Знайомство

Потяг. Дощ. Еліс повертається додому. Її не бентежила ані погода на дворі, ані її брудні кросівки, та навіть на мокре темне волосся було все одно. Вона дивилась у вікно старого вагону і не відводячи очей спостерігала за швидко змінною картинкою за склом. Вона відчувала, що коли відведе погляд від помутнілого вікна плацкарту, сльози заллють її світле, мов порцеляна лице. Її переповнювали емоції: лють, біль, страх перед невідомістю і купу інших почуттів, що не давали спокою. 

    Коледж перевернув з ніг на голову життя Еліс. Це був перший навчальний рік, тому дівчині доводилось звикати до нового ритму життя. Було складно усвідомити, що почалося абсолютно самостійне життя. нове місто, новий будинок, купа нових людей – все це трішки лякало Еліс, адже вона не була готова до таких різких змін. Спочатку, все здавалося їй несправжнім: вона не вірила, що життя може так різко змінитись. Багато подій вплинуло на такі думки. Перш за все, по її психічному здоров’ю завдало удару те, що у серпні, майже перед початком навчання у коледжі, батьки Еліс дійшли до висновку, що вони не підходять один одному, та їм потрібно розлучитись. Ел звісно бачила, що між її батьками трішки дивні відносини, але вона аж ніяк не очікувала, що вони розійдуться. Їй було дуже складно переживати це, вона ніби була між двох вогнів, так як батько хотів залишитися у гарних відносинах з дочкою, але мати всіляко руйнувала всі його наміри. 

      Еліс мала напружені стосунки з батьками. Мама Меделін постійно була на роботі, і їй не вистачало часу, аби приділяти його доньці. Вона не була поганою. навпаки, працювала так, щоб донечка ні в чому собі не відмовляла. Батько Джейкоб навпаки, міг проводити час з єдиною донькою, але, на жаль, його це не цікавило. Він звісно також ходив на роботу, але вільні години він проводив не з Еліс, а з пляшкою пива у барі неподалік від дому. Дівчині не вистачало батьківського тепла, але в неї була бабуся, яка хоча б трішки, але заповнювала нестачу уваги від матері і батька. Бабуся Софія була прекрасною людиною. Вона жила неподалік від сім’ї Еліс, тому часто бувала у гостях у внучки. Бабуся часто розважала Ел, коли та була зовсім мала; коли трішки підросла, бабуся допомагала їй з домашнім завданням, давала їй кишенькові, як часто це роблять бабусі, щоб вона могла купити собі солодощів. Бабуся Софі майже замінила Еліс мати, коли їй було так необхідне материнське тепло. 

    Повернемось до потяга. Вагон був напівпустим. У самому кінці біля дверей сиділа старенька жіночка, навколо неї стояло багато сумок, а сама вона уважно читала газету. Через кілька сидіннь від бабусі сиділа дівчинка, років п’яти, котра тихенько гралась лялькою. Поряд з нею сиділа, ймовірно, її мама. Вон щось уважно перелядала у своєму телефоні, і тільки час від часу поглядала а дівчинку і кидала в її сторону добру усмішку. Еліс інколи оглядала вагон, та дивилась чим займаються люди. Стара жінка нагадала їй бабусю Софі. Коли жіночка помічала, що Ел дивиться на неї, вона починала посміхатись. Еліс дарувала їй свою, трішки скривлену від переживань, усмішку і відводила очі, далі оглядаючи вагон. 

   Напевно, вам вже цікаво, що з настроєм Еліс? Зараз саме час розповісти і про це.

Як я вже сказала, Ел навчається у коледжі. Вона нещодавно закінчила перший курс, і їде додому на канікули. Перший рік навчання видався їй дуже складним, вона не знала куди дітись, її постійно бентежило розлучення батьків, відсутність друзів у коледжі. Вон не мала з ким поділитись своїми переживаннями. Вона завжди обідала сама, у кафетерії ніхто не сідав з нею за столик. Вона не розуміла чому, адже вона була такою як всі, звичайною дівчиною, одягалась як усі, виглядала як усі, не мала особливостей, які могли б відштовхувати людей, вчилась також непогано. Їй здавалося, що щось у ній є  таке, що заважало їй ладити з людьми. Вона неодноразово пробувала налагодити контакт з одногрупниками, та ті чомусь постійно відкидали її із свого оточення. Так майже весь перший семестр вона провела у самотності. Чому майже? Ось і відповідь: під кінець семестру до них у групу вступила ще одна дівчина – Кетрін. Вона одразу ж своїм зовнішнім виглядом зачепила Еліс: у неї було яскраве руде волосся, вона виділялась серед інших людей. Також у неї був досить неординарний стиль у одязі. Обставини зіграли на руку Ел, і Кетрін сіла поряд саме з нею, так як місць більше не було. Дівчата досить швидко знайшли спільну мову, тому Еліс вже не було так самотньо. Вони стали найкращими подругами, майже все робили разом, часто залишались одна в одної на ночівлях. Тобто загалом, все йшло доволі гладко, доки не трапилась одна неприємна ситуація…