Для Перохвостої

-Що така кицюня,як ти робить у лісі? Чи ти не знаєш,що тут небезпечно?-запитав Сіролап.

-Якщо ти найнебезпечніше  з усього в цьому лісі,то,гадаю,впораюся-пирхнув Рудько.

Сіролап якусь мить дивився на нього,звузивши свої великі жовті очі.

“То от як вони познайомились”-подумала Листолапка. Вона могла переглядати спогади котів,з якими мала кровний зв’язок,але не могла це контролювати. От зараз вона заснула прямо тоді,коли Вогнезір зібрав віче клану.”Мабуть всі хвилюються за мене”-подумала киця. Листолапка ще не розповідала нікому про такі “подорожі” чужими спогадами,але зараз,коли вона заснула на очах у всіх,питань було не уникнути.

-І як викручуватись? Треба навчитись контролювати це,але,як?-запитала кицька в порожнечу,не надіючись почути відповідь.

“Може запитати поради у Плямолистки?”-подумала юна медикиця.

Раптом перед нею з’явився інший спогад. Чиясь смерть.

придивившись до тіла,яке лежало на галявині,Листолапка впізнала Плямолистку.

Юній киці мурашки пішли по шкірі. Листолапка і не уявляла,як померла плямиста медикішка.

-Так,стоп.Спогад змінився,коли я подумала про Плямолистку.-Вголос міркувала новачка.-То може…Вивірколапка! Покажи мені спогади Вивірколапки!

Спогад змінився:

Посеред печери стояв кіт схожий на лева,такий же великий і грізний,але без гриви.

Раптом,на лева упав кам’яний зуб, і розтрощив йому череп.Разом із зубом впало тіло сріблястої кішки,в якій Листолапка впізнала Перохвосту-доньку Громового воєводу Сіросмуга, який коли був вояком закохався у кішку з Річкового Клану-Срібнострумку, яка померла при родах.

Перохвоста,очевидно, сильно ударилась об підлогу печери і загинула.

Листолапці раптом сильно захотілось підійти до Громового воєводи, та підтримати його,але ще більше їй захотілось швидше побачити свою сестру.

.  .  .

Листолапка прокинулася  через  те,що  хтось штурхав її лапою в бік.

-Листолапко!Листолапко!-Почувся стурбований голос Карохвістки.

Киця розплющила очі. Першим, що вона побачила було стурбоване обличчя її подруги.

-Листолапко! Що сталось? Тобі погано?-Долину голос Попелюшки. Наставниця поставила біля неї згорток з маковим насінням.-Щось болить?

-Ні нічого не болить.-відповіла Листолапка. Роззирнувшись киця зрозуміла,що знаходиться у кублі медикішки і додала:-Я щось пропустила?

-Ми перенесли тебе до кубла медикішки.-Пояснив Вогнезір,який щойно увійшов до кубла. Разом із ним увійшов і Сіросмуг.

Листолапці стало ніяково,коли вона поглянула на громового воєводу.Вона не хотіла засмучувати смугастого кота новинами про смерть його доньки, але і приховувати вона не дуже хотіла.

-Листолапко,у  тебе був знак від Зореклану?-запитав смугань.

-Ну не зовсім так….

-Листолапко, якщо з тобою зв’язався Зореклан то не мовчи.-сказав їй батько.-Що ти бачила?

-Я бачила спогади…

-Спогади?-Перебила Карохвістка,але одразу замовкла під строгим поглядом Вогнезора.

-Я бачила спогади про…-невпевнено почала Листолапка,-про те,як Вогнезір познайомився з Сіросмугом; про смерть Плямолистки і…-Листолапка запнулась

-Що “і”?-спитав батько.-Ти бачила спогад Вивірколапки?-В голосі Вогнезора прозвучала надія.

-Так. То був її спогад.-Подумавши зізналася кицька.

Тут до неї підскочив Сіросмуг.

-Ти бачила Бурешуба? А Перохвосту? Вони в порядку?-Накинувся на неї з питаннями громовий воєвода.

-Сіросмуже …мені шкода, але Перохвоста…вона мертва.-Видавила з себе Листолапка.

Сіросмуг шоковано глянув на неї.Очі смугастого кота наповнились болем.

-Ох,Сіросмуже мені дуже…-почав було Вогнезір,але воєвода перебив його крижаним тоном:

-Що сталося?

-Вона сильно вдарилася головою об підлогу печери,рятуючи всіх від лева.-Сказала правду Листолапка.

-Ясно.Що-ж,я радий,що моя донька загинула як герой.