Кава і Пара ☀️+🦊
від Mari YeshchenkoКава і пара.
(частково перекладений у віршовану форму фанфік чудової авторки. Посилання на дивовижний оригінал: https://fanfic.com.ua/fanfic/%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d0%bd%d0%b5-%d1%82%d0%b0%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%8f%d0%ba-%d1%83%d1%81%d1%96/ )
Звичний ранок для нього у сірій кімнаті.
Скільки таких їх вже бУло?
Крізь стягнуті жалюзі, в дикому паті,
Світло променем чистим гайнуло,
Відбившись від меблів, воно розліталось
Білою парою з кави,
Блищало на стінах, а далі ховалось
У волосся приємно-кудряве.
Тишу порушував цокіт годинника,
Що важко рахує секунди,
Та тихий ковток, після довгого видиху,
Й брязкіт чашки о стіл, відчайдушний.
Щоразу вони, насолоду спіймавши,
Опинялись в окремому світі,
Де чули як серце обох – одна пташка,
Що билась в зачиненій клітці.
Женя так точно втрачав щосекунди
Себе в потойбічній реалі,
Дивлячись в очі блакитні навпроти,
Губився, гадав: чи кохає?..
Коли у холодну блакить потрапляло
Світло далекого сонця
Актор посміхався, його накривало
Лавиною щирих емоцій.
Та гарячої кави ковтнувши – розтав,
Ховаючись у білій парі.
Він не брехав собі й не удавав,
що нічого не відчуває.
У відповідь усмішку щиру приймав,
Теплоту й дивовижну турботу.
Вони не поспішали. Не зрушили час,
Відчувати щоб погляд глибокий.
І дихання збите в обох завдяки
Випадково приємним торканням.
Слова не потрібні. Не зараз, не ті…
І ніякого вголос “кохання”.
Насолода від дружби,
Банальних речей –
Тиха кава, сніданок та шахи.
Й цілі книги у кольорі теплих очей,
Що навпроти і вдома, і в залі.
Їм достатньо невизначень терпкого “лю”,
Навіть поглядів тих необачних –
З допомогою них пережили війну,
А вже згодом і сотні побачень.
І найкраще що можуть зробити в цей час –
Усвідомити щось невимовне:
Так, між ними зв’язок, кухня, ранок і чай,
І вони в тому не одинокі.
13.03.23//30
0 Коментарів