кохання монстра

Предмова:цей мій перший фанфік,вирішила написати,тому що не сподобалась кінцівка і я до останнього вірила,що події розвернуться інакше.Тому це є продовження і альтернативний фінал для мене

Венздей рішуче біжить до школи,щоб врятувати своїх друзів,але на дорозі їй тряпляється Тайлер.Він  повільно підкрадається до неї,пилко дивлячись в її темно карі очі.Венздей стоїть і дивитись з застереженням в його,помічаючи,що з її прекрасних віч течуть сльози,Тайлер швидко бере її за руки і прилинає до її тіла,напругу між ними можна були відчути за кілометр,в один момент змішалось все:сум,зрада,кохання і пристрасть.Наша впевнена діва не боїться його,на мить навіть здаються,що вона стала ще більше зацікавлена в ньому.Він нахиляється ще ближче і та Венздей,щоб могла зараз з легкістю зарізати його втрачає сенс,прокидається та маленька сентиментальна дівчинка і згадує все,що трапилось з ними разом…це перша людина,якій вона відкрилась,якій вона дозволила доторкнутись до своєї глибини душі.

Вензді завжди говорила,що виявлення емоцій це слабкість та її розум буквально кричить:”Кидай його,нарешті вдар і біжи!!!!”.Звісно вона так би і зробила,як мінімум Венздей до Невермора,але вона тут не вона.Емоції беруть вверх,вона згадує всі ті моменти,в пам’яті пролітає момент,як вона його цілує і як той зробив їй побачення

Хоч гімпнозом в цій школі керувала тільки директриса,але на той момент здавалось що є ще один щасливчик цього дару.Кожен раз коли наша Вен дивилась в його очі,які затягували її ще глибше і глибше,вона жахалась.А Тайлер не стоїть на місці,все дужче стискує її холодні руки,напруга наростає і виходу немає.Можливо,саме зараз і тут вона робить найбільшу помилку в своєму житті,але про що ми говорим,якщо все її життя було сповнене небезпеки і страху.Вона схиляє голову і пристрасно цілує свого монстра,той різко отямлюється,ніжно відповідає на поцілунок і розуміє,що він накоїв

Венздей стала для нього рятівним кругом,зло втихомирилось поки на час,а далі покаже час,їм залишається лише боротись за своє щастя