…зникла?

Був ще ранок,7 годин. У цей час Хійорі ще спала,але не в цей день. Тяжке дихання та слабі від нервів ноги заважали швидко бігати,але вона продовжувала пригати по будинкам,молячись Богу,щоб з Ято усе було добре. Кілька хвилин тому,Кофуку зателефонувала Хійорі,та сказала,що Ято не прокидається. Лише дихає. Його хоч тряси,але він продовжить спати. Звісно,дівчина одразу побіжала до нього. Помітивши знайомн вікно у храмі,вона відразу стрибнула до нього. Кофуку,Юкіне та Дайкоку сиділи рядом з Ято. Усі вони нервувалися,та коли помітили Хійорі,встали та розповіли усе,що було відомо.

-Він відразу ліг спати після вчорашньої прогулянки. Та й так відпускати тебе не хотів…Невже відчував,що таке буде?-Юкіне намагався бути спокойним,щоб не зробити боляче Ято. Було б погано,якщо хлопець дрихнув,та ще й був увесь у скверні. Хійорі опустилася на коліна,та взявши Бога за руку,витерла сльози.

-Якщо я б знала,що таке буде,то я сама б його не відпустила!!Не Бог руйнування,а ходяча проблема!

Скільки б вона не злилася,в думках було одне: “Ято,будь ласка,повернися”.

***
-Що за чорт?!-Маленький хлопчик в кімоно ґиркав,розглядуючи місцевість.-Де я? Юкіне-кун,Хійорі-чан,де ви?!
Поруч була якась домівка. В ній було пусто. Якщо повернути голову в ліву сторону,то було село. “Це там,де я жив з Хііро та Батьком…Щоб це не було,треба тікати!”. Як тільки Ято розігнався щоб дати драпака,його зупинила якась дівчина,взявши за плечо. Рожеві очі та каштанові волосся з рожевими кінчиками. Яскрава рожева юката…Цей потрет нагадував Хійорі. Але,це не вона. Ято би відразу здогадався.
-Ябоку,ти куди тікаєш? Ми ж домовлялился погуляти!
-Ніякий я тобі не Ябоку! Відпусти мене,і взагалі,хто ти?!
-Що за дурне питання!?Це жарт,чи що? Моє ім’я Ханамі-Богиня весни,а тепер йдемо гратися!-Ханамі потягнула Ябоку за рукав,але хлопець відштохнув дівчину.
-Відчепися! Я йду додому.Юкіне,Кофуку,де ви?!
-Хто вони такі?..Що сьогодні з тобою?
Ябоку повернувся. Ханамі було страшно за нього. Вони так дивилися друг на друга хвилин 5,а потім,вирішили поговорити.
***
Був вечір. Ябоку сидів біля води,та очікував Ханамі. Що на нього найшло? Не можна так ображати дівчат…Він потер голову. Де я взагалі? Чому я тут? Це сон? Тут,з кустів вистрибнула Богиня Весни. Вона сіла поруч,та зітхнула.
-Скажи..Ця Хійорі..хто вона?А Юкіне,Кофуку? Ти ж говорив,що в тебе більше нема друзів..-Ханамі притиснула колені до себе,сумно дивлячись у воду.
-Не бійся,вони тебе не замінять.-“Хійорі краща за тебе.” закінчив думку Ябоку. Ханамі посміхнулась.
-Давай завтра ми допоможимо будувати будинок людям у селі? Якщо ти прослизнеш крізь Батька..
-Звісно.-Ябоку посміхнувся,але в думках було одне: “Хійорі,повернись до мене”.