Зустрічай нас Картер
від KrapkaКартер, як істинний охоронець домашнього вогнища, зустрічав зграю прямо на виході з ізолятора, та якби міг – зустрів би ще з амфібії, Ештон це точно знає. А всі, наче й справді дітлахи, побігли до нього – обіймати з розгону. Він спантеличено, але з радістю прийняв обійми. Після чого Сірін з Ріконом почали навипередки хвалитися Картеру про успіхи і всякі цікавинки, а він відчайдушно намагався все почути:
– Ти стільки пропустив!- Щебетала Сірін.
– Шона увійшла в зграю!- Гордо, спокійно повідомив Рікон, але в загальний гам це вписалося своєю нотою хаосу. Шона гордо смикнула підборіддя вгору, до загального гармидеру не приєднуючись, але показуючи всім своїм царським виглядом, що вона з ними.
– Шона раду допомогла Ештону тримати! А я приєднався до її ланки.- Захоплено нахвалив Акелар. І сам похвалився, до слова.
– Нас покликав Місяць!- Викрикнула Сірін.
– І ми бачили серце лісу і душу наяди. Вона виглядала звабливо.- Задумливо і сяючи похвалив Рікон. Картер здивувався з Ріконової “нахабності”. Сірін же поруч! Він перевів на неї погляд і здивовано зрозумів, що вона не сердиться. Але наступна новина змусила його перемкнутися з швидкістю світла.
– Акелар навчився слухати душі! Його наяда вчила!- Гордо, жваво і весело дзвеніла Сірін.
– Встановили печать клану Макнармерів. І там вибрали вартового, тепер він з нами вчитиметься… А ми з тобою поїдемо в маєток, ще може Кір. Будемо там налагоджувати систему освіти.- Зітхнув Рікон.
– Що??? Зачекай…- Охрінів від новини Картер, але хто ж йому дасть говорити!
– А Шона з Кіром тепер пара!- Радісно викрикнула Сірін, аж засліпило, так засяяла, і урочисто широко розвела руки в сторони. Кір задоволено і тихо обійняв Шону за талію, поглянувши з тихою якоюсь радістю Картеру в очі. Той охуїв просто з новини, але не встиг за них порадіти:
– Знатимеш як з нами не їздити!!! Стільки всього пропустив!- Посварила його пальцем Сірін. Але Картер встиг лише рот відкрити, аби щось відповісти, перебив Рікон своїм спокійним, рівним, впевненим голосом, який було чітко чути незважаючи на гам:
– Ештон ще навчився поклику вожака. Відчуття просто неймовірне, сам зрозумієш, коли тебе вожак покличе.- Усміхнувся вагомо і щиро Рікон.
– А ще Ештон нас через піщану бурю провів! І я з ним з гелікоптера вистрибнула! Це було так захоплююче!!!- Похвалилася Сірін, розвівши широко руки вбоки і покрутилася навколо, ніби згадуючи, як же чудово було летіти з Ештоном з гелікоптера.
– Ага. А потім Ештон Повелительку півтори доби з шатра не відпускав. Лагор навколо, як неприкаяний пес ходив. Але хіба ж щось проти бар”єра Ештона зробиш? Він здається, перегнув палицю з тим бар”єром. Розвідники не могли свої бар”єри поставити.- Приєднався і Кір, згадавши щось кумедне, з його точки зору.- А ще ледь не відкинувся. У нього клінічна смерть була. Інстинкт самозбереження начисто відмовив.
– Щооо?- Картер аж задихнувся… Та хто ж дасть слово вставити?
– Якби мені дали вибір, я зробив би те ж саме знову.- М’яко усміхнувся Ештон, відвів очі вбік і склав руки під грудьми. Картер оскаженіло переводив погляд з одного на другого.
– Відпочинок з Повелителькою був пізнавальним… Це нагадувало лекції з тіньової історії світу. Обов”язково приєднуватимусь ще.- Заявила Шона, ніби бажаючи відволікти увагу від Ештона.
– А ще розвідники вкінець обнахабніли. Над Ештоном булінг влаштували. Я їм цього не спущу.- Набундючився злісно Кір, з такою злою фізіономією, що аж смішно. Ештон уже бачив, якого Кіра справді слід боятись, а зараз він злиться по-доброму.
– О, а ще Ештон танцював!- Сплеснула в руки Сірін.
– Це було дивовижно.- Погодився Рікон, покивавши.- Відчуття таке, ніби рухи всередині осідають.
– Це ритуальний танець алубі. Рухома медитація.- Фиркнув на них Кір, мовляв – неуки. Ахаха. Сам же тільки дізнався від Ештона, коли в морі медитували.
– Мушу визнати, пейзажами подорож порадувала. Особливо підводний краєвид коралового рифу.- Кивнула Шона.
– Але Каїр дуже смердючий.- Скрушно похитав головою Акелар.- Сподіваюсь, ми туди не поїдемо більше…
– Поїдемо, нам там треба систему збору енергії встановити. Як тільки розроблю відповідну технологію, одразу поїдемо встановлювати.- Постановив Ештон. Акелар скрушно зітхнув.
– А ще! Ми в печері ночували, дерлися по скелям, вполювали змій в пустелі!- Знову защебетала Сірін.
– Вони смачні.- Мало не облизався Акелар, Ештон відчув біохвилі наповнені задоволенням від смакування їжі, що наче пара з киплячоо казана поперли.
– А я мурену впіймав.- Задеркувато поглянув Рікон з-під вій на Акелара. Той заздрісно видихнув через ніс.
– Зате в мене самий крутий Кіндер Сюрприз!- Повівся Акелар як маленький.
– Ахах.- Розсміявся Рікон. І дійсно, чому “як”?- Правда мурену довелося випустити. Вона ж охороняється законами Єгипту.- Шкірився далі він.
– А в мене три!- Не втримала свої п’ять копійок при собі Сірін і тицьнула три пальці Акелару під ніс.
Ештон стояв і дивився на цей затишний балаган трішки осторонь. А коли всі трохи притихли, підійшов ближче і додав:
– А Кір, виявляється відшукав своє ядро.- Поклав він йому руку на плече мимохідь, не дивлячись, коли проходив мимо до Картера. Простягнув йому руку для привітального рукопожаття, Картер потис якось радо, тоді Ештон притягнув його до себе і обійняв по-братськи:
– Радий бачити тебе, друже.- З усмішкою сказав Ештон Картеру десь на вухо і відпустив.
– І я тебе.- Усміхнувся Картер у відповідь.- І вас всіх теж.- Усміхнувся він решті. Тоді підійшов до Шони:- Вітаю в зграї, крижинко.- І обійняв, хоч Шона була явно проти. Та промовчала чомусь.
– Дякую за привітання.- Не затрималась вона з відповіддю.
– Так, що нового вдома?- Запитав Ештон бадьоро, але було явно зрозумілим, що питання конструктивне.
– Все гаразд. В академії все теж добре. Нові вчителі вдало ввійшли в навчальну колію. Науковці замучили. Лазять, щось міряють. Я замордувався від них відганяти тих, хто в пошуку.
– А… Вибач, що не попередив…- Зітхнув Ештон.- Це я наказав. Вони роблять заміри породи. Я печаті нові буду встановлювати…
– Та я вже знаю… Не переживай.- Махнув Картер.- До Характерниці група з трьох ларів приклеєлась. Будуть договір укладати, якщо ти дасиш добро. А до Ванесси пара одна. Дуже щасливі, що допомагатимуть Хранителю. Ну, і…- Зітхнув Картер, почухавши потилицю винувато…- До мене одне чудо… Випадково вийшло, вибач, я старався не крутитись біля них!- Виправдався Картер.
– Та нічого.- Засміявся Ештон.- Хто хоче до тебе в ланку?
– Ейнар…- Майже простогнав Картер. Ештон розсміявся. Дуже експресивна особистість, як на лара. Сильний хлопець, як сам демон. Звір у нього чорний, як сама ніч, величезний. А виглядає, як руде чудо, зеленооке милесеньке чудо. Сприйняти серйозно просто не виходить. Дуже добрий і лагідний. Образити навіть страшно. Але старанний і розумний хлопець. Ох, не просто з ним буде. Ештон поплескав Картера по плечі підбадьорливо. Той знову простогнав. Ахаха. Смішно, що Кат уже добре докумекав у що влип. Хоча і Ештон разом з ним…
Ейнар буде укладати договір з Картером і буде з ним в ланці? А Акелар договір з Ештоном і буде в ланці з Шоною?
Нічого не розумію