Зявися у мене в сні

від Sheyimut

Радіо – двадцять шосте вересня четвер , відмінний день для початку чогось нового. Адже ніколи не пізно прчинати щось нове , ну так що ж про погоду , з цього тижня у Сеулі розпочинається сизон дощів у інших регіонах поки що буде сухо та сонячно
— Хані , прокидайся а то спізнишся до коледжу — ніби проспівала мама з кухні під дзвін посуду . Джисон ще й досі мирно спав забувши про свій черговий день у коледжі , навчання тільки нещодавно почалося а воно йому вже набридло .
— та боже скільки тебе що можна кликати , а ну бігом вставай .
Джисон ледь відчинив очі та поглянув на годинник
8:00
— щоооооо о господи чому ти мене раніше не розбудила , я спізнююсь —Збираючись говорив він
— я тебе будила але ти накрився ковдрою з головою і продовжував спати
Джисон швиденько одягнувся та взявши усі необхідні речі побіг взуватися
— ну добре я побіг
— а сніданок — сказала мама йому у слід , але Хан вже вийшов з квартири
— чорт що за день по перше проспав та ще й дощ на вулиці почався.— сердито бурмотав собі під ніс Сон , але йти за парасолькою вже було пізно тому він накрив голову сумкою та побіг до метро , по мокрих вулицях Сеулу . Забігши у підземний тунель хлопець швидко ринув до вагону який от от вже мав поїхати
— хух ледви встиг — з полегшенням видихнув він , стираючи з лоба піт та краплі дощу .Хан всівся на вільне місце вткнувшись носом в недавно придбану книгу , це був якийсь детективний рона у жанрі яою , що може бути краще за це.Хлопець читав яой з 12 років , а зараз йому 23 і він досі його читає , таємно мріючи стати героєм однієї такої історії. Нарешті його зупинка хлопець вийшов з вагону і швидким кроком попрямував до свого коледжу , під дощем який став ще в рази сильнішим слава богу йти йому було не далеко і він добрався за хвилин п’ять , як що не меньше . Зайшовши в будівлю на нього отразу накинувся розлючений Йонбок
— ХАН ДЖИ СОН , де ти лазиш йолопе
—і тобі доброго ранку Ліксі , як в тебе справи
—не відходь від теми Джисон
— ну я цей
—скоріше
— припустимо я вчора пів ночі читав манхви , а сьогодні зранку випадково проспав — чухаючи потилицю виправдовувався він перед розлюченим другом .
— ну я так і знав що ти солодко спав . Хан ти хоч знаєш що мені в цей час довелось пережити
—і що ж
—цілого Хван Хйонджина , він ходив біля мене . А тебе навіть не було поряд , все я образився
— Ліксі не ображайся я обіцяю більше постараюсь непростипати
—я тебе так просто не вибачу, хіба якщо ти мене нагодуєш токпокі після пар
— добре , сьогодні після пар я нагодую тебе токпокі
— ну тоді прощаю , але ще раз ти просиш я не знаю що зроблю з тобою Хан Джисон
Поговоривши ще трохи вони пішли до аудиторію, де зібрались вже усі їхні одногрупники . Хлопці зайняли вільні місця та робили вигляд що слухають лекцію . Джисон сидів та дивився у вікно за яким ще й досі лив дощ, ходили люди з парасольками , їздили автомобілі та виднілося зображення якогось гарного хлопець який сидів позаду нього , та розглядав через відображення у вікні його леце . Джисон швидко відвернув голову перевівши погляд на Фелікса який сидів біля нього та щось малював у себе в зошиті , його малюнки важко було назвати малюнками набір різних кривих ліній , кругів , квадратів , але іноді і нього непогано виходило і з цього всього завжди виходили лише прекрасні портрети Хван Хьонджин . Деякі свої малюнки він щей досі носить під чохлом свого телефону . Потім Хан перевів погляд на сусідню парту за якою сидів Синмін звичайний ледачкуватий хлопець з брекитами та чудесним голосом , перед ним сидів на рік молодший Єні , він був най молодший в групі та доволі добре навчався . За першою партою прямо біля викладача сидів Чанбін , він був щось питу відміника а особливо як що це придмет містера Бана .
Нарешті пара закінчилась
— Хані пішли зі мною в туалет — сказав Фелікс збираючи речі в сумку
— Бокі ти шо сам сходити не можеш
—ні не можу , а як що там він
— боже , ну добре пішли — сказав Хан закотивши очі
Зайшовши в туалет вони побачили Хвана який розмовляв з якимось доволі симпатичним хлопець.
Дивно вперше бачу цього хлопця у нас в коледжі — пумки сказав Сон — Це ж він той хлопець що так уважно дивився на мене підчас пари . Вони отразуж звернули увагу на Джисон та Фелікса коли ті тільки зайшли , і почали щось бурно обговорювати . Потім Хьонджин вдарив іншого хлопця по плечу і ринувся в сторону хлопців , підійшовши ближче він легко провів по лиць Лікса рукаю
—о…о г..господи що т..ти робиш — Йонбок весь почервонів , ось такого він точно не очікував в реальному житті адже таке у нього було лише у най солодших снах . Хьонджин посміхнувся дивлячись на почервонівше лице хлопць
— боже чого ти так трусишся я ж нічого не роблю . Слухай Фелікс — Хьонджин почав повільно наближатися до обличчя молодшого . Як тут він відчув різкий удар в живіт —ай чотр , ти шо робиш ?— від болі зігнувся він опираючись на стіну
— те що треба —Сердито сказав Лі та взявши Хана за ріку вийшов із туалету
— боже мій боже чувак схоже цей хлопець перший який не тане від твого милого обличчя — посміхаючись сказав Мінхо
Хьонджин сердито подивився на свого брата та пішов наздоганяти тих двох
— о-бо-же мій
— шо це тільки що було , він наче тобі подобався , а як що Хван хотів освідчитись у своїх почуттях а ти з ним так .
—та я сам не знаю аааааааа , ах Лі Йонбок який ж ти бовдур — тримаючись за голову сказав Лі
—так ось де ти —Промовив наздогнавший їх Джині .
Фелікс злякано поглянув на нього та закрив обличчя руками
— господи , господи, господи
Хьонджин підійшов до нього дуже близько та притеснув до стіни .
—що тобі від мене потрібно ідіот
— якого чорта ти дозволяєш собі руки розпускати малюк
—а мені що хтось забороняв ?
—ну так, я
— я чогось цього не пам’ятаю
—то запам’ятай — Джин наблизив своє лице ближче , бувши в декількох сантиметрах від губів блондина . Фелікс не знав що йому робити, серце билося занадто швидко і здавалося от от вискоче з грудей , він так довго цього хотів і так довго уявляв собі це, але йому було якось ніяково
— а можна це не при мені робити , боже клоуни
Джині швидко від линув від лиця Бокі
—що ти сказав , а ну повтори
—а я тобі не папуга що б ще раз повторювати
Джині сердито підійшов до Хана дивлячись в його темно карі очі
—боже досить вже ведеш себе як мала дитина , чесне слова — Почувся голос позаду них . Це був двоюрідний брат Хвана який повернувся до їхнього коледжу після армії
— ааай добре . Ну що ж пішли Хо а то мама вже чекає нас вдома — Він закинув руку на плече Мінхо . Коли вони відходили від Хана з Ліксом Мінхо кинув погляд у бік русявого та легко посміхнувся . Від чого у Джисона ледь серце з грудей не вирвалось , переставши дивитися на хлопців що віддалялися далі по коредору Хан нарешті звернув увагу на Бокі
— ей Лікс ти як
—ц..це просто жах , чого ти постійно все псуєш !?—Зі сльозами на очах підвищивши голос сказав Фелікс —ти ж знаєш про мої почуття до нього , знаєш як давно я цього хотів ти все це прекрасно знаєш Хан !
— боже заспокойся чого ти так волаєш ну подумаєш не вийшло в нього поцілувати тебе ну й шо . Я в цьому не винний як би він цього дуже хотів то він би це зробив не дивлячись ні на що
— ти нічого не розумієш—Розлючено сказав він , встав з підлоги та пішов у інший бік залишивши Хана одного
— ну і йди нюня
Хан забрав сврї речі та по закінченню пар пішов додому . Він йшов до метро під осінім дощем який зовсім ще не щюх а навпаки став навіть сильнішим . Сон знову спустився у підземний тунель та зайшов у вагон , але місця були усі зайняті і довелось стояти , він сперся на поручень діставши книгу
— от дідько вся мокра ааааааааааааа боже
Але це йому не завадило продовжити читати , як тут у вагоні хтось почав соватись та пихатися . Через це Хану довелось відійти від поручня, але він зачепився за чиюсь ногу і почав падати зажмуривши очі він був готовий до того що прямо зараз його обличчя буде на підлозі , як тут чиїсь сильні руки підхопили йому
— акуратніше дивись під ноги —сказав Мінхо спіймавши Джисона .
Хан відкрив очі і побачив перед собою того гарного хлопець який цілий день ходив з Хваном . Він акуратно тримав Джисона за талію і дивився в саму душу так неначе знав його все життя .
…..—молоді люди ви ще довго будете так стояти ви взагалі то тут не одні їдете
— ой вибачте
—т..так вибачте —Джисон відійшов в бік ставши поряд біля Мінхо, як тут в вагон зайшли ще люди і Джисона притиснуло до Лі так що йому бола видно все , кожен прищь на підборідді Хо та його прекрасні губи
—б..боже вибач я не…не спеціально
— та нічого ти думаєш я не бачу скільки тут людей , звичайно ти не спеціально.
Джисон старався відірватись від Хо але це було марно людей було занадто багато і їм довелось так стояти до наступної зупинки
Нарешті ця концервна банка закінчилась і Джисон вийшовши з метро попрямувавши під дощем додому , ні на мить не переставаючи думати про того хлопця , про його посмішку , очі , губи , волосся , голос, він був ідеальним .
—мам я вдома— сказав Хан знімаючи кросівки
— о Джисоні , ти їсти будеш
— ага я такий голодний ти насипай а зараз руки помию і прийду
— йди мий і таблетки випити не забудь
— добре
Прокричав він з ванни стоячи перед здерколом і миючи руки .
Поївши та прочитаючи ще декілька сторінок роману він вирішив піти спати адже день був доволі важкий та й погода клонила в сон . Він випив пігулки прописані психотерапефтом , та ліг під ковдру намагаючись заснути але ніяк не виходило всі думки були лише про нього , того хлопця з коледжу —хм як ж його звали м..м…Мінхо так так точно Мінхо .
— Джисоні ?— ніжно промовив Хо
—М…Мінхо що що ти робиш
— а ти що не бачиш —Він посміхнувся та сів біля хлопця , почав цілувати його шию
—ні з…зачекай М..Мін ах ц…це занадто ах
Кожен дотик та поцілунок Мінхо наче розченявся на тілі Джисона . Старший засунув свої ніжні сильні руки в штанці Хана стиснувши в руках його соковиту дупцю
— ах хьон м — простогнав Хан від дотику , цілуючи плечі , вуха , та шию Мінхо
—Хані ти точно цього хочеш ?
—т…так я готовий зробити це з тобою прямо зараз
— але ж Хан
— давай я хочу відчути тебе в середині себе
—Хані вставай а то знову запізнишся
— м що , а добре зараз встаю —Він піднявся з ліжка та пішов в вмиватися
—боже й присниця таке
—що ? ти до мене говориш
—ні мам ,я сам з собою
— ну добре — Прокричала мама з кухні
— ага
поснідавши та зібравши речі він знову вирушив до коледжу поки на дворі й досі йшов дощ .

0 Коментарів