1

Його посмішка найяскравіша у всьому світі. Його червоні очі п’янкі, як справжнє вино. Його сміх такий безтурботний, ніби в житті не існує жодних проблем. І Джаміль ненавидить це все у ньому.

Ненавидить цю посмішку, яка з’являється на вустах як заспокоєння після невдач Джаміля, ніби це не він є причиною усіх його проблем. Ненавидить цей дзвінкий сміх, повний щастя і свободи, яких ніколи не здобути Джамілю. Ненавидить запаморочення після погляду в очі, що іскрять ніби справжні рубіни.

Калім наївний, безтурботний, дурний. І все одно має все, чого так не вистачає його слузі. Саме його існування є причиною страждань і Джаміль ненавидить кожний ранок, коли має будити цього йолопа.

Одна його посмішка щиріша за всього Джаміля і він задихається при погляді на неї. Його очі так довірливо дивляться та піддаються закляттю, Джаміль не може відвести завороженого погляду(здається, контролюють тепер його). Його сміх звучить в голові набагато довше, ніж у реальності та змушує на мить забути про всі мрії.

Джаміля нудить від себе самого. Чому він не може справді його ненавидіти? Чому поряд з ним думки плутаються, а серце б’ється все сильніше не через лють, а чортове кохання? 

Калім є причиною усіх проблем, а найголовнішою з них є нікому непотрібна любов. Вона все розростається, проникає глибше у саме серце і залишається там занадто тяжкою ношею.

Джаміль ненавидить будити Каліма зранку, тому що кожного разу хоче поцілувати уста сплячого пана. Джаміль ненавидить вкладати його спати через бажання залишитися на ніч.

Без Каліма йому буде легше. Він зможе насолодитися життям у школі, зможе нарешті стати першим, позбутися спокуси та тієї клятої закоханості. Але він не хоче її позбуватися. Мабуть, це мазохізм, але безнадійне кохання вперше дало йому відчути такі емоції.

Тепер Джаміль хоче бути першим для нього, хоче насолодитися пекучою любов’ю, хоче піддатися спокусі. Але Калім занадто наївний, безтурботний та дурний, аби зрозуміти це.