“курсова”

Звичайний студентський день, він справді починався як усі. Звичайна тепла весняна погода, пташки співають, люди кудись квапляться, і два друга, Ості та Андрій, йдуть разом і розмовляють про те – наскільки вони продвинулись в написанні курсової. Очевидно було що ніяк, хоча через місяць їх вже потрібно було здати. Ості запропонував разом повчитися, але Андрій заперечив, і сказав, що зробить усе в останню ніч.

-Ти заснеш, і потім тебе виженуть.

Досить спокійно видав хлопець.

А:-Ой Остап, ти знову все драматизуєш.

Мовив рудий, ніби намагався заспокоїти друга, але вийшло все навпаки.

-Ти безвідповідальний шмат лайна, придурок, може візьмешся за розум? Я не хочу, щоб тебе вигнали і я лишився один. З ким мені дружити? З Лютецієм?

Казав той з упередженням в голосі.

А:-Та шо ти паришся, дружбан, все буде нормально, знову робиш з мене якусь дитину.

-ТИ І Є ДИТИНА.

Вже майже зриваючись на друга, гаркнув шатен. І він був абсолютно прав, Андрій це просто дитина в тілі дорослого.

Не помітивши, вони дійшли до потрібної авдиторії. Ості, трошки роздратований, зайшов перший і сів на місце. Через пару хвилин повинна була початись пара з Мурштейко. Від нудьги, головний герой почав споглядати хто і що робить.

Аліса спілкувалась з ББК, очевидно про якогось свого нового хлопця, бо показувала фото в телефоні і хихикала. Її подруга, як і завджи, просто закочувала очі і сварила подругу (як почув Остап) за вибір якогось «додіка тупого». Справедливо, Аліса мала поганий смак на хлопців. Інші однокурсники майже всі готувались до пари, Андрій же сидів в телефоні поряд і гуглив…О боже, навіть соромно казати. Очевидно, думає він – не тією головкою. Нічого нового, типовий Андрій.

А де Рома? Не прийшов? Ну й файно…

Як тільки Ості про це подумав, до авдиторії з ноги увірвався хлопак з багряним волоссям.

Рома швидко зайшов в авдиторію і сів на заднє місце. Він поводив себе не типово, ще й мовчав, точно щось збирається утнути.

Р:-Ну що, невдахи, ви вже написали диплом?

Занадто самовдоволено мовив юнак, з презирством оглядаючи авдиторію.

– А ти чого такий задоволений? Наче, ти його написав.

Навіть трохи зацікавлено сказав парубок. Йому дійсно було цікаво, що ж вигадав однокурсник.

Р:- Не написав, а купив дипломи випускників! Оберу найкращій, і перепишу під себе.

І в клас заходить професор.

М:-Я трошки запізнився через нараду, але відкривайте зошити, починайте записувати конспект.

І пара повноцінно почалась. Вона тягнулась довго і була, не те щоб дуже цікава, тому Андрій постійно сидів в телефоні і з кимось переписувався. Ніц нового, Аліса розмовляла з ББК, Рома не робив нічого, просто сидів, іноді поправляв своє гарне червоне волосся…

От пара НАРЕШТІ закінчилась. На перерві Ості і Андрій не змовляючись підійшли до багатія.

Р: -Що вам треба?

Трошки роздратовано сказав зеленоокий.

-Чи можна в тебе якось викупити двоє з курсачів. Або, можливо, ми тобі конспекти свої віддамо.

А:-Або, з якимись кралями познайомимо.

Андрій як завджи був, м’яко кажучи, не в темі. Ості глянув на нього з осудом, а Рома ще більше роздратувався від такого доповнення Андрія.

Р:- Хах, ні, лузери, мучайтесь тепер, я не збираюсь вам допомагати, було б добре, якщо вас взагалі випруть з універу!

А:-Йобаний жадібний мудак! Ми ж нормально попросили.

-Андрію, помовч і йдемо, він нам не допоможе.

А у шатена, вочевидь, вже назрів просто геніальний план, тому відвівши Андрія в сторону, він вирішив його озвучити.

-Після пар проберемося до нього додому, він точно не поїде туди одразу, і у нас буде час.

А:- А це не небезпечно? Може краще поб’ємо його? У мене он яка біцуха!

Рудий намагався зобразити наявність відсутньої мускулатури.

-Кароче після пар одразу ловимо маршрутку до дому Роми, адресу я пам’ятаю.

А: – А Юля?

Вперше сказавши щось розумне, у Ості навіть з’явилася повага до друга.

-Вона, скоріше за все, теж піде гуляти, бо вона частенько почала зависати з Алісою і ББК.

А: -Тоді супер!

Обдумуючи план промайнули декілька годин, і пари наблизились кінця. Як тільки вони закінчились, ці двоє вилетіли з авдиторії, і їм навіть з маршруткою пощастило, вони одразу сіли в неї, ледве встигнувши.

Приїхавши до потрібного місця, залишалась одна перепона – великий паркан, але для цих пройдисвітів це не була проблема. Заледве перелізши його, вони, тільки потрапивши на територію, швидко забрались у будинок. Там вони помітили наявність персоналу, але не дарма вони ж шпигунські фільми дивились, тому переховуючись, нарешті добрались до кімнати Роми.

-Андрію, ти пильнуй тут усе, а я піду шукати, добре?

А:-Звісно, ти можеш розраховувати на мене, бро! Коли я тебе підводив?

Ості не відповів, лише зробив глибокий видих, що означав буквально ”ти постійно мене підводиш”, але зараз це не важливо. Забравшись в кімнату, він почав шукати по шухлядкам.

-Та бля, де воно може бути….

Продовження скоро буде….