Лекція, сон і «мій хлопчик»

Сонечки! Завчасно прошу вибачення за довгу відсутність продовження і орфографічні помилки) Завал в школі, думаю зрозумієте. В кінці розділу в мене для Вас сюрприз( ´ ▽ `)

Дякувати Богу, Женя не згадав свої п‘яні поцілунки. Або Спартак тільки так думав. Голова Яновича тільки тим і була забита, що думками про ці владні губи. Про вуста, що манили хлопця під час кожної їх розмови. Сьогодні в Спартака мала бути лекція і вони їхали з туром в наступне місто. Женя вирішив пройти на лекцію пробігцем (зайцем – тобто без білетно. Хоча не знаю чи взагалі на лекції потрібні білети), аби ніхто його не бачив. За кулісами Женя обійняв товариша, міцно пригорнути до себе. Той навіть не прудчався, перші десять секунд. А тоді коли здалеку почувся голос Колі, який сповіщав про те, що вже час виходити на лекцію, Суббота неохоче відпустив міцні плечі хлопця з ніжними губами.

– Побажай мені удачі)

– Удачі, Суббота!

Лекція пронеслася швидко. Женя весь час сидів за сценою, в кріслі, що його організував Коля, і слухав хлопця в чорному.

Так і хотілося підійти, вдихнути запах його парфумів чи заритися тонкими пальцями в біляве волосся.

Лекція пролетіла зовсім непомітно. Голос Спартака – спокійний, врівноважений і такий плавний(не факт, що це українське слово), заколисував. Кінець лекції Женя зустрів уві сні.

* на сцені

– Дякую за увагу, на цьому лекція закінчується. Деталі декотрих моментів подкасту та лекції можна прочитати на моїй інстаргам сторінці, або прослухати на етері. До побачення.

Люди швидким потоком виходили з аудиторії. Нарешті коли кімната стала повністю порожньою Спартак зайшов за куліси і побачив маленького (хоча вже зовсім дорослого) хлопчика. Женя змучив те бідне крісло, умостившись так, як зазвичай спав у себе вдома чи в Спартака на дивані. Підгорнувши ноги докупи і поклавши руку під голову. В кріслі, та ще й в парадному костюмі, а не в піжамі чи спортивках це було робити важче. Тонкі губи блондина розвинула посмішка, легка і .. ніжна?

– Господи Боже, який же ти дурник.

Пальці самі потягнулися до м’яких кучерів на сплячій голові. Від цього кароокий лише потерся об ніжну руку і продовжив сопіти.

– Женя, сонце, прокидайся. А то, не пущу більше до себе в квартиру.

Від цих слів Женя розплющив очі.

–  Тільки но спробуй Спартачок. Я на тебе ображусь, якщо ти це зробиш.

Янович підвівся, поклавши руки Субботі на плечі. Видно, що він це робить лише тому, що вважає, що досі спить.

– До твого відома, мені сподобалось. Так, кажу лише для того, аби ти знав.

Женя намагався говорити спокусливо і томно, але Спартак, ніби щит, відбивав усі спроби увібрати його в рум’янець.

– По твоїй реакції я зрозумів, знаєш. – реакція була непохитно спокійною – Ходімо, романтик-спокусник, тур сонного алкозалежного хлопчика чекати не буде.

– Ти забув додати «мого» сонного алкозалежного хлопчика.

– Моїм, ти станеш, або після початку наших з тобою стосунків, або після того як я тебе відтрахаю. Ясненько?

Янович глитнув. І не від того, що стало страшно. Ні. Коли Спартак говорив таким тоном ставало млосно, як кажуть деякі дівчата, такий голос погано впливав на ноги Жені. Вони так і хотіли розсунутися. А голос гарно впливав і на ті вульгарні слова, що їх казав Суббота. І коліна дійсно почали тремтіти – від бажання. Бажання того, аби Спартак-бляха-Суббота трахнув його – Женю-я-бляха-завжди-домінант-Яновича. Від цього щоки налилися яскравим багряним кольором, а Спартак в свою чергу посміхнувся своєю владною і вульгарною посмішкою, ніби задоволений реакцією свого хлопчика. Коли Женя почав вважати себе хлопчиком Спартака, він не знав, але Суббота дійсно здавалося б вважав його своїм.

– Не ясненько! – Женя набрався сміливості сказати це Спартаку майже у очі – Чому це ти маєш мене трахати? Я взагалі – то вищий і старший.

– А мені то, що з того, що ти старший чи вищий. Просто в цих стосунках я – домінант. І крапка. Але якщо хочеш бути зверху, то зможеш трохи пострибати.

Щоки Жені знову залилися фарбою.

– Ходімо, вже. Антон і Коля чекають.

– Ага. А ще нас чекає кілька годин в машині на задніх сидіннях, наодинці.

– Піду скажу Колі і Тохі, що ти вважаєш їх пустим місцем.

Хлопці знову робили вигляд, що просто пожартували. Хоча голови обох ще довго гудітимуть від збудження і бажання.

А ось і сюрприз! Я все ж вирішила створити то канал, для того аби Ви могли давати мені по шапці коли я занадто довго відлинюю. А також там я намагатимуся спілкуватися з Вами і буду ділитися майбутніми анонсами. Можливо Вам навіть пощастить і Ви побачите авторку.

Ось посиланнячко: https://t.me/ligwo

Якщо посиланнячко не спрацює то зайдіть в пошук і знайдіть там «Лігво маленької жаби»