ЗеМакарошки

13:30 березень 2022
Знову телефонні переговори. Інколи здавалося, що їм ніколи не буде ні кінця, ні краю. Та Емманюель телефонував знову і знову. Хто б міг подумати, що у XХI столітті йому – президенту європейської країни, доведеться раз у раз повторювати спроби “дипломатичним шляхом” переконувати збожеволівшого тиранічного старигана припинити війну з Україною.
Україна. Це навіть не його Батьківщина, не його рідний дім. Але це держава особливої для Емманюеля людини. Лунають телефонні гудки. Сьогодні Макрон буде вкотре намагатись. Почалась ще одна важка розмова. Знову цей огидний голос, який повідомляє нові ще більш абсурдні нісенітниці. А Емманюель волів би чути зараз зовсім іншу людину.
“Низький тембр голосу. Чую твій стомлений стогін. Важко уявити скільки ночей ти вже не спиш. Так боляче бачити твоє змучене обличчя. Та навіть так ти все ще найпрекрасніший чоловік цього світу. Кажу безглузді слова підтримки, а ти злегка всміхаєшся. Не хочеться прощатись, але в тебе попереду ще одна військова ніч.”
– Місьє Макрон, – чийсь бридкий голос повертає президента Франції до реальності. Ще одна безглузда телефонна розмова підходить до завершення. Емманюель кладе слухавку та втомлено потирає потилицю. Фашиста зупинить лише Смерть, а вони – політики – на жаль, безсилі.
“Тепло твого тіла. Відчуваю твоє тремтіння. Ти намагався приховати це від глядачів та ЗМІ, але я помітив як ти зашарівся, коли я поцілував тебе у щоку – давній французький звичай. Ти завжди впевнений і зухвалий, але мені ти відкрив й інші сторони своєї душі.”

Сьогодні Макрон знову ночуватиме на робочому місці. Останнім часом йому зовсім не хочеться йти відпочивати до теплого ліжка, бачитися з дружиною, а просто хочеться сидіти у порожньому кабінеті в напівповній темряві. Емманюель встав з-за столу та повільно обійшов його з іншого боку, провівши рукою по гладкій поверхні. Мимоволі він знову пригадав Володимира. Як же сильно Макрону хотілось би зараз бачити його тут – у своєму кабінеті, перед собою. Він би негайно скинув усілякий непотріб зі столу та посадив свого коханого на тверду поверхню. Вони б довго і пристрасно цілувались та похабцем знімали одне з одного одяг. Емманюель би пестив президента України по колючому обличчю, яке ще нещодавно, під час їх минулої зустрічі, було гладенько вибрите та покривав легенькими поцілунками втомлені тривожними ночами очі. Ці фантазії поринули його у солодкі спогади…

“Моє тіло тремтить. Занадто різкий контраст температур від холодної стіни та жару твого тіла. Але мені все одно, адже я занадто сильно тебе хочу. Я закидую голову назад, щоб тобі зручніше було цілувати мою шию. Мені лоскотно, але потім ти злегка кусаєш моє плече, неначе голодний звір, і розпалюєш моє бажання ще більше. Тепер ти спускаєшся все нижче та нижче, а я тану у твоїх обіймах. Кожен клаптик моєї шкіри зараз покрився “мурашками”. Я відчуваю як ти посміхаєшся та продовжуєш свої солодкі тортури, продовжуючи облизувати мене та кусати. [примітка: я зараз відкинусь від сміху😆😆😆]”

Емманюель усміхнувся. Він повільно провів рукою від шиї до ключиць – сліди на шкірі все ще залишились, не зважаючи на досить довгий проміжок часу після їх останньої зустрічі. Спустивши долоню нижче до грудей, Емманюель доторкнувся до чергових невеличких ран після укусів, котрі і досі іноді нагадували про себе неприємними відчуттями. Згадуючи про цю палку зустріч із Зеленським, Макрон задумувався, що було б, якби їх тоді застукали. Це був би гучний скандал, адже хто б міг подумати, що президенти України та Франції могли займатись таким збоченнями прямо після завершення Нормандської зустрічі.

“Ти випробовував мене на міцність, та зрештою здався сам. Твої поцілунки стали все жадібнішими, а пальці стискали мою шкіру все міцніше. Ох, не зручно потім буде пояснювати дружині звідки синці… [п:🤡lol, ага] Мій розум здається затьмарився, тому я навіть не помітив, як ти позбувся ременю та розтібнув мої штани. Ти робиш зі мною що заманеться, відчуваю себе твоєю маріонеткою, але мені це до біса подобається. Моя білизна обережно сповзла донизу і вже після цього я не міг тверезо мислити. [п: а я писати сцени кексу, тому, будь ласка, нафантазуйте цей інтим самі]”

З вуст Макрона вилетів протяжний тихий стогін. Він згадував, як Володимир жбурнув його стіл та подарував неймовірну насолоду. Він був одночасно грубим і жорстоким, та ніжним і турботливим.

Квітень 2022

Приїзд Бориса Джонсона не аби-як сколихнув Київ на початку квітня. Іноді здавалось, що представники країн-лідерів Європи змагалися між собою у тому, хто ж більше допоможе Україні у цій цинічній війні 21 століття. Звісно ж, його приїзд порадував не тільки українців, котрі дякували не лише словами та подарунками, а й безперечно самого президента України. Борис та Володимир разом гуляли вулицями Києва під час важливих обговорень нинішньої війни. Не зважаючи на досить важкі емоційний стан та ситуацію в країні, президент був щиро радий зустріти свого політичного друга. Досить близького друга.

” Що ж і вони чекають, коли я поїду в Київ?”, – думав Макрон, розглядаючи фото з останніх новин про війну в Україні. Він дивився на усміхнене обличчя Зеленського, коли той потискав руку Джонсону. Окрім цього, фото теплих обіймамів президентів України та Польщі, теж чималенько підігрівали ревнощі Макрона. [п: сам винен, макарошка]

Останнім часом вони спілкувались все рідше. Емманюель навіть не помітив, як став рідше телефонувати Зеленському, натомість все частіше базікати з путіним. Останній не раз пригадував Макрону звідки до його країни постачається газ. [п: не здивуюсь, якщо пукін такий бере слухавку і без привітань одразу пищить “а у нас в квартірє газ, а у вас?”/ примітка подруги: а у нас газ у трубах]

Та зрештою, настав час, коли Зеленський сам подзвонив Макрону. Спершу вони довго мовчали і не знали, що слід сказати одне одному. Емманюель відчував важке дихання свого співрозмовника і розумів, що той зараз розлючений. І причина в цьому схоже – Макрон.

“З яких це пір “братські народи” влаштовують своїм так званим “братам” геноцид?!”, – першим порушив мовчання президент України, – “Невже ти не бачив скільки страждань вони принесли людям в Бучі?”

Він був розчарованим в Макроні. Він вважав його своїм другом, а той так його підвів. Слова президента Франції були неначе ножем у спину. Такого він від нього не очікував, і Емманюель розумів, що він повинен виправитись.

Травень 2022
Тепер їх історія закінчилась. Закінчилась словами Макрона, що Зеленському варто поступитись теріторіями України. Після довгої паузи президент України все ж відповів: “Як в тебе вистачило совісті таке сказати? Ми не розмінюємось людськими життями, ми не продаватимемо нікому свої ториторії. Мільйони українців заплатили своїм життям за майбутню перемогу України і Я відповідальний за виконання цього обов’язку перед ними”.
Макрон зробив фатальну помилку, та все ж це був його вибір. З тих пір їх дороги розминулись, а їх спільне минуле залишилось лише у спогадах. Та славетна історія українського народу у 2022 році тільки починається!
ХЕРСОНЩИНА – це Україна! ДОНЕЧЧИНА – це Україна! ЛУГАНЩИНА – це Україна! КРИМ – це Україна!