тебе не так уже й складно знайти.
– Точно, я забула про це. – Вона повернулась до м’яса.
– Кхе…я вчора був в англійському філіалі банку, прийняв кільце Лорда Слизерина і…
– Ооо, вітаю!
– Дякую. – Я не розумів що мав би на це сказати. – Ми одружені, тому я думаю для нас буде краще жити разом, в першу чергу тобі й дитині буде краще. Я думаю варто переїхати в Слизерин-Меннор, там більше концентрація магії, пишуть що це теж буде дуже корисно тобі й дитині. Особливо на такому терміні вагітности. – Спадкоємиця Поттер ледве дірку в мені не зробила своїм поглядом, мені й так це говорити було ніяково, ще й вона тут “допомагає” дуже мило. Хто б сказав мені тоді на початку літа по приїзді в Францію, що через пару місяців я буду одружений з Гаррі Поттер самим старовинним шлюбним ритуалом, а вона сама буде на третьому чи то вірніше четвертому місяці вагітності від мене ж, я б послав його в психлікарню. Але що, є то є, я таки з нею одружений і вона носить мою дитину, не те щоб я був проти цього, але якось я представляв це по іншому. Більш традиційно чи що, а то якось вийшло неочікувано, якось. – І так я зовсім, забув, – я потягнув до карману мантії й дістав звідти під пильним поглядом Гаррі, коробку з кільцем Леді Слизерин, відкрив протягнув і поставив перед нею, її погляд зосередився на кільці. Надіюсь вона любить прикраси, і дорогоціні камінь. – Це твоє Леді Слизерин, якщо бажаєш можеш поміняти його під себе. – Вона закинула шматок м’яса що був на вилці до рота, поклала її й взяла в руки коробку з кільцем.
– Десь писали, що перша Леді Слизерин, була скромна і кільце було таке ж, – вона усміхнула. – Хтось явно збрехав.
– Можливо його просто змінили з того часу, все-таки скільки років пройшло.
– Можливо й так. – Гаррі оглядала кільце.
– То ж ти згідна? – Вона перевела погляд на мене.
– Я такого не говорила.
– Які у тебе умови? Чи вимоги? – В житті так би не сказав, але ситуація, не залишає вибору. Я не хочу, щоб моя дружина, жила окремо, в іншій кімнаті, будь ласка, але не в іншому домі, або країні, і справа не магах, і їх язиках. Вона моя, а що моє, має бути біля мене. Мало того, я не впевнений що вона тут просто відпочиває, може собі чоловіка шукала, хто зна з якою метою вона на бал прийшла? Від однієї лише думки про це, мене трож пробирає… Тому я готовий погодитись на її вимоги, вірніше ті вимоги, що не будуть містити щось… що відходить від основних умов нашого шлюбного договору. Тим паче ми все-таки здається маємо дещо один до одного, раз змогли одружитись згідно з таким ритуалом.
– В першу чергу, все як і всіх. – Я з цікавістю глянув, на Гаррі, вона закрила коробку і поставила її на стіл: – Зустрінься з Лордом Поттером, повідом про наш шлюб, бажано без подробиці, ні тобі, ні мені вони не приносить користь, хіба що бажаєш послухати лекцію від нього і Леді Поттер.
– Гаразд, про вагітність як я розумію він не знає, то…
– Знає. – Я поглянув на Гаррі, що повернулась до м’яса.
– Тому ти тут? Він відправив тебе сюди ч…
– Ні, я сама поїхала, він знає, бо інакше не відпустив саму. Решта думають що я тут навчаюсь для отримання майстерності.
– То який сенс було…? – Від її погляду стало незручно, здається у когось погіршився настрій.
– Щоб маги нічого не помітили й не ставити дурних питань. Таке враження ніби ти не знаєш як працюють плітки. – Як раз таки знаю, що ж я все більше впевнювався що вона тут для того аби чоловіка собі знайти.
– Гаразд, ще щось?
– У нас згідно зі шлюбним ритуалом є всього один пунктик, давай укладемо шлюбний контракт. – Як там казав Мелфой: “Вона цінує свою свободу, і не вступить у шлюб де треба буде підкорятися волі чоловіка”? Здається скоро я пізнаю це на собі.
– Звідки ти знаєш що всього один? – Я всю ніч провів в бібліотеці шукаючи інформацію про цей шлюбний ритуал, і її або не було, або було мало лише сама суть.
– Філь, – після характерного хлопка я побачив уже знайомого мені від вчорашнього ранку домового ельфа. – Крім гоблінів, про цей шлюбний ритуал пам’ятають ще домові ельфи. – Ось же ж, домові ельфи, я то думав Ґрейнджер десь щось найшла, тюхи ти.
– Гаразд, підготуй контракт я підпишу його якщо мене все в ньому влаштує. – Гаррі підняла на мене погляд, від нього так і холодом повіяло. Ось тобі й ґрифіндорське виховання.
– А якщо ні, тоді що?
– Знайдемо компроміс, або ж якось це вирішимо. – Вона дивилась на мене з пів хвилини після відвела погляд:
– Добре, це все поки. – Ну дякую що так.
– Чудово, коли можна зустрітись з Лордом Поттером?
– Коли я до їм. – Я сам не знаю чого посміхнувся:
– Добренько, воно хоч тепле?
– Так, гарно приготовано. – Я спостерігав, як Гаррі продовжує свою трапезу, було в цьому щось інтимне ось так відкрито спостерігати, як вона їсть. Ловити емоції на її обличчі, що міг бачити лише я, ніби вони призначались лише мені. Без відстані й без шуму у великому залі. Ми були лише у двох.
Через півгоди я стояв у вітальні Поттер-Менору, чекаючи поки ельф докладе про наш прихід.
Я не особливо хвилювався, ми уже одружені зашкодити цьому не можливо, тим паче з признанням мене спадкоємця Слизерина, і тим що я став Лордом Слизерина, думаю Лорд Поттер буде радий, а не пригнічений. А я то чув як Драко говорив, що Лорд Поттер, за аби кого Гаррі не віддасть заміж .Так що думаю я підходжу під всі критерії.
В кабінеті крім Лорда Поттера більше нікого не було, він досить тепло привітався з Гаррі, і допоміг її сісти. Я взяв собі це на замітку.
– А з ким ти прийшла? – Мене нагородили оцінюючи поглядом.
– З батьком твого правнука чи правнучки, ти здається хотів з ним познайомитись, і перш ніж ти почнеш, ми одружені, видихни. – Лорд Поттер, дивився на Гаррі з непорозумінням.
– Як це одружені? Ні це звісно добре, але ж гості, а церемонія, а…
– Пробачте, але наш шлюбний ритуал, не для публіки. – Проговорив я спокійно.
– Тим паче ти знаєш, я терпіти не можу всі ці прийоми.
– Гаррієт, це…
– Я вагітна, не кричи на мене, в моєму стані всі ті прийоми й вечірки, тим паче не для мене. – Я стримав посмішку, оскільки зрозумів, що це лише привід не слухати Лорда Поттера. Він закрив і відкрив рот, і розвів руками.
– У тебе гарний захист, Гаррієт, як завжди, гаразд. – Лорд Поттер перевів погляд на мене. – А ви здається або закоханий ідіот або просто ідіот, вона в інші дні не подарунок, а зараз…
– Ти впевнений що радий моєму шлюбу? Здається, ти більше за Лорда Слизерина переймаєшся ніж за мене…
– Лорда Слизерина? – Мене знову оглянули оцінюючи з ніг то голови.
– Так, Лорд Поттер, все вірно, як сказала Леді Слизерин, ми одружені, щодо її характеру то я з цим ознайомлений, ми ж все-таки вчились разом на одному курсі. Та й я маю відношення до її стану зараз, тому потерплю всі її капризи.
– Вчились разом? – Лорд Поттер поглянув на онуку.
– Вірно, вчились, так сталось що Лорд Слизерин, виховувався серед маглів, і поступив в школу під магловським прізвищем.
– Ось як, – Лорд Поттер, перевів погляд знову до мене, здається він в шоці. – Що ж, дуже радий зустрічі, ніколи б не подумав що буду мати в затях когось з родів засновника, не те що Слизерина. Вітаю зі шлюбом, бажаю вам любові й сімейного щастя.
– Я теж радий знайомству, дякуємо за привітання.
– Що ж… – Гаррі перервав хлопчак років шести чи то сім, я впізнав в ньому, дитину яку бачив під час відправки Гоґвартс-експресу, Чарльз, молодша дитина роду Поттер, він без стуку увірвався в кабінет, й побачив сестру кинувся до неї з криком:
– Гаррі, ти повернулась! – Він незграбно обняв її, вона обняла його у відповідь однією рукою.
– Чарльз, де твої манери? У нас же гості… – Я поглянув на двері, й побачив у дверях Леді Поттер.
– Ой, перепрошую, я… – Малий вирівнявся й опустив очі.
– Нічого страшного, але в майбутньому робити так не варто. – Проговорила Гаррі й піднялась з крісла. – Пішли, поговоримо у вітальні, поки тут вирішать всі справи. – Малий взяв сестру за руку, й притулився до неї, й вони покинули кабінет, Леді Поттер пішла з ними, Лорд Поттер вказав мені на крісло, я сів, він повернувся за стіл.
– Що ж який у вас шлюбний ритуал?
– “Колесо року”. – Мене нагородили не зрозумілим поглядом, і я усміхнувся розповів про ритуал, після пішла мова про придане Гаррієт. Чесно мені то воно було не потрібне, я одружувався не заради цього і навіть не думав про нього, хоч давно знав що у наречених особливо чистокровних є придане. У когось дорівнювало десяти процентів з усього статку, у когось певні акції, або доля підприємства. У Гарсєрієт Поттер, було це все, оскільки її придане складалось не лише від роду Поттер, а й Блєк, через бабусю, й хресного з роду Блєк. Це мене трохи здивувало.
– Я боявся що це зробить Гаррі, вигідною в плані фінансів, але Вас це явно не цікавить, по Вас це видно, розумію статки Слизерина більші.
– Гроші це можливості, і інструмент для досягнення певних цілей, а Гаррієт особистість, зі своїми бажаннями й характером, – я посміхнувся пригадав деякі моменти зі школи. – Вона життєрадісна, винахідлива, як на мене, це куди важливіше грошей, що можна заробити, але ніколи більше не знайти нікого схожого на неї. І так ви праві для мене це не головне, тому я б хотів, щоб ці гроші, і цінні документи перейшли в її особистий сейф.
– Як бажаєте Лорд Слизерин. – Лорд Поттер, відклав документи що тримав в руках, його голос змінився, став більш теплішим чи що. – У вас попереду багато справ, і з родом і в міністерство, також зі світським товариством, ви знайомі з багатьма спадкоємцями, але їх батьки це дещо більше і гірше. – Він підняв на мене погляд. – Почув про ваш рід до Вас полинуть багато різних Лордів з різними пропозиціями, моя вам порада перевірте все добре перед тим як їх приймати, не всі бажають допомогти комусь більше ніж собі.
– А ви? – Запитав я з цікавістю, старий усміхнувся.
– Я допомагаю Вам щиро, бо ви мій зять це раз, два Гаррі в минулу нашу зустріч була готова відмовитись не тільки від титулу спадкоємиці, а й навіть від магії, аби не виходити заміж через вагітність. І тепер вона тут і уже одружена з вами. Це мені багато про що говорить. – Я ввічливо посміхнувся на це, не хотілось йому розповідати як це було насправді.
– Я Вас зрозумів. – Я піднявся з крісла, й ми пішли до вітальні. Звідти було чутно голос Чарльза, і сміх Гаррі.
– О, ви уже закінчились ваші справи, залишитесь на обід? – Леді Поттер, дивилась на мене з ввічливістю і цікавістю, я поглянув на Гаррі.
– Так, за любюки.
– Ооо, круто. – Хлопець був у захваті. – Може тоді сходимо потім…
– Чарльзе, думаю для одного дня з тебе і Гаррі вистачить пригод. – Леді Поттер і малий поглянули на Лорда Поттера з не порозумінням. – Гаррі, не зможе більше приділяти тобі й нам стільки ж свого часу як раніше.
– Чого це? Через навчання?
– Не тільки, Гаррі має інші обов’язки й не тільки перед родом Поттер, а й родом свого чоловіка. – Я одразу відчув на собі погляд колишньої Блєк.
– Чоловіка? – Малий поглянув на сестру з порозумінням.
– Так, Чарльз чоловіка, Гаррі днями одружилась, тепер вона Леді Гаррієт Слизерин, спадкоємиця роду Поттер.
– Що? Слизерин? – Стрепенулась Леді Поттер, поглянув на свого чоловіка після повернулась до мене.
– Так, Леді Поттер, все вірно Слизерин.
– Це ж як факультет у школі, чи ні?
– Вірно, твій зять перший Лорд Слизерин, за останні двісті років так точно.
– Ого… – Тепер мене ще й оглядав малий, таке враження ніби я тваринка в зоопарку магів.
– А що там на обід сьогодні? – Цим Гаррі розрядила обстановку. Й обід пройшов в легкій атмосфері.
Після якою Леді Поттер, почала розмову про те що треба якось повідомити магів, про повернення роду Слизерин до життя, й про шлюб.
Ми уже були в вітальні, і тут спалахнув камін й з нього вийшла Леді Лестранж, як завжди в чорному, вона привіталась і обвела поглядом всіх присутніх.
– Ооо, ось ти де Гаррі? Я як раз тебе шукала.
– Навіщо?
– Я організовую на днях бал, і мені потрібна твоя допомога і Ле…
– Ооо, гаразд я допоможу, але взамін хочу одну послугу.
– Гарна ідея. – Я поглянув на Леді Поттер, вони що спілкують подумки? Й перевів погляд на Лорда Поттера, що також оглядав Гаррі й свою дружину, зустрів мій погляд він промовив:
– Блєківстка кров, вони на одній хвилі знаєте…
– Цікаво яку послугу? – Очі Лестранж горіли цікавістю.
– Взагалі нічого особливо, просто тобі треба запросити на бал трохи більше гостей, й тих яких терпіти не можеш.
– Навіщо це?

***

Від Поттерів ми перенеслись на Алею, де Гаррі мало справи через організацію бала у Лестранжів. Я ж не хотів, щоб вона ходила десь одна, тому пішов з нею. Гаррі рухалась повільно, я ж підлаштувався під неї.
– Може зайдемо десь посидимо, ти відпочинеш. – Проговорив я, не дуже впевнено, я вважав що рух зумовлений втомою через вагітність.
– В цьому немає потр… – Я поглянув на зеленооку дівчину, й після прослідкував за її поглядом я побачив біляву маківку, і тут мене штовхнули в сторону, спина вперлась у тверду поверхню.
– Що ти…? – Тим часом як ця грифіндорка, відпустила мене й сама сховалась за виступом магазину, за яким ми тепер стояли вжать в стіну ніби якісь втікачі чи шпигуни.
– Тихо ти. – Проговорила Гаррі сувору, й виглянула за стіни. – Ну це так…нічого собі… – Послухав це, я теж підійшов ближче до неї, й виглянув, я бачив профіль Драко Мелфоя, значить я таки не помилився це він. Поруч з ним була Герміона Ґрейнджер, вони тримались за руки. – Луціус Мелфой, втратить дар мови якщо не свідомість, коли дізнається про це. – Я поглянув на маківку Гаррі, голос її звучав якось злісно чи що.
– У тебе ж ніби гарні стосунки з кузеном, чого ти… ? – Вона повернулась, і я теж, ми знову вжаливсь в стіну.
– Вірно, з кузеном, але з його батьком все трохи складно. Коли ти з ним познайомишся то думаю зрозумієш, що він слизький як змія, і в його словах немає ні краплі щирості або доброти. До тих пір поки ти не будеш йому конче потрібним для розв’язування проблем, або ж ти не будеш мати більше влади й грошей ніж в нього, і то тоді він буде тобі лестити й давати поради як краще, на його думку, і що не одмінно має буди кращим для нього, що тобі це може не дуже допомогти його цікавить найменше. – Я скосив погляд на свою дружину, що говорила серйозно і твердо.
– Звідки ти знаєш, це?
– Була часто у нього в дома, не лише на прийомах, і добре його вивчила. – Вона виглянула й після вийшла зі сховку.
– Пішли, вони уже зникли. – Я вийшов з тіні, ми зайшли в ще один магазин. На цьому справи були завершені, і я перенісся з Гаррі в Слизерин-Меннор.
– А де…?
– Думаю відпочинок тобі не завадить. – Ми були в вітальні, і тут все було виконано в зелених кольорах.
– Тим паче ти ж всеодно переїдеш сюди.
– Ага. – Вона сіла в крісло.
– Чогось бажаєш?
– Можеш дати мені спокій?
– А?
– Помовчи хвилин з двадцять. – Я відкрив рот, але закрив й сів на диван поруч. М-да, про таке в книгах не писали. Чи то я не то читав? Дракл, його знає, що там і як, десь здається говорилось що у світі не існує двох абсолютно однакових вагітностей, кожна різна навіть якщо жінка кожен раз одна і та ж. Здається в Поттер, просто… Я скосив на неї погляд, й зрозумів що вона спить. Я закотив очі, після поглянув на годинник п’ята година вечора, що ж здається її таки потрібен відпочинок. Я встав з дивану, й акуратно щоб її не розбудити взяв на руку й відніс в кімнату. Думаю вона не подякує мені за спання в такому не прийнятному положенні тим паче в її стані це точно не гарна ідея. Вклав її в ліжко, й вкрив її ковдрою. Спустився на поверх нижче, до кабінету глави роду, він був в нейтральних тонах, майже вся стіна зліва була заставлена книжками, та що з права мала одне вікно, напроти дверей було ще одне вікно і письмовий стіл, на якому було декілька пухлих папок, тут же біля дверей стояв диван майже на всю стіну.
Не великий, але троє або навіть четверо вмістяться точно.
Я вперше тут був і оглядав все з цікавістю, книги були різні про магічні закони, магію, зілля, старовині, на перший погляд, книги, але думаю доступні якщо добре пошукати.
Ельфи добре попрацювали, ніде не було ні пилинки, я сів за стіл і потягнувся до папки. Тут явився старший ельф.
– Ми навели порядок у всьому Меннорі, також у саду.
– Добре, можеш…
– Леді Слизерин, вагітна, її варто більше часу проводити тут в Меннорі. – Я з цікавістю поглянув на ельфа.
– Чого це? Щось з нею не так?
– З Леді Слизерин, і дитиною все добре, але вони весь час були поза Менором це не добре як для дитини, так і для Леді Слизерин.
– Можеш бути вільним. – Ельф з ник, я ж поринув у документи з банку.
Коли о десятій двері кабінету відкрила Гаррі, весь стіл був заваляний документами, а я сам мав таке відчуття ніби пробіг крос, було важко зосередитись і зрозуміти що до чого.
– Чого ти не спиш?
– Можу запитати тебе теж саме. – Вона зайшла в кабінет, й окинув його поглядом, й зупинилась на книжках.
– Чогось хочеться? – Враховуючи той факт що я читав що вагітні, іноді їдять вночі, і те що Гаррі заснула ближче до вечері, дуже велика ймовірність що вона прокинулась, бо хоче їсти.
– Так, яблучного соку, тістечок, і курячих відбивних, тройна порція, з соусом і зеленю.
– Гаразд, Ері. – Ельф з’явився з хлопком і одразу зробив поклін й промовив:
– Я все почув, щось ще?
– Поки ні. – Ельф зник, Гаррі вивчала книги я повернувся до документів.
– Цієї зіллєварні уже давно немає, вона що належала роду Слизерин? – Я підняв погляд на Гаррі що уже стояла біля столу, й тримала в руках один документ, читаючи його.
– Так, належала.
– Дідусь говорив, що її закрили через брак фінансування, і збитковість, хоча вона була однією з найбільших в нас, і навіть мала місця збуту закордоном.
– Закордоном?
– Мені так говорили. – Я ж тим часом почав шукати одні документи, що відкладав недавно. Й знайшов їх, вони дійсно були про зіллєваріння, і тут таки була причина закриття. Закордоні місця збуту, попросили збільшити постачання в п’ять раз, але зі старим обладнання і малою кількістю працівників це було не можливо. Перелистав документи до кінця, я знайшов підпис, акціонера що мав найбільше акцій і вирішальне слово це був прадід Драко Мелфоя.
– А твій кузен Драко, має зіллєварінню, чи не так?
– Не він, а його рід. Її заснували в той же рік коли закрилась зіллєварінням Слизерина, – Як я й думав, Мелфой хотів більше грошей, хоч він і був основним акціонером, більшість йшла в сейф Слизерина. – Проте справи спочатку йшли не дуже, як мені відомо. Лише при дідусеві Драко, вона почала приносити гарний прибуток, він змінив всіх робітників і навіть запросив іноземного майстра зіллєваріння, для оцінки.
– Зрозуміло, і що з нею зараз?
– Нічого, працює, проте Луціус мало нею цікавить, він навіть говорив що може після закінчення Драко школи, передати її йому.
– Ось як. – Ось це уже цікаво, Гаррі сіла в крісло біля столу, тут з’явився ельф з тацею, перед нею одразу з’явився столик.
– Дякую.
Поки Гаррі приступила до своєї вечері, я збирав документи пов’язані з зіллєварінням. Документів стало менше, але всерівео вони все ще займали всю поверхню стола.
– Бажаєте добавки Леді? – Я поглянув на тацю, так у когось гарний апетит.
– Хіба що трішки, всього одну порцію. – Я усміхнувся з цього, звісно що “всього одну”.
– Так, Леді Слизерин. – Ельф зник і через пів хвилини явився з добавкою.
– Дякую. – Ельф зник. – Думаю якщо ти відновиш зіллєваріння, то можна зв’язатись з закордоном точкою збуту, і відновити з ними співпрацю.
– Якщо вони співпрацюють з іншою…
– В Англії, такої немає. – Гаррі, поклала до рота м’ясо.
– Що?
– Ні одна зіллєваріння Англії, не має співпраці з закордоном.
– Звідки ти знаєш?
– Дідусь перевіряв, бо хотів вкласти в якусь гроші. – Вона продовжувала їсти.
– Зрозуміло. – Я з не аби якою силою волі відірвався від неї погляд, й повернувся до документів.
Коли я поглянув наступного разу, вона уже сиділа з книгою в руках, і уважно її читала. Була звісно думка, відправити її спати, проте вона спала до цього, так що я повернувся до документів.
Наступного разу, вона сама привернула мою увагу вона встала й розминала м’язи.
– Тобі б не завадило відпочити, ато маги як тебе побачить подумають що ти привид Лорда Слизерина.
– Якось сумнівно. – Я відклав стобку документів, вбік і потягнувся до інших. – Як дійти до кімнати пам’ятаєш?
– Я вагітна, а не хвора.
– Я такого не говорив. Попроси ельфа перенести речі, не варто втоплюватись тим що мотатись туди сюди.
– Ми ще не підписали шлюбного контракту, так що давай відкладемо переїзд. – Я підняв на неї погляд.
– Гаразд, тоді залишись тут до ранку, підеш після сніданку. Враховуючи твій термін, і те що ти майже весь цей час була не біля мене, це дуже корисно для тебе і дитини. – Вона ніяк не виразила своїх емоцій, я повернувся до документів.
– Знаєш, напевно варто тебе уже попередити, що я не буду займатись організацією, балів, банкетів, і так далі. – Я підняв на неї погляд.
– Я не говорив, що збираюсь робити бали, банкети й т.д. Тим паче щоб ти цим займалась. – Вона оглянула мене після посміхнулась, й пішла до дверей.
– Куди ти…?
– Хочу прогулятись, у мене спина уже затекла, тут таке крісло не зручне. – Так уж, характер це щось, не дивно що вона попала на Ґрифіндор.

***

Чого ніде не пишуть про ельфів, що годять вагітній дівчині більше ніж будь-кому? Останнім часом, це запитання було в моїй голові постійно.
З переїздом Гаррі, в цей дім, ельфи тільки те й робили що годили, її. Варто тільки Гаррі сказати як вони кидаються роботи все, що вона скаже.
Я старався не сильно звертати на це увагу, так як вона живе в Слизерин-Меннорі, контракт підписаний, мною одразу після прочитання, оскільки в ньому не було нічого такого що я б не хотів, або не зміг би впоратись якщо що. Вільне пересування, і займання навчанням, майстерністю, без контролю грошових витрат, або ж часу проведеного поза межами дому. Не те щоб останнє я не буду контролювати, проте не так сильно, як деякі, як чув у вітальні факультету. Мені вистачить знати де Гаррі, і з ким. Після підписання я мав за честь, полюбуватись шокованим виразом обличчя Леді Слизерин, і запитав:
– Щось не так ? – Її погляд змінився, я протягнув її контракт.
– Залиш собі, у мене є свій екземпляр, завдяки чарам твій підпис продублювався і туди.
– Вона пішла до виходу з кабінету.
– Коли ти переїдеш ? – кинув я її в спину, не приховуючи посмішки.
– Завтра, у вечері, маю купу справ.
– Цікаво яких?
– Речі треба зібрати. – Вона хлопнула на останок дверима, я поглянув на шлюбний контракт, після поклав його в першу шухляду з права, й повернувся до документів з банку.
Гаррі переїхала в Меннор, у вечері наступного дня. Вона зайняла кімнату, що її підготували ельфи, що правда вони там і робили перестановку по її наказу. Більшу частину часу вона була в Меннорі, й до неї приходили гості, Беллатриса, Леді Поттер, частіше всього приходив брат, і я чув їх сміх з вітальні. Також вони гуляли в саду, де Гаррі теж взялась щось там міняти. Я туди не ліз, проте гуляючи з ранку помічав зміни. Ми мало говорили, хоч і проводили трапези разом, іноді вона сиділа в кабінеті читаючи книги що брала з шафи тут. Не рідко вона засинала, на дивані з книжкою в руках, і я кожен раз ніс її в кімнату. Ніби то мені роботи немає що, у мене уже навіть спина почала боліти, хоча може то від сідання за документами? Яких було безмежно багато, й з не зрозумілим цифрами.

Бал Лестранж мав бути сьогодні, тому Леді Лестранж, прийшла сьогодні з ранку в гості. Я не був присутній при їх розмові, але було чутно як вони сперечаюсь, я волів не лізти туди. Особливо коли справа стосується суконь, і нервових жінок. Останні два дні у Гаррі з ранку, поганий настрій, вчора вона навіть спалили всю пресу, бо її не сподобався заголовок статті. Тому, я волів не попастись під її гарячу руку, може попустить, або попадатись хтось інший, мені таке більше до вподоби. А зараз це було в рази гірше тип паче обоє, блековської крові, мені що жити надоїло?
Як почалось раптово то, так і завершилось. Після я чув як Гаррі піднялась на верх, у неї була звичка ходити босяком, якби не захворіла.
Через півгоди я піднявся до неї, вона сиділа у вітальні біля кімнати, двері куди були відкриті, ноги закинула на журнальний столик, все так же босяком, і читала товсту книгу, судячи з того що я прочитав на обкладинці щось пов’язане з артефактологією.
– У мене зустріч з твоїм кузеном, хочеш приєднатись?
– Навіщо це мені? – Вона навіть погляду на мене не підняла.
– Ну якщо, ти хочеш, щоб він разом з усіма сьогодні дізнався про те що ти Леді Слизерин, то я пішов.
– Зачекай п’ять хвилин. – Вона опустила ноги, закрила книгу, піднялась й пішла в кімнату, закрив двері.
Менш ніж за п’ять хвилин вийшла, з білою сумочкою й у вільному костюмі, бежевого кольору.
– Ти ж носиш артефакт що приховує вагітність, навіщо цей маскарад?
– На всяк випадок, тай потім менше питань буде раптом що.
– Що ти маєш на увазі говорячи “раптом що”? – Я помітив як вона завмерла на долю секунди, і пішла далі до сходів.
– В аристократів не заведено повідомляти про вагітність до того часу, поки не буде видно, це раз. Два і щоб коли це стане відомо ніхто не говорив що міг либ здогадатись самі по зміні стилю одягу. Мені пощастило що зараз така мода.
Я не мав бажання говорити про моду, тому більше нічого не питав. Аристократи з їх етикетом, традиціями й пів мільйоном правил на все на цьому світі, мене бісили просто до сказу. Ніби то той етикет чи вміння плести словесні кружева могли зробити з них магів про яких би пам’ятали так як про засновників школи. Таких серед всього роду мало, знаю читав, і навіть перевіряв якось в школі під час канікул від того що не мав що робити.
Зустріч з Мелфоєм була назначена в ресторані в магічному кварталі.
Мелфоя ще не було, ми пройшли в віп кімнату. Гаррі взялась роздивлятись меню, я теж дивився, щоб то замовити. Ми зробили замовлення, на мій подив обійшлись без м’яса.
– Якщо що починайте без мене, – промовила вона й швидко піднялась, поклала руку до рота і вийшла з кімнати. Я з непорозумінням глянув у слід, і що це значить? Я почав пригадувати все що читав, і покликав ельфа:
– Прослідкуй за Гаррі, якщо її стане дуже зле перенеси в Мєннор. – Тошнота це норма, у вагітних, проте я не впевнений що усім це до вподоби. Мої роздуми перервав спадкоємець Мелфой, що зайшов в кімнату. Як завжди при параді, зі своїм пихатим виглядом.
– Ти щось уже замовляв? А то я такий голодний, що по дорозі сюди замовлення зробив, таке враження ніби мамонта можу з’їсти. – Він влаштувався на кріслі навпроти мене.
– Так, зробив. А що так, працюєш багато, що не встигаєш їсти?
– Ага, працюю, а як же, у своїх снах хіба що. – В голосі чулась злість. – Вчусь, більше.
– Таки рішився на майстерність?
– Так, може тоді батько виконає обіцянку.
– Цікаво яку? – З усього що я знав про Драко, і того що сказала Гаррі, я зробив висновок що він має веду майстерність зіллєваріння, тоді то він і отримає зілляварілльнню Мелфоїв. Але підверти мій висновок Драко не дав офіціант, що приніс замовлення.
– А чого три?
– Ооо, так, даруй забув сказати що я прийшов не сам, ти ж не проти? Я б хотів познайомити тебе зі своєю дружиною, вперше чергу. – Я ввічливо усміхнувся в кінці.
– Дружиною? – Він проговорив це так ніби вперше почув це слово й попробував сам його вимовити.
– Так.
– Ти… – Я поглянув на Гаррі, що ввійшла в кімнату, рука піджака були закочені, до ліктів. Драко теж повернув голову й швидко повернувся до мене, проте він тут же змінився на обличчі й піднявся на ноги й повернувся до своєї кузіни.
– Гаррі?! А що ти тут робиш? Ти ж у Франції?
– Як бачиш ні. – Вона пройшла й сіла за стіл зліва від мене, й взяла серветку й поклала на коліна.
– Ти що повернулась на бал Белл…?
– Уже замовлення принесли? Ооо…
– Стоп! Ти що…? – Я став переживати за самопочуття Драко Мелфоя, його вираз обличчя був дуже не типовим для нього, й мовлення теж. – Ти… Ви що одружились? Але як ви ж… Ви…
– Та хто б говорив? Сам то гуляєш з Герміоною Ґрейнджер по Алеї, як… – Гаррі, взяла в руки прибори й бралася до їжі, Драко рухнув на крісло, але здається випадково промахнувся, бо впав на пол.
– Ой, ой… боляче… Трясця… мені… важко дихати… – голос звучав хрипло, і якось шоковано. Він піднявся спираючись на стіл, уже сів на крісло зробив ковток води. Тим часом як Гаррі, спокійно їла.
– Не роби тут сцен, я тобі не мама. – Мелфой, нагородив свою кузіну таким поглядом, ніби хотів вбити, Гаррі ніяк на це не відреагувала.
– Так з тобою все зрозуміло, блєковська кров. – Драко перевів погляд на мене. – Ну а ти?
– Що я? – Я теж узятися до трапези, оскільки зрозумів що все завершилось, і ніяких експресів можна більше не чекати.
– Ой, Мерлін, де ж я так згрішив? Кузіна така що…
– Яка така? – Перервала Гаррі, молитву блондина.
– Та така! Що я про її одруження ось так ось дізнаюсь. – Він обвів рукою стіл.
– Скажи дякую, що не одночасно з Джеймсом і Лілі. – Драко промовчав з пів хвилини після піднявся, й вийшов за столу й поклав руку на серце вклонився, зі словами:
– Дякую вам шановна спадкоємиця роду Поттер, за таку честь.
– Ай, не язви ти, мені не до того було, щоб повідомляти тебе або ще когось про це. – Блондин підняв на неї злісний погляд, після поглянув на мене.
– Ти теж Редл, був стражено зайнятий, і не міг повідомити про свій шлюб з моєю дорогоцінною кузіною.
– Абсолютно вірно, я прийняв справи роду, так що було не до листівки з…
– Справи роду? Це уже цікаво, невже Лорд Поттер передав вам рід?
– Ні! – Проговорили ми з Гаррі синхронно.
– Може тоді рід Блєк?
– Ти збираєшся всі роди Англії перелічувати? – Проговорила у відповідь Гаррі, закінчив зі своєю порцією.
– Добавки?
– Ні, дякую. – Драко сів за стіл, і знову зробив ковток води.
– Весь в очікуванні, який рід?
– Слизерин. – Проговорив я, й взяв серветку, підніс до губ Гаррі, й витер каплю соусу що вона пропустила.
– Оооо, Мерлін… – Мелфой, знову пригубився до води.
Загалом Драко Мелфой, розгубився настільки що уже й забув про свої проблеми, й про їжу. Тому коли Гаррі пошла, бо мало щось там підготувати для балу Лестранж, я хотів запитати про зіллєварню, проте Мелфой не дав цього зробити, збив з пантелику питанням:
– Лорд або Леді Поттер, попереджали тебе про Джеймса? Забороняли йому шкодити?
– Ні, а мали? – Драко скривився, мене ж це зацікавило, що з ним не так? Всі чистокровні, що на Слизерині, що інші факультеті навіть той же Ґрифіндор, відгукувались про Джеймса Поттера не дуже гарно.
– Скористайся цим поки можеш.
– В сенсі? До чого ти це…?
– Ти не знаєш, – він усміхнувся. – Не здивований, про це Поттери не говорять.
– Про що не говорять? – Я відчував що тут і зараз маю шанс щось дізнатись, Мелфой, витер кутики рота, й кинув серветку в тарілку.
– Джеймс мрія про сина, спадкоємця, що стане во главі роду, зробити те що він зробити не міг. Тому до Гаррі він відносить…кхе, як до пустого місця, найкраще пояснення хоч не дуже приємне. – Ось чому, він ніколи не приходив проводжати її на поїзд. Її постійно порівнюють з ним… – Коли Лорд Поттер, назвав Гаррі спадкоємицею, його відношення стало пасивно-агресивним, бо він то має сина, і його бачте не назвали спадкоємцем роду.
– Що значить “агресивно-пасивним”?
– Пам’ятаєш випадок з Маклагеном? – я кивнув.
– Джеймс в міністерстві, десь там ляпнув, що віддасть Гаррі в дружини, будь-кому в не залежності, від статусу крові, і роду. Тому… – Мордер, о це ж…
– І що Лорд Поттер спустив йому це з рук?
– Не знаю, батьки й Беллатриса не в курсі, а питати Леді або Лорда Поттера, я не дуже то хочу. – Думаю, мені Лорд Поттер не відмовить. – Тому будь готовий почути від нього якусь дурню, не приємну і брудну. Як я думаю він почне з дітей.
– Чого ти такої думки?
– У Лілі були викидні до народження Гаррі, й після ще був мертвонародженим, Гаррі тоді було три, вона може й не пам’ятати цього. – Ось що то було, вона думає що… Мерлін, оце так ідіот.
– Те що це може бути лише його вина, він не думає? – Драко усміхнувся.
– Не здивуюсь якщо про це думають всі хто знають про цю ситуацію, крім нього, навіть Сіріус Блєк, хоч він теж той ще ідіот.
– Пощастило мені зі свекром. – проговорив я з сарказмом.
– Треба було раніше думати, зараз пізно, чи у ваш шлюбний ритуал передбачає розлучення?
– Ні, не передбачає.
– Ось мені цікаво, а чого це ти взагалі вирішив одружитись з моєю кузіною? – Я не мав що відповісти, вдаватись в подробиці не хотілось, брехати тут не особливо… – Чи ти таки закохався в неї? Ти ж останній рік постійно на неї дивився.
– Я? Що ти мелеш? Це скоріше до тебе, це ти з Ґрейнджер, гуляєш по Алеї, що таки від ненависті до кохання один крок.
– Ой лі, та що…. – я перевів тему, тому решта розмови пройшла з вигодою для мене і я дізнався що хотів, і не тільки.

***

Ми перенеслись на бал трохи з запізненням, як і задумувалось. До цього моменту у Лестранж уже мали зібратись Лорди. Було чутно музику з зали до якої ми підходили. Ельф був попереджений, тому побачив нас він лише поклонився, й відкрив двері, оголошуючи:
– Лорд Ярволод Слизерин, і Леді Гаррієт Слизерин, спадкоємиця роду Поттер. – Та уж, побачити впавши щелепи всієї еліти МагАнглії, неймовірне видовище, Драко Мелфой, дивився на це все з посмішкою так само як і Беллатриса Лестранж з Лордом і Леді Поттер, дехто навіть впустив з рук келих з напоєм, шум битого стікла був єдиним звуком протягом перших хвилин нашої появи на порозі зали, де проходив Бал. Полюбувавшись шоком, я з Гаррі рушили до хазяїв Менору, й обмінялись банальними репліками, я ж оглянув зал і помітив багато інших не родовий й не таких статних родів, також Джеймса, що виглядав якось зловісно, Лілі тримала його за руку і щось говорила, проте він не слухав її. Що ж надіюсь він не буде робити великих дурниць.
Гаррі тримала свою руку на згині мого ліктя, і пила зі свого бокала, безалкогольний напій, про це потурбувалась Беллатриса, що теж стояла біля нас з чоловіком. До нас самі підходили гості, знайомились, говорили про зустріч найближчим часом. Це мене не дивувало, мене здивував Джеймс Поттер, що теж підійшов, щоправда, без дружини.
– Лорд Слизерин, вітаю вас зі шлюбом. – від нього несло алкоголем, і лицемірством, я посміхнувся, відчуваючи як Гаррі сильніше стиснути свою руку у мене на лікті. Й помітив як Беллатриса, напружилась, Лорд Поттер рушив до нас, Драко потягнувся до палички, його батьки теж кинули на Джеймса швидкі неоднозначні погляди. – Бажаю вам багато спадкоємців, не варто переривати такий рід що тільки що відродився. Хоч і Га…
– Дякую, хотілось би й вам того ж побажати, але ж то марна трата часу. Всі знають Магія, не благоволить тим хто йди проти її законів і традицій. Як до речі ваш син, здається Чарльз? – Джеймс, закусив нижню губу й пополотнів, Мелфої дозволили собі посмішки, Лорд Поттер, поклав руку на плече сина.
– Тобі уже час, ти… – Почав був Лорд Поттер, і почав штовхати сина від нас з Гаррі, якомога далі.
– Так як…? Ні… Я не… – Мій недо свекор, замовк його очі закрились і він впав на землю, Лорд Поттер поглянув праворуч від мене, я поглянув й побачив як Леді Лестранж, опустила руку, й промовила:
– Тут не кабак, і не збіговисько для всяких дешевих сцен, я не потерплю подібної поведінки, відправте його. – Ельфи виконали наказ тіло Джеймса піднялось в повітря й вилетіло з залу, Гаррі послабила свою хватку.
Решта вечора пройшла, спокійно і весело. Хоч і Гаррі справді, була не дуже рада цьому вона здається гарно провела час. До неї підходили спадкоємиці родів, з якими вона вчилась як на одному факультеті, так і на одному курсі.
Наступного ранку, я мав честь милуватись статею присвячену поверненню роду Слизерин. Детальний опис наряду Гаррі, плаття, фасон, дизайнер, і звісно кільце Леді Слизерин, описували й порівнювали з описами минулого, також був абзац про кольє Гаррі, я усміхнувся з цього.
Це кольє я замовив для неї спеціально, тож всі теорії, проте що то родова прикраса, пусті. Воно виконане з білих діамантів, різних розмірів, що ідеально підійшло під синю сукню Гаррі.
Я взагалі думав що вона вибере червоне в знак ґрифіндорського факультету, проте воно було синє. На зелений я й не сподівався, хоч він її й личить вона рідко його обирає.
Про інцидент з Джеймсом, згадки не було воно й не дивно. Лорд Поттер напевно постарався.
– До речі, а що то за кольє? Родове Слизерина? Чи Гонт? – Я поглянув на свою дружину, що переглядала газету, я відклав газету в бік.
– Як скажеш, так і буде. – Я взяв графін, і налив її ще виноградного соку, що вона вподобала останнім часом. – Воно виготовлене недавно, на замовлення, і належить тепер тобі, якщо бажає можеш його навіть заповісти роду Блєк або Поттер.
– Краще передам своїй дочці, або невістці. – Я посміхнувся з цього, а це гарна ідея. – І що ж тобі так підняло настрій? – Я взяв в руки чашку з чаєм.
– Мені подобається ідея, передати дочці, якщо ще й у неї будуть твої очі, буде така ж як і ти… – Нас перервав ельф, з повідомленням про прихід Лорда Луціуса Мелфоя.
– Ще навіть, пора сніданків не пройшла, а він тут як тут. Той ще любитель своєї вигоди. – Гаррі, говорила з усмішкою.
– Попроси його почекати.
– Готова поспорити, що він вперше чергу скаже про родство з родом Слизереном, мовляв, у роду Мелфой вони ближче ніж в інших через шлюб з перед останнім Лордом Слизерном, до занепаду роду. – Після зробила ковток соку.
Як не дивно, Леді Гарріє Слизерин була права у тому, що сказала.
Лорд Мелфой, так і почав розмову, я ввічливо на це усміхнувся, й відповів:
– Так, я знаю, це все заради чого ви прийшли? – Я приймав Луціуса Мелфоя, у вітальні гортаючи газету удаючи, що мене не цікавить його візит.
– Ні, – з голосу зникла поблажливість, й появилась різкість і суворість. – Наші роди колись були не тільки близькі через шлюб, а й через спільний бізнес.
– Так, вірно, але той був припинений завдяки вашому роду. – Я відкинув газету Лорд Мелфой, прийняв беземоційний вираз обличчя. – Я знаю все, що відбувалось не тільки до моменту перервання роду Слизерен, але й після з усім що належить Слизериному, Лорд Мелфой. Тому не трать мій час на пусті балачки.
– Це дуже похвально, я радий що ви так серйозно ставитися до свого роду. Що ж в такому, випадку я перейду одразу до пропозиції з якою прийшов. Як ви уже знаєте колись у нас був спільний бізнес, зіллєварння, я хочу відродити цю справу. У мене є зіллєваріння…
– Від мене потрібне лише фінансування, чи не так?
– Ні, не так. – Мелфой усміхнувся. – Зіллєваріння, не основна справа мого роду, тим паче мій рід не славиться особливими успіхами в цьому, тому я хочу аби ми стали бізнес-партнерами. – Я усміхнувся з цієї пропозиції: – П’ятдесят на п’ятдесят Лорд Слизерин, ви користуєтесь моєю уже повністю робочою фабрикою, з робітниками, і обладнанням, а я вашим відомим прізвищем і…
– Репутацією і можливістю співпраці з закордоном, щось мені здається що я потрібний вам більше ніж ви мені. – Луціус стиснути руку на своїй трості, але лице тримав відмінно.
– Ваша обізнаність, похвальна Лорд Слизерин особливо для вашого віку. Що ж тоді ви бажаєте?
– Всі права на зіллєварню. – Я усміхнувся з його шокованого виразу обличчя. Я покликав ельфа що передав Лорд Луціусу Мелфою, документи на зілляварнню роду Слизерин. Він взяв їх з різкістю. Почав поки він все огляне, я промовив: – Якби не ваш дід, зілляварння Слизерина, досі б працювала, і була б не кращою не лише в Англіі, а й закордоном. Як ви думаєте, якщо я зараз відкрию свою зілляварильну фабрику, ваша зможе конкурувати з моєю, враховуючи те що я оприлюдню ці документи. – Погляд сяйливиго Лорд, не був просто злісним, він був розгублений і навіть ніби пригноблений. Він поглянув на документи у своїх руках, після кинув їх на стіл.
– Я передам вам всі права, але сімдесят процентів акцій будуть належати моєму роду.
– П’ятдесят і будуть вони належати вашому спадкоємцю, а не вам особисто. Здається ви обіцяли передати йому, управління зіллєварні після закінчення школи. – Я витримав погляд Мелфоя, і він проговорив:
– Гаразд, Лорд Слизерин.
– З вами приємно мати справу, Лорд Мелфой.
Він з цим не погодився, але попрощався й покинув Меннор. Але домовленість виконав, Драко був щасливий.
Я розширив зілляварню, і так почув про це закордоні заказчи появились самі.
Як і говорив Лорд Поттер, до мене полинули всі Лорди з різними пропозиціями, навіть були шлюбні контракти як на майбутнього сина або дочку, або й внуків. Я відмовився від всіх, я б і не зміг підписати навіть якби хотів, у шлюбному контракті Гаррі, про це був окремий пунктик.
Також я зайняв місце в палаті Лордів, і мав постійну справу з документами, і засіданням і міністерством.
Через я мав мало вільного часу, тому бачився з Гаррі лише за сніданок, і вечерю, ми мало говорили. Іноді ми проводили вечір, в кабінеті, я за столом з документами, вона на дивані з книжкою що брала з шафи кабінету. Зазвичай там вона й засинала, і я переносив її в спальню.