і коли ти все згадаєш

Герміона аппарувала на заднє подвір’я будинку. Після дощу в повітрі пахло свіжістю. Але вона себе відчувала геть паршиво.Ця зустріч її виснажила морально настільки, що єдине чого хотілося, це —ванна. Розслабляюча, тепла, з піною і аромосвічками,розставленими навколо. А ще книга, їй потрібно забутися, викинути цього надутого індика з голови.

 

“Угода провалилася, міністерство не виділить кошти для магічних істот. Де ж їм жити? Дальше тіснитися по кутах магічного світу…”

 

Від цього було дуже сумно.

Але вона придумає рішення, вона ж Герміона Грейнджер.

 

Ванна повільно набиралася, розносячи аромат квітів по всій кімнаті. В голові виник образ , Герміона, прикусивши губу згадала його.

Цей погляд, ця статура, ці платинові пасма волосся, все було таке бездоганне.

Їх ніколи нічого не звязувало, лише взаємна ненависть у школі. Після війни вони майже не спілкувалися, але ці зустрічі ненароком ,змушували серце тріпотіти в грудях. Їй завжди хотілося знайти його серед натовпу в міністерстві, чи в “косому переулку”.

А потім все змінилося, після святкування перемоги у війні проти Волдеморта. Це була третя річниця, герої випивали, раділи а зранку вона нічого не пам’ятала, спогади були туманні. Списала все на велику кількість алкоголю,що текла в ній. Згодом Герміона дізналася, що вагітна, вони з Роном побралися, купили будинок, народили сина. Кар’єра пішла вгору, сім’я заполонила її повністю, їй вже не було діла до Малфоя, вона перестала його шукати в натовпі. Згодом і взагалі перестала згадувати.

Але сьогодні всі почуття знову заполонили голову.

Тепла вода огортала її , вона ніжно проводила рукою по тілу, торкаючись себе в пікантних місцях.

Спочатку ніжно обвела соски, і стиснула груди, рука сковзнула по животі донизу.

Приємний імпульс , виник в лоні.

Круговими рухами вона торкалася клітора, нарощуючи темп.

 

“Його усмішка”

 

Двома пальцями іншої , вона проникнула в себе, інша рука далі масувала найчутливішу частину.

 

“Ця сорочка, яка так обтягувала його тіло”

 

Рухи стали швидшими, а напруження внизу наростало, і здавалося ,що от от буде вибух.

 

“Ці очі, які так на неї і не глянули”

 

Грейнджер стогнала і вигиналася, їй було до біса приємно, пальці в шаленому теммпі рухалися, як ніколи злагоджено.

 

“Волосся, яке красиве в нього волосся, і губи, які так хочеться поцілувати, о Мерлін”

 

Хвиля оргазму накрила Герміону, вона заплющила очі.

 

“Драко” зірвалося стогіном з її губ, поки тіло здигалося від задоволення.

 

В них з Роном давно не було сексу.

Секс став рутинним , один чи два рази в місяць. Дійсно як подружній обов’язок. Без бажання, без емоцій. Просто секс.

Про оргазм вона взнала сама, у Рона ніколи не виходило довести її до піку.

 

Герміона вилізла з ванни, накинула на себе шовковий , блідо-рожевий халат і вирішила все ж таки почитати улюблену книгу.

 

Годинник показував 17:30, коли вхідні двері відчинилися.

Рон знайшов і поглядом почав шукати Герміону, проте її ніде не було.

Він піднявся в спальню.

Герміона спала, книжка відкритою лежала в неї на животі. Локон її волосся прилип до щоки.

 

—Ейй, вставай.— промовив Рон

—Ппривіт—, сказала Герміона і потягнулася,— котра година? У мене був скажений день, уявляєш, цей козел..—але Рон її обірвав.

—Ти що нічого не приготувала на вечерю? Ні, я розумію, в тебе кар’єра, але що з неї, якщо в холодильнику миша повісилася?

— Рон, я не…

— Ти тільки думаєш за себе, на якому місці у тебе сім’я,на десятому?— невгамовувався Візлі.

—Рон, чекай, я тільки хотіла щось приготувати, чого ти кричиш?

—Кричу? Кричу?! Я приходжу додому, мені хочеться бачити мою сім’ю і вечерю, а нічого цього нема, і мене це бісить.

— Та ти сам ідеш з дому, навіть слова не сказавши! І смієш мене ще в чомусь звинувачувати!— перейшла на крик Герміона.

—Все! З мене годі! Я повечеряю в норі.

Та і Мерлін з тобою, там залишуся спати— викрикнув Рон, і гупнувши дверима вийшов з кімнати.

 

Герміона спустила ноги з ліжка, підлога була приємно прохододною, саме те що потрібно, після сварки з чоловіком.

 

 

*****

 

Сонце наближалося, до заходу.

Мелфой Менор в цей час виглядав, як ніколи живим. Всюди зелено, квіти, дерева, гарні кам’яні стежки.

Драко сидів на вулиці і курив цигарку.

Ця маглівська погана звичка була в нього вже давно, ще з повоєнних часів.

Лише на самоті він міг бути чесним зі собою.

Один

” Ти знову пропадеш, не можна пускати її у свій розум”

Два

” Ти знову будеш страждати”

Три

” Перестань згадувати її запах”

Чотири

“Яка апетитна фігура” , Драко зрозумів що сидить і мимоволі облизує губи.

Він завжди любив складнощі, його в них тягнуло як магнітом.

 

“Я мушу її побачити. Я мушу її відчути.”—ніби заїла платівка , Мелфой повторяв собі знову і знову.

“Побачити, відчути”.

 

“Угода напевно провалилася, інакше чому Грейнджер так швидко капітулювала. Потрібно написати Пенсі, вона точно в курсі всіх подій”

 

*****

—Привіт , Ма. Є щось пожувати?— двері вітальні прочинилися, і з них виглянув Даміан

—Діамантик, привіт— відповіда Герміона, — якраз лазанья прирумянилася, скільки тобі покласти?

—ну маа, скільки тобі повторювати, що я не діамантик!—на останньому слові хлопець єхидно усміхнувся,— мені не 2 роки!

— два , чи двадцять два, ти всерівно будеш моїм діамантиком— ніжно мовила жінка і поцілувала хлопця в неслухняні кучері .— мий руки і ходи вечеряти.

 

Герміона спробувала розпитати сина. Як пройшов день, хто його друзі, що нового, але син неохоче відповідав, озброївшись кількома короткими фразами.

 

“Ну все, синку, пора відкрити карти, так я хоч буду знати де ти”

 

—Даміан, я записала тебе в програму стажування в міністерстві.

—Стоп, як? Куди?

— в міністерстві!— твердіше вимовила жінка

—а якщо я не хочу?— пробував апелювати син

—тоді ти не попадеш у неї наступного року, і про кар’єру в міністерстві можеш і не мріяти. І ні, дядько Гаррі тобі не допоможе. Аврорат не займається такими питаннями.

—клас, от тобі і канікули! Коли?

—з понеділка по п’ятницю, починаєш із завтрашнього дня, підеш зі мною, я тобі все покажу.

—а що тато каже?

— тато не проти, це було спільне рішення.

—а який відділ? Там буде хтось знайомий?

—відділ що спеціалізується на зіллях, все як ти любиш. Там мої знайомі, ти напевно і не пам’ятаєш їх.

—оце мам, ти вчудила, я в шоці, ну подивимося , що з того вийде.— наостанок сказав Даміан,— тоді я спати, так?

—йди котику, я завтра зранку тебе розбуджу.

—Ма, знову котики?— розлючено відповів син.

—Даміан Візлі-Грейнджер, бігом шуруйте спати, і не перечтеся з матір’ю, я тебе народжувала, і маю право називати як мені захочеться,—на цих словах Герміона поцілувала сина в щоку, і побажала спокійної ночі.

 

Знову залишилася сама.

Знову те саме, загрузити посудомийку, прибрати залишки вечері в холодильник, протерти поверхні. Кухня блистіла, і Герміоні нічого не залишалося, як піднятися у спальню і поринути в сон .

Цей день був надто довгий.

 

 

*****

Сова не змусила себе чекати.

Драко взяв листа і погладив птаха по гладкому пір’ю.

 

“Любий Драко.

Мені дивно, чому тебе зацікавила ця угода. Марлок каже, що вони геть охриніли, по 10 галлеонів за квадратний метр, уявляєш яке нахабство! Я завжди знала, що там твориться безлад. В нас є компроміс.

Марлока ціна —100 галлеонів за квадратний метр, і не менше.

Хоча я не думаю що вони погодяться.

 

Твоя подруга, Пенсі.”

 

Мелфой зрозумів, оце його шанс. Шестерні в мозку крутилися, і він миттю сів писати відповідь.

 

“Шановний м.Марлок.

 

У мене для вас вигідна пропозиція.

Скиньте ціну до 70 галлеонів за квадратний метр лісу, і угода буде успішною, я вас запевняю.

Якщо ви згідні, зустрінемося завтра в міністерстві об 11 годині.

Міссіс Грейнджер беру на себе.

 

З повагою, Драко Мелфой.”

 

Драко надто добре знав цих пузатих, зажерливих багатіїв, і був впевненим, що це— його пряма дорога до неї.

 

Коли сова зникла в нічному небі, Мелфой дозволив собі провалитися в сон.