Зранені крила

10 сезон 17 серія. Події відбуваються після того, як Кас повернув собі благодать.

Кастіель повернувся.

Посмішка сама з’явилася на обличчі Діна. Після всієї чортівні, що звалилася на Вінчестерів, бачити неушкодженого янгола – це навіть краще, ніж бачити бога. Бог – той ще вилупок. І Вінчестер у цьому вже переконався. Радість від зустрічі з Касом на якусь мить заглушила ті всі кровожерливі думки, що виникали у Діна під впливом мітки Каїна.

– Як усе пройшло, Касе? – спитав старший Вінчестер, підійшовши до друга. Хотів за звичкою покласти долоню на плече, та помітив, що янгол не вельми щасливий. – Касе, ти ж відшукав благодать? Невже Метатрон знову щось втнув?

– Ні, Діне, все пройшло добре, – відповів янгол. Та зажурений, стомлений голос свідчив про протилежне.

– Що сталося? – мисливець вдивлявся в обличчя янгола. Той відводив погляд. – Касе, скажи, будь ласка. Я хвилююся.

Янгол повільно підняв голову. Дін аж здригнувся, побачивши сумний, зневірений погляд. Вдивлявся в рідне обличчя, намагаючись зрозуміти, чим викликана така приреченість.

– Навряд чи тобі сподобається, – тихо мовив Кастіель. – Мої крила…

– Що з твоїми крилами? – допитувався Вінчестер. – Касе, мені в цій ситуації нічого не подобається, тож годі впиратися. Можливо, я зможу…

– Не зможеш.

Вінчестер знову здригнувся, настільки категорично прозвучали ці слова. Тому він підійшов впритул, обхопив обличчя свого янгола долонями. Той дивився так довірливо, що мисливцю захотілося зробити хоча б щось, аби Кас повернув хоч крихту минулої впевненості у собі.

– Будь ласка, Касе, – тихо попросив Дін, – я маю знати, щоб не вимагати від тебе того, чого ти не зможеш зробити.

– Я завжди робитиму все, що зможу, – вимовив янгол, – і що не зможу теж. Робитиму заради тебе.

Наче зізнання в коханні. Навіть більше, ніж зізнання. І від цих слів Діну перехопило подих, так ніжно і прямо говорив янгол.

Він поклав свої руки поверх широких долонь Вінчестера. Чоловіку стало моторошно від поганого передчуття. Що ж із Касом сталося? Що зробив гад Метатрон? Зціпивши зуби від безсилої люті, що клекотіла десь у грудях, Дін спостерігав, як Кас все ж розправив крила.

Точніше, те, що від них лишилося – скелет, на якому ледь трималися кілька пір’їн. Янгол винувато дивився кудись вгору, наче соромився, що постав у такому скаліченому вигляді. Вінчестер дивився на колись могутні крила Кастіеля, якими так захоплювався, і хотів заплакати. Особливо коли одна з пір’їнок самотньо зірвалася з крила і повільно впала додолу.

– Пробач, Діне, – сказав янгол, – я трохи…

Мисливець міцно обійняв його. Так міцно, як тільки міг, бажаючи захистити від цього жорстокого нестерпного світу. Бажаючи сховати це прекрасне створіння від янголів, демонів, монстрів. Навіть мітка Каїна не приносила стільки болю, як вигляд понівечених крил Каса.

– Пробач, Касе, – Дін гладив волосся друга, часто кліпаючи. Не вистачало, аби Кастіель побачив, що він плаче. – Я мав би допомогти знайти твою благодать раніше, щоб не допустити цього.

Янгол мовчав, бо обійми Вінчестера завжди приносили очікуваний спокій. І зараз йому було все одно, що від крил лишилася бліда тінь. Бо Каса обіймала людина, яку він любив.

– Це можливо виправити? – спитав Дін, тихцем витерши сльози. Голос зрадницьки тремтів. – Зробити хоча б щось.

– Не знаю, – мовив Кас, ніяковіючи від турботи, що її проявляв Вінчестер. – Можливо, у Раю є відповідь.

– Ми знайдемо рішення, – пообіцяв мисливець, пильно дивлячись янголу в очі. Кастіель розумів, що Дін заради його зцілення піде на що завгодно. Хотів заперечити. Та наступні слова змусили забути про все: – А зараз… Ти… я все одно люблю тебе, Касе. Як би ти не виглядав.

Тепер вже янгол часто кліпав, бо світ став розпливатися. І вдячно зітхнув, коли Дін накрив його губи своїми, а пальцями витер сльози з неголених щік.