Зниклі

Цей ранок був теплим і приємним.

Але здавалось не для Білла, випитий бурбон одразу нагадав про себе після сну, і від похмілля думи були туманні.

Звуки будильника не давали йому знову заснути. Потрібно було прокидатись, та збиратись на работу. Це був звичайний денний підробіток на вихідних. Який заключався в ремонті машин, на недорогій станції обслуговування, недалеко від центру міста. Оплата була не висока, але йому вистачало на власні потреби.

Через похмілля Білл якось забув про нічну подію, та не надав якоїсь особливої уваги цьому. Подумавши що можливо сусідські тварини щось не поділили між собою. Все таки зібравшись з силами він направився в душ. При виході з кімнати він зустрів Генка, який лише провів його поглядом мовчки до душу. Закінчивши свої справи у ванній кімнаті, він повернувся до себе, почавши збиратись на роботу.

Він закинув робочий одяг у сумку. Та довго не думаючи одягнув білу футболку яка значно була не по розміру, джинси та кросівки.

Такий стиль був притаманний в ті роки 80-х. Час бунтарства та свободи. Коли кожний намагався виділитись своїм індивідуальним стилем. Біллі не був виключенням цього, та не відставав від того періоду моди.

В нього було світле кучеряве волосся до пліч, сіро-блактні очі, а його вії були не звичайно густі і злегка подовговаті, що робили його погляд неймовірно заворожуючим. Та спортивне тіло, яке він підтримував тренеруваннями у вільний час. Він в загальному любив спорт та все що з ним зв’язано.

Зібравшись він вийшов з кімнати, спустився на перший поверх, та направився на кухню. Прихопивши пляшку води та бутерброд що залишила Олівія.

На дворі вже стояла його машина. Підійшовши до неї він вирішив як зазвичай закурити. Як помітив що з кущів сусідів щось виглядає. Підійшовши трішки ближче він побачив людську ногу, та надірвані шматочки одягу і плоті. Після чого він різко повернувся до машини. Не усвідовлюючи щойно побачене, він був ошелешений знахідкою. Але не наважився підійти вдруге і оглянути все знову.

Сівши швидко в машину він направився на роботу. Вже проблеми вдома, та похмілля відійшли на другий план. Він все обдумував побачене. Тут раптово Білл пригадав крик від якого він прокинувся вночі. Деякі думки сходилися до звичайного нападу собаки. І те що з тією людиною все гаразд. Не помітно в роздумах він добрався до роботи. Припаркувавшись навпроти майстерні він направився на своє робоче місце.

День проходив не помітно і тихо. Від роботи Біллі забув вже про ранкову ситуацію, та продовжував працювати не квапливо. В суботній день роботи було завжди багато, що інколи не було й як поїсти навіть чи відпочити.

На днях в їхньому містечку відкрився кінотеатр, який набув різкої популярності серед підлітків. Як раз днями раніше він запланував з Майком та Джоном його відвідати сьогодні. Час підходив до закінчення робочого дня. Білл закінчував вже свою роботу. Як за декілька хвилин до нього підійшов шеф.

– Привіт, я спостерігав сьогодні за твоєю роботою, і цілком задоволений покращеннями з твоєї сторони. Я б не був проти якщо б ти приходив і в будні дні підробляти після школи. – промовши це містер Марк протягнув 40 доларів Біллі.

Поставивши інструменти в сторону, Білл потягнувся за грошима.

– Щиро дякую, мені приємно. Але в мене заняття з волейболу після школи, не хотілось би їх пропускати. Доречі тут на 10 доларів більше чим потрібно. – протягнув 10 доларів назад містеру Марку. Але він сміючись і відштовхнув гроші назад.

– Тримай, це тобі заохочення за гарну роботу. Гадаю сьогодні вони тоді пригодяться як ніколи. Можеш бути вільним, Декстер та Лео уже самі все дороблять. Після чого містер Марк, повернувся у свій кабінет.

Біллі злегка умившись та перевдягнувшись направився до машини. Дорогою додому побачив сусідку яка чекала автобуса. Це була місіс Дженіс. Довго не думаючи він вирішив зупинитись і підвести її додому. Зупинившись він гукнув її через дорогу:

– Ей, місіс Дженіс давайте я підкину вас додому. – злегка усміхнувшись промовив. Вона швидко і обережно перетнула дорогу, та підбігла до машини.

На вулиці моросив легкий дощ. І її сорочка була злегка промокша, від чого частково просвітлювались частини тіла.

– Білл я так рада що ти тут опинився, я вже півтори години не можу дочекатись цього бісового автобуса! – вона мило усміхалась, поправляючи зачіску і макіяж.

Йому подобалось спостерігати за її діями, так як йому завжди були довподоби жінки постарше. Будучи за кермом він кидав поглядом на місіс Дженіс під час поїздки. А вона в свою чергу намагалась поглядом та легкими рухами кокетувати з ним. Що йому імпонувало навіть.

Під’їхавши до її дому, вона зумисне провела рукою по плечі Білла. І вийшла з машини.

– Дякую, ти мене виручив як завжди. – підійшовши ближче до місця де сидів Біллі, вона ніби ненароком прижалась грудьми до наполовини відкритого вікна і продовжила:

– Сподіваюсь я зможу якось віддячити тобі за порятунок. – після чого вона поправила свій одяг і направилась додому.

Біллі спостерігав як вона повільно йде до свого будинку, озираючись за ним.

Але поспішав. Добравшись додому він помітив поліцейську машину біля будинку сусідів навпроти. Під’їхавши до гаражу, він уважно спостерігав що там відбувається. Його мати і Генк також стояли на вулиці як і інші сусіди та спостерігали за роботою копів. Він не хотів розпитувати що трапилось, тому просто направився до своєї кімнати, щоб підготуватися до зустрічі з друзями.

Після душу Біллі вирішив трішки полежати і обдумати подальші свої дії. За вікном копи брали покази у сусідів, намагаючись вияснити щось. Дощ і надалі продовжував падати. На мить його думки відволіклись на місіс Дженіс. Він подумував що вона хороший варіант для кількох зустрічей.

Але його думки перервав стук в двері.

– Біллі, можна зайти? – Це була його матір.

– Заходь! – Вінн піднявся з ліжка і одягнувся швидко.

– Тут поліція цілий день, знайшли тіло нашої сусідки біля її дому. Поговорюють що на неї напала скажена собака. Тому хотіла попросити щоб ти був обережний вечорами зі своїми друзями. На вулицях вже не спокійно як колись. – Мати приобняла Білла і продовжила:

– Я хотіла вибачитись за вчора, Хенк був не в собі. І мені не хотілось би, щоб в тебе були якісь проблеми через нього. – Олівія опустила погляд вниз, потираючи руки.

– Не переймайся все гаразд, мене вже відпустило. Але в наступний раз я викину його з будинку. – Підвівшись він почав робити вигляд що кудись збирається.

– Такого більше не повториться, обіцяю. – Після цих слів матір покинула його кімнату.

Білл й справді почав готуватись до походу в кінотеатр зі своїми друзями. Він одягнув темно червону сорочку, джинси з кросівки та шкіряну куртку. Поправивши своє волосся, він спустився на перший поверх будинку. Там вже сидів Генк з мамою у вітальні, дивились якийсь фільм. Він мовчки пройшов попри них. Вийшовши з кімнати він направився машини, і як зазвичай вирішив закурити перед поїздкою.

Навколо гуляли дорослі і діти. Не дивлячись що вже вечір, було доволі шумно. Закінчивши й сівши в машину, він направився до нового торговельного центру, де знаходився кінотеатр. Майкі та Джон повинні були вже чекати його там. Дорога до центру містечка зайняла не багато часу. Добравшись до місця призначення, він знайшов де припаркувавшись та відправився до своїх друзів.

Майк та Джон в той час чекали його в домовленому місці біля торговельного центру, але вже в компанії двох дівчат. Це були їхні однокласниці Глорія і Пейдж. Дівчина також чекали своїх подруг там щоб пройтись новим центром.

Як завжди у вихідні дні було багато народу, всі намагались весело провести цей вечір.

Вже майже вийшовши з парковки, він почув дивний звук, ніби щось царапало метал, чи то стіну. Біллі не особливо хотів провіряти що там відбувається, йому хотілось як найшвидше приєднатися до друзів. За декілька хвилин, він добрався до Майка і Джона.

Привітавшись вони направилась на касу по білети з Майком, а Джон пішов щось прикупити до фільму. Дівчата залишились одні там, та продовжили чекати своїх друзів.

Черга на білети була неймовірно довга, всім хотілось побачити прем’єру фільму Шалений Макс 2: Воїн дороги. Він лише на днях вийшов у прокат, та набрав неймовірної популярності в короткі терміни.

На диво через вікове обмеження черга рухалась швидше і їм вдалось придбати білети. Між тим Джон встиг повернутись з попкорном і солодкою водою. До початку сеансу залишалось декілька хвилин. Вони вирішили зайняти місце і приготуватись до перегляду. Зал був майже зайнятий дорослими і парочками підлітків.

Чуть більше як за півтори години фільм закінчився, і вони покинули кінотеатр. Цілком вони були задоволені переглядом фільму. Але їм хотілось продовження чогось, як раз не далеко від центру один з їх однокласників влаштовував вечірку на задньому дворі свого будинку. І довго не думаючи вони вирішили туди направитись щоб добряче повеселитись.

Джон і Майкі відправились по свою машину на сусідню вулицю. Перед тим домовившись зустрітись вже на вечірці. Біллі також відправився до своєї машини на парковку. Там як на зло погано працювали ліхтарі, і в нічний парковка майже не освічувалась, тільки мерехтіло щось на виході з неї. В гарному настрої Білл підійшов до своєї машини і закурив перед поїздкою. На парковці були і інші люди, тому все здавалось доволі спокійно і не привертало особливої уваги.