Кутки – думки

Неважливо, що люблю я,

Й чи люблю щось взагалі,

В темній залі розкидаю,

Всі свої думки сумні.

Розкидаю й поховаю,

У кутку під килимком,

Чи я знаю, чи не знаю,

Що хтось бачив за вікном.

Як піду я, темна постать,

Пройде в залу через скло,

Вона думки всі дістане,

Й буде знати, що було.