Кінчена угода

Від лиця Сатани

Випивка, кухль за кухлем. Здавалося, що я заливав у себе все питво пекла, чого там тільки не було. В цей час поряд красувалась Дімона – гаряча демониця, якій палець в рот не клади, іноді ми з нею бавились вночі, побачивши мене вона повільно наблизилась до мене, виляючи стегнами.

– Я бачу ти як завжди. Що ніхто не може витримати тебе в ліжку й ти запиваєш горе?- кокетливо спитала вона.

Я схопив її за руку, потягнув на себе, Дімона впала на мої коліна. Злегка скрикнувши, вона сказала:

– Що так не можеш дочекатися, коли ввійдеш в мене?

Я стиснув її стегно, впиваючись в нього кігтями, іншою рукою я закрив їй рот.

– Ти хоч уявляєш з ким ти розмовляєш, ти хвойдо, думаєш якщо в тебе є цицьки і срака то ти можеш мною крутити?- я прошипів їй на вухо. – Ще раз ти викинеш щось подібне в я особисто тебе розпотрошу на очах цього натовпу.

Я зіштовхнув її з себе, хижо глянувши на мене, Дімона забралась геть.

– Тупа хвойда – прошепотів я, потираючи вилиці.

Поруч впав Вельзевул.

– Важкий день? – спитав він.

– Ще й ти. Як ви всі затрахали.

– Не знаю скільки тебе трахала Дімона, але я такого точно не робив.

– Сучий син, що ти хотів? Ти ж ніколи не приходиш просто так, – я через сили посміхнувся.

Я підізвав бармена та взяв випивку для себе й Вельзевула. Ми випили по чарці і Вельзевул почав говорити, я слухав його у піввуха, то більшість його монологу я пропустив. Після пару чарок його язик розпустився ще більше:

– Знаєш Люцику, ти звісно гарячий, але чи зміг би ти трахнути наприклад, – він замовк, задумавшись,- Ісуса?

– Що?

– Я думаю ти все почув

– Ти шо їбанувся вкрай?

– Та що тобі слабо?

– Дійсно переспати з сином того хто мене скинув, зараз би блять сидів в раю на хмаринках, а не оце все, – я задумався і пішла секудного мовчання видав.- Хоча знаєш це могло б стати гарною помстою.

– А тепер скажи що я геній як завжди.

– Ти уїбан як завжди.

Вельзевул засміявся і протягнув мені руку:

– То що угода?

– А тобі яка вигода з цього?

– Мені? Я просто хочу драми і все одно ти знаєш мою пропозицію.

– Виродок.

– Тисни вже.

Я простягнув руку попередньо, вкусивши її до крові, зеленкувате світло закріпило нашу угоду.

– Угоду вкладено,- сказав я.- Можеш вшиватися звідси.

– Не щасти тобі, вилупок.

– Та пішов ти нахуй.

– І я тебе люблю.

Вельзевул пішов, а я сидів роздумував як мені можна дістатися до Ісуса.

Від лиця Ісуса

Був погожий день, як і кожен в раю, хмарки пливли, дерева цвіли тож я вийшов в сад, поруч з замком була галявинка на якій паслись вівці-хмаринки. Тут я проводив заняття з моїми учнями: іноді я давав уроки янголам наставляв їх на шлях істинний і так далі. Ми розсілися півколом і я почав свою проповідь. Зазвичай коло з учнів було знайомим мені, але сьогодні був новачок. Він не уважно слухав мене, переважно погляд його сірих очей бігав по мені, відверто розглядаючи, здавалось що він бачить моє тіло крізь весь мій одяг, білу довгу туніку та червону накидку, я закутався в червону накидку ще щільніше, через що на його устах промайнула посмішка. Я насмілився спитати в нього:

– Вибач, друже, ми раніше не зустрічались, чи не міг би ти назватися?

– Звісно, ви можете називати мене Люций, не думаю що ми зустрічались десь, хіба що в твоїх снах.

Його ім’я насторожило мене, але я не надав цьому особливої ваги, тож я продовжив проповідь. Погляд Люція більше не турбував мене, здавалось, що він цілком поринув в себе і я розслабився. Після закінчення проповіді учні розійшлись, тільки Люций залишився в саду, а я направився до виходу біля нього мене чекав Гавриїл, він хотів поговорити зі мною. Не пам’ятаю про що ми розмовляли – це було щось несуттєве. Незабаром до нас підійшов Люций, поки він сидів я не помітив що він на голову вищий за мене. Він спитав:

– Вибачте у мене виникли питання з приводу вашої проповіді чи могли б ми поговорити ще?

Я здивувався, але не міг відмовити йому:

– Звісно, друже.

Гавриїл швидко кудись вшився і залишив нас наодинці. Ми з ним попрямували в замок, бо потім я хотів піти в бібліотеку. Люций виявився дуже зацікавленим в моїй проповіді, він постійно ставив різні питання. Так ми дійшли до невеличкої бібліотеки. Я хотів розпрощатися з Люциєм, але він зайшов за мною, закривши двері на замок. Я знітився і запитав:

–  Щось не так? Ти хотів поговорити про особисте?

– Так, я хотів би поговорити про дещо дуже особисте,- сказав він і почав підходити до мене все ближче.

– Можеш казати нас тут ніхто не почує, –  сказав я потроху задкуючи.

– Слухай, Ісусе,- сказав він наблизившись,- а ти нічого такий, гарненький.

– Вибач, що?

Рука Люция обвилась навколо моєї талії, притягнувши мене до себе, він поцілував мене. Я намагався вирватись, але його руки й тіло були наче з заліза. Я був у розпачі і я не придумав нічого краще ніж вкусити Люция за губу. Люций відсторонився й зашипів:

– Поганий хлопчик, я думав ти будеш спокійніше, нічого я це виправлю.

Його рука розв’язала мій пояс і ковзнула по стегну ближче до паху. Я вперся руками йому в груди та намагався відштовхнути його.

– Ти серйозно хочеш мене здихатись? – спитав він і його рука злегка стиснула мій член, і Люций почав спочатку, злегка торкаючись, поступово збільшуючи швидкість водити по моєму члену.

Я застогнав, в моєму тілі розливався жар який йшов від паху, схопившись за його одяг, я намагався зупинити його руку, але мої руки занадто трусились, щоб завадити йому.

– Скажи, Ісусику, тобі ж подобається, чи не так? Не уникай насолоди, залишся зі мною, – Люций нахилився до моїх губ і поцілував мене, а я більше не міг чинити йому опір і піддався. Люций нахилився до мене й жадібно поцілував, прибравши руку з мого члена, він стягнув з себе ремінь і почав зв’язувати мені руки.

– Що ти..?-  поглянув на нього я з не розуміючи поглядом.

– Це, щоб ти не втік,- відповів Люций, облизнувшись.- Ти так навіть сексуальніший, тобі не здається?- й у цей момент він посадив мене на стіл, що був поряд.

-Ах, обережніше.

– Не можу,- відповів він.

Люций провів пальцями по моїй щоці, спустився до шиї, поцілував її. Люций спускався все нижче, пестячи кожен сантиметр мого тіла руками й своїми ніжними, владними губами моє тіло, цілуючи всі інтимні частини. А я вигинався, стогнав, шепочучи його ім’я

– Ах… Мммм…. Люций…. Так, не зупиняйся.

У відповідь він все більше пестив мене.

Коли Люций дійшов до паху, він скинув з себе весь залишившийся одяг, його тіло було прекрасним, всі шість кубиків пресу на животі, накачані руки. Я не дуже встиг його роздивитися, бо в наступний момент він повністю заковтнув мій член. Люций тримав мене на межі, не даючи кінчити. І в якийсь момент я почав благати його:

– Будь ласка, Люций, будь ласка.

– Скажи що ти хочеш і тоді я подумаю.

– Дай мені кінчити.

– Ти не кінчиш без мене, а тепер перевертайся.

Я послухався його перевернувся, став раком і оперся ліктями на стіл.

– Хороший хлопчик- похвалив мене Люций.

Він грубо увійшов у мене і почав рухатись.

– Ахххх, Люций.

Спочатку було боляче, але потім ставало все приємніше і нарешті ми дійшли до піку. Люций зупинився, витягнув з мене член. І ми відхекувались. Потім Люций одягнувся, повернувся до мене:

– Думаю ми з тобою ще зустрінемось, там де ти не очікуєш мене побачити, дивись під ноги якщо хочеш знайти мене, – промовляючи це, він розв’язував мене.- Що ж до зустрічі у снах Ісусику.

В останній раз поцілувавши мене він швидко вийшов з бібліотеки, коли я хотів спитати що означати дивитись під ноги, але коли я вийшов його як вітром здуло. Тож я побрів до своєї кімнати.