Князь на короткому повідку

Ештон ще з самого ранку домовився з Піреєм про зустріч. Той радо погодився зустріти “екземпляр” о другій. Тож Ештон швиденько відбігав аудієнції і вже направився в бібліотеку, де його підстерігала Шона.

– Здрастуй.- Усміхнувся їй Ештон.

– Доброго дня. Ми з Архітектором завершили роботу над печаттю. Я готова відтворити текстуру. Звіти у Вас на столі.- Тихо відрапортувала вона. Ештон не вловлив високомірних ноток і поглянув на неї, щоб переконатися, що все гаразд. Але Шона виглядала достатньо спокійною. Хм… Що це вона?

– Гаразд. Я теж майже завершив. Мені потрібно трохи часу, і можна вирощувати кристали. Хочеш допомогти?- Поглянув на неї Ештон. Вона майже не відреагувала. Якось відсторонено перебирала ілюстрації за своїм столом.

– Так, я приєднаюсь. Коли буде готова схема, мені потрібен буде час на ознайомлення.- Ні, щось з нею не те.

– Шона, все гаразд?- Запитав Ештон, уже не приховуючи уважного погляду.

– Звісно.- Поглянула вона у відповідь.- Вас непокоїть мій стан?

– Настрій в тебе дивний.- Насупив брови Ештон, так і не дійшовши до голографа.

– Ні, зі мною все гаразд.- Підняла вона підборіддя. Але, хоч ти вбий, Ештон не бачить в ній зараз того самого… “Макнармерівського”. Ештон ще більше нахмурився. І пройшов прямо до Шони, піднімаючи в бар’єри всі документи у себе на шляху, розпихуюи їх по повітрю, щоб пройти прямо до Шони. А щойно опинився біля неї, підійшов впритул і нахилився, заглянувши в очі. Пильно вдивився. Але Шона спокійно витримала погляд. Її блакитні очі, завжди холодні, зараз були такими ж холодними, та щось змінилось.

– Що трапилось?- Запитав Ештон безкомпромісно.

– Хм… Завелика честь Вам знати.- Відповіла вона. А тоді гордо підняла брову і відвернулася до роботи. Але… Він Шону достатньо вивчив – це не з серця. Вона просто розіграла перед ним емоції, щоб він відчепився.

Ештон ще мить стояв біля неї, а потім акуратно, тихо і повільно накрив її волосся долонею. Вона завмерла. Ештон не дозволяв собі ні на мить забувати, що Шона не любить доторків. Проте… Багато змінилося в її душі. І Ештон знав, що вона не настільки відсторонена від інших, як раніше. Зараз вона спокійно витримає ненав”язливий контакт. Ештон не гладив її, просто тримав так руку, а тоді нахилився до її вуха і тихо сказав:

– Ти ж знаєш, що можеш звернутися до мене? Що б там не було?

Шона стояла так мить. Вона знала, що Ештон не відчуває її біохвиль, знала, що Ештон не може прочитати її, як інших, але і знала, що він знає про неї куди більше, аніж про переважну більшість оточуючих – з медитацій. Після коротких роздумів Шона кивнула.

– Добре.- Тільки і сказав Ештон. Випрямився і пішов до голографа, повертаючи все назад на підлогу.

Шона продовжила сортувати ілюстрації відповідно до інформації Ештона, аби йому було потім легше вибрати.

А Ештон зайнявся печаттю. Робота йшла надиво легко – ніби теплий ніж по маслу. Все для нього було підготовлено… Краса… Та і… Просто? Ештон пам”ятав, як він мучився зі схемою для кімнати… А зараз… Ще й з матеріалами не доведеться морочитись… Так просто, що й справді стає нуднувато. Схоже, він якийсь не нормальний.

– О, Ештон, ти тут.- Зайшла Ванесса.- Здрастуй, Шона.

– Так? Щось трапилось?

– Здрастуйте.- Відгукнулася і собі Шона.

– Нічого, просто Науковець переніс зустріч на четверту.- Ванесса повагалася секунду, але все ж вирішила додати:- Сказав, що ти вимагаєш забагато приготувань, як для того аби просто ознайомитись з піддослідним. Але випадок справді цікавий, тому він все ще зацікавлений, а тобі нічого не зробиться – дві зайві години на поверхні почекаєш.- Під кінець Ванесса злегка почервоніла.

– Гаразд.- Кивнув Ештон.

– Це той самий Науковець, що використав тебе для своїх досліджень?- Поцікавилась Ванесса.

– Так, він.- Кивнув Ештон.

– А нічого, що він…- Ванесса невпевнено намагалася підібрати слова.

– Грубіян? Нічого. Його не виправиш. Навіть могила не виправила.- Усміхнувся Ештон. Ванесса з сумнівом подивилася на Ештона.

– Гаразд… Я піду.

– Угу. До завтра, Ванесса.- Усміхнувся їй Ештон.

І вона пішла.

Але вже за пів години на порозі з”явився Кір. Ештон зітхнув і перевірив Ключ. Його, схоже, не попередили.

– Так, діти йдіть в кафе поговоріть, а я ще попрацюю. Нам зустріч перенесли, Кір. В три тридцять приходь.- Повернувся Ештон до схеми.

– Ештон…- З сумнівом звернувся Кір. Ештон перевів на нього погляд. А той підозріло косився:- Ви мене що – сватаєте?

Ештон онімів. Що? Потім спробував зметикувати, що відбувається. Та від підколки не втримався:

– Пф… А що з дівчиною в кафе просто так посидіти – ніяк?- Ештон заусміхався. Може він і не був в кафе з дівчиною? Але потім згадав про печать, і що скоро йому доведеться завершити на сьогодні:- Ну, все ідіть.

– Так, хазяїн.- В’їдливо зронила Шона. Ештон аж з думки збився. Поглянув на неї. Вона з гордо піднятим підборіддям холодно і високомірно на нього дивилася. Та що це з нею? Якісь емоційні гойдалки. Від плюса до мінуса розгін – секунда.

– Та, не хочеш не йди…- Ештон зітхнув і перевів погляд на печать. Потім таки доведеться доробити… І промямлив:- Просто Кіру було б корисно з тобою поговорити… У вас багато спільних тем. І я думаю ще одну книгу написати, хочу щоб Кір займався текстом, а ти ілюстраціями…- Ештон поспіхом завершував енергетичний зв’язок, щоб закрити інформаційний блок.

– Зрозуміло. Я піду. Вибачте, Ештон. Я не правильно зрозуміла.- А? Ештон перевів роззосереджений погляд на Шону. “Вибачте, Ештон”??? Відколи це Шона вибачається? Ештон спантеличено дивився на неї, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Але вона вже відвернулась і велично послідувала на вихід, всім своїм виглядом демонструючи свій внутрішній спокій. Ештон провів її поглядом і перевів все ще спантеличений погляд на Кіра:

– Жінка.- Заключив Ештон. Кір усміхнувся йому якось розуміюче і пішов вслід Шоні.

Ні, може в цьому і є причина? ПМС там?.. Вивчити її місячний цикл чи що? Менше нервів з’їсть. Чи Сірін до неї відправити про всяк випадок? Ештон тяжко зітхнув і повернувся до роботи.

***

З Кіром він доїхав в капсулі прямісінько в штучний ліс з сферами-“в’язницями” – володіння Пірея.

Прийом їм влаштували в першій же сфері. Служитель провів їх у порожню кімнату. Кір злегка нервувався. Але загалом тримався добре.

– Ти вчасно.- На порозі з’явився замотаний Пірей з шляпою пасічника, як Мерін раніше ходила. Кіру стало не приємно. І Ештон його розуміє. Сам так на Пірея реагував. Перше враження не з приємних. Біоритм якось відштовхує…

– Так…- Але Ештон не встиг нічого особливо сказати.

Пірей перебив:

– Який у нього талант?- Просто без вступів. Ештон напружено стис губи. Може не варто Пірею знати? З його то старахами?- В чому заминка? Мені потрібно розуміти з ким я працюю. І не кажи мені, що таланту немає. Не повірю. Ти прийняв його в клан.

– В зграю…- Спробував Ештон знову вставити слово…

– Чхати мені на твою номенклатуру. Талант який?

Ештон зітхнув.

– Він бачить свою свідомість. І керує нею. Поки це все. Я його ще не вчив.- Ештон вирішив віповісти чесно. Пірей замовк. Він відчував пересторогу. А тоді і зовсім закрився. Ештон хотів зітхнути, але стримався…

– Договір уже є?- Уточнив обережно Пірей.

– Ще немає. Я ще не створив власний князівський договір. І не розібрався з питанням продовження життя… То ж поки ні.- Відповів Ештон.

Пірей замовчав.

– Ти контролюєш свої здібності?- Запитав він у Кіра.

– Ну…- Зам’явся він.- Я вчився на амулеті. Зараз я просто… Бачу своє “я”.

– Ясно. Ти,- Вказав він на Ештона,- Тримаєш свого князя на короткому повідку тут. Це моя територія. І якщо він хоч спробує торкнутися до моєї свідомості, я сприйму це як виклик. А ти,- прошипів він вказуючи на Кіра,- Тримай свої здібності при собі. Все ясно?

– Ясно. Він тобі не зашкодить.- Запевнив Ештон серйозно. Кір з легким здивуванням дивився на Ешона.- Так?- Перевів Ештон суворий погляд на Кіра. Той здивувався ще більше.

– Так.- Відповів він.

– От і добре. А тепер я хочу поговорити з ним.- Поглянув Пірей на Ештона.

– Говори.- З крижаним спокоєм вимовив Ештон.

– Наодинці.- Видушив Пірей, уже ледь стримуючи себе.- Для чистоти збору даних. Він при тобі не все скаже. У нас домовленість, дозволь нагадати. Я йому не зашкоджу ніяк. Це за мене слід переживати в цій ситуації.

Ештон підняв брову. Тоді перевів погляд на Кіра. Той напружено поглянув на Пірея.

– Він може не чути нас. Але я хочу, щоб він бачив. Я не довіряю Вам.- Його прямота вражає останнім часом…

– Ти мені за це будеш винен. Три медитації.- Вишкірився Пірей, очевидно, забувши, що Ештон його не бачить за шторами на шляпі. А тоді розвернувся і пішов.- За мною нахабні людські… створіння. Що фаворит, що князі у нього…

Ештон та Кір послідували за ним.

– Ти що знову голодний?- Поцікавився Ештон.

– А ти гадаєш, що мене тут регулярно годують?- Рявкнув Пірей. І Ештон усміхнувся. Наздогнав і поклав долоню на лопатки на ходу. І без попередження шугонув у нього потік нефільтровоної енергії, не стримуючись і без ніжностей. Пірей задихнувся від несподіванки, але стерпів, отримуючи потрібну енергію.

– Навіжений.- Процідив він.

– Будь ласка.- Усміхнувся Ештон.

Пірей фиркнув і пішов далі. Ештон пішов слідом підсміюючись. Кір теж, уважно спостерігаючи.

Вони опинилися в кіматі з кушеткою і цілою купою приладів під стелею, що кріпилися на якихось щупальцях.

– Тут проведемо дослідження.- Спокійно проговорив Пірей. Йому бути ситим явно йде на користь.- За цим склом оглядова кімната.- Вказав він на стіну, що була повністю засклена, але скло було непроникне.- Скло не пропускає енергетичні потоки. Це мені довелося організувати, у зв’язку з вимогами договору та потребою в чистоті отриманих даних. Там же Ештон може зачекати, доки ми поговоримо.- Досить спокійно, моментами в”їдливо.

– Гаразд. Як туди пройти?- Запитав Ештон.

– Наступні двері. Доступ вільний.- Вказав Пірей на протилежні двері тим, в які вони зайшли.

– Я слідкуватиму.- Запевнив він Кіра. Той кивнув. Ештон зітхнув і вийшов.

Поки він зайшов в кімнату повну голографічних екранів, що була за склом, і зайняв зручну позицію для спостереження, Кір уже сидів на кушетці. Пірей стояв над ним. Вони говорили. Очевидно, Кір відповідав на питання – часто кивав, або навпаки заперечно хитав головою. І так тривало кілька хвилин. А потім Пірей простягнув руку до обличчя Кіра. Ештон весь напружився. Але Кір виглядав спокійним. Пірей нахилився, явно його розглядаючи. А тоді випрямився. І на наступну його фразу Кір широко і щиро усміхнувся. І зайняв якусь розслабленішу позу. Ештон підняв брови. Це що такого Пірей йому сказав? А потім розмова закінчилась. Щойно Пірей вийшов, Кір ліг на кушетку.

– Він небезпечний.- Перше що сказав Пірей, зайшовши до Ештона в кімнату.- Всі менталісти, що спеціалізуються на маніпуляції свідомістю – надзвичайно розумні. Але цей… Поки ти не заключив договір, краще відмовся від нього. Без тебе він навряд чогось досягне.

Ештон не очікував почути це. Обдумав. Він не очікував не лише почути таке про Кіра, але й неочікував, що Пірей настільки відверто… Хоча ні… Він не очікував, що Пірей його застерігатиме… Це якась своєрідна турбота. Ештон уважно подивився на Пірея. Він не бачив його обличчя, не відчував емоцій. Але… Він відчував самого Пірея. Як? Ештон не знає. Але… Ештон довіряє йому. В якомусь особливому значенні.

– Він потрібен.- Ештон повільно зітхнув на видосі, склав руки під грудьми і обернувся, аби подивитися на Кіра.- Я відчуваю. І часу мало.

Пірей зняв шляпу, недбало кинувши її:

– Тоді я допоможу тобі. Але будь обережний. Якщо ти не вірно виростиш його, поплатишся.- Пірей обернувся до екранів і почав дослідження. Ештон стояв і уважно дивився на… друга?- Всі поплатяться.

Ештон подивився на Кіра. Він і сам це знає. Але Ештон впорається.

***

– Маю всі підстави думати, що від’єднання амулету від свідомості пройшло успішно. І, що це сталося без ушкодження носія. А це, в свою чергу, стало причиною скаженого таланту носія, маніпулятора, а також того, що маніпулятором був творець амулету. А також сильний емоційний зв’язок носія і маніпулятора. Якщо коротко – збіг обставин. Вперше бачу таке на практиці, зазвичай щось да йде не так. Те, що Ви називаєте “протезом” уже практикували, але це не дало результатів. На разі маємо позитивну картину і позитивну динаміку регенерації. Механізми не допоможуть пришвидшити регенерацію такого роду. Але можуть допомогти спільні медитації з “протезом”. Якщо, звісно, Ештон достатньо божевільний аби стати якорем для менталіста, що спеціалізується на управління свідомістю…- Роздумував Пірей в голос. Заодно і вводячи їх в курс справ.- Але попереджаю, Кір, якщо з Ештоном щось станеться в цих медитаціях – постарайся померти. Тому що, якщо не встигнеш до того, як до тебе добереться Лілін – смерть стане твоєю мрією. В такому випадку, смерть не світитиме і мені…- Пірей задумався. А тоді повернувся до роздумів вголос:- Загалом, я б на твоєму місці додав йому у договір щось для підтримання свідомості. Це посилить його можливості… Але, разом з тим в таку узду б його запхнув, щоб і рипнутись не міг.- Знову з’їхав з теми Пірей. Ештон покосився на Кіра. Але той був спокійний. Слухав, але… Залишався спокійним. Приймав те, що чув. І Ештон не розумів, що з ним відбувається. Як це все взагалі можна слухати спокійно?

А тоді видав:

– Можете не хвилюватись за Ештона. Я б не зміг йому нашкодити, навіть якби дуже захотів. Це неможливо.

Пірей замовк. Обдумав. Кивнув.

– Радий чути. Для нас усіх так краще.- Тоді знову задумався. Щось сьогодні всі дивні. Роздумами Пірей зазвичай займається наодинці. Тоді і зовсім зітхнув:- Пам’ятаєш, ти розповідав, що Вірус знаходив твій захований біль?- Запитав він. Кір кивнув. Тоді Пірей продовжив.- Якщо Ештон все ж погодиться тобі допомогти, відшукай ядро. Це особлива частина свідомості. Найсокровенніше. Це твій стержень. Твоє вразливе місце, але й найсильніша зброя. Такий талант, як в тебе, був не рідкістю колись. Але… Не всі досягали хоч чогось. Якщо ти зможеш відшукати ядро… Ти зможеш не лише пришвидшити своє сцілення, ти й віднайдеш точку опори для твого таланту. Іще тобі потрібен якір. Але… Май на увазі. Не використовуй для цього свою пару. Ніколи. І будь ніжним з своїм якорем. Цінуй його і люби. Інакше, не протягне. Ти надто сильний.- Тоді Пірей зітхнув знову.- Це тобі Ештон моя оплата. За…- Але він не договорив. Натомість сказав інше тоном, що куди більше нагадував самого Пірея:- Три медитації. Пам’ятай.

Розвернувся і пішов в невідомому напрямку.