Купала і вінки

День Купала. Пройшло два тижні з тої самої ночі. Веселощі, сміх, багаття. Ця атмосфера заповнювала всіх. Юра теж танцював з усіма, їв хліб з медом і молоком. А Михайло сидів трохи нижче по річці і спостерігав за веселою юрбою .

Ось настав час дівчата кидають сплетені вінку у річку а хлопці біжать за ними по берегу .

-Ой куди ж ти . – Юрко теж впустив свого вінка з голови, але на відміну від них випадково. Він стрімко побіг щоб зловити його .

До ніг чоловіка щось прибилося .

– Який гарний. – сказав він дістаючи синьо-фіалкове кільце. Надягнувши його він подумав про Юрка, такий же ніжний і барвистий. Теплий до душі .

– Ем вибач він мій – пролунав невпевнений голос . За ним стояв Юра червоний чи то від бігу , а може зніяковів.

Серце знову закалатало.

– А все тепер він мій . – сказав Михайло з усмішкою , встав та почав скакати навколо хлопця який намагався дотягнутися до вінка.

– Михайло віддай … ха-ха ну віддай, так не чесно .

Ось чоловік перечепився через гілку і разом з юнаком вони впали у зелену, високу траву .

– Ха-ха Юрчику ти хоч цілий?

– Звісно я ж на тебе гепнувся. – хлопець лежав на ньому слухаючи як б’ється серце.

– Михайло…

-Що таке ? Все-таки вдарився?

– Ні все нормально. – хлопець зашарівся .- Якщо я тобі дещо скажу, дуже особисте ти обіцяєш мовчати.

Михайло почав гладити його по голові.

– Це якийсь секрет?

Юра сором’язливо подивився на нього.

– Так і я ну давно хотів тобі про це сказати .

Хлопець замешкався , але взяв себе в руки і з серйозним виглядом та м’яким голосом мовив :

– Я кохаю вас пане Михайло…

Юрко різко поцілував його, сам не знаючи для чого можливо він не хотів чути відмови або зневаги зі сторони коханого.

Але Михайло не відштовхнув його, а ніжно обійняв за талію продовжуючи поцілунок.

Він боявся що відпустивши його прокинеться.

– Хах Михайло ви що … – не вспів Юрко договорити як чоловік притиснув його до себе і знову поцілував , але це був не той невпевнений поцілунок а повний пристрасного бажання.

З низу щось тверде впилося в ногу юнака .

Зрозумівши що це вони стали червоніше за варених раків .

– Юро вибач я .. я не контролював себе. – чоловік вів себе як підліток перед першим зізнанням в коханні. Спітнівший, тримтячим голосом він намагався щось сказати, але єдине що приходило на думку було. – Я теж тебе кохаю, неймовірно кохаю до нестями…