Кінець квесту

– СУКА.

Ромео з Кайлом плюхнулись в воду і розчистили запах і самих себе що їх вже не замітять.

Кайл бубнів закляття собі під ніс від злості, що спадали на думку.

Собаки пройшли, їх не було чути більше зверху на деревах.

Ромео піднявся і здмухнув на своє мокре чоло яке лізло в очі. Несподівано побачив шокуючу картину від води яка була в крові від його рани.

Кайл це теж побачив і сам не на жарт злякався думаючи що його плащ буде в крові та ще не зрозуміло де вона взялась. Він винирнув та прибрав волосся яке заважало, щоб подивитися що робиться на суші.

Ромео просто надіявся що там не було ніякого яду, навіть якщо пізно почне активацію.

Після цього вийшов на сушу зняв свій плащ і викрутив.
Взяв якийсь великий листок прикрутив до рани й знову одягнув плащ, який був некомфортним і мокрим.

– Що ти робиш? – Кайл замітив його дивні дії, які були безглуздими.

– ..Нічого.

– Ти нормальний? В тебе може бути отрута в рані, а ти якимось лопухом його закриваєш.

– Я не думаю, це не важливо.

– Ой хтось мені казав що “життя дорожче за дорогоцінності” – кривляв він останні слова агресивно дивлячись на Ромео. – Дай сюди рану я тобі допоможу.

– Добре..

Він це сказав не голосно, але розумів що це потрібно, просто не хотів питати про допомогу що трохи розлютило, але гніву було занадто достатньо.

Кайл прибрав листок який прикривав рану та чистою водою з фляги промив її

Потім з рюкзака дістав якусь тканину та почав перемотувати.

– Все здоровий. Можеш топать. – промовив він йдучи до краю річки, та зняв свій плащ, щоб викрутити й бубнів який Ромео “хороший”.

Чувши це, Ромео відрізав слово “дякую” і впевнився що отрути нема і добре.

Після цього пішов трохи далі промити кунаї від крові й розуміючи що квести дають маленьку свободу від думок і тривог, але як вони починають закінчуватись зразу все повертається.

Потім він пішов туди де Кайл і зібрав портфель.
В той момент Кайл одягав назад плащ та вже зібрав рюкзак.

Незабаром вони йшли вже назад з лісу що означало кінець квесту.

Недовго йшовши, Ромео відчув що Кайл різко зупинився.

– Стояти, ти сам не свій виснажений чувак, може тобі присісти, щоб ти хоча б дійшов до цього дерева?) – кивнув до дерева яке було неподалік від їх.

Різко вимкнуло від думок крадія і подивився на Кайла:
– Чи тобі вирішувати відпочити мені, чи ні?

– Просто кажу що ти стрьомно виглядаєш.

– Не згоджуюсь з твоїм смаком одягу, дуже болотний фіолетовий плащ і кофта в жаркий час.

Кайл подивився на нього як на дебіла.

– По-перше, я виглядаю дуже класно та сучасно. По-друге, я кажу що ти виглядаєш як дохдяк і тобі відпочинок треба, а ти як старий упертюх.

Ромео трохи приблизився до Кайла зі злою та утомленою усмішкою, що показала з його наче психа.

– По третє я вирішую що мені робити чи ні зрозумів? В якому стані я б не був я завжди смертельно прекрасний.

– Я б так не сказав. Ти – дід. Хіба що до інфаркту когось доведеш своїм виглядом.

– Доведу тебе нарешті смертельною зовнішністю, щоб поменше лепетав язиком, сірий ти гнилий клубок шерсті.

– Так давай доведи якщо зможеш, потворний та гидотний дідугане.

– Зате я спілкуюсь і маю друзів котів – Ромео відійшов, щоб піти далі – а хтось з інопланетянами.

І він пішов далі бо вже набридало з ним розмовляти, але все одно відповідав на його тупі питання та образи.

– Ну слухай у друзів, щоб ти знав не крадуть. І до того краще мати одного єдиного друга чим 100 тих кого майже не знаєш. Ти дурний якщо всім підряд віриш.

– Відчуй себе одним серед всіх без уваги й без слави – сказав як відрізав, але вже не міг стриматись бурмочучи собі – і кинутим найдорожчим..

Ромео важко вдихнув, але йшов далі й Кайл за ним.

– … Це тупо. Добиватися сліпої слави. Наче старше, а робиш дурні вчинки.

– Бо вона в мене є.

– … Якщо ти про тупість, то вона нереально замітна.

Ромео вже достатньо давив свій гнів який просто виривався з його вуст, він би з гордістю втащив, але ризиковано тим що з магом.

Повернувшись до Кайла потім вже майже не кричавши:

– Досить! Припиняємо це! Про що ми взагалі балакаємо і торкаємось свого життя знаючи один одного тільки на квестах?!

Ромео дивився агресивним поглядом і видохнув вже сказавши спокійно:

– Добре з обох сторін це звучало грубо, давай просто промовчимо всю дорогу як спочатку і як до лісу і все буде шикарно.

Кайл хотів би щось сказати, але тут він визнав що Ромео правий.

Так вони нікуди не здвинуться та ще промерзнуть до кісток своїми дармовими розмовами, які тільки роблять гірше.

Хлопці дійшли нарешті до гільдії та розішлись в різні сторони як і нічого не бувало.

Ромео відніс папери квесту і пішов додому.