“Йобане ліжко”

Почніть писати…- Та бля….Де воно може бути? – тихо вимовив Остап в голос, як тут почувся голос прямо зі спини, і такий до болі знайомий.

Р: – Ти думав, що можеш пробратися як щур у мій дім, Чупарський? В мене по всюду є камери.

Багряні пасма гарно спадали на невдоволене обличчя, яке не віщувало зовсім нічого хорошого.

“- О Ні” мимоволі пронеслося в голові у шатена.

– Я..я можу все пояснити! – розгублено, трошки заікаючись почав виправдовуватись хлопець, але його одразу притисли до шафи, яка стояла позаду нього. Ухопивши за комір і наблизившись, рудий одразу ж промовив з ноткою агресії, і очевидно що він лютував.

Р: – Я пообіцяв собі, якщо ти ще раз прийдеш до мого будинку, то тобі торба, Чупарський!

І в цей момент Роман не виглядав і не казав це все жартома. Він був налаштований серьозно. Хлопець різко закриває повіки і тихо, але так дзвінко, випалює зі своїх вуст:

Р: – Я маю бути гіршим ніж був колись.

Ця фраза означала, що щось трапиться зараз, і дещо таки сталося. Той різко вікриває очі і наближається до вуст хлопця напроти, потім заплющює очі …і …почекайте, він цілує його! Шатен не одразу відповідає взаємністю, але після яких декілька секунд він прикриває очі, відповідаючи на поцілунок рудому. Юнаки цілуються, іноді відриваючись подихати, проте потім Остап кладе руку на волосся свого ‘ворога’, через що вона ніби плутається в багряних патлах. Вслід за цим все було ніби як в тумані. Ості валить багатія на його роскішну оксамитову постіль, і нависаючи над ним продовжує поцілунки. Цими поцілунками він спускається все нижче, опираючись руками майже біля самої голови рудого, поки той насолоджується всією ситуацією яка трапилась так неочікуванно, і трошки приобніймає хлопця що був на цей момент зверху. Пристрасть чималою хвилею охоплює обидвох, особливо коли Ості так ніжно починає торкатися вустами чутливої шиї та ключиць Романа. Руденко стогнав та вигинався під ‘ворогом’, після чого різко відкрив очі, усвідомивши всю ситуацію…

Р: – НІ! ЗВАЛИВ! – різко Чупарський полетів на самісіньку підлогу, а почервоніле обличчя Роми було видно майже за кілометр. А очі все ще палали пристрастю, що суперечил діям. Не менш збуджений юнак лише розгублено дивився на того, аж поки не запитав.

– Щ…що? В сенсі?

Той продовжував розгублено дивитись на зеленоокого, очікуючи від нього відповідей. Він же хотів цього так само, як і він. Але чому так зробив і таке каже зараз?

Р: – В сенсі звали з мого ліжка! – схрестивши руки на грудях, запихано відповів хлопець. І він виглядав. .ніби ображеним?

Р: – Ніхто крім мене не має права лежати на ньому. – вже зверхньо, в своїй звичній манері, додав рудий.

– ТИ ЩО ОХУЇВ?! – ніби зірвалося з язика шатена. Його обуреню не було меж і він швидко підвівся дивлячись Ромі у вічі. Цьому “тупому виродку, що постійно обламує момент”.

Р: – Ну…ми можемо продовжити на дивані у вітальній, яка унизу. – бсолютно не відчуваючи настрою співбесідника, запропонував досі перезбуджений Руденко.

– Та пішов ти нахуй, Руденко! – показово виставивши середній палець прямо перед обличчям шатена, ображено сказав той, через що це звучало ніби найбільше приниження у світі. Саме в цей момент, да як він взагалі посмів вести себе так?!

Р: – Так, це саме запропонував. – з хтивою посмішкою продовжував рудий, котрий перекинув ногу на ногу і дивлячись на шатена, який перебував в повному шоці.

Р: – Можемо і на килимі, на якому ти блював як раз таки. Його дуже ретельно прибирають, не хвилюйся. – залишаюсь АБСОЛЮТНО на своїй хвилі, все ще продовжував Руденко.

– Я НЕ ЗБИРАЮСЬ ТАК ПРИНИЖУВАТИСЬ! Я на відмінно від деяких, ще маю частинки гідності! – дещо більш ображено сказав шатен, повертаючись спиною, вже збираючись виходити з кімнати.

Р:- Але в тебе досі стоїть.

Продовження скоро буде ……