Контракт

– Розплющ очі, – сказав Князь на вушко.

Вони опинилися в темній, похмурій кімнаті. У ній пахло вогкістю та пліснявою. Кімната була невелика, на одній зі стін красувалися дві картини в золочених рамах. Посередині стояв величезний дерев’яний стіл завалений паперами. Інше місце займали високі книжкові стелажі, повністю забиті старими книгами. На бетонній підлозі також лежали один на одній книги, сувої та старовинні манускрипти. Кімнату освітлювали свічки, багато свічок. Вони були скрізь на полицях, на столі, на підлозі, а деякі просто висіли в повітрі.

– Де це ми?

– У мене. – Тільки зараз Князь Темряви відпустив її і сів на край столу. – Це мій робочий кабінет.

– У тебе тут… – Хесу намагалася підібрати слова, щоб не здатися грубою, – похмуро.

– Так і має бути. Я демон.

– І смердить вогкістю.

– Раджу не звертати на це увагу, бо голова розболиться.

– Навіщо ми тут?

– Щоб укласти угоду.

    Хесу закусила нижню губу, не наважуючись спитати.

– Що? Досі не впевнена?

– Якщо чесно, то так. Можеш докладніше розповісти про цю угоду.

– Добре, – він махнув рукою і перед нею з вогню з’явився старовинний злиток. – Це контракт, який ти маєш підписати, якщо згодна віддати мені душу.

– А що означає “віддати душу”? Я помру?

– Ні, принаймні, зараз чи найближчим часом. Просто душа людини, яка уклала угоду з сатаною, після смерті потрапляє до пекла. Незалежно від того робила людина добрі вчинки чи погані. Чи сповідався він, чи ходив до церкви, це все ніщо. Він у будь-якому разі потрапляє до пекла.

– І це все? – Хесу з підозрою подивилася на нього. Вона не довіряла словами демона.

– Ні, ще за умовами контракту, ти віддаси мені найдорожче, що в тебе є.

– Вибач, що я маю віддати? – перепитала Хесу.

– Наприклад, того, кого полюбиш усім своїм серцем.

– А якщо я не зможу нікого полюбити. Що тоді?

– Нічого. Отже, цей пункт не буде виконано, от і все. – Він пожав плечима. – Хоча таке трапляється вкрай рідко.

– Говориш ти звичайно складно, але чомусь мені здається, що це якась пастка. Ти щось не домовляєш. – Хесу інтуїтивно відчувала, що в цій угоді є прихована каверза. Але як дізнатися більше інформації, гадки не мала.

– Контракт перед тобою, і там чорним по білому написано всі умови. Можеш сама уважно прочитати все. – Князь Темряви не звертав увагу на підозрілі погляди, які Хесу зрідка кидала у його бік. Він спокійно пояснював їй кожен пункт договору.

За обов’язком служби він має працювати з людьми. За стільки років Князь Темряви вивчив їх вздовж і впоперек. Він знав наперед, що вони скажуть і яке питання поставлять. Тим більше, що вони ставили схожі запитання і так само, як і Хесу дивилися з недовірою.

Хесу уважно кілька разів читала кожен пункт, але нічого підозрілого не знайшла. У контракті написано так, як сказав Князь Темряви.

   “Чи можна вірити йому” – Хесу боялася зробити неправильний вибір.

– Значить… ти виконуватимеш будь-яке моє бажання, а я натомість віддаю свою душу. – Хесу вирішила ще раз пробігтися  по всім пунктам контракту, промовивши вголос.

– Все вірно.

– А хіба я зможу жити без душі?

Князь закотив очі і тяжко зітхнув. Він не вперше укладає угоду, і звик, до таких запитань.

– Повторюю, ніхто не буде тебе вбивати або ще щось у такому дусі. Ти помреш тоді, коли прийде твій час, у глибокій-глибокій старості. І душу твою зараз ніхто не забере.

– Але ти забереш того, кого я покохаю всім серцем.

– Так, це своєрідне покарання за твої бажання.

– Значить, виконаєш будь-яке бажання… – Хесу швидко пробігла очима по пунктам контракту.

– Так, якщо воно не суперечить умовам контракту. – Демон терпляче чекав на її відповідь, і спокійно відповідав на запитання.

Хесу м’ялася, не знаючи, що робити. Погодитись на угоду або відмовитися. Хоч їй і не було чого втрачати, але вона не хотіла зробити помилку. Занадто дорога ціна.

– Погоджуйся. – Князь Темряви не збирався її відпускати. – Проживи своє життя на повну. Візьми від неї все, адже іншого не буде.

– Так, ти маєш рацію. – Його слова поставили крапку у її сумнівах. У неї тільки одне життя, і вона візьме максимально все від ньго. А про наслідки думатиме потім буде. – Де підписати?

– Внизу у правому кутку.

– Є ручка?

– Такі угоди, – Князь усміхнувся і взяв зі столу ніж. Підійшовши до неї, трохи порізав вказівний палець, – підписують кров’ю.

Хесу поставила свій підпис. Тепер дороги назад немає.

Крапля крові повільно скочувалась на пальці. Князь узяв її руку і підніс до своїх губ. Він злизав кров із пальця, не відриваючи погляду. Його очі стали вугільно чорними, темнішими, ніж зазвичай. Він ніби заглядав у душу. Хесу від такого погляду зніяковіла і квапливо відвернулася.

– Це ще не все, – взявши за підборіддя, він повернув її обличчя до себе і вп’явся в її губи. Спочатку це був легкий, майже невагомий поцілунок, але потім він став палкішим. У Хесу все всередині перевернулося. Їй було водночас страшно і приємно. Він змінав одну губу за іншою. Хесу почала відповідати на поцілунок, однією рукою обхопила його за шию, тому що другу він все ще продовжував міцно тримати. Раптом Князь Темряви перервав поцілунок. – Поглянь на мене.

Хесу подивилася йому у вічі. Погляд був каламутним від зростання збудження, а ноги підкошувалися.

– Думаю, з тебе достатньо на сьогодні, – він провів пальцем по її опухлим губам. Після чого поцілував її у чоло. – І, до речі, мене звуть Техьон. Запам’ятай.

– Техьон … – На видиху сказала вона. Після цих слів у Хесу раптово запаморочилося в голові, а в очах потемніло. Вона не могла встояти на своїх ногах. Князь Темряви спритно впіймав її, не давши впасти на підлогу.

Уклавши її на ліжко, він сів на край.

– Дурна дитина. – Він акуратно прибрав пасма з її обличчя. – Вибач, але так буде краще. Жити в невіданні це ключ до щасливого і безтурботного життя, про яке ти так мрієш. – Він ніжно, майже невагомо, гладив її щоки тильною стороною долоні. – Тільки так ти зможеш жити спокійним та мирним життям до самої старості.

    Техьон не міг відвести від неї погляд. Вона так мирно спала. І справді була схожа на маленьку дівчинку.

– Ти гідна кращого, Хесу. Я зроблю все, щоби ти була щасливою. – Він злегка торкнувся губами її чола і вийшов із спальні.

    Техьон стояв у своїй кімнаті і дивився у вікно. Кожна угода давалася йому доволі важко і забирала багато сил і енергії.

    Але як би йому зараз не хотілося поринути в царство Морфея, у нього на сьогодні була ще одна незавершена справа. Від цієї думки він тяжко зітхнув.

– Сподіваюся, їй дістанеться той, ким я зможу керувати. – Вперше Техьон так нервувався перед зустріччю з палачем.

Коли на годиннику пробила опівночі, вся кімната затремтіла, як при землетрусі.

– Тільки не він.

Такою силою, щоб змусити тремтіти всю землю, мало лише кілька демонів. Їх можна було перерахувати на пальцях однієї руки.

Техьон подумки проклинав все на світі. Він здогадувався, хто це може бути, але в нього не було жодного здогаду, чому для такої тендітної дівчини Сатана вибрав найсильнішого демона.

Коли трясіння припинилося, з вогню з’явився Він. Демон-палач.