Кохаю тебе

– Ауч!

Зеленоволосий хлопчик ударився потилицею в стіну спальні, в якій зараз і знаходився.

Він відчував, як по його одязі тинялися руки того, кого він не хотів змусити розчаруватися в ньому, і той, хто небезпечно близько був до тих місць на тілі хлопчика, які могли розчарувати.

– Ізуку… Ізуку… – темноволосий високий чоловік заліз під його толстовку, чіпаючи його боки і живіт через тканину майки.

Ізуку не хотів би його зупиняти, але не може дати цьому продовжитися.

Сльози навертаються на його очі, і він намагається відштовхнути чоловіка руками від себе.

Очі темноволосого героя піднімаються. Він спочатку не зрозумів зміни в поведінці хлопця, але через 4 місяці його терпіння закінчилося і він вирішив подарувати всю ласку, яку Ізуку не приймав з моменту того, як закрився від оточуючих і пристрастився до поганої звички – різання (але про це так ніхто не дізнався…)

– Шота… припини… – сльозно благав він.

– Чому? – Відповідає чоловік, витягаючи руки з-під одягу хлопця.

– Я… я… – він зволікає, шукаючи гідне виправдання. – Н-не хочу…

– Так? Але твоє тіло та реакції говорять мені протилежне. – він нахиляє голову на бік, і його погляд стає кам’яним. – Чи може ти щось ховаєш від мене?

Декілька хвилин вони дивилися один одному в очі.

– Н-ні? – хлопець відводить очі.

– Це було питання? – Він бачить його брехню. – Що трапилося з тобою, мінхерц?

– Н-нічого. – він ховає своє обличчя в тканині мішкуватої толстовки.

Раптом рука підняла його за підборіддя і дивився він знову в очі Шоте.

– Говори мені правду. Що. З тобою. Сталося. – його погляд не залишав місця для суперечок, але Ізуку все ще хоче продовжити брехати:

– Н-нічого… Нічого. – повторив він трохи твердіше.

Шота дивиться йому у вічі ще трохи і відводить погляд, прикриваючи очі. А Ізуку видихає, думаючи, що на цьому допит закінчено. Але він не знав, що його чекає потім, тому він заплющує очі, продовжуючи трястись.

Раптом, за дві хвилини, його підхоплюють, і за руки тягнуть у бік ліжка, куди його і кидають. Він слухняно падає, все ще тримаючи очі закритими.

Щось залазить під кофту і тягне вгору. Ізуку напружився, зводячи руки разом.

Він зрозумів.

Його роздягають.

Він розплющує очі, здивовано розкриваючи їх ще більше. Шота, ігноруючи його захисну позу, яка не повинна була дозволити просто так стягнути кофту з нього, дивиться хлопцеві прямо в обличчя і легко витягає Ізуку з безпечної толстовки, небезпечно кажучи:

– Можеш не казати. Я сам все дізнаюся. – Він дико посміхнувся і подивився на тіло Ізуку, яке відкрилося йому, але швидко помінявся в обличчі. Ізуку вирішив, що Шота розчарований у ньому, а він не хотів цього. Він так любив його і нізащо не хотів розчарувати! Шота б, мабуть, пішов…

– Що це, мінхерц? – Він веде пальцем про праву руку хлопчика.

Ізуку не відповідає. Він знає, що Шота вже зрозумів, але вірити не хотів.

– Ти зробив це із собою? – він продовжує водити по його руці, але вже дивився просто в очі хлопцеві. У його погляді не було такого розчарування, але було щось таке… – Мовчиш? Мовчиш, значить правду говорю. – Він виглядав сумним.

Він повів по плечовому суглобі і погляд його різко зупинився. Хлопець не одразу зрозумів чому. Але потім повернувся туди ж, куди попрямував Шота.

Великий, майже загоєний опік з’явився перед його поглядом, у ньому, на додачу, пропалював дірку очима і чоловік.

– Ізуку, хто це зробив?

– Н-ніхто, випадковість.

– Ізуку, він у формі руки.

Ізуку скривився. Йому це не подобалося, він не хотів, щоб Шота переживав за нього, він був марною тратою часу, він не міг принести користі і від його одні проблеми. Але не встиг він продовжити свої депресивні думки, як відчуває, що щось стосується його руки.

Шота цілував його зап’ястя. Воно, на думку Ізуку, виглядало огидно – купа порізів та шрамів.

– Ти прекрасний. Я не знаю, що зараз у тебе в голові, але навіть з усіма ними ти будеш чудовий. Це стане твоєю новою родзинкою. Але навіть якщо я не знаю, хто винен у тому, що це з’явилося на твоєму тілі, я обов’язково дізнаюся і примушу їх заплатити. – Він цілує кісточки пальців хлопчика.

Серце хлопчика зігрівається від цього, але не може перестати відчувати провини.

Він упокорився зі своїм становищем, а поки він відкинувся на подушку позаду себе, Шота вже тягне його шорти з нього.

Чоловік зітхає від побаченого. І з внутрішнього, і з зовнішнього боку стегон було видно лінії. Ізуку спробував зімкнути ноги, але вони швидко були зупинені великими чоловічими руками. Шота розсунув їх і сів між, щоб у хлопця більше не було шансу їх зімкнути.

– Не роби так. – спокійно каже герой, блукаючи очима по стегнах хлопця. Він водить рукою по них, переконуючись, що вони є дійсними.

Шота дивиться в очі Ізуку і руками знову лізе під майку. Тепер він може відчувати, що там щось не так. Він хмуриться і Ізуку помічає це. Але вже пізно, майка теж летить до решти одягу до купи. І ось так Ізуку в одній лише нижній білизні постає у всій красі перед Шотою, який тільки й більше хмуриться, тому що на грудях Ізуку так само є опік, а на додаток до нього кілька синців і тих самих смуг.

Декілька миттєвостей у вічі йому дивиться чоловік, а потім тягнеться до нього обличчям. Їхні губи стикаються. Далі чоловік уже не дивився йому у вічі, він зосередився на його руках.

Поцілунки сипалися на його руки градом, зачіпаючи кожну зроблену лінію, жодна не залишилася поза увагою. Закінчивши з його руками, він цілував його торс, від чого хлопчик лише пищав і червонів, особливо, коли Шота приділяв увагу ключкам і соскам.

Шота лише усміхався, спускаючись дедалі нижче.

І ось чоловік уже був у стегон хлопця, він так само цілував їх, утримуючи, як найціннішу реліквію, у своїх руках.

Щойно весь хлопець був зацілований, виконавець навалився на нього зверху.

– Ти такий прекрасний, що навіть і найменшою мірою не можеш цього зрозуміти. – каже він, коли їхні тіла стикаються. – Я тебе так люблю, мінхерц.

Вони дивляться у вічі один одному незліченну кількість часу.

– Я вб’ю будь-кого, хто колись завдав тобі болю.

Цього разу Ізуку йому повірив.