Коротко про ненайголовніше

Можливо в це важко повірити, але Сє Сян ніколи не задумувалася над тим, чи вона красива.

Відображення у дзеркалі було доволі звичним, щоб судити, тому маятник її самооцінки непохитно стояв на позначці “звичайна”. Напевно той факт що в дитинстві її часто приймали за хлопця мав би переважити його в сторону “нижче середнього”, але з іншого боку, ті ж самі люди захоплено плескали “Який же ти красень!“.

Брат усміхаючись виловлював із її волосся травинки, і казав, що вона росте красунею. Але так усі брати говорять, хіба ні?

Її неоднозначна зовнішність зіграла на руку при вступі в Академію. Обрізавши волосся та одягнувши військову форму, вона з радістю відмітила, що її досі легко прийняти за хлопця. Тань Вей, яка була присутня при цій переміні такою впевненою не була, але згодом, по дорозі до медогляду її тривожність трохи розвіялася: люди не витріщалися здивовано, а якийсь вуличний торговець закликав Сє Сян купити квітів своїй супутниці.

Медкомісія була найважливішим етапом, який визначав її подальше майбутнє, і Сє Сян подумки обіграла сотню варіантів того, як захищатися, якщо її викриють. Вона була налаштована так рішуче, як ніколи в житті, і готова до всього: підкупляти, благати, і навіть погрожувати.

В її уяві уся лікарня та воєнна комісія влаштовували різноманітні випробовування, щоб вивести її на чисту воду. В реальності — лікар легко прийняв хабар пробурмотівши щось про те, що теперішні хлопці надто чутливі.

Кілька днів потому, після круговороту подій, стоявши в своїй гуртожицькій кімнаті Сє Сян задоволено розглядала себе в дзеркалі. Таким і повинен бути справжній курсант Воєнної Академії: впевнений, спокійний та …

— Малий! — кричить Ґу Яньчжень, стукаючи в двері ванної — Ти там в зливний отвір впав, чи що?

… та терплячий.

Усе почалося саме із Ґу Яньчженя. В той момент, коли він із вдаваною підозрою висловив надію, що вона не дівчина, бо “дівчина твоєї зовнішності безнадійна“, щось наче ужалило Сє Сян та гаряче обпекло груди.

“Придурок” — пирхнула дівчина та продовжила наносити лікарство на поранене плече.

В день приїзду батька, коли їй знову довелося одягнути сукню, Сє Сян відмітила, що надто часто поглядає на себе в дзеркало, неначе намагається втямити, чи слова Ґу Яньчженя мають вагу. Та з відображення на неї дивилася звичайна дівчина: сукня, кучері і акуратні туфельки.

Нічого такого, щоб могло виокремити її з-поміж інших учениць школи Сіньхуа.

“Дівчисько!” — буркнула вона до себе, ображена тим, що забиває собі голову усякою маячнею — “Яке ж ти все-таки дівчисько!”

— Ти змінилася — говорить їй батько, і, перш ніж Сє Сян встигає злякатися, додає: — Загоріла і схудла. Характер помінявся, — і посміхається до неї, показуючи, що це йому подобається.

Коли на балу вона зустрічає Шень Цзюньшаня то враз забуває про всю маячню типу жіночності та елегантності, і відчайдушно падає обличчям в шматок торту. До біса акуратність — зараз є речі куди важливіші.

Через всі події Сє Сян зовсім не помітила присутності на балу Ґу Яньчженя, аж поки необачно не зустрілася із ним поглядом.

Тікаючи з резиденьції Бань Шань, Сє Сян надіялася лише на те, що для інших її вигляд у формі і сукні відрізняється більш разюче ніж для неї.

Та вона помилялася — Яньчжень впізнав її. І дізналася вона про це кілька тижнів потому коли вдягнувши піжаму на вологе після душу тіло засоромлено куталась в покривало.

Він бачив її голою. Який сором.

— Тобі не варто соромитися. Я багатьом подобаюся.

Як вона могла так по-дурному спалитися?

— Але мало хто з них такий ініціативний як ти.

Стоп. Що він говорить?

— Весь цей час ти вдавала, що я тобі байдужий. Та, як виявилось, це була просто стратегія. Я вгадав?

Все ж Янь Чжень завжди вмів круто повернути градус її настрою.

— Я кохаю тебе — скаже їй Ґу Яньчжень одного невеселого дня, коли його сім’я покине місто, а добряча половина академії вважатиме його зрадником. Сє Сян застигне в його обіймах, стискаючи в жменях розірвану фотокартку його матері, і намагатиметься зібрати свої думки до купи.

Будні в Академії спливатимуть із швидкістю потяга, залишаючи далеко позаду усі веселі дні, ще не затьмарені болем та втратами. Навчання ставатиме все більш віддалене від книг, а життя буде ставити перед ними все дорожчі та дорожчі вибори.

Якось Сє Сян випадково зловить у дзеркалі своє відображення. Вона буде у солдатській формі і зі свіжою стрижкою. Ґу Яньчжень збиратиметься в кімнаті, а друзі чекатимуть їх біля воріт.

Сє Сян пильно подивиться на дівчину в дзеркалі. Тоді посміхнеться їй як старому другу, і поправить комір.

Виглядатиме вона як завжди прекрасно.