Знайомтеся, брати

-Ви знайшли Аспирин? – Джейн трималася за голову. Я пустила по столу білу баночку із таблетками, яку тітка спіймала не дивлячись.

– Джим приїде через 3 дні, – Александра поставила тарілку із вафлями.

-Приїде дядя Джим? – Филип, мій старший брат із таким самим світлим волоссям як у мене, першим зайшов у кімнату і сів поруч. За ним зайшли ще 2 брата: рудий Адам и чорнявий Джек. – Коли ви про це дізналися?

-Вчора прийшов лист, – ставлю йому цукор поки він наливає каву у чашку із символом Супермена. Філ складає губи трубочку і цілує повітря поруч зі мною, на що я посміхаюся.

-Круто, я не бачив Кела з того часу, коли нам було по вісім, – Адам полив млинчики домашнім сиропом тітки Джейн. Цей хлопець їсті стільки цукру, але все одно залишається у формі; Джейн розповідала, що цим він схож на батька.

-Треба підготувати 2 кімнати для них, – Алекс віломила шматочок тосту і макнула його у яєчню. – Хлопці, допоможете винести звідти деякий мотлох?

Вона погоджуючи замичали.

– Дофго фони тут будфут? – Філ спитав із набитим їжею ротом і крихти посипалися йому на шорти.

-Наче до кінця літа, – протягую йому серветку. Наливаю трохи вершків у свою каву і без рук мішаю маленькою ложкою напій. – Гадаю, треба придумати чим їх зайняти тут…У Іствіку не так багато місці, де можно розважитися.

-Щось вигадаємо, – Алекс підморгнула мені й відпила з чашки.

***

-Тайм аут! – Адам замахав руками з ракеткою і ми зітхнули. Ми не знайшли справи краще, чим грати в теніс у спеку. Останні 2 години пролетіли непомітно, і навіть коли Джек підвернув ногу після невдалого падіння, коли він намагався відбити м’ яч, ми не припинили.

Поюхаюся на червоне крісло із високою спинкою. Пляшка з водою нагрілася под сонцем; дивлюся на прозору рідину и спостерігаю, як пластик покривається намистою і кінчики пальців трохи закололо.

– Серено, ти взагалі пам’ятаєш їх усіх? Кела, Джима, і…як там її? – Філ зняв майку і почав нею витиратися.

-Її звуть Міранда, і я молодша за вас на 10 хвилин, а ти питаєш так, ніби я під себе ходила коли ми з ними бачилися, – я кинула в нього пустою пляшкою і брати зариготали.

– Доречі, тоді саме у тебе були проблеми із нетриманням сечі, бро, – Джек стукнув блондина по плечу, сміючись, у відповідь  той обхватив його за шию і спробував повалити на землю. Ми з рудим Адамом переглянулись і продовжили сидіти у тіні.

Я часто спостерігала за родинами, у  яких було більше двох дітей, і відмічала про себе те, як часто вони сваряться між собою. Не кажу, що життя з трьома хлопцями це легко, але вони ніколи не завдавали сильних проблем. Принаймні, скільки я себе пам’ятаю.

Я припускала, що вони просто пішли поведінокю в батька, але мама казала, що я маю від нього більше, аніж усі три брати разом взять.

“-Просто, якнайменш двоє з нас мають досвід у вихованні дітей, – сказала мама, друкуючи нову статтю для міської газети.”

До того як ми народилися, у мами було ще 6 доньок, наших з Філом сестер, але вони вже дорослі і 2 роки тому поступили до коледжу і приїджали до нас на зимові канікули раз на рік.

Старша донька Алекс, Керол, працбвала у дитячому реабілітаційному центрі у Нью-Йорку. Іноду вона приїджала на 1 день на вихідних, але це було не частим явищем, тому що поїздка з міста займала 4 години на автівці и половину дня вона витрачала на дорогу. Але ій давала 2-х тиждневу відпустку один раз у 3 місяці і увесь цей час вона проводила у Іствіку.

– Щось починається, рушімо під дах! – Джек підхопив ракетку і махнув нам у бік будинку. Я забрала невелику сумку з водою, м’ячиками та рушником і побігла за хлопцями. Сірі хмари поглинули до цього чисте небо без жодної хмаринки і хлинув сильний дощ.

Я зупинилася на зеленому газоні за кілька десятків кроків до будинку, зняла кепку з білим козирком і підставила голову під гострі краплі води.  Не люблю літо, я важко переношу спеку і задуху, якої не позбудешся. Брати любили сонце, проводили на вулиці майже весь день, від чого їхня шкіра була вкрита рівною карамельною засмагою.

Чи варто говорити, що у поєднанні із білявим волоссям Філа, він не мав проштовху від дівчат?

Я теж іноді приєдналася до братів, але з упевненістю можу сказати, що моя стихія – вода і найчастіше я проводила дні в басейні під дахом будинку.

Дощ – гарне завершення гарного дня. Я встала в позу зірки та посміхнулася

-Дияволіссімо!