Зів’ялі троянди

Les fleurs fanent sur la Terre promise
Pourries par la racine
J’ai peur du monde
Pourries par la racine
Les fleurs fanent sur la Terre promise
Pourries par la racine
J’adore ce monde

План просувається ідеально, але новин від янголів майже немає, що змушує її нервувати. Гейль декілька хвилин тому вийшла на слід Кастіеля. Фель хочеться вірити, що з нею все буде добре, оскільки Кас, навіть бувши людиною, може бути дуже небезпечним. Він щиро віритиме в те, що всі янголи зараз розгублені й нічого йому не зроблять. Як довести зворотне? Ось тепер точно кожен янгол бажає його смерті.

В тому, що Кастіель втратив благодать, вона не сумнівається. Вона чує думки Метатрона, знає, що це був останній інгредієнт його заклинання вигнання янголів з Раю. Непередбачуваний компонент. План Метатрона їй зрозумілий. Не такий вже геніальний, але простий у своєму виконанні. Він чекатиме поки янголи не визнають його своїм новим Богом і не повернуться додому вже іншими. Повністю підлеглими тільки йому. Тим більше, що він не зверне уваги на її стрибки у часі та її присутність на Небеса. Деякі лазівки відомі тільки їй та батькові.

Гейль дійсно знаходить Каса, заледве не загинувши при цьому. Принаймні вона додумується хоч трохи зцілити свої ноги та втекти від нього, поки той захоплюється розповіддю про свою допомогу янголам та щирим каяттям, і дорогою зустрічає поліційну машину. Придумує історію про спробу її вбити, зі шрамами та кров’ю на обличчі це неважко, і її відвозять в лікарню. Та все ж певне послання Касу вона залишає. На одному з дерев кров’ю виводить всього два слова: “гарнізон Арафель”. Кас тільки зітхає, бачачи напис. Янголи архангельських гарнізонів – найкращі солдати на Небесах. За всю історію їхнього існування вони ще не втратили жодного бійця. Який командир, такі й підлеглі – цим правилом вони користуються. Хитрі, розумні, жорстокі. Машини для вбивств.

Гейль везуть в лікарню, де її вже очікує Фель з декількома іншими янголами. Вона й не уявляє, що казатиме своєму командиру. І в якому зараз настрої архангел? Фель може й не послухати Гейль і зробити як Михаїл: “Не слухай нічого, просто вбий, якщо янгол не впорався зі своїм завданням”. Та все обходиться. Здається, ніби Фель зараз турбують інші речі, важливіші за небесні. Це правда. Вона досі не показувалася на очі братам, гадки не має, в якому стані зараз Сем, але знає, що зцілити його їй вже не під силу. Без допомоги іншої. Розібравшись із янголами в цій лікарні, вона йде назустріч янголам в другій лікарні. Молитву Діна Вінчестера чують всі. Зокрема й ті, кому лінь вишукувати Кастіеля безпосередньо. Вони воліють вибити цю інформацію у його найкращого друга, з котрим він пов’язаний, бо витягнув з Пекла.

– Чудове питання, Діне! Якщо він мертвий, то як відповість? – Дін рвучко обертається до неї, але вона робить найневинніший вигляд, на який тільки спроможна. Її відповідь на питання, адресоване Кроулі у багажнику Імпали, чи той ще живий. Дін цікавиться чи надовго вона з’явилася у своєму справжньому образі. У справі з ожилими дитячими страхами Фель їх неабияк виручила, ставши меншою версією справжньої себе самої. Вона вже хоче провідати Сема, однак раптова поява янгола її дивує. Особливо клинок в його руці. І кого цей янгол тут зібрався вбивати? Діна? Чи свого командира?

Барто, пекельна гонча, поруч з нею ричить і заледве не кидається на нещасного янгола. Хвала Небесам, не зробила цього, бо швидким порухом руки Фель обеззброює янгола і витягає свій клинок. Вона ще ніколи в житті не підіймала зброю проти янголів, але зараз часи вельми неспокійні. Янгол підіймає руки й відступає. Він виявляється одним із тих, хто хоче знайти Кастіеля через Вінчестерів.

Вчасно з’являється Гадріель, який відрекомендовується Єзекиїлом. Один із тих янголів, хто відмовився завчасно покинути Небеса і помер при падінні. Фель відпускає іншого янгола з маленьким дорученням та повертається до брата, якому Гадріель пропонує врятувати Сема. Вони разом рушають до палати, де з’ясовується, що зцілити його можна тільки зсередини. Дін питально дивиться на неї, але вона виправдовується тим, що її вмістилище на попіл перетвориться, якщо вона його покине. Нехотячи, але Дін погоджується на підселення янгола у свого брата на час лікування.

Дорогою з палати їх очікує ще один сюрприз. Гейль з іншими янголами. Вона ж забула дати їм доручення і залишила самих. Гейль підлатали, але вона все одно виглядає як жертва автомобільної аварії. На німе питання Діна Фель відповідає, що це янгол з її гарнізону. Гейль розповідає Діну, що це з нею зробив Кастіель і тепер Дін виглядає ошелешеним. Янголи лютують. Їхнє бажання вбити зрадника наряду з її прямим наказом роблять їх вельми непередбачуваними. Люцифер попереджає її, що скоро гра може вийти з-під контролю, якщо вона й далі продовжуватиме в цьому дусі.

– То що ти пропонуєш? – вона розвертається до нього, забувши, що тільки вона й бачить дядька. Вона стомлено зітхає та опускається на стілець. Ні, явно не справляється зі своїми обов’язками. Хоч багато янголів це заперечуватимуть. Її правління явно краще, ніж майбутнє Метатронове, але небесне воїнство не матиме змоги порівняти. Якщо Метатрон прознає, що ж, багатьох він зможе налаштувати проти неї. Архангельські гарнізони на Небесах не єдині.

Наступними тижнями вона носиться між різними угрупуваннями янголів, створюючи дедалі більше ілюзій масових убивств, витрачаючи дедалі більше сил на пошуки необхідних інгредієнтів для заклинання, здатного знову відчинити Ворота. Один із таких компонентів потрібно було шукати на початку всього. Стрибок у минуле, коли вони боролися з Темрявою.

Фель опиняється посеред нічого. Едем ще не цвіте всіма тими барвами. Він такий, яким і має бути в часи її дитинства, сірий, де-не-де пробиваються перші паростки рослин, створених Богом. Вона зриває потрібну їй квітку і звертає увагу на шум збоку від неї. Там відбувається битва. І, якщо Фель правильно пам’ятає, між Михаїлом і Пітьмою, коли вона рятує його. Нерозсудливий вчинок, який надто дорого їй обійшовся. Туди її тягне наче магнітом, хоча вона розуміє, що не варто показуватися на очі родичам в такому вигляді. Вони здогадаються. Але все ж…

Ховаючись за валунами, що залишились від останнього творіння Бога, Фель підходить ближче до місця сутички. Навколо нього зів’ялі троянди. Її творіння, яким вона неймовірно пишалася. Змогла створити хоч щось, що не розчарувало інших архангелів. Ось Михаїл падає і чорні леза Пітьми нависають над ним. Зараз повинна з’явитися вона. В ореолі білого світла. Утворити щит навколо дядька. Але ніхто не приходив. Фель озирається в пошуках самої себе, але ніде ні душі. Часу все менше і тоді вона робить те, що не зможе зробити через декілька мільярдів років. Рятує Михаїла.

Вона постає перед Пітьмою, хоча стримувальний браслет на її руці плавить кістки всередині, завдаючи невимовного болю, щоб вона забралася звідти. В цілковитій темряві вона не бачить обличчя своєї родички, проте знає, що та невимовно дивується, бачачи її, однак відступати не збирається. Перед нищівним ударом Фель зітхає і постає перед Пітьмою в істинному образі. Місце сутички заливає білосніжне світло. Пітьма розбивається об цей імпровізований щит і відступає. Світло поволі гасне.

Фель хитається, однак примудряється зникнути раніше, ніж Михаїл усвідомив, що вона щойно не підкорилася його прямому наказу. Вона повертається до янголів у свій час. До родини. Та натомість опиняється в бункері якраз тоді, коли там ходить відьма з країни Оз. З’являється перед ошелешеними Чарлі та Енні й падає без свідомості, прошепотівши одне слово:

– Вдома.