Знайомство

Це був звичайний літній вечір. Вже темніло, і сонце намагалось доторкнутись останніми проміннями до будинків і прохожих.

Вітер тихо колихав дерева. Десь між шелестом листя і машин проїжджих, доносились легкі звуки музики. Здавалось що це чудовий вечір, щоб пройтись і загубитись у власних думках.

Музика що лунала ставала все гучніше, ніби хтось намагався приховати крики сварки. Наблизившись до цього будинку, можна помітити сидівшого на сходинках Біллі, що спокійно покурював.

Раптово між гучною музикою він почув крики своєї матері.

– Дідько, як це все набридло! – зробивши останню затяжку, і викинувши сигарку, Біллі зайшов в будинок.

Він знав вже що без суперечки чи бійки з вітчимом не обійдеться в цей раз. Зайшовши в кімнату, він застав момент коли Генк прижимав його мати за горло до стінки.

На мить Біллі відчув як по його шкірі пробігся холодок, він відчув таку нестерпну лють. Підбігши до матері, він ударив вітчима в обличчя. Від звуків хрипіння матері, ним опанувала ще сильніша злість.

Піднявши вітчима, він наніс ще декілька ударів, після чого припіднявши його, таким же образом прижав його до стінки.

– Біллі залиш його! – хриплячим голосом промовила мати, витираючи сльози.

– Оооох, ні, не цього разу! Цей виродок мало не вбив тебе, а ти благаєш його відпустити? – прижавши Генка до стінки, він побачив в його очах лише зухвалість і страх.

Мати продовжувала плакати та благати сина, відпустити вітчима. Ударивши рукою об стіну, Біллі все-таки відпустив його. Після чого мати підбігла до Генка і почала просити вибачення. Не витримавши такого Білл пішов до своєї кімнати.

Витягнувши сигарету, він знову закурив. Довго не думаючи Біллі одягнувся, виліз через вікно та направився в ближній бар де працював його друг. Йдучи дорогою, він не міг ніяк заспокоїтись. Він перекручував цю ситуацію, знову і знову. Він не розумів чому мати це все терпить.

За декілька хвилин, Біллі дійшов до бару, як зазвичай там було багато народу, в більшості підлітки також віку як і він. Привітавшись з деякими однокласниками, зайшовши в середину, він одразу ж направився до бармена. Побачивши Біллі, Майк радісно гукнув:

– Ей Біллі, тягни свою дупу сюди! – Майк витягнув пиво з холодильника і поставив на стійку.

Підійшовши до стійки, Білл привітався з Майкі. Сьогодні йому хотілось забутись хоча би на ніч про все.

– Налий щось по міцніше! – після чого відштовхнув її в сторону.

Майк знав ситуацію друга, і не наполягав про щось розповідати. Він просто мовчки усміхнувся, і налив Біллі бурбону. Якщо заглибитись детальніше, то Біллі й Майк друзі з дитинства. Які проживають по сусідству, одна школа, компанія.

Майк вище середнього зросту з кістковою фігурою. У нього середньої довжини непокірне хвилясто темне волосся, та величезні притягуючі очі золотистого відтінку. Час від часу впадає в очі те, що іноді персонаж раптом змахує руками ніби відганяючи погані думки навколо себе. А його стиль і одяг нагадували рокерів з 80-х. Його легкість і відкритість завжди притягували до себе людей.

Після випитої чарки, Білл видихнув, та зібравшись з думками, він нарешті розпочав розмову.

– Сьогодні видався складний вечір, Генк знову закинувся таблетками й алкоголем, та напав на Олівію. Цього разу я не втримався і врізав йому декілька разів, я був близький до того, щоб розмазати його об стінку! – було помітно в цей момент, як його скроні скрипіли, а очі червоніли від люті. Закинувши ще пару чарок, він злегка заспокоївся.

Майк спокійно вислухав друга. І випив за компанію.

Навколо все більше і більше збиралось народу. Ставало все сумніше. Музика, алкоголь, і сп’янілі підлітки веселились у п’ятничний вечір.

– Це було очікувано від Генка, дивно що він швидше не почав це робити. – спокійно промовив Майк, допивши свій напій.

– Дякую за випивку, я, мабуть повернуся додому щоб перевірити як там Олівія. Якісь передчуття погані. – Біллі оплатив напої, та вийшов з бару.

На вулиці було вже досить темно, лише ліхтарі та випадкові машини освічували дорогу додому. Здалека доносився сміх дітей та дорослих. Білл не особливо квапився додому. Недалеко від його дому мерехтів ліхтар, що було звичним. Перед тим як повернутись у кімнату, Білл вирішив на перед сном знову закурити, як раптово на сусідньому дворі щось злегка зашелестіло. Він не придав особливої уваги цьому.

Білл спокійно повернувся у свою кімнату через вікно, оскільки воно знаходилось на другому поверсі, йому приходилось залазити, або спускатись через дерево яке стояло поруч з ним. Опинившись в кімнаті, він тихо направився до душу. Після чого бурбон взяв своє та Біллі заснув.

Близько 3 ночі, він прокинувся від дивних звуків що лунали з вулиці. Здавалось ніби хтось кричав, але прислухавшись він нічого не почув вже. Лише проривалось якесь тихе ричання ніби собаки. Білл вирішив прикрити вікно тадальше піти спати. До ранку вже було тихо, здавалось що нічого й не було.