Комід

Якось йшов Міді по вулиці та побачив свою сусідку на ім’я Джесі. Вона була середніх літ, одягнена як середньостатистична похила жінка та з тростинкою в руці. Джесі стояла поряд сірого з білими плямами на спинці котика.

В їх дворі було не багато безпритульних тварин, але Міді гарно знав цього кота, він його кликав “Комід”. Міді подобався цей котик, та він би забрав його, але мати була суворою, тому доводилось лише кожен день годувати його та проводити увесь вільний час з ним у дворі.

Ця жінка штовхнула ногою в живіт Коміда так, що біднесенький відлетів та скрутився в скрючену позу, мявкачи від болю.

У Міді рефлекторно накатились сльози, його охопила ярість до цієї жінки та погані думки потекли до його голови.

З усих сил хлопчик підбіжав до кошенятка, але той ледве дихав, бо те тупоголове створіння передавило артерії на шиї, через що Комід лише хапав повітря ротом, як риба.

Дочекавшись вечора, коли усі вже розбрелися по домівкам, Міді пішов до тієї безглуздої старої сусідки. Він попросився до неї, бо мати начебто попросила взяти деяких приправ. Джесі запросила хлопчика до квартири та попросила постояти на порозі. Обурений хлопець не збирався виконувати її прохання, а пішов прямо на кухню, умовив тим, що хотів би чаю, поки тітка буде шукати приправи. Вона поставила чайник, поклала на стіл печиво, масло, прибори та чашки, і пішла далі ритись у шафі.

Для Міді був ідеальний момент: через кипіння чайнику не почують її кряхтіння; вона стоїть до нього спиною та перед ним лежить хвилеподібний ніж для хлібу.

Юнак вирішив завести розмову про свого друженятка, тому почав розпитувати про кота:

— Я бачив сьогодні Коміда, а потім ви його вдарили. Чому?

— Ох, синку, цей дармоїд не вартий твоєї уваги, він хворий, проблемний, жахливий та кошлатий. Я ненавиджу живність, вони так і просяться щоб їх роздерибанити та подражнити. Вони слабкі, і мене це манить, — сказала жінка з посмішкою, продовживши ритися у шафі.

— Чи ви не знаєте, що він мені дорогий? Що він став єдиною моєю відрадою, коли мати вирішила забути про моє виховання, забула дати безпечний ґрунт для спокійного розвитку?! Я його люблю, скільки разів він мені допомагав: терся об мене, коли я приходив, злизував сльози з моїх щік, мурчав мені на вуха, заради моєї посмішки? Ви — нечутлива мразота, це вас тебе треба катувати, поки твоє психічне здоров’я не витримає, та навіть поки твої судини не почнуть лопатись від тиску, а твої м’язи не почнуть тріскатись, — з цими словами Міді оглушив стару дерев’яної дощечкою, що та втратила свідомість.

Джесі прокинулась, прив’язаною стегнами до стільця та передавленими стежками руками, як ззаду підійшов Міді. Він дістав старий кухонний ніж з її тумби, увесь просочений іржею. Хлопець приставив цей тупий предмет до її зморшкуватій гусячої шиї та лагідно промовив:
— Слухай, а мені цікаво, якщо вставити цей на диво гострий ніж, що ти відчуєш?
У старий чи то від переляку, чи то від тиску лопнула капіляра в оці, котра від болю пульсовала в висках. З тремтінням у голосі вона промовила:
— Нащо тобі це треба, дитинко? Що ти цим доб’єшся? Ти хочеш помститись за того блохастого? Він же заважав оточуючим! Одумайся, синку!
Міді вивели з себе її звертання до нього як до когось рідного. З огидою на обличчі він притиснув впритул ніж до неї. Він не розрізав, а лише залишив білий слід і слід від іржи. Замість цього тупого ножа він взяв скляний гранований стакан і щосили вдарив по щокам, відвісивши смачний ляпас. Наступний удар прилетів по голові. Через супротив у вазі стакан розбився об її голову. У старий скатилась по правій щоці маленька крапелька крові.
Вдосталь насолодившись видовищем Міді, дістав заздалегідь підготовлену баночку зі снодійним і висипав усе їй в рот, змусивши все проковтнути. У цей час коли снодійне проходило по її нутрощам, він витерав її обличчя змоченою в холодну воду ганчіркою.

Полишивши її квартиру, він піднявся до себе. на порозі валялась його мати, котра знов нажерлась дешевого пива, а після: вона піде ригати, жалітись на життя, спробує відмовитись від алкоголю, знайде мужика в клубі, буде хвалитись що це на усе життя, він її кине через тиждень та вона від горю нап’ється знову. Цей сюжет підліток знав напам’ять. Він повторювався з разу до разу, Міді вже нудило від цього життя.

Міді взяв мати за комір однією рукою і потяг до спальної кімнати, полишивши тазик з водою, він закрив її кімнату на ключ.