Його хлопчик

– Будь ласка! – Женя лежить на ліжку, на великому готельному ліжку, з наручниками, що міцно стискають його руки. Він ще ніколи не відчував себе таким сильним і слабким одночасно, бо він знає, що Спартак хоче його, хоче його тіло, повністю. Але Спартак також любить знущатися. І дивитися на такого слабкого Женьку.

– Що таке, Жень? – Спартачок спеціально підвищує силу вібрації, змушуючи його вже вкотре за сьогодні вскрикнути і закусити червону м’яку губу. Він сідає ближче на ліжку, ривком розставляє в боки ноги коханця і дивиться прямо йому в очі. Женя тремтить весь від збудження і задоволення, що змішалося з болем, бо він вже фізично не може триматися. Молодший цілує внутрішню сторону його стегна, обережно, міцно підтримує, щоб той не вирвався.

– Блять, Спартачок, я не можу! – Кричить кучерявий, і тоді Спартак знижує темп вібрації, нахиляється і впивається губами в губи старшого. Він цілує жадібно, але ніжно, відчуває його збудження і треться своїм пахом о його.

– Що таке, сонечко? Тобі не подобається? Тоді я можу зупинитися. – спокусник вимикає іграшку взагалі, відсідає трохи назад і дивиться на втомленого, такого гарячого його Женьку.

– Ні, будь ласка, ні… – В горлі все пересохло і він втрачає сили на те, щоб гратися далі. Він просто хоче вже нарешті відчути його в собі, хоче дійти до такої довгоочікуваної розрядки. Женя готовий благати, просити Спартачка, аби тільки той не зупинявся

– Що ти хочеш, сонечко, щоб я дав тобі кінчити? – він вмикає дуже легку вібрацію, зкидає з себе халат, в якому сидів весь цей час, оголюючи свої красиві ключиці, і груди в татуюванні. Він обережно веде однією рукою по собі, вниз, обхватує пальцями збуджений член. Спартак навпроти нього затамовує подих і завмирає на пару секунд. Він як зачарований дивиться на кучерявого хлопчика, боїться відвести погляд, наче його Женька може зникнути, наче він – найкраща антична скульптура.

– Будь ласка, Спар… – він вже не може стогнати, не може просити, він просто тихо скавчить, крутиться на ліжку, зминаючи під собою простирадла. Перед ним його коханець робить собі приємно, поки сам знущається над ним, а кімната заповнена криками і тихими подихами, що ехом лунають в його голові.

– Ти впевнений? – молодший знову підвищує рівень вібрації. Той киває головою, різко зводить ноги і закусує губу, він скавчить, а з його очей починають текти солоні дорожки сліз. Спартак нарешті ривком роздвигає його ноги і витягує той клятий рожевенький вібратор, відкидаючи його кудись в сторону.

– Ти такий милий, коли плачеш… – Шепоче коханець прямо в губи Жені і різко входить, затикаючи його поцілунком. Вони обидва занадто довго сьогодні чекали цього після підкасту, вони занадто сильно хотіли бути настільки близько. Від кожного дотику, по шкірі пробігають мурахи і вони обидва вже зовсім не стримуються, голосно викрикучи імена один одного в унісон.

Женя кінчає перший, він стискає руки в кулаки і притискає його до себе ногами ближче, дивиться на нього затуманеним, закоханим поглядом. Слідом за ним доходить піку і блондин. Він цілує ще раз, ніжно, поки знімає наручники і обережно витирає сльози його хлопчика.

– Ти сьогодні молодець, сонечко. – Шепоче він, поки несе Женьку в гарячу ванну, де вони обидва ледь не засинають.