Зла

Анотація: Гаррі мандрує назад у час, коли Волдеморт тільки набирав підтримку. Як новий голова сім’ї Блеків він не дозволить Беллі стати Смертежеркою.
Написано в рамках челенджу “Поттер Музичний” від Ginger Snape.

“Ти сиділа проти мене гола і зла
Ти сама у цьому всьому винна була”

(Out Atlantic – Моя любов)

Густе чорне волосся спадало хвилями на білосніжне полотно шовкової шкіри. Дивовижно, що така витончена, майже крихка спина належала найстрашнішій лейтенантці Волдеморта. Гаррі ковзнув пальцями вниз від шиї до лінії трусиків, змушуючи 20-річну дівчину здригнутися.
— Ти сама в усьому винна, Белло, — м’яко промовив він, відчуваючи, як дівоче тіло трясеться від гніву. — Я дав тобі вибір: відмовитися від Смертежерів або піти з сім’ї. Навіть розірвав твої заручини з Рудольфусом. Але легкі шляхи не для тебе, так?
— Як такий, як ти, став головою роду Блеків, я ніколи не зрозумію, — прошипіла вона люто.
— Ти й не маєш розуміти, — відповів той. — Ти лише маєш мене слухатися, якщо не хочеш втратити сімейну магію. Ти ж любиш магію, чи не так?
Гаррі спустив мереживні бретельки з її плечей.
— Іди до біса!

“Чорні брови
Карі очі
Пасували лиш одній тобі
Дикий погляд
Кров із носа
От і всі про тебе спогади”

Белатриса скинула його руки й різко розвернулася до нього обличчям, що горіло чистою злобою. Гаррі знову подивувався, наскільки воно вродливе, навіть коли ось так скривлене в лихій гримасі. Немов якась мстива богиня спустилася на землю й загубилася серед людей. Мабуть, тому він не вбив її одразу, коли перенісся в минуле й взяв керівництво над Блеками. Дикий погляд її темних очей вибивав із грудей подих. Цей погляд обіцяв довгу й болісну смерть. Та Белла ще не переступила цю межу. А якщо все ж захоче це зробити, то тільки проти його ворогів. Він без проблем вдасть, що нічого не бачив, якщо їй заманеться годинку потримати під Круціо Фенріра, наприклад.

“Ти ховаєш синці
Непомітні рубці
Кажеш це не любов
Це є любов”

— Такій надзвичайній відьмі, як ти, нічого робити зі Смертежерами. А їхнього очільника треба вгамувати, як скаженого пса.
— Стули свого брудного рота! — Белла замахнулася рукою, та Гаррі її впіймав. Йому довелося докласти чимало сили, щоб стримати удар. Він міцніше стиснув її зап’ясток, гамуючи залишки опору. Назавтра в неї лишаться синці. — Темний лорд встановить порядок, якого наш світ давно потребував!
Гаррі лише гмикнув і торкнувся губами її ослаблих пальців.
— Хочеш таємницю?
Він вчасно ухилився від нігтів, що прагнули розідрати його лице.
— Він гидка, брудна, нечиста напівкровка. Його мати — сквиб, а батько — простий маґл.
Можливо, Гаррі все-таки мав схильність до садизму, адже біль, що прорізав її від кожного слова, приносив йому неймовірне задоволення.
— Ти брешеш! Він спадкоємець самого Слизерина.
— О, моя бідолашна Белло, — промуркотів чоловік, вже повністю стягуючи з неї чорний бюстгальтер. — Нам стільки з тобою ще треба вивчити. Скажи, ти любиш змій?
Белатриса скрикнула, коли щось важке й слизьке з’явилося на її оголених грудях. Пітон невдоволено засичав, висмикнутий з обіднього сну.
— Забери його від мене, Гадріане, — прошепотіла вона, надто шокована, щоб до кінця усвідомити, що він начаклував змію безмовно й без палички.
— Не бійся, він не вкусить, — всміхнувся Гаррі, — правда ж, с-с-с-с?
Пітон звів до нього голову і щось просичав у відповідь. Беллині прекрасні очі стали завбільшки з блюдце. Але, здається, вона починала розуміти.
— Т-ти…
— Повзи сюди, с-с-с-са.
Пітон повільно спустився тілом дівчини, прослизаючи холодом між її повними стегнами. Вона зціпила зуби й застигла, дозволяючи величезній змії повністю переповзти на ліжко.
— Бачиш, нічого страшного.
Гаррі провів рукою по жовто-коричневій лусці, і пітон, здавалося, щось задоволено просичав. Белатриса досі мовчала й не рухалась.
— Ніхто не знав, та я успадкував парселмову від матері. Вона приховувала цю здібність, справедливо остерігаючись її поганої слави. Мої пращури по її лінії походили з гілки Слизеринів, про яку всі давно забули — навіть вони самі.
— Але ж Темний лорд… я бачила, як він…
— О Белло! Волдеморт показав тобі все, що ти хотіла бачити. Хоч він і не сповна розуму, та знає, як гратися з людськими бажаннями. Старі сім’ї хочуть бачити сильного лідера, який втілить їхні найхворобливіші фантазії. Вони не бачать за Слизеринською кров’ю його справжньої суті — ображеного й наляканого сироту Тома Редла.
У повітрі запалали літери: “Том Ярволо Редл — Я лорд Волдеморт”.
— Я знаю, що ти розумна, Белло. Розумніша, ніж я коли-небудь стану. Певен, ти зробиш правильний висновок.
— Цей мерзенний бруднокровка обманув мене. Він поплатиться…
Дівчина ошелешено втупилася в напис, забувши навіть про сусідство з пітоном.
Гаррі махнув рукою і відправив його назад. Свою роль він виконав.

“Ти безсердечною була
Моя любов тобі чужа”

— Тож тепер, моя люба… ти не проти продовжити те, що ми почали?
Белатриса сіпнулася, виходячи з трансу. Вона примружила очі, немов заново оцінюючи Гаррі.
— Так чи так, ти знаєш, що я дала згоду на цей шлюб, Гадріане. Я — не Дора. Я виконаю свій обов’язок.
— Як холодно.
Він залишив поцілунок у неї на шиї, лоскочучи її гарячим подихом. А потім ще один. І ще. Він стійко тримався всі ці чотири місяці, відколи вирушив у минуле й побачив її знову вперше. Белатриса-не-смертежерка пахла фіалками й морським бризом. Він хотів розчинитися в цьому ароматі, впитися ним до сп’яніння.
— Ти маєш знати, Гадріане, я все одно не дозволю тобі перетворити рід Блеків на посміховисько. Навіть якщо… А! — Гаррі спустився нижче, видушуючи з неї солодкий звук. Вона вп’ялася пальцями в його волосся, приємно втискаючись нігтями в голову. — Навіть якщо й без Темного лорда… М-м…
Гадріан Блек, мандрівник у часі, один з наймогутніших чаклунів Британії та визнаний ритуальною магією голова роду Блеків заледве знайшов у собі сили, щоб тільки на мить відірватися від цікавої справи й знову зазирнути в її темні очі.
— Тепер ти моя дружина, Белло. Можливо, тобі поки важко в це повірити, але ми з тобою зробимо так, що ім’я Блеків прозвучить гучно, як ніколи раніше. Ми перевернемо цей світ — ти і я.
Белла справді не вірила.
Але Гаррі вмів переконувати.