Каф серед ночі

Дін Джарін зітхнув, протер очі і знову спробував сфокусуватися на тексті. Не вийшло.

Він читав той же рядок знову і знову без розуміння тексту. Спробував знову ,знову і ще один раз. Жодних результатів.

Тож,він закрив книгу і уставився на стіну , намагаючись зібрати всі думки докупи.

Дін ще й досі був непевений чи все робить правильно, чи готовий він .

Мандалорець закрив очі і зосередився на одній думці:

Я роблю це заради Грогу

Він відкрив очі ,почуваючи себе більш впевнено.

Джарін поглянув на Дитя. Грогу сумирно спав в ліжечку. Дін не міг стримати посмішки. Він підійшов ближче і накрив дитину покривалом.

В горлі пересохло. Мандо вирішив ,що треба було б піти випити води, перед тим як піти спати.

Джаррін стояв на порозі . Пара зелених очей витріщалась на нього серед темряви кухні . Він інстиктивно потягнувся до бластера. Знадобилось кілька хвилин щоб призвичаїтись до теміні ,коли він зрозумів що на кухні сидів ніякий не ворог. Руда мандалорка в повних обладунках сиділа за столом з чашкою в руках. Лідерка нічних сов в темряві сама нагадувала сову.

-Кріз

-Джарін,-Бо-Катан зробила ковток напою. – Чого не спиш?

-Вирішив води попити.

Кріз звела брови , нахилила голову убік і подивилася на нього поглядом ,який молодші мандалорці називали”ти-серйозно-думав-що-я-тобі повірю-погляд”. Джаррін зітхнув.

-Я читав.

-Читав?-підняла брови Кріз.-Ти бачив котра година,Джаррін? Коли я казала ,що тобі треба підучити історію Мандалора, я не мала на увазі робити це о третій ночі.

Він і сам знав,що читати так пізно – не найкраща ідея, але іншого вибору у нього не було. Кожен день, від ранку до вечора ,він тренувався битися Темним мечем з Сабіною Врен , поки Асока займалася Грогу, іноді вони мінялися і вже Тано його тренувала,поки Сабіна спостерігала з дитям. Часто і сама Кріз приєднувалась,тож Бо-Катан мала знати про це.

-А чого не спиш ти?- відповів на її укол Джаррін.

-Я?- запитала Кріз.

-А тут є хтось іще?

Настала довготривала пауза. Очі Бо-Катан бігали по кімнаті, немов би щось там могло дати відповідь на це питання.

-Мені … не спиться,- видала вона нарешті відповідь,- до того ж ,ми зараз про тебе говорили, так що не переводь тему

Дін закотив очі. Типова Бо-Катан – завжди незмінна.

-І… як часто тобі не спиться?- Дін і сам не розумів чого це його зацікавило.

-Час від часу -пожала плечима руда.

Джаррін не був певен в правдивості цього твердження. Як мінімум , кола під очима Кріз збільшились вдвічі з їх першої зустрічі.Та це наштовхнуло його на дивну думку: він ніколи не бачив Бо-Катан вранці. Він завжди думав що , Кріз має власні місії , але можливо справа була не в цьому.

-Ти впевнена , що достатньо спиш? Маєш жахливий вид.

-Дякую,дуже приємно,-зі звичним їй сарказмом відповіла жінка.

-Я серйозно. Чи все гаразд?

Та тут до Джарріна прийшло усвідомлення: можливо,проблема була не в тому ,що вона не могла заснути,а в тому що вона чого не хоче.

-Справа в кошмарах,так?- припустив Дін.

Бо-Катан не відповіла ,лише відвела погляд, але він все зрозумів.

Діну було не важко зрозуміти про що її нічні жахіття:найбільший провал не лише для Кріз, а й для всіх мандалорців загалом.

-Про ніч тисячи сліз, я правий? Слухай…

-Я не хочу про це говорити ,- обірвала його Кріз,досі уникаючи зорового контакту.
Дін сів за стіл ,навпроти неї і став чекати. Іноді щоб змусити когось говорити треба помовчати.

Вони дивились один на одного мовчки ще декілька хвилин. Тиша давила їх. Кріз зірвалась з місця, тоді Джаррін нарешті обірвав мовчання :

-Ти ж знаєш , що ти не винна в цьому що сталося?

-Не кажи так-, заперечно помахала головою Бо-Катан.-Ти там не був. Ти не знаєш, що сталося.

-То розкажи

Бо-Катан виглядала спантеличеною, розгубленою.

-Що саме розповідати ? Я напартачила,серйозно напартачила. Мільйони загинули.- Вона намагалась підібрати слова , в горлі стояв ком,-але я жива. Не знаю чому і навіщо , але… я це виправлю . Маю виправити.

Дін і Бо-Катан ніколи не були друзями, але він щиро співчував.Якби тільки Кріз розповіла трохи більше….

З його роздумів його вирвало чийсь лепет знизу. Кріз і Джаррін обернулись до сторону шуму. Грогу стояв посеред кухні.

-Малий?-промовив Дін зі здивуванням-Що ти тут робиш?

Він взяв Дитя на руки. Кріз надпила з чашки:

-Ходи вже спати,Джаррін. Завтра тяжкий день.

Він з дитям попрямував до виходу , та зупинився на порозі.

-Кріз?-обернувся він до жінки

-Так?

Він помовчав ,намагаючись підібрати слова

-Я… не знаю всього що сталося,але одне я знаю точно: ми впораємося. Разом.

-Йди вже- зухвало додала Бо-Катан, але він не міг не помітити посмішки, що сяяла на обличчі Кріз не так часто.