Зима

Коли ти демон або янгол, що попав на людську землю та живеш з людьми людським життям – з часом сам стаєш людиною.

Обіцяний сніговик та мовчазні почуття.

Сьогодні сніг не падав, але це не зробило вулиці чистішими від білого покриву, тільки полегшило пересування. Тому десь збоку легко пролетіла сеничка, не боячись сніжинок, сіла на дах будівлі, ніби на когось чекала. За нею слідкувала пара темних очей, що ховалася за теплою шерстю, яка покривала довгий хвіст. Кіт був самотнім – єдиним серед купи книг. Здалека виглядав, як власник книгарні: такий спокійний, спостережливий, з книгою під носом та порожньою чашкою збоку, про яку зовсім забув Азирафаїл, бо прямо зараз гуляв з Кроулі, а якщо точніше – шукав найкраще місце для розташування майбутнього сніговика.

Сніг хрустів під двома парами ніг. Вони бігли за слідами стихії, створюючи свої виразні та легкі. Сміялися і розмовляли, поки не впала тишина, а коли це ставалося, просто посміхалися блиску снігу. Настрій був чудовим, ніби не було дивного нерозуміння між парою різних людей. Чоловіки йшли вперед, розганяючи купки замерзлої води. Протерали руки від холоду та поправляли шапки та шарфи, щоб було тепліше. Принаймні так робив Азирафаїл.

Янгол задумливо схилив голову набік, запхавши руки в рукавичках в кишені. Думав про усе, що сталося з ним за ці дні, хоча краще сказати, що він просто шукав тему для розмови. Ні, йому було комфортно в тиші з Круолі. Комфортно, наче вони сидять за столом та мовчки п’ють чай, читаючи книгу. Але Азі мав, що сказати. Він пам’ятав це, тільки-от не пам’ятав, що саме. Тому і копирсався в своїй голові, як в коробці, перекидав всі непотрібні речі, шукаючи ту саму. Так він дійшов до того самого дня, тобто дня Валентина. Його аж просяяло. Чомусь він забув або, можна сказати, не дав потрібної уваги тому, що було перед приходом демона з магазину. Він обернув голову до рудого, який вже ледь не спав від спокою та нудьги, і сказав:

– Коли ти ходив в магазин чотири дні тому, до мене прийшла за книгою одна дівчина… – Азирафаїл кинув погляд собі під ноги, згадуючи той день. Спогади були не дуже приємними, і Кроулі це бачив, але лиш брови підкинув вверх, розуміючи, що хтось за останнє століття прийшов до янгола в книгарню за бісівою книгою.

– Ого, таке рідко буває. І що? Дай-но вгадаю, – ніби в роздумах сказав демон, ступаючи великими кроками вперед – в тебе не було книги, яку вона шукає? – він різко поглянув на чоловіка з веселою посмішкою, але отримав гучне зітхання з розчарованою гримасою.

– Ні, була. Просто дівчина здивувалася, коли побачила Сатану, а той шипів на неї, зовсім не бажаючи, бачити… – тепер і рудий напружився, навіть брови насупив, та янгол на це не звернув уваги, тільки плечима знизив. – Я розпитав в неї все. І як виявилося, це її кіт…

– Так це вона його викинула надвір!? Та я її…! – демон зірвався на злий крик, адже через цю дівчину Сатана міг померти. Поки він це казав, вже згадував усі свої ідеї, які були пов’язані з відплатою минулому власнику кота. Азі невагомо торкнувся плеча співрозмовника, щоб зупинити потік гніву, і це вийшло, тому він продовжив.

– Стій, Кроулі. Краще дослухай. Вона сказала, що була змушена його залишити надворі, бо її хлопець маніпулював нею. Ніби піде сам, якщо вона залишить це чудо в домі. Тому вона щодня ходила до Руйнівника, але недавно побачила, що його нема, та лишень відчула себе щасливою, що його хтось забрав, адже той міг просто замерзнути. А зараз вона ще щасливіша, бо Сатана саме в нас, хоча була здивована, коли почула його ім’я… – янгол старався докласти всіх зусиль, щоб запевнити чоловіка в тому, що гостя справді не винна, а той, зітхнувши, обернувся, розуміючи, що її хлопець справді був причиною для таких дій, хоча й незначною.

– Так потрібно було хлопця викинути. Що за морока? – зовсім в’яло старався підтримати свою позицію Кроулі. Азирафаїл посміхнувся і продовжив йти, поки рудий наздоганяв його, уважно слухаючи.

– Для неї це не так просто… Тому вона буде іноді приходити до нас, щоб провідати Руйнівника. Казала, що може допомагати нам з ним, щось купляти і підтримувати… – чоловік жестикулював руками, що свідчило про велику кількість різноманітних емоцій, які він пробував висловити словами та рухами. Кроулі несвідомо стиснув кулаки, переживаючи, бо його янгол дуже перейнявся цією ситуацією. Він ледь не застогнав від безнадії, адже блондин точно захоче допомогти дівчині. Рука сама піднялася до обличчя, хоча довго на ньому не пробула.

– Ох, як так можна. – демон це сказав щодо всієї ситуації, але ангел це сприйняв трохи кострубато, хоча й сенс зрозумів. Він протер руки і з легкою впевненістю в голосі сказав:

– Думаю, їй потрібно допомогти з її хлопцем. – це звучало, ніби план, але дуже жахливий. Азирафаїл підняв схвильований погляд на демона, знаючи, що той буде проти, і в цьому він не помилився.

– Ні… – стільки негативних емоцій рідко можна побачити на чиємусь обличчі, але Кроулі таку змогу дав. Він аж голову на мить відкинув, розуміючи, що янгол сказав все те саме, що Круолі пророкував. Це заставило його ще більше бажати заперечити його ідею. – Ні-ні-ні. Ти сам сказав “з її хлопцем”, це не наші проблеми, янголе. – він пальцем ледь до обличчя блондина не торкнувся, поки це пояснював, а той з виразом образи обернувся вбік і руки на грудях склав, мовляв: “Або так, або ніяк”. А Демон свої руки догори підкинув від почуття несправедливості. Він бажав сказати щось на подобі: “Якого біса, янголе”, але тільки зітхнув і махнув рукою. – Гаразд, але тільки за її згоди. Якщо вона буде проти – я теж буду.

– Дякую, Кроулі. –  мила, але повна задоволення посмішка з’явилася на обличчя Азі. Вона була такою дитячою, що демону теж захотілося віддзеркалити його вираз обличчя, та він стримався, просто посміхнувшись, піднявши кутик губ. – Іноді, щоб зробити важливе рішення – потрібна підтримка… -Янгол поглянув на свій телефон, щоб дізнатися котра година. Година його не здивувала, але на шпалерах, на яких були Кроулі та Сатана, які активно спали, він помітив, що теперішній котик трохи відрізняється від минулого. – Ти помітив, що його плямка на мордочці, тобто та, що у формі серця, збільшилась?

– Авжеж, це так у всіх котів. – Кроулі аж фиркнув, не розуміючи, чому янгол це не знав. Проте, коли він зустрівся поглядом з допитливим очима Азі, вирішив все і повністю пояснити. – Іноді, коли кіт ще кошеня, може бути, допустимо, одного кольору, а потім почнуть з’являтись різні плями й інших кольорів. Колір загалом алежить від батьків, ступеню розвитку та навіть часу, коли воно народилося.

– Справді? А ти звідки знаєш? – Азирафаїл навіть ближче підсунувся до чоловіка, аби краще чути. Кроулі облизав губи та без вагань, розкинувши руки в боки, розумним голосом сказав:

– Бо сам мав такого. Акумою, до речі, звали. – демон посміхнувся собі під ніс, згадуючи, як піклувався про нього, проводив час та грався. Ці спогади гріли душу, але й заставляли відчувати смуток, адже зараз цього кота в живих немає, бо він всього лиш смертна тварина. Цікаво, а існують схожі на них янголи або демони коти?

– Круто… – Азі рота відкрив від подиву, така цікавість аж лякала Кроулі, але, хвала небесам, янгол нарешті відсунувся та спокійно запитав. – Чому Акума?

– Я тоді вчив японську… – чоловік від дивної гордості посміхнувся, даючи зрозуміти, наскільки давно цей кіт ходив по планеті, бо цю мову він вчив не одна століття тому. Азирафаїл насупився, згадуючи, що це слово означає на японській і нарешті до нього дійшло його значення. Кроулі на мить забув про тему розмови, ловлячи сніжинку, але, глянувши на друга, одразу ж сказав. – Так, ти правильно думаєш, це слово означає “Диявол”.

– Підтримуєш імідж? Не дивно, що ти хотів назвати Сатану саме так. – Азі тихо розсміявся, дивлячись своїми зщуриними очима в очі Круолі, заставляючи його зніяковіти. Він обернувся, прокашлявся в кулак, чуючи ще голосніший сміх янгола, та майже спокійно відповів:

– Є таке… – обернувшись, він помітив цікаву та спокійну місцинку з кількома деревами й великим шаром снігу, по якому ходило кілька людей. Кроулі торкнувся плеча Азі, який ще сміявся, в спробах привернути його увагу. В нього це вийшло, той нічого не розуміючи подивився на нього, ловлячи його погляд, який був спрямований в інший бік. Янгол поглянув туди, слухаючи голос демона, який тикнув пальцем в простір перед ними. – Не думаєш, що ця галявина підійде для сніговика?

– Га…? Так, виглядає файно. – Азі посміхнувся, розпалюючи іскорки в своїх очах. Він грайливо схопив зкам’янілого Кроулі за руку та побіг в бік галявини, за якою була невелика річка. Демон здивувався, але руку тільки міцніше вхопив, слухаючи тепер голос янгола. – Тоді пішли туди.

З першим кроком на галявину почалася їхня найбільша розвага.

То з ліплення сніговика вони переходили на гру в сніжки, а після на роблення ангеликів на снігу (хоча Кроулі ще довго відмовлявся від цього), то з милих сварок вони переходили на лякання сеничок гучним сміхом, а після шукали матеріали для обличчя сніговика. Вони не стояли на місці. Весь час щось робили, ніби повинні пускати один одному посмішки, щоб вижити; ніби це останній день на цій землі, який вони проведуть разом; ніби зовсім вони не янгол і демон, а звичайні люди, які були зачаровані один одним.

Кроулі ледь не плакав від радості, бо це було саме тим, що він бажав відчути, втікаючи з книгарні того дня і думаючи про їхнє минуле, яке могло бути, а зараз і є, їхнім майбутнім. Рудий сміявся, ніби не існувало його вини, страху та переживань. Просто радів, на перший погляд, завжди жорстокому життю, як дитина, і бачив в очах янгола, що той зовсім не відрізнявся, хоча зараз й звалився в холодний сніг.

Азирафаїл палав від сміху, не зважаючи на холод, який огорнув його. Просто не міг потушити бурю емоцій, забувши про все, що було в нього погане на думці. Відкинув весь смуток і закопав десь глибоко під білу ковдру, а потім ще й з радістю пробігся по ньому ледь не за руку з Кроулі, щоб повністю знищити його лихе насіння. Бо його демон поруч такий щасливий та радісний, що не хочеться думати про щось інше.

Рукавички швидко стали мокрими, як і весь одяг, але це зовсім не заважало. Не заважали й скептичні погляди прохожих та й веселі теж не відволікали, бо вони приділяли весь час один одному. Не боялися критики з боку людей, яка справді іноді була; не боялися показувати себе справжніх та поводитися так, як тільки заманеться, бо це вони, бо вони зрозуміють.

Такі стосунки справжня рідкість, яка дорожча за будь-який діамант. Коли ніхто ніколи не засудить за ще одну дурість; повністю довірить себе найближчій людині навіть, якщо та збирається закопати її в снігу ( і таке бувало (дітки, сніг – це не пісок, будьте обачні (з піском теж))); не подумає ніколи чогось на подобі: “Все, давай прощатися!”, бо захоче побути ще, аж поки сонце не знайде своє місце за горизонтом та аж поки земля не обійде його зі всіх сторін.

Азі зрозумів, що їм не потрібні ці всі межі їхніх стосунків. Чи вони коханці, чи вороги, чи друзі – вони разом. Разом щасливі та відверті, разом любимі та справжні. І поцілунків не потрібно, коли бачиш повен щастя погляд, а обійми легко замінить щасливий сміх. Термін любові тільки перетворить їхні стосунки на фізичні, де все це буде навпаки (хоча бути парою, янгол не проти, а навіть “за”).

Коли Азирафаїл згадав про голодного котика, роблячи їм фото на згадку про сніговика, вони зробили ще кілька та пішли додому під приємний голос зими. В книгарні їх чекав злий, а потім переляканий їхнім зовнішнім виглядом Сатана, який зробив цей вечір тільки приємнішим та милішим.

Тепер в них на столі з’явиться ще одне спільне фото, яке буде нести за собою всю історію однієї зими. Бо це ще не кінець, а тільки початок з своїми наслідками та кінцем.

| Цікаві факти |

^ Мова кохання.

• Азирафаїл – дотики. Дотики – це найбільший жест любові, який притаманий янголу. Але ще він проявляє свої ніжні почуття через погляди та посмішки. Вочевидь, турбота, увага, підтримка, допомога та теплі слова – теж описують його відданість. Ще він любить дарувати якісь подарунки та робити різні сюрпризи, починаючи від теплого какао, а закінчуючи навіть простими квітами. Він жартує, поводиться кумедно та мило і хоче бачити у відповідь посмішку. Легко ображається, але і легко пробачає.

• Кроулі – найбільше він проявляє свою любов через розуміння, готовність миттєво допомогти та змінити свою думку; через визнання своїх помилок та повну відданість. Він не любитель робити подарунки, але готовий піти на все, щоб дістати щось, що потрібне його партнеру. Крім того він готовий кинути все, що було в нього раніше та повістю змінити своє життя. Ще демон старається зрозуміти причини проблем та непорозумінь між ним та дорогою йому людиною, а потім спробує докласти зусиль, щоб помиритися. До речі, Кроулі легко приймає пробачення, а ще він не дозволяє знущатися над близькою йому людиною.

• Сатана (Руйнівник) – муркотіння – це хороший показник прояву його любові, але найбільше тут підходить його масаж лапками (обов’язково з кігтиками). Грається, кусається, приходить спати, ластитися і інше. Повільно кліпає очима, дозволяє брати на руки та гладити. Підіймає хвіст та повільно ходить біля господаря, може потертися об ногу. Тикає носиком до носика. Любить мити своїм шершавим язичком волосся Азі та Кроулі. Лягає животиком догори і при цьому закриває очі. Приносить свою здобич до книгарні та намагається завоювати до неї всю увагу. Приходить до господаря, коли він сумує, підтримуючи.