Зима та пар.

Кай Сміт-володар вогню,недотепний хлопчак-бунтар,який так і пре щоб на його«найважливішу»персону звертали увагу.
У всіх людей які володіли вогнем до нього, була невеличка особливість-їх температура тіла була набагато вищою за інших людей, тому при дотику сдавалося що в Кая лихоманка, і потрібно б викликати медиків чи щось таке,але це його НОРМАЛЬНА температура.Але його температура набагато вища за інших минулих майстрів.

До цього хлопчак звикав довго. Особливо в зиму, коли хотів допомогти ще малій сестричці сліпити снігову бабу, а сніг таїв під його руками, залишаючи тебе ни з чим і засмученною сестрою, яку потім приходилося втішати, чи сумно сидіти та чекати поки вона з іншими дітьми доліпить, пограється, я потім повести її додому,погодувати чим є, вкласти спати, та піти на нічну зміну на роботі, за яку платять сущі копійки.

Кожна рана яка бута отримана у підпільних боях щоб прокормити себе та сестру боліли двоє болісно, з кожної ранки сочилася пара, немов ти вогнедихаючий дракон,чим він і забавляв малу. Але це почуття..Немов ти вигораєш з внутрощів,залишаючи після себе недотепну шкіру та кістки.
Рани затягувалися дуже неквапно. Хоч скільки ти не обмотаєш бинтом, боліти буде ще гірше. Але ти повинен терпіти.Іншим, може й гірш за тебе.

Кай Сміт ненавидів Зиму.Найхолодніша пора року яка пробирає до кісток, так ще й ти буквально не у своїй тарілці, бо вдягаешься тепліше навіть своєї малої сестрички,бо боїшся що цей жар в внутрощах погасне, і замре.І ти станеш звичайною людиною без нічого. Сірою постаттю у тумані побутових справ.після снігу з рук хлопця йде обпікаюча пара, до якого досі не звиклий парубок придивляється, дивиться на реакцію малої, яка хіхікає та кличе інших дітей щоб поквапилися та подивилися на таке неймовірне чудо, як біля нього вже куча малих, які уважно стежать за діями«Чарівника» немов вицюплюючи кожну секунду його уваги.

Пар може й сочитись через пальці на яких вже не один раз бували кучі пластирів та бинтів, але біль немов не втихав та волав.Це були єдині моменти які подобалися Каю у цьому «Проклятті»,коли куча дітлахів спостерігала за ним, немов приковані.Більше у нудної, холодної і незрозумілої зими не було плюсів.

Але після зими наступає провесінь.