Зізнання

23 жовтня 1977 року.

Ремус заплющив очі, голова була наче налита свинцем. У скронях гупало, а тіло нило, біль дістався навіть до кісток. Місяць кличе його, і з кожним днем все гучніше. Він схилив голову на бік і почав розминати шию — це не допомогло. Зітхнувши Ремус взяв кухоль з гарбузовим соком і зробив ковток, коли відчув на своїх плечах чиїсь руки, він озирнувся. Сіріус навіть не дивився на нього, стояв так невимушено, наче це не він зараз робить масаж своєму хлопцю по серед вечері.

— Джеймсе, ти їси як свиня, — сказав Сіріус.

— Мгу, шробиш, — Джеймс ковтнув шматок курки, — Зробиш і мені масаж?

— Обійдешся.

— Ну, будь ласочка. В мене через тренування так спина болить.

— Мені насрати, — Сіріус прибрав руки і сів поруч з Ремусом.

— Дякую. — сказав Ремус.

— Будь ласка, — відповів Сіріус і трохи тихіше додав, — Звертайся, якщо захочеш ще.

Ремус зашарівся і одразу опустив погляд, дивлячись на не доїдену картоплю в тарілці, він намагався вгамувати своє серцебиття. Як Сіріусу вдається залишатися таким спокійним?

— Хоча б почухай, ось тут, — Джеймс вигнув руку, намагаючись дотягтись до місця між лопатками.

— Від’їбись, Джеймсе, — Сіріус жбурнув в нього м’ясний пиріжок, який Джеймс спіймав і одразу ж надкусив.

До них підійшла Лілі і сіла зліва від Джеймса, поклавши руку йому на спину почала розмашисто її чухати. Очі Джеймса стали схожі на два галеони.

— Тут? — запитала вона.

— Так, — ледь чутно сказав він.

— Добре, — Лілі посміхнулась, — А тепер ти допоможеш мені?

— Звісно.

— Першокласники, влаштували бійку з желе, треба їх вгамувати — вона забрала руку і підвелась.

Джеймс глипнув своїми галеонами, подивився на Сіріуса, потім на кухоль з соком перед ним і зробив добрий ковток. Встав і пішов за Лілі.

— Що це було? — спитав Пітер.

— Не їбу.

— Навіть не уявляю.

Як тільки вечеря закінчилась, Пітер одразу побіг в бібліотеку, дописувати проєкт з трансфігурації, чи на чергове побачення, чи на таємну зустріч масонів. Насправді ніхто не знав чим займається Пітер у свій вільний час, і не те щоб їх це аж сильно цікавило. Всі мали нагальніші справи: Джеймс мав зобов’язання як староста і схоже, що з Лілі він почав знаходити спільну мову. Сіріус і Ремус, ну, вони були зайняті один одним.

В гуртожиток вони поверталися вдвох, спеціально роблячи досить великий крюк. Коли коридор повністю опустів, Сіріус підтягнув до себе Ремуса і поцілував.

— Нас можуть побачити.

— Тут нікого немає, — Сіріус притиснув його до стіни і поцілунками почав спускатися до шиї.

— Господи, Сіріус, — Ремус відкинув голову і заплющив очі.

Сіріус цілував його шию, потім розстібнув комір і почав цілувати ключиці, а потім знову повернувся до губ. Відсторонившись він обхопив його обличчя руками і подивився в очі.

— Я бачу, як тобі важко. Скоро повня, і я хочу допомогти. Хочу, щоб ти хоч трохи розслабився.

— Дякую, — Ремус посміхнувся, — Це дійсно допомагає.

Сіріус поклав долоню на його потилицю і стукнув їх лобами. Ремус розсміявся і потер кінчиком носа об ніс Сіріуса, а потім поцілував.

— Скоро відбій, треба повертатися.

— Ні! — Сіріус закинув голову і заскімлив.

— Так.

— Ти такий нудний.

— Знаю, — він в останнє поцілував його і відштовхнув.

Коли вони зайшли у вітальню Ґрифіндора, Джеймс та Лілі сиділи на одному з диванів. Він щось розповідав, махаючи руками, а вона сміялася. Ремус подивився на Сіріуса, той знизав плечима і посміхаючись піднявся на гору.

— Не може бути, — прошепотів Ремус і пішов за Сіріусом.

*

3 листопада 1977 року, 10:35.

Джеймс підкинув одну цукерку “Берті Бот” і спіймав її ротом, Сіріус зробив те саме.

— Чотири-чотири, — відказав Джеймс. Він знову підкинув цукерку і знову спіймав її, Сіріус теж повторив і скривився висунувши язика.

— Агх, вушна сірка.

— П’ять-чотири! Я виграв.

— Хочу реванш!

— Це вже і так третій раунд. Чи ти хочеш ще скуштувати шмарклів і протухлих яєць? — посміхаючись спитав Джеймс. Сіріус засопів.

— Як ти це робиш? Як ти вгадуєш які з них бридотні?

Джеймс лише знизав плечима і підкинув чергову цукерку, Сіріус спіймав її. Це була малина — його улюблена. Вони сиділи на підлозі в коридорі, в обох було вікно і обом не було чого робити. Сіріус відкинувся на стіну і важко зітхнув.

— Ти якийсь кислий, як на іменинника, — сказав Джеймс.

— Просто немає настрою.

— А-а, розумію. Ти напевно хотів би, щоб замість мене тут був Ремус і ви двоє обіймалися-цілувалися десь в куточку.

Спиною Сіріуса пробігли дрижаки, він повільно повернув до Джеймса голову і ковтнув.

— Що? — сиплим голосом запитав він, — Як ти…

— Як я дізнався? — Джеймс вишкірився наче на фотографію, — Ви, хлопці, не так вже й старалися це приховати.

— Про що ти?

— Ну, знаєш, ці підморгування, дотики, перешіптування, — перераховуючи це, він дивився прямо на Сіріуса, поки той повільно червонів, — До того ж інколи я зазираю в карту, Сіріусе. Ви вдвох в пустому коридорі, стоїте на одному місці настільки близько один до одного, що…

— Все припини! — Сіріус видихнув, подивився на свої коліна, — Давно ти знаєш?

— Майже два тижні.

— І ти стільки мовчав? Не схоже на тебе.

— Ну, це досить делікатне питання.

— Хвилину тому ти не був делікатним.

— Напевно, але як ще я мав спитати? — в голосі Джеймса чувся маленький докір. Сіріус опустив голову.

— Я думав тобі розповісти, — він зітхнув, — Але Ремус боявся, що ти можеш погано це сприйняти. І я трохи теж.

— Все окей, Сіріусе. Я не злюсь, чесно.

— Рано чи пізно, я б тобі розказав.

— Це добре, — Джеймс кивнув, — Як давно ви, ну, зустрічаєтесь?

— Трохи більше як місяць, — на обличчі Сіріуса з’явилась дурнувата посмішка.

*

18:40.

Ремус сидів на підвіконні і випускав у відчинене вікно цівочки диму. Сіріус не любив сморід його цигарок, але любив дивитися як Ремус курить. На думку Сіріуса в цьому було, щось сексуальне. Наприклад, як Ремус губами обхоплює цигарку, як втягує щоки, коли робить затяжку, як облизує губи після цього. Бляха! Це таки було до біса сексуально. Сіріус відчув, що починає збуджуватись. Він впав на своє ліжко і накрив голову подушкою, щоб трохи заспокоїтись. Це допомогло. Коли Сіріус відкинув її, Ремус вже не курив, він дивився на нього трохи нахмуривши брови. Сіріус сів.

— Що це було?

— Ти про що?

— Подушка, — Ремус вказав на неї пальцем, — Що ти робив?

— Просто, нюхав її.

— Нюхав?

Сіріус знизав плечима. Ремус зачини вікно і ліг поряд з ним, заклав за голову руку і понюхав подушку. На його обличчі з’явилась маленька посмішка.

— Пахне тобою.

Сіріус почервонів, але не відвів погляд. Він тихо запитав:

— І як я пахну?

— Як моя амуртенція, — з лукавою посмішкою відповів він.

— О господи, — Сіріус закрив обличчя руками, — нащо я тобі розповів.

— З днем народження, — прошепотів Ремус йому на вухо.

Не прибираючи рук від обличчя Сіріус похитав голову. Ремус завів руку під його сорочку провів від живота до грудей, нахилився і поцілував трохи вище пупка. Сіріус зітхнув, притягнув до себе Ремуса і поцілував.

— Я хочу дещо зробити, — прошепотів Сіріус.

— Ммм?

— Спочатку знімемо це, — Сіріус сів і почав розстібати ґудзики на його сорочці.

Ремус зашарівся, але закінчив розстібати сорочку і скинув її край ліжка. Він обхопив себе руками, намагаючись прикрити великі шрами на животі й лівому боці.

— Не треба, — Сіріус прибрав його руку, — Не ховай їх.

— Не думаю, що таке збуджує — він відвів погляд.

— Ти погано знаєш мої смаки.

Сіріус сів на нього і поцілував у губи, тоді спустився до шиї, ключиці, грудей і живота. Подивився Ремусу в очі і провів язиком по його шраму, поцілував. Ремус важко видихнув. Сіріус розстібнув його ремінь, спустив штани і знову глянув йому в очі, той кивнув. Він відтягнув гумку трусів, просунув руку і обхопив його член, повільно провів по ньому. Ремус тихо застогнав і заплющив очі.

— Тобі приємно?

— Дуже, — він ледь ворушив губами.

Сіріус нахилився і взяв його в рот, провів язиком. Пасмо волосся впало йому на обличчя, Ремус завів його за вухо і поклав долоню йому на потилицю, ледь відчутно тиснучи. Сіріус пришвидшив темп.

— Я майже все, — сиплим голосом сказав Ремус.

Сіріус стиснув його член рукою, провів вгору й вниз. Ремус притягнув його до себе і поцілував. Сіріус вкусив його за нижню губу і відтягнув.

— Я кохаю тебе, — прошепотів він.

— Я теж тебе кохаю, — Ремус поклав долоню на його щоку, провів великим пальцем по губах і поцілував, ніжно та повільно.