Звичайний день Блейна Б’ю

Коли вранці сонце піднімається над Гріммвілем, місцеві жителі потроху готуються зустрічати новий день. Якщо деякі біжать поливати газони та вітатися з листоношкою, то в котеджі Б’ю, що розташований у самому центрі нескінченної алеї будиночків, ранок зазвичай починається з шуму.

— Вставай! — Блейз штовхнув брата, але Блейн ніяк не відреагував. — Та як ти ще можеш спати? Будильник розривається!

Так як Блейн не може спати, коли сам того захоче, далекі гени Сплячого Красеня грають йому не на руку. Він міг спати днями безперервно, якщо його вчасно не розбудити. Не те щоб Блейн скаржився, але з таким режимом він пропустив би все своє життя.

— Клянуся, лінива дупа, якщо ти не встанеш, я тобі зроблю прийом! — Блейз почекав секунду, переконуючись, що старший брат все ж таки вирішив його ігнорувати. Розім’явши плечі, Блейз застрибнув на нього, швидко заломивши руку: — Вставай, я тобі сказав!

— Ай! Що ти робиш! — скрикнув Блейн, прокинувшись. — Не можна бути ніжнішими? Устань з мене! Ти вагою з моржа!

— Небезпечно так казати тому, хто зараз зламає тобі руку!

Молодший брат все одно що бомба уповільненої дії.

У кімнаті почалася метушня, в ході якої Блейз наївно намагався виштовхнути старшого з ліжка, але старший, опираючись назло, те саме вирішив зробити з молодшим. Тато постукав у двері, притримуючи чашку кави в одній руці, а потім поправив прекрасне світле волосся інший — він розумів, як живеться старшому, адже сам проспав цілих сто років.

— Ви двоє! — крикнув він через двері. — Досить вже! Йдіть збиратися до школи! Батько не стане на вас чекати, і поїдете на автобусі!

— Ні! — жахнувся Блейн. — Там мені зіпсують зачіску!

— Тоді вставай! — штовхнув його Блейз, а потім попрямував до виходу.

Після пробудження вони знаходили іншу проблему. У вигляді зламаного душу на першому поверсі, а отже, потрібно ділити другу ванну кімнату.

Брати Б’ю, безумовно, бувають і дружними, і добрими, але ділитися між собою не вміють зовсім.

— Відвали! — Блейн штовхнув молодшого убік. — Ти все одно там нічого не робиш! Причесися хоча б!

— Зате ти там цілі хороводи та жертвоприношення влаштовуєш! — пирхнув Блейз. — Нестерпно довго стирчиш! Я піду першим!

— Але мені потрібніше! Іди умийся на кухні, тобі ж не важливо!

— Після цих слів стало принципово! — заперечив Блейз. — Зуби на кухні не почистити. Та й взагалі, чому б тобі не використати свої креми чи що там ще, у себе в кімнаті?

— Ось вже ні! — Блейн поблажливо посміхнувся. — Поки ти будеш базікати, я вже закінчу зі своїми справами!

Батько з посмішкою голлівудської зірки підійшов до улюблених синів. Варто сказати, єдиний альфа в сім’ї, Адріан Б’ю, любив ранок. Тому що міг пройти повз злих братів і заспівати:

— Ну, ви вирішуйте, а я — у душ!

І, не давши їм і слова вставити, зник за дверима ванної кімнати з тріумфуючим посмішкою.

***

Найголовніше, сидячи на задньому сидінні позашляховика — не зіпсувати зачіску. Тобто не дати зіпсувати її невгамовному молодшому братові.

— Чому це ти можеш запрошувати своїх друзів, а я ні? — вигукнув Блейз.

— Твої друзі або альфи з жахливою поведінкою, або дивні омеги! — відповів Блейн. — Я хочу посидіти з друзями у кімнаті та повеселитися! Обговорювати альф, поміряти одяг, поміркувати про майбутнє…

— Те саме ти можеш зробити і в школі!

— Ні не можу!

— Можеш! Просто не хочеш!

Батько закотив очі. Він щоранку стає мимовільним слухачем цих суперечок. Довелося включити радіо голосніше, але хіба це врятує його від братніх сварок на задньому сидінні?

— Батьку, скажи йому! — обурено крикнув Блейн.

— А? — схаменувся Адріан. — Запитай у тата.

— Ти навіть не чув, про що ми!

У школі, окрім балаканини, сну на уроках та волейболу, у Блейна є багато турбот.

На історії він спостерігає за альфою своєї мрії на ім’я Абель, який насправді є сином того, хто прирік його тата на столітній сон. Але це у минулому. Абель молодший на рік, тому курс історії їх єдиний спільний предмет, і Блейн намагався використати свою чарівність на максимум.

Наприклад, ефектно поправити волосся, відкриваючи губки, щоб здатися сексуальним, але…

— Містер Б’ю, — покликав учитель. — У якому році Канзас став штатом?

Містер Б’ю дивився на нього, не розуміючи, чого від нього хочуть. Щойно любувався на Абеля, який щось писав в зошиті, а тут його відволікли на якийсь там Канзас.

— Я… Не знаю…

— Ось як! — прошипів учитель, щось чорнячи в журналі. — Бажаю удачі на тестах…

Блейн насупився. Навіщо йому тести та хороші позначки, якщо він вийде заміж за Абеля Бастіана?

Після предмета історії він намагається простежити за Абелем. Той ходив і дражнив людей, зрідка вдаючись до магії, щоб зав’язати комусь шнурки або налякати якоюсь несподіванкою з шафки (на кшталт клоуна на пружині). Але потім приходив містер Верджіл, його опікун, вичитував і змушував усе виправити.

Абель кивав, але варто містеру Верджілу зникнути серед натовпу, як він одразу забував про свою обіцянку.

— Абель! — вискочив до нього Блейн.

— О Мелюзін, — приречено видав Абель. — Знову ти.

— Так, — Блейн спробував спокусливо нахилитися до нього, щоб Абель помітив невеликий виріз светра, що відкриває вид на ключиці. — Ти так круто зв’язав шнурки цього спортсмена!

— Я не піду з тобою на побачення, — одразу ж відрізав Бастіан.

— Але ж я можу…

— Ні! — Абель підступно посміхнувся, зазвичай від такого у Блейна метелики в животі здригаються. — Давай так: ти підеш спати на… скажімо… сто років, та я піду з тобою на побачення.

— Ми можемо просто прогулятись разом.

— І ти заснеш?

— Ні.

— Тоді йди звідси, доки я не нагадав тобі, як сильно люблю мститися! — шикнув сердито той.

Він розвернувся та розчинився у юрбі.

Блейн сумно зітхнув. Чому його як магнітом тягне до цього альфи? Та хто знає…

— Вау, знову відшили? — неприємна усмішка від Крист’яна розлючувала вдвічі сильніше, ніж звичайно. — Це вже мільйонний раз? Чи мільярдний? Ах вибач, я просто збився з рахунку…

А потім засміявся.

Цей альфа теж із “поганих”, але відморозків, а не милих, як Бастіан. До того ж, він по-справжньому темний тип. Найкраще з такими не зв’язуватися.

— Пішов до біса! — гаркнув Блейн, склавши руки на грудях.

— Я вже був у директора, дякую, — Крист’ян увійшов у смак. — А ти як? Щось тебе всі альфи кидають, навіть королевич утік. Може, ти якийсь дефектний?

— Гей, примара Пола Стенлі* , — Абель став між ними. — Знущатися з нього можна тільки мені. Тому розвертайся і провалюй, доки не прокинувся з сивою бородою до колін! — його очі блиснули чарівним полум’ям.

Крист’ян розсміявся, але він знав, що Абель не жартує. Краще відступити:

— Стеж за своїм омегою краще!

Він пішов, а Блейн засяяв:

— Ти мене захистив!

— Мовчи.

— Але…

— Якщо зробиш за мене англійську, то я зможу кудись піти з тобою. Я так вирішив хвилину тому…

— Звичайно! — зрадів Блейн.

Примітки:

*Пол Стенлі — американський музикант, ритм-гітарист і вокаліст рок-групи Kiss.