Кохані

Голуба кофтина так гармонійно поєднувалась із блідою шкірою та волошковими очима. Вона гляділа на своє відображення у вікні, з якого на неї поглядала низенька мила дівчинка. Тонкими пальцями заправила неслухняне пасмо світлого волосся за вухо. Серце калатало, пальці нервово рухались у незрозумілому ритмі. Хісторія чує тихий стук у вікно і відчиняє його, бо одразу здогадується, хто це постукав. Обличчя пестить холодний нічний вітерець, усміхається від насолоди. Раптом у вікні з’являється русява дівчина.

– Хей, Хісторіє, ходімо вже, – промовляє до білявки своїм гучним дзвінким голосом із ледь помітним хрипом, бо любила вона іноді покурити. Рейс прикладає вказівного пальця до її губ.

– Тихіше, бо батьки зараз почують, – батьки Хісторії були проти її нічних прогулянок. А ще більше вони були проти стосунків із Імір, бо, мовляв, погано це дівчисько впливає на їхню доньку.

Але її вплив був тільки хорошим. Саме з Імір вона змогла відчути себе дійсно щасливою. Ті моменти, коли вони вдвох гуляють по вулиці, освітленій ліхтарями, зупиняються десь і починають танцювати, щось собі підспівуючи. Як сидять разом на даху будівлі, п’ють чергову пляшку пива і зустрічають схід сонця під музику. Вони назавжди залишаться в пам’яті. А чого тільки варта турбота Імір! І запитає, чи поїла, і попередить, що на вулиці холодно, і свою сорочку чи худі віддасть, коли виявить, що руки Хісторії холодні. Але в той же час русява завжди поважала свою кохану і спокійно приймала відмови, бо ж синьоока була старанною ученицею і не хотіла пропускати якийсь матеріал.

– Ц, люба, вони вже точно давно сплять без задніх ніг. Перелазь швиденько, – подала свою руку і допомогла Хісторії акуратно й тихо покинути дім, – Ну я ж тебе просила, – глядить на одежу Рейс. Без сумнівів, джинсові шорти і небесного кольору лонгслів дуже їй пасували, але це був занадто легкий одяг для прохолодної ночі. Імір знімає з себе сорочку в клітинку і накидує на плечі дівчини, – У мене, чесно, іноді є відчуття, що робиш це спеціально.

– Ну чого ти? – сміється тихенько і цілує кохану в щоку, – Ходімо, ніч не безкінечна, а нам стільки всього треба зробити.

– Застрибуй, – шкільна хуліганка повертається спиною до Хісторії, а та миттю заскакує на спину, – А тепер погнали, – сильніше стискає ноги любої, аби тій було якомога безпечніше і біжить з нею по майже безлюдній вулиці. Зовсім скоро прибігають до дому Імір.

Обережно опускає Рейс на землю і відчиняє перед нею двері ввічливо. Дівчина проходить і оглядається, бо ж вперше у домі своєї коханої. Невеличкий коридор, у якому Хісторія залишила свої кросівки і пішла за Імір.

– Проходь сюди, мила, – Хісторія пішла за голосом кароокої й опинилась у її спальні, де вже працював телевізор, а на ліжку були різні наїдки та напої, – Я не дуже вмію готувати, тому купила всілякого, сподіваюсь, тобі сподобається, – опустила очі, дещо соромлячись, на що посміхнулась світловолоса.

– Приємно, що ти постаралась для мене, – сідає на ліжко й оглядає усе. Дві піци, пачка улюблених чипсів дівчат, картопля фрі та суші. Десь на підлозі стояла пляшка коли і пиво – все, як вони полюбляють.

Імір лягає на ліжко і зручно вмощує голову на ногах Хісторії. Бере до рук пульт і вмикає фільм, який обрала перед тим, як іти по свою дівчину. Тонкі пальчики стягують гумку з русявого волосся Імір і починають гратись темними пасмами. Волошкові оченята уважно дивляться на екран, але іноді поглядає на веснянкувате личко Імір.

– Чому ти не їси? – піднімається з ніг Хісторії, бере до рук картопельку і підносить до рота дівчини.

– Ну Імір, я ж уже не маленька, щоб мене годувати, – обурилась Рейс і надула губки.

– Дійсно? А поводиш себе так, як мале дівчатко, як треба з ложки годувати, – усміхається своєю хитрою усмішкою, поки Хісторія все ж відкриває рот і з’їдає картоплю, – Ось так краще.

За деякий час від їжі залишились одні тільки крихти, а фільм уже закінчився. Хісторія стомлено позіхнула, прикриваючи рот долонею. Імір всміхнулась на це і погладила дівчину по волоссі. Притягла до себе світловолосу, обережно обіймаючи її тонку талію, наче зроблене дівча з фарфору і будь-який необережний рух її зламає. Хісторія сонно щось бурмоче до русявої і лягає їй на груди, приобіймаючи і притискаючись до теплого тіла.

– Ти тільки не засинай, нам ще на світанку треба виходити, – прошепотіла на вушко веснянкувата, а потім подумки додала, – А як заснеш, то так і спатимеш, допоки сама не прокинешся.

– Мг, – почулось від Хісторії, але вже за кілька хвилин вона тихенько сопіла. Імір залишила цілунок на чолі коханої і теж скоро заснула.