Знайомство з батьками лісового хлопчика.

Коментар до Частина 4
приємного читання!
Рано-вранці Нетей і Аонунг вже були готові до шляху. Ронал і Тоноварі вже були обізнані про їхню поїздку, Ронал приготувала трохи їжі для них рано вранці та їхні сумки. Цирея завжди любила робити з ракушок різні прикраси, вона зовсім не знала сім’ю Нетейама, але розуміє, що вони такі ж прекрасні як він. Тому вона зробила кожному намисто та різних ракушок та ланцюжка. Вона їх робила з Аонунгом тому що він бачив сім’ю свого лісового хлопчика які , він приготував особливий подарунок для Тук.
Вже попрощавшись, вони вирушили в дорогу. Цього разу Нетей був на своєму Ілу. Все-таки приручив, а Ікран вже давно відлетів у свої краї кажучи батькам Нетейаму, що все добре. Аонунг всю дорогу був у смутку, він не хотів знову втратити ці янтарні очі, які завжди спрямовані тільки йому.
Вже ближче до вечора обидва Наві припливли на острів, залишивши своїх Ілу наодинці, вони пішли до будинку Нетейама. Аонунг весь час важко зітхав і стискав руку Нетейама дивлячись на нього так сумно … але він усміхався, дивлячись на свого лісового коханого, адже він був єдиним променем його сонця.
Вже видніється будинок, він був на найбільшому і найдовшому дереві.
Нетей поліз на дерево і привів за собою свою родину. Всі один одного привітали, а Тук одразу підбігла до рифового принца.
-Аонунг! я так рада тебе бачити, ти обіцяв мені подарунок, де він?
-Я теж радий тебе бачити мила, моя сестра
зробила для вас всіх прикраси з ракушок і різних морських камінчиків , вона не знає вас, але відчуває, що ви приємні. Вона любить робити всякі прикраси тому в першу чергу вона зробила дівчатам сім’ї. – Аонунг відкрив сумку і дістав різні прикраси, які так і світилися від променів сонця. він спершу підійшов до матері Нетейама і віддав намисто, там були ракушки, які були кольору неба. Небо яке ніколи не заспокоювалося через шторм і блискавки. Далі підійшов до Кірі і віддав їй ланцюжок, у якому були різні перли кольору білого нефриту, який ніколи не переставав яскраво світитися. Сівши навпочіпки і акуратно поклав на руки Тук, прекрасні прикраси для волосся, які з’єднані між собою. там були і ракушки, намисто і камінці кольору очей Тук. Потім почав дарувати прикраси чоловікам.
-Дякую тобі, Аонунг-Джейк підійшов ближче і обійняв сина і Аонунга.
-І так, розповідайте що цікавого у вас було.- Всі назад піднялися додому, вже складно було рифовому майбутньому вождю, насилу підіймався але це того коштувало .Вже на дереві, Нетей почав свою розповідь. Тук грала з Аонунгом і приміряла подарунок. У неї було скуйовджене волосся тому приц вирішив заплести їй коси, які зазвичай він плів свій сестрі Ціреї, Аонунг працював з мережами для вилову риб, у нього хоч і були великі руки але він дуже добре справлявся з такою роботою.
-батьку, мамо … я давно вам це хотів сказати. -Взявши за руку Аонунга ледве сказав Нетейам-я і Аонунг бачимо один одного. – Нетей дивився в ці очі які були як тихий океан який огортав теплими обіймами, вони були його захистом. Джейк здивовано глянув на Нейтірі. Раптом Лоак різко встав
-брате, чому ти не говорив раніше? я все думав чого це у тебе досі немає дівчини-Лоак з усмішкою глянув на брата і поплескав по його спині.
-Так у самого той млинець – старший погладив по голові Лоака.
-Син – сказав Джейк, підходячи ближче до Нетейаму який вже був готовий до якоїсь критики але…
-Ми з твоєю мамою схвалюємо цей союз. Я думаю Тоноварі і Ронал зробили те саме. – Вся родина була рада такій новині. Нейтирі звичайно переживала про це і подивилася на Аонунга так, ніби кажучи йому “тільки спробуй зробити йому боляче”. Сім’я лісового хлопчика лише хотіла щоб він здобув спокій і щастя, адже весь цей час він тільки й робив що стежив за рідними.
Вже ввечері після вечері лісовому закортіло показати їх Ейву його рифовому принцу, а може й не просто показати. Вони відпросившись вирушили до дерева. Аонунг зайшовши побачив яскравий фіолетовий колір, вона гарно падав на тіло його Нетейама, ліани висіли скрізь і повільно погойдувалися. Здавалося б, два абсолютно різних Наві, але вони люблять один одного так сильно що знають кожен наступний крок один одного. Син Турука Макто сів навколішки і покликав свого принца.
-Ця наша Ейва, правда красива? – Посміхаючись у всі зуби сказав Нетей. Аонунг усміхнувся у відповідь так само пильно дивлячись у ці очі які як скло яке ніколи не брудне і завжди так блищить. нетейам узяв свою і косу Аонунга, тут же білі волоски виривалися назовні, тяглися все ближче і ближче один до одного. Рифовий принц був у передчутті і зрозумів, що його дорогий хоче завершити з ним тсахейлу. І ось, обоє сидять із заплющеними очима важко дихаючи, вуха все так і тремтять а навколо стало дуже тихо. Аонунг акуратно притягнув до себе такого невинного на вигляд Наві, сівши розсунувши ноги він посадив його між ніг. Цілуючи кожен міліметр тіла лісового хлопчика. Руки були опушені на стегна, він вимальовував на них якісь слова і малюнки, Нетей тихо зітхав у вухо принца і стискав його в своїх обіймах все не перестаючи ерзати між його ніг. Він притягнув його до себе кладучи руки на березові щоки, які вже були такими гарячими. знову ці теплі і ніжні губи торкнулися холодних рифових губ. Той все ніжно чіпав і досліджував тіло свого Нетейама, стискаючи все, що трапиться на руку. Нетейам повільно проникав язиком у рот який уже палав і все чекав цього, він відчув як щось знизу тицяє в нього але не зрадив цього значення досліджуючи рот чужого але в той же час такого рідного Наві. Ніч їх видалася дуже спекотною, але поки вони ще не дійшли до ще більш інтимних речей.

Коментар до Частина 4
Вони ще не дійшли до більш інтимних речей, оскільки ще малі, але в наступних розділах все буде цікавіше. Рада якщо ви вкажете на якісь помилки чи недоліки, а може й ідеї, завжди чекаю коментарі! дякую що читаєте!