Кошенятко..

Так, я ожила. Мені прийшлось поділити третій розділ, бо сама задумка достатньо велика і варто все прописати. Планую ще спешл на Новий Рік. (Я можу туди вліпити порнуху, але я не можу уявити секс між Аґаттою та Коко)

Що ж, а тепер можете читати 🙂

-Коко? Ти чому не спиш?-запитала Аґатта у вхідних дверях. Після чергового важкого дня на роботі, дівчина повертається достатньо пізно. На кухні горить світло і звідти йде приємний аромат. Чайноока щось готувала.
-Привітики, я просто вирішила приготувати тобі щось смачненьке. Ти ж майже нічого не їси. Що у тебе взагалі на роботі?-сказала Коко та підійшла до фіалкоокої. Дівчина ніжно поцілувала кохану в щоку і повернулась до плити.
-Сонце, я можу і сама собі приготувати, не залишайся без сну.. Я тебе прошу-промовила А‘Кром. Фіалкоока підійшла до Коко та запитала, чим вона може допомогти. Чайноока ж не казала, бо розуміла, що зараз готувати буде не вона, а Аґатта.
-Гаразд. Не хочеш, можеш не казати. Я поки що накрию на стіл якщо ти не проти.-сказала А‘Кром та потягнулась по тарілки. Дівчина їх змогла дістати (хоча в основному просила трішки допомоги в Коко). Звісно зріст у них не був занадто різним. Коко вища на парочку см. Да і взагалі вони однакові зростом.
Аґатта вже накрила стіл та чекала чайнооку. Звісно вона злилась на неї, що вона не дозволила допомгти.
-Кокош, точно ніяка допомога не треба?-ще раз запитала А‘Кром, знаючи відповідь.
-Котику, я вже майже закінчила, тому не треба. Да блять..-пробурмотіла чайноока.
Аґатту це змусило здивуватись, бо Коко використовувала грубі слова тільки у певних випадках. Вона не така агресивна, як фіалкоока.
-Що вже сталось?-запитала А‘Кром спокійним тоном.
-Да ну ні.. Невже я сплутала рецепти?-тихо промовила Коко.
-Сонце, що трапилось?-сказала фіалкоока та підійшла до дівчини.
Аґатта спробувала, те що готувала кохана. Гарна, смачна страва, чому Коко так панікує?
-Кокош, так все нормально. Чого ти рознервувалась?-промовила А‘Кром та дивилась на чайнооку. Можливо дівчина не уважна із за того, що не спить? Аґатта ефектно прогнала Коко та почала сама розбиратись. Вже через кілька хвилин вони сиділи за столом та їли. Аґатта встигла розповісти все, що було на роботі. Як її дратували певні клієнти і як вони їбали їй мозок. Все ж таки А‘Кром майже не дома, тому так приємно знаходитись на цій кухні з Коко. Дівчата повечеряли, бігом прибрали та готувались вже до сну. Фіалкоока згадала про одну новину, яку не розповіла Коко. Завтра вона повинна поїхати на кілька днів. Знову вирішувати питання по роботі. Чайноока лежала біля фіалкоокої. Дівчина розуміла, що Аґатту щось турбує.
-Слухай.. завтра мені прийдеться поїхати на кілька днів, можливо на тиждень, ще не відомо. Будь ласка лягай раніше, гаразд?-сказала А‘Кром та дивилась на Коко своїм благаючим поглядом.
Таке рідко можна побачити. В основному Аґатта груба, закрита і її важко зрозуміти, що говорити про контакт?
-Ой да не хвилюйся. Буду я спати!-пробурмотіла Коко. Дівчина більш жартувала, ніж говорила серйозно.
-Коко, я серйозно. Тепер лягай спати, нам ще рано вставати.-промовила А‘Кром та приглушила світло. Дівчина обійняла чайнооку і швидко заснула. Коко ж не проти і відповіла на дії Аґатти взаємно.

Настав ранок 5:30. А‘Кром вже збирала речі. Коко спала. Фіалкоока не збиралась будити дівчину. Нехай ще поспить, все одно їй виходити пізніше. Аґатта дотримувалась чіткого графіку і слідкувала за кожною хвилиною. Виходити вона повинна в 7:45. Часу ще достатньо. А‘Кром вже встигла поїсти та сиділа пила каву. Дівчина перечитувала всі листи які їй надходили. На кухню зайшла ще сонна Коко. Дівчина глянула на А‘Кром, яка пила каву. Чайноока звісно знала, що Аґатта встає рано, але настільки?
-Аґатто.. ти серйозно? Чого ти так.. рано встала? Можна ж ще поспати..-пробурмотіла Коко та підійшла до Аґатти. Чайноока обійняла дівчину.
-Я не така як ти. Я слідкую певному графіку. Не можу дозволити гаяти час. Ти хоча б виспалась?-запитала А‘Кром. Все ж таки Аґатту треба вміти розуміти.
-Серйозно? Ти себе вбити захотіла? Знаєш ти вчора мені казала раніше лягати, так попрошу тебе також не нехтувати своїм сном.-пробурмотіла чайноока.
-Тільки у тебе є можливість, а у мене немає. Відчуваєш різницю?-промовила А‘Кром. Робота для неї має велике значення.
-Тільки ти людина, а не якийсь там робот. Прошу тебе, якщо буде можливість спи побільше.-відповіла Коко та поцілувала Аґатту. Як не крути, але турботу від чайноокої, А‘Кром любила найбільше.
-Гаразд, я спробую. Чекай, дай гляну час.-пробурмотіла фіалкоока. На годиннику було 6:45. Час йшов повільно. Може то й краще?
Коко вже почала готувати сніданок. Всього лиш яєчня, але їй цього вистачить.
-Ти далеко їдеш?-тихо запитала чайноока. Все ж таки їй було цікаво.
-Ну знаєш, достатньо далеченько. Приїду до місця призначення десь ввечері. Я тобі повідомлю, тому не хвилюйся.-відповіла Аґатта. Коко ж не відривала від дівчини погляду.
-Аґатто, я знаю тобі це не сподобається моя пропозиція, але візьми відпустку.-сказала чайноока. Фіалкоока чуть не вдавилась. Аґатта перевела на неї погляд.
-Кх.. ох дідько.. Коко, я не можу. Не можу залишити готель без нагляду! Вони ж там начудять!-відповіла А‘Кром.
-Ну так залиш на когось. Я просто хвилююсь за тебе. Чому інші робітники можуть взяти відпустку, а ти ні, бо є директором? Аґатто, не можна ж так!-продовжувала чайноока. Дівчина так просто не збиралась відступати.
-Коко, на мені лежить велика відповідальність! Я розумію ти хочеш провести зі мною більше часу, хвилюєшся за мене, але я не можу залишити готель без свого нагляду.-А‘Кром легко було вивести на емоції, а кричати на дівчину їй не хотілось.
-Я впевнена на тобі не настільки велика відповідальність, як ти думаєш. Ти також людина, з почуттями, з живим організмом. Прошу тебе візьми відпустку хоча б на декілька днів.-вмовляла Коко. Чайноока прекрасно знала, що Аґатта буде себе стримувати, щоб їй не нагрубити.
-Гаразд, вмовила. Я подумаю на рахунок твоєї прозиції.-пробурмотіла філкоока.
-Чудово, ти ж хоча б щось взяла перекусити в дорозі?-запитала чайноока. Аґатта відчувала, що Коко так просто не відчепиться.
-Кокош, я про все подбала не хвилюйся.-відповіла фіалкоока. Дівчина вже помила весь посуд та просто листала новини.
-Тільки дещо ти забула..-тихо промовила Коко та обійняла Аґатту зі спини. Дівчина вткнулась у плече А‘Кром і просто стояла.
-Пхах напевно ти права на рахунок цього. Сонце мені вже треба йти…-сказала Аґатта та вилізла з обіймів Коко. Дівчина забрала свої дві сумки та вийшла з дому. Чайноока ж пішла за нею.
-Так наче б то все взяла.. Коко?-промовила фіалкоока та глянула на чайнооку. Дівчина ховала погляд. Аґатта підійшла до коханої та повернула голову Коко на себе. На долоні А‘Кром були сльози дівчини. Фіалкоока нічого не сказала, а просто торкнулась вуст чайноокої своїми губами.
-Кокош, я скоро повернусь. Все гаразд..-сказала Аґатта та ніжно обійняла кохану людину. Все ж таки їй і самій було сумно їхати так далеко від дому.

А‘Кром виїхала. Дівчина ледве вилізла з обіймів Коко. Чайноока настільки не хотіла, щоб та їхала. В дорозі фіалкоока встигла трохи поспати, перекусити, поспілкуватись з колегами. Дівчина краєм вуха почула діалоги робітниць. Ті спілкувались на рахунок партнера Аґатти. Вони робили теорії, як виглядає хлопець А‘Кром. Чому вони ніколи його не бачили? Він симпатичний? Можливо відомий і вони ховають свої відносини? Аґатта максимально старалась стримати свій сміх. Цікава їхня реакція на справжню інформацію. Коко не дзвонила, напевно працює. Да тільки А‘Кром планувала поринутись у світ снів, як пролунав дзвінок. То була чайноока, тому фіалкоока відразу взяла слухавку.
-Коко, привітики. Я якраз перед цим тебе згадувала.-промовила Аґатта з ніжною посмішкою.
-Аґатто це повний пиздець.. я..-почала дівчина, але замовкла.
-Все гаразд? Кокош, щось трапилось?-сказала фіалкоока, яка вже почала хвилюватись.
-Я зрозуміла, що дуже за тобою сумую і хочу бути з тобою зараз дома.-проторохтіла чайноока та почала сміятись.
-Блять.. ти серйозно? Я злякалась. Буває я думаю «З ким я живу?».-пробурмотіла А‘Кром.
-Аґатто, у нас є кілька питань. Можете виділити нам пару хвилин?-промовила Ріка. Одна з колег фіалкоокої.
-От лярва.. Коко, давай я потім тобі передзвоню гаразд? Тоді, бувай і будь обережна.-промовила Аґатта та не почула останніх слів від чайноокої, «Гаразд, бувай, буду чекати».
В душі Коко все боліло. А‘Кром часто не було дома, тоді чому у неї така реакція? Можливо тому що за ці кілька днів вона не відчує тепло, коли біля неї знаходилась фіалкоока? Чи просто сумує. Тільки чайнооцій було не до цих роздумів, бо прийшов новий пацієнт, у якого свої проблеми і тепер вона повинна йому допомогти.
Час пролетів швидко. Вже можна зі спокійною душою повертатись додому. Всі папери підписані, всі завдання виконані, всі клієнти задоволені. Коко вже зачиняла двері, як на неї вискочила Тетія. Звісно дівчина злякалась такої появи подруги з рожевим волоссям.
-Тетія! Ти мене налякала! Фух..-сказала Коко. Подруга частенько з‘являлась на роботі чайноокої. Сама ж Тетія була волонтером і обожнювала допомагати людям. Скільки вона грошей та часу туди вклала..
-Хахахах.. Я просто прийшла привітатись, а ти мене злякалась? Хоча б розкажи, як у тебе справи? Що там Аґатта? Як ви взагалі?-проторохтіла дівчина з горіховими очима. Тетія завжди горіла, як зірка.
-Хто ж так вискакує на людей? Що на рахунок мене, все добре та як завжди. Аґатта ж працює та віддає себе по максимум на роботі і приходить пізно, голодна та стомлена. Зараз поїхала на декілька днів. Буває таке відчуття, що її просто не існує. Вона взагалі занурилась в роботу та навіть на вихідних їй приходиться працювати.-голос Коко вже почав тремтіти. -Тетіє.. це так втомлює.. Я ніколи не можу бути спокійна, тому що завжди думаю про Аґатту. Я її не раз просила взяти відпустку хоча б на тиждень, тільки вона і слухати про це не хоче! Бляха, чому з нею так важко?..
-Коко, Аґатта завжди прагнула перевершити саму себе. Хіба ти цього не знала? Пішли до мене додому та вип’ємо теплого чаю. Все ж таки ти себе також не заганяй. Хоч твоя робота психолога, але тобі треба комусь висловитись.-промовила Тетія вже з посмішкою.
Квартира дівчини була не великою, але достатньо комфортною. Тетія вже приготувала чай та подала чашку Коко і почала лити собі.
-Що там Річе та Юіні? Ми достатньо довго не бачились..-промовила чайноока.
-З ними все добре. Річе кілька днів тому відкрила свою школу малювання. А Юіні працює графічним дизайнером. Сидить дома та займається творчістю.-відповіла Тетія та почала пити чай.
Подруги встигли обговорити багато чого, і роботу, і плани на майбутнє. Вже було достатньо темно. Аґатта ще не дзвонила, а Коко вже по тихеньку збиралась йти додому. Тетія намагалась вмовити чайнооку, щоб та залишилась, бо йти в таку темноту достатньо небезпечно. Тільки ж Коко запевнила подругу, що все буде гаразд і залишила квартиру дівчини з горіховими очима.
Слава Богу Коко дома. Нарешті. Чайноока полізла в свій мобільний. Пусто, Аґатта не дзвонила. Це змусило трохи хвилюватись чайнооку. Коко вирішила подзвонити А‘Кром. Відповів автовідповідач.
-Зараз я не можу вам відповісти. Коли буде змога передзвоню. Можете залишити повідомлення…
Чайноока просто скинула трубку. Дівчина почала ще більше нервуватись. Коко пішла та прийняла душ і виходила з ванної кімнати, як почула дзвінок. Дівчина відразу підбігла до свого телефону. Дзвонила Аґатта. «Слава Богу..» подумала чайноока та взяла слухавку.
-Кокош, привітики. Пробач, що скинула слухавку. Знову мучають цими питаннями по роботі. Як у тебе справи?-промовила А‘Кром з теплотою в голосі.
-Все добре, я розумію. Сьогодні до Тетії завітала, поспілкувались. Особливо день не відрізняється від інших, хіба що твоя відсутність трішки засмучує.-відповіла чайноока.
-Коко, я ж казала, що скоро повернусь. Хоча, я також сумую за тобою. Думаю на рахунок твоєї пропозиції. Напевно все ж таки візьму відпустку на наступний тиждень.-сказала фіалкоока та очікувала реакцію коханої.
Якби чайноока могла, то вже заобіймала А‘Кром. Можливо зацілувала та взагалі не відпускала. Просто не дозволила б. Сказати нічого, але Коко була рада цьому рішенню.
-Я обіцяю тобі, що зроблю незабутню відпустку!-проторохтіла чайноока. Нарешті знайшлись пару слів.
-В цьому немає потреби.. Я..-почала Аґатта, але чайноока перебила.
-Аґатта А‘Кром, не сперечайся зі мною. В цьому є потреба, бо ти повністю заслуговуєш гарний відпочинок.-муркнула Коко.
-Я б з тобою посперечалась. Все ж таки, якби не ти, то цього готелю не існувало. Я у великому борзі перед тобою.-сказала фіалкоока.
-Ти серйозно? Я просто тебе підтримувала та допомагала. Особливо від мене користі не було.-промовила чайноока та вже хотіла перевести тему.
-Ти справді не розумієш свою цінність.. В тому і діло, що ти єдина, яка підняла мене на ноги. Коко, я не хочу, щоб ти страждала через мене. Ти знаєш, як я тебе кохаю та бережу. Прошу не нервуйся за мене і не переймайся за мою майбутню відпустку. В моїх планах, провести всі ті дні з тобою. Просто ти і я, ніхто інший. Так дозволь залишитись мені з коханою людиною.-сказала фіалкоока та притихла. Різко з‘явилось бажання вчепитись в Коко та просто зацілувати. Від цих думок Аґатта почервоніла.
-Гаразд, не буду сильно на тебе давити. Як там робота?-муркнула чайноока і почала готувати собі вечерю.
-Нічого нового. Хіба що кілька робітниць розмовляли на рахунок мого партнера. Цікаво, а якщо вони побачать нас?..-промовила А‘Кром.
-Пхах, нічого окрім здивування та гидування. В основному все піде в мою сторону.-відповіла Коко та очікувала реакцію на ці слова.
-Ти знову чекаєш, як я відреагую з посмішкою на лиці?-запитала Аґатта та сиділа за ноутбуком.
-Вгадала. Я чудово знаю як ти відреагуєш. Що робиш?-муркнула дівчина.
-Знову займаюсь роботою. Хах.. її щось дуже багато.. Дідько..-промовила А‘Кром та дивилась на всі ті листи з документами.
-Так, це не означає, що тепер ти будеш сидіти до ранку та дороблювати цю роботу.-сказала Коко та почала їсти вечерю.
-Гаразд, я тебе зрозуміла. Слухай Кокош, я напевно вже піду. Так, знову тікаю. Роботи по горло. Люблю тебе та добраніч.-промовила А‘Кром.
-Я тебе також.. гарних снів.-муркнула чайноока та поклала слухавку.
Сумно трішки та наче б то дім пустий.
«Цікаво, Аґатта не буде проти кошенятка?»-пролетіло в голові Коко. То була непогана ідея, але вже подумає на рахунок неї завтра.