Книгарня на двох.

Архангел сидів у себе у книгарні та перечитував чергову цікаву книгу яку на цей раз подарував йому Кроулі. Він знав, що той любить книжки, а особливо подарунки, тому власне і вирішив подарувати йому її. Азирафаель ніяк не очікував такого подарунка від свого “приятеля”, тому пообіцяв віддячити йому вечерею у своїй книгарні на другому поверсі, там було досить затишно і поряд була невеличка кухня.

Поглянувши на настінний годинник, який висів трохи лівіше від входу до магазину, ангел зрозумів, що через 30 хвилин має приїхати Кроулі, тож він відкладає уже свою книгу, перед цим залишивши в ній закладку, аби не загубити де закінчив читати, відкинув плей, яким накрив ноги, хоч ангели і не мерзнуть, все ж, хотілося тримати своє тіло в теплі. Він повільно встав із м’якого крісла, яке було досить приємного блакитнуватого кольору та пішов на другий поверх, на кухню, адже демона треба буде чимось пригостити.

Коли Архангел дійшов до кухні він одразу згадав, що в нього у холодильнику був прекрасний пиріг, який спекла йому мадам Трейсі за те, що він допоміг їй із садом, адже вона з новим чоловіком, сержантом Шедвеллом, переїхала до більш тихого місця і перестала одягатися як повія, зараз вона любляча та вірна дружина. Отже ангел вирішив підігріти пиріг і заварити ароматного чаю, який він знайшов по акції в непримітному магазинчику. Чекати поки все буде готово довго не довелося, через 15 хвилин усе було готово. Азірафаель вирішив переодягтися в щось меньш формальне, адже йому вже трохи набридло носити лише сорочку, желетку і метелика. він одягнув светер(він у нього був єдиний) який подарував йому Кроулі на день народження, хоч він і був трішки великуватим для нього, але це ж подарунок, а ще він одягнув щось схоже на шорти, це було трохи незвично, вбиратися в таке. В домі було тепло, отож він і вирішив, що не хоче паритись у своїх штанах.

Поки ангел перевдягався, Кроулі тим часов також обирав що одягне, адже демон дуже хотів виглядати модно та стильно, це завжди було у нього у пріорітеті. Отож він одягнув чорний гольф та такі ж чорні штани. Йому дуже сподобався вираз обличчя Азірафаеля коли востаннє подарував йому книгу і у нього промайнула ідея в голові: “А що, якщо я подарую йому якусь м’яку іграшку, ангели ж люблять все таке…миле…” він хоч і скривився від цього “миле”, але всеж, чомусь Кроулі захотілось знов порадувати його ангела, знов побачити його красиву та щасливу посмішку. Отож було вирішено придбати йому якусь милу іграшку. Щоб не запізнитися, він швидко одягнувся та вийшов із свого дому і побрів до машини.

Вони домовлялися, що зустрінуться у книгарні Азі о 18:00. Було 17:47 коли Архангел виставив все те що приготував на стіл і трохи стомившись за весь день прилягти на диван та трохи подрімати, адже Кроулі ще не прийшов і в нього було декілька хвилин на те, щоб відпочити.

Пройшло 10 хвилин. 17:57, біля книгарні.

Кроулі як завжди різко притормозив перед магазинчиком ангела і вийшов з машини із гарним, лавандового кольору пакетиком у руках. Від підійшов до дверей та відчинив їх. Оскільки на вулиці потроху накрапав дощ, він зайшов в середину, аби потім його не відчитував один ангел за те, що не послухався поради і не взяв парасольку.

Демон пройшов далі, перед цим повісивши свій верхній одяг на вішалку і знявши свої туфлі.

— Ангел? Ти тут? Якщо ні то я все одно зайду! — крикнув Кроулі. Він не почув відповіді отже пішов відразу на другий поверх. А далі він побачив досить, не побоюсь цього слова, милу картину. Азірафаель лежав на дивані, світер, який подарував йому сам демон, достатньо прикривав його стегна, а рукава руки і майже повністю пальчики. Він лежав на боку і це перший раз коли Кроулі бачив його таким, таким…чарівним та…рідним? Відірватися від огляду красивого тіла Архангела було не просто, проте демон вирішив все-таки збудити його.

— Ангел, прокидайся давай, я сюди прийшов для того, щоб ти мені “борг” сплатив, а не для того, щоб дивитися як ти мирно спиш. Вставай вже!

— Ммм?? Кроулі? Що таке? Ти тут звідки? — запитав його Азі, та сонно потираючи свої очі все ж таки припіднімається, а потім і зовсім сідає.

— Скільки я спав, не знаєш?

— Звідки б мені? Я тільки но прийшов, йолопе. — у відповідь на це “йолопе” біловолосий трохи насупився, але потім подобрішав і встав з дивану. — Ти добре доїхав? Чи знову когось ледь не збив, або все-таки збив?

— Нікого я не збивав, на жаль! 

— Кроулі! 

— Гаразд-гаразд, у тебе є щось поїсти, а то я дуже зголоднів?

— Звичайно, для кого ж я пиріг грів? — трохи навіть з насмішкою записав Азірафаель і пішов в сторону кухні біля якої був розташований стіл за яким вони проведуть подальший час.

— А я звідки знаю, може ти когось іншого чекав, а не мене. — демон захіхікав та пішов за Архангелом.

Коли хлопці пришли то ангел з’ясував, що чай вже прохолов та пиріг також, але не в зміну Кроулі! Він одним махом руки надав страві та напоям теплоту.

— Дякую, хоч я міг і зробити це сам, але дякую, сідай. — запропонував світлоокий і після того як переніс чашки з чаєм та пиріг на стіл, також усівся навпроти демона.

— Я забув! Одну секунду! — після цього Кроулі клацнув пальцями і той самий лавандовий пакетик уже був у його руці. — Ось, тримай, це тобі подарунок.

— Не варто було б, правда, але мені приємно. — висловивши свою вдячність, Азірафаель взяв цей пакунок із рук його друга і розгорнув його. В цьому пакуночку була мила іграшка — змія.

— О присвяті ангели… Як це мило, Кроулі, дякую тобі велике, мені такого ще ніхто ніколи не дарував. Це надзвичайно приємно, особливо від тебе, адже я знаю як ти ненавидиш усе миле. — як тільки він закінчив то потгянувся до щоки демона і поцілував, а потім став милуватись іграшкою. Кроулі сидів так, наче закляк. Його ще ніколи нікуди не цілували, він цього не дозволяв, а справді було кому?