Змінна сценарія.

                  normal the kid – home 

  Багатотонні розмови швидко оселились в кімнаті. Хлопці, що сиділи за столом, принюхувалися до запахів від приготовленої їжі, й чесно кажучи очікування були гіршими, ніж те, що видалось в результаті. 

  Техьон намагається придушити сміх, спостерігаючи за жартівливою битвою Кая та Субіна, які старанно намагалися закинути один одному їжу в тарілку, щоб не куштувати першими. Режисер повторив хлопцям зібратись з думками; за дві хвилини вже розпочнеться продовження зйомок. 

  Бомґю стомлено відкинув чубок назад, акуратно поправивши. Вернув погляд до дошки з заповітними наклейками, а голова наповнюється думками. День сьогодні дивний, з самого ранку відчувається слабкість, ймовірно через завантажений графік у, якому навіть сон втратив цінність, але хлопчина намагався це приховати, що виходило до певного часу чудово, навіть добре, якби не влучний погляд старшого хьона, то зараз було б спокійніше.

  Проте Йонджун нічого такого не сказав, тільки пронизливо глянув на сніданку, і здається все. Отруйні думки зачіпають кришталеве серце, протяжно встромляють свої кліки в поранену душу, а розум змушує мовчати, так щоб вітер забрав всі таємниці, непомітно заколисуючи сильний порив улюбленого хьона. 

   Стиснувши долоні в кулаки, і натягнувши найвеселішу усмішку, Ґю помітивши сигнал від стаффа, тому сівба зручніше, почав слухати бесіду. Зараз на черзі випробувати страву, яка готувалася з любов’ю від команди старшого і наймолодшого в групі: ця суміш дивовижна, і від такої чудної думки брови Бомгю сходяться на переніссі. 

  Але потрібно зберігати образ перед камерою, щоб не стало дужче проблем, а то від прихованих стосунків бомджунів між собою у менеджерів вже руки сіпаються, і ні, вони нічого проти не мають, попросту свої припливи ревнощів слід залишити на потім; фанатам не обов’язково все знати, це все ж таки їх особисте життя. Бомґю не вважає це прямо ревнощами кохання, далеко не так — це певною мірою інше, що пояснити не під силу, скажімо відчувається як брак уваги, правда звинувачувати в цьому Йонджуна недоцільно. 

   Ґю згубно дивиться на їжу, особливо спопеляє поглядом креветки поруч зі рукавом, хлопець не в захопленні від всякої риби, тай ще й морських продуктів, після чого смикає носом, піднімаючи підборіддя трохи вище. Техьон оцінювально відкушує шматочок, і схвально киває головою, бачачи макне, що уповає поглядом; йому від такого хочеться сміятись.

   Бомґю злегка здригається, коли тепла долонь хьона приємно стискає коліно, зовсім ніжно, і непомітно у світлі звичного хаосу туду. Він намагається не дивитись у його бік: вистачить ледве глибоко погляду, як близький друг усе зрозуміє. Чхве не вважає це дивним, навпаки це бажано, коли люди розуміють усе без слів, лише його особистість чинить опір такому, якби він не старався.

   Йонджун ладиться щось сказати, але щойно слова готові впасти з язика, Субін активно рушив ліктем у бік Бомґю, від чого рудоволосий неприємно заплющив очі, хоча увагу звернув на такий неочікуваний ревок від лідера. Субін скромно підносить шматочок креветки до рота хлопця, немов очима прохає спробувати цю гидоту на думку Бомгю.

   — ну смакуй, будь ласка. — Субін практично добивається свого, тому що його еґьйо ніхто витримати не може: справа не втому, що це соромно виглядає, далеко ні, надміру мило, для завжди спокійного лідера, від чого охота закрити повіки назавжди.

  Бомґю майже погоджується на цю лиху не у його дусі авантюру, як усе обриває раніше мовчазний Чхве старший.

  — якщо не бажаєш, то краще не роби цього. — Йонджун все також гладить коліно Бомґю, від чого той відчуває турботу, тай і піднявши очі, що нагадували яскраві зірочки на лисячі. Він бачить безмірну ласку і припускає, що програє, доки вже надзвичайно довго затримується в цьому погляді, який невидимим сигналом захищає від інших. Незримо поклавши руку на руку Йонджуна, Гю привітно посміхається, а слух вловлює пропозицію від Кая.

  — сперечаємося, Бомгю-хьон, що ти не можеш з’їсти більше двох цих креветок, ну якщо я виявився не правий, тоді моя плейстейшен у твоєму розпорядженні цілий тиждень, як тобі? — Хюнін сміливо заявляє це, і через секунду вже трохи підводиться, щоб протягнути руку до Бомгю: укласти парі, але вічно зухвалий хлопець, спочатку здивовано дивиться на макне, а потім можна помітити, як він наважується, поглядаючи по черзі на всіх.

  Кай енергійно махає головою, мовля: нічого ж не повинно трапитись, Канте лиш сіпає плечима, Субін підтримує такого жвавого пінгвіна, слово честі, Бомґю здається, що всі налаштовані проти нього. Крім однієї людини, яка сильніше стиснула його долоню у своїй, і покликав до себе, змушуючи повернути погляд до прекрасних очей, що здавались ще чарівнішими через кольорові лінзи.

   — Ти впевнений, що хочеш?

  Це питання нині змушує стояти посеред океану між заспокійливих хвиль, і палаючих вогнів зі зворотного боку, але він ж не слабкий, щоб такого не пережити, серйозно, що може зчинитись. Тому Ґю, якось фальшиво посміхається Йонджуну, вслід чого все ж таки потискає руку Кая; шоу занадто затягнулось його мовчанням, потрібно терміново виправляти становище.

  — думаєш я не зможу? Хах, зараз і перевіримо. — Йонджун закочує очі, і важко зітхає на цю репліку молодшого Чхве, і благає у бога дати Бомґю розуму, принаймні промова прозвучала переконливо, тому Джун лише з глузуванням спостерігає за цією картиною, він більше ніж впевнений, що Бомґю виграє, але, який буде потім результат, ось що насторожувало хлопця. А думки все пролітають у голові, змушуючи посміхнутися.

–  Так, у Бомґю ніяк не відібрати дух змагань, що варто було очікувати.

   Режисер трохи розгублено поглядав на основний текст, та сюжет туду, він не помічає там саме цього пункта – шоу, яке молодші влаштували, хоча, якщо це їм подобається, нехай буде, так навіть цікавіше, бачачи дивний погляд від Техьон-а, він тільки схвально киває, що все добре.

  Кай захоплено плескає, побачивши як Бомгю з невдоволенням скуштував, й з’їв цілих чотири креветки, а потім усвідомивши, що програв трохи розгубився, але все одно сяє усмішкою, він знає свого хьона як нікого іншого. Тепер плейстейшен у Бомґю, простіше простого, що не змушує не радіти Чхве.

  — ну що? як тобі? — Кан саркастично поглядає на емоції, котрі змінюються і вловлюються на обличчі Ґю: передусім той насилу проковтнув, згідно чого прикрив долонею рот, відкривши заплющені очі, він переможно блиснув поглядом по всім, піднявши руки вгору, скрикнувши, що найкращий тут він, ніхто такому вже не дивується.

  – На смак таке собі, але після цього здається жити можна.

  Йонджун все ж таки недовірливо дивиться на Бомґю, який слабо посміхається, а після чого Чхве молодший звертає свій корпус до Джуна, щоб переконати його в звичайності свого стану, і в нього це тільки на якийсь час вийшло.

  Розслабившись від такого невагомого але одночас глибоко погляду, який не дуже часто можна то й помітити у Бомґю, Йонджун відкинувся на спинку, включаючись в їхню розмову.

  — Канте, я тобі кажу, ми заслужили дужче наклейок!  — уперто доводив Йонджун, недарма ж він корчився там пару годин: якби готувати це цікаво, швидше сам процес ніби втихомирює, але не тоді коли все йде їжу під хвіст, коротко кажучи про їжака, щось про Оді чуток давним часом не зачуватись, невже став дорослішим. Кай підтримує ідею старшого, тому упрохує вже Техьона поставити смайлик пронесло за хорошу командну роботу.

  — іі, хіба так можна?! Кан, наклейки клеяться тільки під час самого приготування, так нечесно!, – Містер «справедливість» склавши руки з боків, невдоволено зітхає; вказує на ту половину дошки, де наклейки іншої команди, себто Бомґю та Лідера. Виключно Бомґю не до вподоби, що Хюнін зміг так з успіхом забрати собі наклейку, вже точно цього Ґю не хоче упускати. Звичайно йому вистачило виграти у суперечці, ледве тут залежить очки команди, між іншим, яка неабияк намагалася перемогти; продовжив промову хлопець, — отож, тоді й нам додай «пронесло», це в цілому незаконно, тим дужче, якщо порахувати, то виходить у них наклейок більше, а має бути порівну! Я вимагаю адвоката.

  У Субіна виникає сміх, з цього недо-актора та містера сама законність – Чхве Бомґю, який один із найхитріших і спритніших хлопців у групі, і завжди, як змія в іграх.

   Стафф теж хіхікає над комедією, їх пощастило з хлопцями, які можуть із кулінарного шоу влаштувати оперний театр, або ж лотерею. Раптом Йонджун з милою посмішкою підкидає затію, плануючи перемогти з нею ж.

  — А давайте зіграємо в аукціон? Хто більше поставить, той отримає ще одну наклейку «пронесло», від нашого прекрасного шеф-кухаря, всі згодні?

  Хлопці жвавіше закивали головою, підхоплюючи такий спокусливий задум, Канте, який не бере участі, а лиш визначає, спостерігає з іскрою в очах за ними, що походили тих дітей, яким по 12-13: вони сперечаються на лавці, хто ставить на футбольний матч, що відразу огортає у полон спогадів. Під час трейні вони, коли знаходився вільний час, відразу брали м’яч, і бігли на найближчий майданчик, та визначивши також ставки, розділившись на команди, формувалися грати. Ставки ніколи не були надто великими чи небесними, все в рамках розумного, але з часткою дозволеного.

  — Ставлю 5-тисяч. вон. — першим промовив Бомґю, доїдаючи смажений і такий ситний батон, все ж таки старання конкурентів він оцінив — це навіть смачно, після нього посипалися інші пропозиції, про підвищення ставки, поки хлопці сперечались вже за досить не маленьку суму грошей, лише за дурну наклейку.

 

                             Elsa & Emilie – Ocean

 

                ‘Cause I’ve had so much for so long

                      I don’t know how to get back up

                    Yes, I’ve had so much for so long

                       That I don’t know, I don’t know

            No more, no more, no more, no more                                                                                  

                    –

               Тому що я ховався так довго

                      Я не знаю, як повернутися

                        Так, я так довго ховався

                              Я не знаю, я не знаю

          Нічого більше, нічого більше, нічого більше

 

  Через деякий час Бомґю почував себе не в кращому стані: голова почала шалено боліти, але спалахнувши це на втому, хлопець намагався всіма способами заглушити біль, а від вигуків друзів вона лише посилювалася.

  Йому це вже не подобалося, тим більше, крім “танця” розуму, він дико відчуває озноб і слабкість у всьому тілі, хочеться вирвати собі все, що всередині і зітхнути полегшено, охота повернутися в тепле ліжечко, де царство Морфея забере до себе хоча б на дріб’язковий час.

   Очі сльозяться, але це не сльози, боржій реакція на щось, чого давніше не було, здогад повільно пробирається в затуманену свідомість, і розставляє, як на шахівниці, все по певних місцях. Опустивши голову, і ховаючи наповнені вологою зіниці, він згадує практику під час стресу, яку вони всією групою проходили, здається, це була якась медитація під час підготовки до концертів.

  — „ Раз, три, п’ять, сім, дев’ять, дихай.  “

  Бомґю в розумі відрахував не цілих двадцять секунд: вдихаючи глибше стійке повітря, після чого видихаючи, освітлені пасма до рудого приховують вигляд змученого хлопця перед камерою, тому глядачеві складається відчуття, що він просто думає. Інші продовжували ставити, і всі дійшли одного результату, що команда Йонджуна і Кая отримують наклейку за 40-тисяч. Хюнін простягає долоню до руки старшого хьона, давши п’ять один одному вони нарешті заспокоїлися, Канте з інтригою рахує наклейки, які спромоглися отримати обидві команди, і повідомив, що команда «Пробували Гамбас?», гладко просувається вперед, від чого інша команда відстає на  3-окуляри.

  Ґю чує віддалено знайомі голоси, все більше поринає у ілюзію різнокольорових плям й змішаних звуків, які так нав’язливо хочеться заткнути, а руки не хочуть навіть підніматися волею свого господаря. Тихе шепотіння досягає Йонджуна, після чого відчуває, як на його руку поклалася чужа, але така рідна; з легким болем стиснувши, звернув одразу чуйну увагу на молодшого. Бомґю не підводячи обличчя, промимрив.

  — Хьон, мені погано.

  Більше слів не треба, тому що старший розуміє: з таким молодшим вже точно не жартує, і дуже рідко заявляє, що йому кошмарно, так ще й у фізичному плані схоже.

  Якби Йонджун не ризикував вивчити чужу душу, відкрити її до себе, розгадати похмурі таємниці, але деякі емоції залишаються під замком чужого серця, та йому підказує логічне мислення, що навіть сам власник цієї душі за давніх часів викинув у низку “сміття” зі своєї голови, так як, блондин ніби натикався на ментальному рівні щит, що захищає від усіх бід, навіть від близьких людей.

 

                                I’m headed home

                                         Let them know

                     I said, I’m going, I’m going, I’m going

                                    –

                  Я прямую додому

                                           Дам їм знати

                 Я сказав: “Я йду, я йду, я йду”          

Напевно, саме тому іноді фанати жартують, що Бомґю занадто холодний: замість прояву кохання, у нього жартівливий тон і приколи в його дусі, але, як же вони помиляються, не до кінця усвідомлюючи, що насправді, якщо хлопець дійсно хоче подарувати кохання, він робить це саме через підняття іншим настрій.

  Ставши зі свого місця, Чхве старший піднімає руку в жесті збагненному тільки тим, хто тут присутній. Це знак зупинки зйомки, оскільки трапилися проблеми, які не передбачалося.

  — Бомґю-я дуже погано почувається, тому прошу у вас дозволу продовжити зйомки без нашої долі. Вибачте.

  Йонджун кланяється на знак вибачень, підтримуючи однією рукою шатена, який опустивши голову, міцно вчепився в долоню хена, і лише раз глянувши в очі режисерові: даючи зрозуміти, що далі він банально не зможе, як би не намагався, але біль збільшився, і жахливо нудило.

  Кай з Техеньом схвильовано, тільки зрозумілими рухами цікавляться, що ж сталося, на що навіть сам Бомгю не до кінця може дати відповідь, внаслідок, чого хьон запевнивши всіх у тому, що все буде добре, і нехай вони продовжують, як слід. Стафф стурбовано також веде хлопців разом із собою, а Йонджун не відпускає молодшого від себе, допомагаючи йому не впасти. Бомґю ж у свою чергу схиливши голову до плеча старшого, тримаючись та стискаючи сильнішу долоню, й їм все одно як це виглядає з боку.

  — тож хлопців, не розслабляємося, всяке буває, тому повертаємося до сценарію і закінчення туду, не хвилюйтеся, Йонджун знає, що робити, тим більше там і інший стафф пішов з ними.

  Субін погоджується кивком голови, хоч напруга в повітрі не зникла, і думки добряче заполонили голову, від чого навіть настрій змінився, не на краще. Канте намагається посміхатися, що виходить на належному рівні, як на камеру: благо зараз не треба дивитися довго в об’єктив. Оскільки по погляд можна буде зрозуміти, що фізично він тут, а морально десь у глибині своїх роздумів. Кай же відчуває неприємний осад, адже він уже здогадався, що з Бомгю-хьоном, бо сам його наштовхнув на це, і совість повільно та вірно з’їдає його зсередини.

 

             ‘Cause I’ve had so much for so long

                    I don’t know how to get back up

                                          –

          Тому що у мене було так багато всього так довго

                Я не знаю, як піднятися назад

 

  У той же час, Йонджун на межі від того, щоб нерви не полетіли до біса, оскільки день з самого початку не задався, а зараз, ще й молодший ледве тримається на ногах. Бомґю піднімає голову, з винним поглядом промовив;  він відчуває колючу провину перед близьким  людиною.

  — хьон, пробач…

  І Чхве не розуміє за що, адже Ґю не звик вибачатися, тим більше, якщо, це через проблеми. Бомґю ж стверджує пропозиції від менеджера, щоб вони поїхали додому, і там відпочили, а кидати одного Бомґю не можна, тому що йому, стане тільки гірше, тому Йонджун лишається з ним. Їх направляють до машини, сівши на задні місця: Ґю огортається сильніше у свою куртку, норовлячи зігріти тіло, тепло в машині не дає того ефекту, який потрібен, адже мурашки продовжують бігти, гидко поколюючи частинки шкіри.

   Йонджун помітивши це, обіймає хлопця руками, притягуючи до себе, перекладає його голову до себе на коліна, ретельно і ніжно пройшовшись по пасмах; він не впевнений, чи стане тому спекотніше, але метитися хоч, якось підтримати, а іншою рукою «натирає» спину. Розігріваючи її такими діями.  Хлопець мирно вторить практику з дихання, намагаючись не викликати, ще значнішого головного болю, а сам відчуває, як на серці стає чуйно, від думки, що хьон про нього піклується, змушуючи кров бігти швидше, що допомагає пожвавитися.

   — отруєння так? Йому до цього так погано не було, хоча з ранку він себе також не дуже добре відчував… — Йонджун видає на зниженому тоні, майже рівним з пошепками, звертаючись до менеджера, що сидить на передньому сидінні, щоб не турбувати засинаючого хлопця, який перекинувся, притиснувся обличчям до живота блондина, охоплюючи руками, куди дістає торс. Чхве сам відчуває тремтіння від чужого тіла, і йому справді шкода молодшого, вистачало їм виснажливого графіка, як тут ще й проблеми зі здоров’ям утворилися.

   Поки менеджер роздумує над відповіддю, хлопець обернув погляд на вікно, за яким уже стемніло і дорожні вогники проносилися з небувалою швидкістю, отже, не дуже довго залишилося до будинку. Сеул підсвічувався своїми кольорами веселки.

   Високі будинки височіли над землею, відкинувши тінь на людей, що проходять унизу; у кожного свої турботи, труднощі, багато, хто поспішає встигнути прийти з роботи до темної ночі, а хтось просиджує самотність у парках, якраз за вікном визирав величезний парк, який Йонджун відразу впізнає, адже під час відпочинку разом з Бомґю увечері прогулювалися, щоразу залишаючись трохи пізніше, насолоджуючись тишею. Стафф втомлено видав вердикт та його підозри.

  — Вважаю, що так, адже він не переносить креветки, а раніше з’їв більше однієї, що незвично для його організму, я дам вам спеціальні таблетки, на випадок, якщо його буде нудити, також від голови. А ось від тремтіння, нехай спробує просто полежати, і стежте за його рухами, від різких йому стане ще гірше, якщо йому не стане через пару годин краще, тоді ми змушені дати йому дні на перепочинок.

  Блондин уважно вислухав поради і, що повинен робити, запам’ятавши все, та взявши сумку від менеджера до себе, заспокоївся. Знаючи, що, хочаб Бомґю відпочине наступні важкі дні, це вже тішить душу. Доїхавши за півгодини до гуртожитку, Джун трохи струснув сплячого, тихо шепочучи, що вони вже на місці, й треба виходити. Бомґю насилу розкрив повіки, відразу жмурячись від світла, і не хоча все ж таки прокинувся, ліниво піднявши своє тіло та вийшов з машини, чекаючи вказівок, оскільки розум відмовився працювати на повну силу, тай очі продовжували сльозитися, від чого все здавалося розмитим.

 

                                                   Chase Atlantic – Into It

 

   Йонджун помітивши копошення молодшого, тендітно взяв його за руку, повів за собою, не відпускаючи ні на секунду. Бомґю незмінно дратувало, коли з ним поводилися, як з дитиною, навіть, якщо він себе так поводив, але при випадку, коли це робить хьон, стається, якось і комфортно; знаючи, що рідна людина дійсно хвилюється й всіма силами піклується про нього, від чого сум та злість поступилися місцем спокою і довіри.

  Чхве старший допомагає скинути верхній одяг у коридорі, та повісити його, від чого розрізняє незадоволене бурчання, але все ж таки посміхається, поглядаючи на слабкі спроби Ґю самостійно пройти до кімнати: спершись об стінку рукою, так, як у того погляд кидався від усього, і неясно кружляв весь простір.

   Все ж таки вдихнувши глибше, Йонджун і сам чудово усвідомлює, що впертість та гордість у Бомґю навіть хвороба не притупить, тому пропустивши повз вух голосне шикання спрямоване до самого блондина. Хлопець підійшовши ближче, бере за талію однією рукою, а другою тримає за плече, проводить до своєї кімнати, бо Бомґю притих, й своєрідно ніколи не був проти переночувати у хьона, а траплялося таке частенько.

 

         Then I’ve been watching fame turn to punishment

                               The weather’s only sunny when I’m under it (Yeah)

                                        –

І я спостерігав, як слава стає карою.

                                   Погода чудова тільки коли я на вулиці

 

   Сівши разом з шатеном на ліжко, тягне акуратно за светр, щоб опісля дати свою толстовку, що на думку Йонджуна молодшому буде зручніше і тепліше спати. Піднявши трохи одяг, блондин націлює погляд до чистих очей: запитуючи без слів дозволу, оскільки пошкодити особистий простір не жадав, тим паче без згоди лицезріти чуже тіло, на що Бомґю лише слабо киває, з тяжкістю підводить лікті вгору, Чхве остаточно знімає річ, й складає на комод поруч.

  Кинувши самотній погляд, старший також відзначив наскільки худорлявість проявилась, вимальовуючи гострі лінії ключиць, об, які складається відчуття, що можна порізатися, ребра ж покривалися ледве натягнутою шкірою, але це здається природно для молодшого.

  Піднімаючись з місця, Джун ніжно проводить долонею по чужому плечу, і взявши персональну толстовку з шафи, назад опускається. Знову ж таки допомагає молодшому одягнутися; є в цьому щось інтимне і близьке, навіть не та близькість що під час сексу. Ні, це набагато глибше, тут довіра й приємна турбота, яка заколисує своїм спокоєм, змушуючи піддаватися їй, та показувати свою “слабку” сторону, що хочеться любові та дотиків, лише від однієї людини, від Йонджуна.

   Замислюючись про це все сильніше, Бомґю гнеться під внутрішнім бажанням і виснаженість за тактильністю, отим несподівано для старшого: пригортається до нього, обіймаючи руками навколо талії, і втикаючись обличчям десь нижче за плече, чуючи, як чуже серце хльостко забилося, та цей стукіт такий рідний.

  Чужий подих, чужий приємний запах, це все, що потрібно прямо цієї миті молодшому, йому необхідний Джун. Йонджун всього любовно і з безтурботною усмішкою відповідає на обійми, схиливши голову, він відпечатує солодкі поцілунки на волоссі Ґю, хлопець трошки розгойдується з боку в бік, на кшталт заколисування, або заспокійливого процесу.

   Посидівши так багацько часу, старший піднімає долонями дорогоцінне обличчя, затримується в очах навпроти, вони загадково сяють, з блиском нагадують коштовні камені, та, як же вони красиві в слабкому світлі від лампи. Йонджун невідривно дивиться, він немов заглядає глибше кудась в саму душу, але Бомґю не проти, не відводить очей, навіть повільно ляскає пухнастими віями.

 

    he saying he don’t really miss me

                                But fuck it, now I’m     faded off the wrong things, yeah

                            –

    Він каже, що зовсім за мною не нудьгує,

                                 Та й начхати, тепер я згасаю від неправильних речей.

 

  Час сипеться піском, тому опустивши погляд на чужі й такі звабливі губи, що блищали від бальзаму: неодмінно з апельсином, який старший так любить і не відмовляється від цього смаку. Молодший наблизився, поклавши руку на плече Чхве, тягнеться до чужих вуст, видихаючи і відчуваючи приємні торкання на талії, Йонджун підтягує до себе ближче, й не сильно стискає боки Бомґю, не сміючи допускатись нижче.

   Губи зводяться в ніжному поцілунку, тонко відтягуючи солодку шкіру, Ґю сам поглиблює грішну спокусу, він розслабляється, звідає слабкість, тільки тепер через приємні почуття, які оселилися в душі; кожен раз, коли чужі руки притискають ближче до грудей, не віддаючи жодної відстані. Джун пестливо гладить пасма молодшого, зариваючись та масажуючи шкіру голови, язик плавно проходить по губах, і знущаючись покусує.

   Цілуватись з Йонджуном вельми добре, його пухкі губи знають свою справу, коли зминають з делікатністю і ноткою пристрасті чужі; Бомґю кладе долоні на м’які щічки, погладжуючи, відомо наскільки це до душі старшого.

   Розорює повіки, він спостерігає, як тремтять вії Бомґю, а інша рука опускається по спині, в районі попереку, підтягує до себе, від чого шатен сідає на коліна, тепер піднімаючись трохи над хьоном, а тихий стогін зісковзує з блискучих губ, і ковтається чужими вустами. 

  Йонджун чудово знає, що це означає.

  Внаслідок, чого з жалем відсторонився, не допустивши іншого результату, адже Бомґю стане ще гірше від того, чого допустити Чхве не дозволить собі, ніколи.

  — Вибач крихітко, але сьогодні відпочивати. — Глянувши навпроти на гарне обличчя, яке невдоволено надулося, хоч й сам усвідомив свій стан, після того, як голова різко заболіла, і Ґю болісно схлипнувши. Приклавши долоню до чужого чола, вимірюючи температуру, Йонджун акуратно залишає поцілунок на носі молодшого, іншою рукою вказує на ліжко, на що його ведмедик відразу розуміє думку.

   Чхве старший з доброю посмішкою спостерігає за грайливим Бомґю, який слабо тіпається з ковдрою, (бо вранці ніхто так і не додумався її заправити), щоб під неї залізти, та похмуро дувся чуючи з боку хьона смішки, ну доводить ж. Заспокоївшись, молодший втомлено дивиться своїми великими очима, а після чого ліниво витягує руки, прохаючи таким щенячим поглядом, абияк змінюється на грізний: прилягти поряд, й Джун не в змозі відмовити, дуже комфортна обстановка.

  Швидко переодягнувшись у свій домашній одяг, що часто виявляється і на Ґю, старший укладається в нагріте чужим теплом ліжко, розкриваючи руки, запрошуючи; відразу сміючись, переживаючи обійми, що душать від Бомґю. Той у свою чергу безмежним диханням обпалює шию Йонджуна, приховуючи своє обличчя в згинах чужих грудей, та поклавши руки на талію старшого, легкими дотиками проводить по ній, а погляд таїть від очей навпроти.

  Лежачи зараз у рідному ліжку, і відчувати, як тіло умиротворено заспокоюється, а думки зникають спокійним вітром з розуму, найкраще, що нині є це Бомґю у Йонджуна, та ці лагідні обійми. Блондин пам’ятає, як Ґю скаржився на все в цьому світі, адже відпочинку їм не давали два місяці, сон тим більше не вписувався в їхній розклад, тому в даний час спостерігаючи, як молодший міцно засинає, сподіваючись відновити втрачені сили, Джун відчуває себе по-справжньому щасливим.

  Переважно нічого більше не потрібно, лише усвідомлення, що з шатеном все буде гаразд. Бомґю цінує турботу від Йонджуна, і сам не проти надати її в обмін, але зараз моральних сил вистачає тільки ховатися в чужих руках, повільно насолоджуючись сновидіннями, що накочують. Бажання захищати молодшого за будь-яку ціну витає в серці, знаючи наскільки те яскраве сонечко, та Йонджун не дозволить забрати це світло від нього, адже, якщо згасне сонце, місяць не витримає, і болісно уб’є себе зсередини.

   Вони заслужили на годинни проведені разом, зрештою вони — ліки для один одного; потім шатен залишає ніжний поцілунок на плечі Чхве, що естетично відкрився, ледве помітними пошепки промовляє.

   — На добраніч, Джун-і, кохаю тебе…

   Старший у відповідь охайно погладжує досі тремтячу спину, накриваючи їх ковдрою майже з головою, а підборіддя розмістив на маківці Бомгю; йому так начхати на формальність звернення, молодшому можна більше ніж будь-кому, і це не змінити. А ще Йонджун сміється, відчуваючи, як Ґю закинув ногу на його стегно, ніц дивного, важливо лише, щоб Бомґю було комфортно.

 

Після важких днів, завжди настає світлий ранок, з новими емоціями і почуттями, з чистою головою і здоровим тілом, як би ми не гналися за часом. Часом те, що всередині нас не витримує тягаря жорстокого світу, ламаючись вщент. Насамперед, не дозволити себе розтоптати, не можна так без будь-якого здаватися, але пам’ятати про бажаний відпочинок також потрібно.

 

Ви в праві вирішувати як настане завтрашній день, і ви може шукайте своє кохання, яке за вашими ж словами вам не потрібне, але самотність не завжди жахлива і болісна, вона допомагає нам, і одночасно з цим тягуче вбиває.