Кукурудза

«Хочу варену кукурудзу», — саме ці думки переслідували Ваню, перед тим як він заліз на чужий город у пошуку бажаного овоча.

Батьки вигнали 20-річного синочка на дачу, поки вони роблять ремонт у квартирі, бо від їхнього вилюбленого хлопчика діла не буде. Вані це лише в радість — готувати вміє, на городі щось наче тямить, лише грошей йому дали обмежену кількість, але то таке. 

От і живе він собі тут вже день третій, розважається на самоті, аж тут йому захотілося вареної кукурудзи. Мамця влітку часто готує йому, але зараз її поряд нема, тому чому б і не спробувати самому? З оптимістичний настроєм Ванюша пошкандибав на город, де розквітали найрізноманітніші овочі, але от біда — кукурудзи ніде не видно. Зателефонувавши любій мамі він дізнався, що кукурудзу тут, взагалі-то, ніхто ніколи і не саджав. Ваня розчаровано сів на травичку й почав думати, як йому бути.

Аж тут замайорів сусідський город — усякого там росте не менше ніж у нього на дачі, але найголовніше це кукурудза, яка немов навмисне сяє жовтими кольорами і привертає до себе погляд. «Хазяїн ідіот, якщо не почав збирати таке добро, інакше це безвідповідальний хазяїн», — подумалося Вані. Він підійшов до межі між їхніми городами й почав виглядувати власника такого добра в себе у дворі, але скільки б Ванюша не придивлявся — чиєюсь присутністю там і не пахло. «За чотири-п’ять вкрадених качанчиків нічого не станеться», — подумав наш юний геній та пішов по ту кукурудзу.

Варто йому було зайти в це «кукурудзяне царство», як в очах почало двоїтися. Зернятка на качанах спокусливо виблискували серпневим сонечком, закликаючи зірвати цей заказаний овоч. Ваня й сам не помітив, як назбирав десяток цих плодів, а коли отямився, то надумав уже тікати з назбираним добром, як ззаду нього прокашлялись, привертаючи увагу.

Спійманий на гарячому хлопчина повільно повернувся до джерела звуку й ніяково витріщився на чоловіка навпроти. Він як укопаний стояв там з назбираною кукурудзою в руках, і, хоча вже давно атеїст, готовий був перехреститися й вимолити милості Небес, аби його дупця залишилася живою.

Чоловік дивився на нього у відповідь гнівним поглядом, тримаючись за вила. Він був якраз по смаку Ванюши — поголене підборіддя, крупна тілобудова, добрі риси обличчя, й вугляне волосся. Віком на чотири-п’ять років старший від нього. Але хлопчині ніколи було захоплюватися красою свого сусіда, бо саме цей сусід може стати останнім чоловіком, якого юний крадій побачить у своєму житті.

Вони витріщалися один на одного ну хвилини, можливо, три, і тут цей хазяїн все ж таки заговорив: 

— У мене сьогодні настрій хороший, тому якщо заплатиш скільки скажу — відпущу тебе з нею, наче ніколи й не бачив. Нема грошей — віддавай назад. Вибір за тобою.

У цей момент Ваню замучила совість. Чоловік старався, вирощував, а він, такий поганий, зібрався її красти. Але вареної кукурудзи все одно хотілося.

— Десять качанчиків за скільки віддаси? 

— П’ятсот гривень. 

— Що?! — обурився хлопець, що аж випустив плоди додолу. — Да мені на базарі за сімдесят продадуть! Півтисячі? За оце? 

— То чому ти приперся до мене на город, а не на базар? Чи поцупити чуже простіше, ніж по людськи купити, га? Або плати грошима паперовими, або пропонуй альтернативу. 

— Пане, як вас звуть? 

— Вова.

— Вово, Вам подобаються хлопці? — юний розпусник кокетливо закусив губу.

Чоловік, або як він представився, Вова, витріщився на Ваню. Спостерігаючи за сторопілим поглядом, ця кокетка на мить пожалкував, що спитав це, але він не з тих, хто здається на половині шляху. Коли Вова переварив запитання, засміявся з цього парубка, немов йому анекдот про Пупу та Лупу розказали.

— Я не думаю, що в мої 27 років мене можна чимось настільки вразити, щоб я віддав тобі свою кукурудзу. 

— Я здатен брати всі 20 сантиметрів ні разу не подавившись. 

— Як тебе звати? 

— Ванюша. 

— Ваню, не неси хуйню. Я тобі не вірю. 

— Можете перевірити.

Вова скептично глянув на нього, очевидно очікуючи «жартую, я навіть не займаний», але усміхнене обличчя його нового знайомого сяяло рішучою впевненістю. Чоловік підняв один з качанів що уронив Ваня й хутко обмив його зі шлангу, що лежав неподалік. 

Кукурудзина опинилася на рівні губ хлопця, який зацікавлено на неї глянув.

— Я тобі не вірю. — повторив Вова й підніс качан ближче. — Доведи. 

Ванюші не відразу дійшло, що чолов’яга каже йому взяти овоч, удаючи, що це чоловічий член, та й коли дійшло, не поспішав його брати, лише насмішкувато посміхнувся: 

— Вовочку, Вам не здається, що треба взяти качанчик поменше, а то мені здається, що Ви себе переоцінюєте? 

— А що, страшно взяти? 

Ваня лише зітхнув, бачачи, що перед ним непробивна стіна і все ж таки погодився продемонструвати свої здібності.

Не забираючи кукурудзу з рук, юний розпусник обхватив цей нещасний плід руками, немов це дійсно член і взяв його до рота. Ваня брав довжину поступово, кожного разу як брав більше сантиметрів повертався до кінчика, а потім брав усе далі. І що більше хлопчина брав розмір, то більш здивованими ставали очі Вови. Ваня вже діставав до чужих пальців, які тримали качан, проте як він і казав — ні разу не подавившись. Бо він може й крадій і шльондра, але точно не пиздабол. 

Спокусника посадили на коліна, трохи натиснувши на надпліччя. Ну, що ж, тепер це хоча б не виглядало дивакувато, бо під час відсмоктування кукурудзі стоячи хлопець почувався кумедним. Вова тим часом продовжував спостерігати за непідробною обдарованістю Вані. Його губи ліниво й спокусливо проходили по довжині качана, рясно залишаючи слину між зернятками. Парубок час від часу супроводжував своє дійство млосними й важкими вдихами-видихами. Від такого видовища чоловік аж облизався й точно більше не хотів просто спостерігати.

Вова однією рукою тримав качан, з якого безпощадно знущались чужі губи, а іншою почав розстібати штани, вивільняючи спокушений орган. Кукурудзу витягли з вуст збоченого хлопчини й той швидко звернув увагу на член на рівні його очей. Вані хотілося спитати де він, у біса, знайшов так швидко презерватив на городі, хіба що Вова завжди їх носить з собою, але не став. 

До цієї секунди Ваня був переконаний, що цей чоловік просто намагався удавати з себе власника капець якого великого органу, але варто йому було побачити власними очима… Ну, добре, з шириною правда трохи перегнув, але в цілому хлопцю аж заздрісно стало, з його-то десятьма сантиметрами.

Кілька секунд він милувався цим витвором природного мистецтва, а потім взяв його до рота, подібно качанчику кукурудзи мить тому. Ваня почав так само — брав поступово, з кожним новим сантиметром повертався до голівки й просувався вперед. Він з насолодою прикривав очі, тяжко видихаючи прямо на лобкове волосся. Пальці Вови залізли йому в біляві рідкі пасма, важке й швидке дихання зверху дуже контрастувало із млосним, повільним та спокушаючим знизу.

Від грубих і тихих чоловічих стогонів, метелики в животі Вані аж сказилися. Він не міг просто так стояти та задовольняти губами чиєсь збудження, поки його самотньо виглядує в штанях, тому, не відриваючись від члена, він змінив позу і рукою в трусах почав пестити й себе. 

— Хочеш, щоб я тебе відтрахав — лягай. — пробурмотів Вова. А Ваня дійсно хотів, тому відлип від цього органу й ляг прямо на бур’ян між рядами кукурудзи. У цей момент обом уже було начхати на якісь норми моралі.

Поки Ваня не поспішаючи розстібав свою сорочку, оголяючи худорляве тіло, Вова швидко зривав з себе футболку й штани. Коли його оголена дупця вже безсоромно сяяла, з Вані штани з трусами також зняли. Увесь їхній одяг лежав відкинутий разом з качанами кукурудзи, але їм було все одно куди кидати. Вони заплелися в пристрасному поцілунку абсолютно голяка, міцні руки Вови лапали бліді сідниці, а Ваня лише ширше розставляв ноги, аби тому було зручніше. Довгі пальці збиралися увійти в анал хлопцю, але той їх спинив: 

— Я собі і так кожен вечір дрочу чимось широким, у мене там вже все розтягнуто.

Тоді Вова перестав зволікати й увійшов своїм витвором мистецтва прямо в збудженого парубка, який від такого розпусно простогнав. Чоловік намагався почати з поступових рухів, бо отак бесцеремонно довбитися в юнака, якого він декілька хвилин знає це якось не дуже, але ігноруючи спроби попіклуватися про цілісність своєї ж дупці Ваня сам викрикував у поривах пристрасті «швидше, швидше», тому Вові важко було відмовити.

Між шелестом листків кукурудзи чутно було ритмічне плескання тіла об тіло й гучні стогони парубка. Вітерець охолоджував їхні спітнілі й гарячі тіла від активного кохання прямо на городі, а сонечко виблискувало від їхньої шкіри й дозволяло насолодитись виглядом тіл одне одного.

Першим кінчив Ваня, феєрично еякулювавши прямо на живіт людині над собою. Вова кінчив услід за ним та улігся поруч. Ось так вони пролежали на землі декілька хвилин, відпочиваючи.

Через пів години, вдома у Вови, Ваня вийшов з душу весь гарненький і чистенький, на запах вареної кукурудзи, яку хазяїн хати люб’язно приготував для них двох, а зараз накладавав їх з каструлі в миску. Хлопець зупинився біля порогу кухні, спостерігаючи за ним. Темне волосся було ще вологим після душу, тому його недбала зачіска вкупу із засученими рукавами створювала привабливу заклопотаність.

Ваня поставив сіль поруч із мискою кукурудзи та розклав по два качанчики кожному на тарілку, поки Вова вимикав плиту та мив кастрюлю. Вони сіли за стіл і хлопець нарешті зміг скуштувати таку довгоочікувану страву, заради якої він наважився на крадіжку, а потім і на «торгування тілом». Ваня із захопленням їв овоч, забувши про все на світі. Тим часом Вові зателефонували.

— Так, цьоцю Марино? — відповів він, а потім зупинився, слухаючи. — Не треба, Ваня вже до мене зайшов. — знову зупинився. — Звісно я поділився, мені не шкода. Хай пригощається. — зупинився. — Дякую, вам теж гарного дня. — коли він клав трубку, то похіхікував. 

— Що там? 

— Мама твоя. Просила тобі кукурудзи передати, бо у вас її нема. — після його репліки Ваня згадав, як до їхньої зустрічі телефонував мамі і питав про той овоч. 

Напевно ця жінка подумала, що її нещасний синок сидить і хоче, а купити не може, бо грошей кіт наплакав ось і вирішила попросити в сусіда. І так все й могло статися, якби авантюрна й геніальна дупця Вані вирішила хоча б не бігти поперед батька в пекло, тоді ця кукурудза дісталась би йому просто так, без втрати честі перед людиною, яку він бачив від сили три рази за своє життя і то здалеку. Але Ваня це Ваня.

— Блін. Я ж міг просто почекати. — зробив висновок хлопець, жуючи м’які зернятка. 

— Ну, що ж, зате знайшов собі хлопця. З хатою в спадок, до того ж.

— І необмеженими запасами кукурудзи.