Кульмінація отрути каракурта або предфінальна частина

Нова людина, нові стосунки – це стрес, страх та цікавість. Еволюція подбала про те, щоби ми долали цей страх – неофобію – і не були аж надто вибагливими. Як?

По-перше, закоханість блокує ділянки мозку, залучені в негативні емоції та критичні соціальні оцінки. Любов справді сліпа. По-друге, кохання нам дає винагороду за спробу зближення: всі ці нейромедіатори серотонін, допамін, окситоцин – і допомагає долати соціальну відстань між чужими людьми.

По-третє, стрес через новизну сам по собі запускає програму “Закоханість” у мозку та тілі. Гормони кортизол та норепінефрин роблять людей бентежними, безсонними, з мокрими долонями, розширеними зіницями й серцем, що рветься з грудей, позбавленими апетиту, але здатними запам’ятати кожну деталь. Ці ознаки закоханості добре відомі з художньої літератури.

Любов – це фундаментальна потреба, цінність людини, від якої залежить її повноцінний розвиток, реалізація особистісного та творчого потенціалу, найбільш адекватна людині, особистості форма екзистенції. Завдяки їй кожен відчуває повноту, змістовність, гармонійність життя та причетність усьому сущому. Поза любов’ю не можлива ні адекватна самореалізація особистості, ні ефективна взаємодія з навколишнім середовищем.

За словами психолога і філософа Еріха Фромма любов – це не стільки взаємини з конкретною людиною, скільки орієнтація особистості, яка визначає її стосунки зі світом, а не з окремим об’єктом. Адже любов до однієї людини й цілковита байдужість до інших – це не любов, а симбіотична прихильність чи розширений егоїзм. Тобто любов полягає не в наявності об’єкта, а в здатності кохати.

Головною сутністю любові є ставлення до іншої людини як до самоцінності, у самоцінності почуття і максимально людського ставлення до світу.

Мудрість любові в тому, що людина, яка запалила почуття іншої, має усвідомлювати цінність цього почуття, прагнучи відповідати ідеальному образу, що сформувало кохання. Трагізм розчарування в предметі почуття виникає внаслідок розбіжності, іноді дуже великої, між ідеалом і реальністю.

Коли ми когось любимо, ми хочемо, щоб вони завжди існувала, ніколи не вмирала. Любов – це підтвердження іншого, як унікальної, неповторної та єдиної особистості; це сприйняття іншого таким, яким він є, визнання його як абсолютної цінності; це дбайливе проникнення в загадку іншої суб’єктивності, спроможність побачити в коханій людині її нереалізовані здібності та можливості, вловити тенденції до духовного, інтелектуального та емоційного зростання.

Любов – це не тільки пізнання іншого, а й власне самопізнання, відкриття світу у всій його багатомірності, багатоманітності та багатобарвності. Любов долає егоїзм, спрямовуючи почуття небайдужості від себе на іншу людину, водночас постає як моральний ідеал, який наділяється не тільки насправді наявними доброчинностями, а також надуманими якостями. Вона підіймає людину над повсякденністю, дарує їй політ думки та творчості й, водночас, може зробити її нещасною, занурити у світ душевного хаосу та страждань.

Чому саме вона залучена до цього? Чому як тільки я знайшов дівчину я дізнаюсь що її хоче вбити якась психопатка? І чому її прозвали Ангел? Стільки питань і нуль відповідей, хоча б ми вже знаємо хто вбивця і то тощо її псевдонім Арахна, ніде немає інформації про неї… Але отрута яку вона використовує в кожній жертві доволі цікава, це точно каракурт, але даних про тих хто ними володіє ніде немає, наче всю інформацію підчистили… Ну не буває такого злочину яке не залишає ніяких слідів, десь вона повинна була проколотись… Але дивно що Влада так швидко натрапила на її слід, Римар і Катя також, щось тут не чисто. Потрібно подзвонити Альбіні, може вона щось знає. Косач казала що Влада на днях хотіла мені щось сказати про вбивства… Точняк вона ж вела особистий щоденник, потрібно буде зайти до них з Римарем на квартиру пошукати… Вони були такі щасливі, вже готувались до дитини, а я ведь одним із перших про це дізнався…

Т/і щось занадто швидко ти одурманила мені голову… Ще не одна дівчина так не грала мною як ти. Чому я відчуваю що ти ховаєш багато таких таємниць… Надіюсь щоденник Берізки мені допоможе… Ті люди, які насправді нас люблять, приймають нас такими, які ми є і допомагають змінити наше життя на краще… Може я зря себе пригнічую цим всім… Аргх, як важко про це все думати…

Ангел: Сонечко з тобою все добре? Просто ти вже як 10 хвилин не відповідаєш мені…

Стас: так, все гуд,вибач киця мені потрібно їхати вже..

Ангел: можна з тобою?  мені страшно самій залишатись….

Стас: киця тобі не можна, це небезпечна робота

Ангел: стоп, а ким ти працюєш? Чому ти взагалі не розповідаєш мені про себе?

Стас:Бо так потрібно крихітко

Ангел:Чому я тобі довірила все ? Чому ти не можеш відкритись просто мені?

Стас: добре я детектив який розслідує серію таємничих вбивств і в мене є підозри що це твоя колишня. Це все дуже схоже на полювання і неадекватне марення людиною.

Ангел: Хммм звучить більше як причина мене взяти з собою))) Ніхто не знає її так як знаю я!Особливо в її самих таємничих місцях)))
Стас: так давай без твоїх лесбійських жартів, окей я візьму тебе з собою.
Тут різко задзвонив телефон хлопця, дзвонила йому Альбіна.Хммм що ж таке термінове потрібно було сказати хлопцю?
Стас: йоу, бейба шо ти як ти?
Ангел: ти не припух там?*тріснула хлопця*
Альбіна: Стас не до твоїх жартів, як ти й просив всі аналізи я тобі скинула, також з’явилась нова інформація, на мотузці з якої начебто повісився Римар знайшли відбитки, вони є в нашій базі даних, це Емілія Глоу відома нам по прізвиську Арахна.
Стас: Альбінка ти чудо
Альбіна: Ах да Стасік забула сказати я сьогодні приїжджаю в Одесу тому забереш мене з вокзалу?
Ангел: вона назвала тебе Стасіком? ЩО?
Стас:чш, звісно Альбінко заберу))
Альбіна: а з ким ти балакав?
Стас: та неважно, чао)
Альбіна:ча, упс скинув, дивно…
Ангел:ти припух псина сутула? В сенсі неважно? В тебе так то дівчина є, нічо так? І яка ще Альбінка??????
Стас:Так треба сонце. І не починай тут оцю зайву драму, краще поїхали на роботу? А по дорозі я куплю тобі капучіно)))
Ангел: ммм ясно, ось так ти хочеш уникнути цієї розмови ну ладно будь по твоєму. Але потім ми про це ой як поговоримо…..
Спустя деякий час Стас приїхав на місце вбивства Римаря та Червоної, щоб Ангел могла оглянути саме місце. Звичайно воно вже було повністю прибране, проте запах смерті та крові ніколи не покине це місце до кінця. Запах чужої історії яка колись була живою тісно пов’язаною з твоєю. Ось пару днів тому Стас дурачився з Катею яка давала йому підзатильники за недоречні жарти, он Берізка за ручку з Римарем йде, а оно вже й Альбіна біжить щасливою на Стаса.
Хах файні часи були… Пам’ятаю все так наче це було вчора, як Катя з Яриком зайшли в зал і об’явили всім що вони заручені, хах, а я повинен був бути другом нареченого… Втрата близьких завше буде болісною, бо людям притаманно вболівати. Переживати – це частина нашого повсякденного життя. Залежно від обставин втрати, різні й відчуття та переживання. Близька людина може вмирати поволі, маючи важку недугу, і це, на мою думку, дещо стишує біль рідних і налаштовує їх на передбачуване очікування втрати. Іноді молитва за цих обставин може бути молитвою за припинення страждань і Божу ласку у вигляді кончини. Натомість несподівана, неочікувана, раптова смерть – річ зовсім інша, тому й реакція буде іншою. Усвідомлення смертності кожної людини й того, що втрат зазнає кожна родина, віра в Бога та Його обітниці щодо безсмертя душі, вічного життя та тілесного воскресіння, Царства небесного та небесної домівки віруючих, молитва, відвідини церкви, ба навіть праця – все це додає сил пережити втрату й жити далі….

Ангел: то ти кажеш шо Альбіна була твоєю дівчиною

Замріяний Стас: да… Стоп, бляяяяя

Ангел: що і треба було доказати…. Місце ви до речі так само погано обшукали як ти приховуєш правду… Тут знаряддя вбивства було сховане, ніж кухонний, сто відсотків є відбитки пальців.

Стас: по базі вже знайшли твою Емілію

Ангел: мммм ясно.Ладно все що треба було знайти тут я знайшла, відвези мене додому.

Стас:ну киць ти чого? Ти ображаєшся на мене через Альбіну?

Ангел:закрий свій писок, поки я його тобі не закрила.

Стас:Алло? Оу Альбіна ти вже тут? Окей їду. Сорі, киця, але тобі прийдеться зі мною проїхатись.

Ангел:мммм шикарно, ти хоч з нею розійшовся перед тим як зі мною спав?

Стас: еееее ну типу…

Ангел: ахуєнно просто…
Якби хлопець не намагався просити вибачення перед своєю дівчиною, але він не міг.Ось в якій атмосфері їхали ці двоє. Т/і яка хотіла вирвати волосся вже цій Альбіні й стукнути Шугаєва об руль.

Мда оце я афігенно вчудив, завів нову дівчину не кинувши іншу, хоча я просто забув про Альбіну. Я навіть не знав що вона сюди приїде… І як тепер все це розхльобувати?Ладно і не з такого викарабкувався…

Така довгоочікувана зустріч для дівчини і водночас розбиваюча серця відразу трьох… Як вийдуть з цієї ситуації наші герої? Що ще приховує Стас? Чи втримається Ангел від бійки з Альбіною? Все це ми дізнаємось в наступній частині. Підписуйтесь ставьте лайки та не забувайте залишати коментарії)