корона

Юначе, де твоя корона? При тобі лише капелюх, а,

то удав, який ковтнув слона, ну ще гірше, навіть капелюха не маєш, юначе, не те, що корону. Дарма.

Капелюх, як мені відомо, може послати вчитися в дуже цікаві місця, а ти без нього. Дарма, серйозно, ти конкретно так натупив.

Юначе, де твоя корона? На якій з планет ти її загубив?

Чому ти один зараз тут? Де твоє лисеня, яке ти приручав і приручав, юначе, чи твоя відповідальність скінчилась тоді,

коли прийшло розуміння, що раз ти приручаєш – то воно тобі не рівня?

А ти не такий нікчема та бовдур, ще трішки самоаналізу та прийде усвідомлення, що ти, як і будь-хто з людей,

лише криво прописана метафора.

Знаєш, що залишається після розказаної притчі, друже? Жменя зламаних доль, купка розбитих сердець, букет понівечених душ.

Як воно, га?

Знецінені тобою проблеми зараз в темряві, вони перетворилися на зграю бездомних голодних собак, і кожна з них хоче тебе розірвати.

Ти не згодився поставити себе на місце звичайних людей, ти не знайшов зайві хвилини, аби подумати, чому люди поряд з тобою такі.

Фонарщик не стане вмикати світло, щоб ти бачив, куди маєш бігти, Король не віддасть наказ зупинитись, навіть зірки тобі ніхто не запалить.

«Хто ти в біса такий?» – питаєш мене, Маленький принц, і голос в тебе зрадливо тремтить.

Ти відкрив ящика, Маленький принц, а що в ньому мало бути, ти пам’ятаєш? В ньому мав бути такий баранець, який тобі треба, ну от я.

Твій ідеальний баранець.

І я кажу те, що ти хочеш чути. Юначе, припиняй бути маленьким принцом. Бо так можеш і не стати

великим королем.