(Збірка)

1
19.36.Сутінки. Мряка. Це слова які найбільше підходять під опис 19-го грудня 2019 року, хоч дата досить гарна та дзеркальна, погода була геть не така. Під дощем, 17-ти річний чорнявий хлопець з світло-сірими очима та двома шрамами на пів лиця, на ім’я Микола повертався з підробітку, у піцерії, додому, де його чекала кішка, яку одинадцяти класник забував погудувати.
М.-та ну, блять, промок до нитки!
Почувши ці слова, на поріг, зі швидкісю світла, примчала темно-сіра кішка, яка молила Господа Бога, щоб її недолугий господар нарешті погудував її
М.-ой……
-Мяяяууууу
М.-ну, Елеоноро, не кричи. почекай, я перевдягнусь і накидаю тобі корму.
Та кішка, на превеликий його жаль, всеодно кидалась на нього та просила їсти.
Через пів години хлопець переодягнувся, поклав кішці корму, пішов сам їсти.
8.04.Прокинувся хлопець від того, що на ньому хтось вмостився. Відкривши очі, він побачив Елеонору.
“Ну що ж поробиш, прийдеться ще поспати” – подумав Микола, не звертаючи увагу на будильник, адже до школи йому йти усього 5 хвилин, тому поки що до уроків він встигав цілком та повністю.
У той час, десь на Дубово у хлопця 16 років з рудоватим волосям та янтарними очима вже десяту хвилину дзвонив будильник. Женя його сестра з зхожою завнішність, але вже темно карими очима зайшла до кімнати, коли цей звук почав її відверто бісити.
Ж.- Боже, Ніл, тобі випадково нічого не заважає? – сказала вона, перекрикуючи будильник.
Її молодший брат не зважаючи на будильник продовжував спокійно спати. Тоді Женя підняла з підлоги подушку і почала душити, кричучи на Ніла. Хлопець сіпнувся, відкинув сестру в бік.
Н.- Та ти з зглузду зїхала. Я ще пожити між іншим збирався!
Ж.- Не ори на мене! Ти так прекрасно спав, аж задушити захотілось. Вставай, там тебе, напевно, чекають вже твої друзі.
Н.- мого друга звати Ендрю! Коли ти вже це запам’ятаєш?
Ж.-Боже. Ну ім’я 1 раз забула, з ким не буває, тай узагалі, це не причина. Збирайся вже, тобі ще три кілометри пертись.
Ніл ображено узяв свої окуляри, які ледь не впали з полиці коли сестра кидалась подушкою, та почав збиратись до школи.
Близько дев’ятої обидва приперлись до школи
М.- бля, Ніл, а не хочеш і за мене вибачитись за запізненя?
Н.-ні
М.-та ну-у,там ж біологія,вона нас вб’є. Я не думав, що кішка так довго буде спати….
Н.-не моя провина. Сам викручуйся
Ніл постукав у двері, увійшов до класу.
Н.-вибачте за запізнення
-міг вже і б не приходити,сідай.
Ніл обернувся, відмазавшись лише переляком.
Н.-заходь,заміна
Микола сів на своє місце, 2 парту 1 ряду, а Ніл до друга.
Е.-Ніл, ти чого так запізнився ?знову проспав…?-, сказав блондин 16 років
Н.-та мене щей Женя ледь не задушила
Е.-не смій жалітись на неї! Я б хотів мати старшу сестру. Ти, до речі, знав, що у нас з наступного семестру буде нова дівчинка? донька нашої класної
Н.-мені до боку, дай урок послухати.
Е.-ой, які ми слухняні, ну слухай!
16.40.За вікном досі мряка. Дороги замерзлі, тротуари в багнюці, люди теж. Особливо ті, що ходять в білих кедах. Хоча вже не ранок, затори до сих пір. Настрій мінус ультра. Уроки закінчились, ніл уже прийшов додому, йому доводилося робити домашку,щоб не з’їхати за оцінками і нормально здати екзамени. Кожен його день був такий самий, як інші. Сестра була ще у ВУЗі, тому щоб поїсти, прийшлось заварювати мівіну.
Їхні батьки поїхали на заробітки і залишили Ніла зі своєю 20-ти річною сестрою, яка мала після усіх пар працювати касиром в АТБ. Коли вона приходила додому, вже була ніч.
“Для чого життя, яке день у день повторюється? Хіба не легше позбутися цих страждань? все одно про мене ніхто не згадає. Ніби таке життя чогось варте.” Ці думки поступово заполонили його голову. Думки, від яких він не взмозі позбутись. Думки, яким не допомагали спогади про сестру,друга,батьків,знайомих.
Зміна в Миколи починалась в 17:30, тому часу в нього було вкрай мало. Зразу після школи він мав іти працювати. Одягнувши форму офіціанта, він підійшов до найближчого столу, за яким сиділа пара. Дівчина двадцяти років ,та явно старший за неї чоловік.Він не був її батьком, Микола це знав напевне. Вони не один раз сюди приходили.
М.- Що ви бажаєте замовити? -з посмішкою в усі 32 сказав микола, адже бути вічливим й привітним – це один із найлегших способів заробити на чай. Попередні рази дівчина замовляла першою, тож він знав що робити. Найцікавіше,  що чоловіки, які приходили з нею, майже щоразу змінювались.
Ж.- Ну, напевно, “Цезар” та салат  “Цезар” – сказала вона.
М.- Чудовий вибір. Може щось з напоїв?
– Давайте мохіто. Воно дуже підходить до твоїх очей, Женечко. – це були перші слова чоловіка. Його голос був низьким, що свідчило про його немолодий вік.
Ж.- Ооо, це так мило, любий. Ти такий романтик.
М.- Добре, очікуйте ваше замовлення.
Він забрав замовлення на касу і почав обслуговувати інші столи.
Та пара сиділа в піцерії не менше 2 годин, а потім пішла. Микола прийшов додому, нагодував Елеонору і пішов спати. Часу робити уроки в нього майже завжди не було.
Такі дні у обох були досить однотипні та нудні.
2
уже майже наставав новий рік,30грудня, але 11-а клас були в лохах і поки 5ти класники вже тиждень були на канілуках,вони  вчились до останнього.Всі обговорювали хто як проведе новий рік. хтось поїде до бабці, хтось до діда, а хтось буде удома кришити салати з мамою.
Ніл і Ендрю вирішили запитати після 3 уроку в їдальні:
Е.-братюнь, то ти шо? де будеш зависати на нр?
Н.-та з сестрою привітаєм один одного, спати в 10 ляжем.
Е.-дам…..,тухленько.слух, миколе!
М.-га?
Е.-а ти що, на нр збираєшся робити? теж з батьками тусити?
М.-ем….Ні?..
Е.-ото я рузумію. до когось на тусу підеш?А мені з тобою піти можна?
М.-та ні, у мене ж батьки загинули, коли мені було 9, забув? я з котом і другом буду.
Е.-блять, коль, сорі,я думав стільки років пройшло. Я думав, що  може ти опікунів своїх батьками кличеш?
М.-та ні.
Е.-якщо не впадло, розкажеш  чому. ти ж просто весь час казав ,що вони мертві, а детальніше розкажеш ?
М.-йдинахуй, лічне.
Е.-….. . Аааа. може ми до тебе прийдем ? Я насправді теж з батьками відмічати мав, але раз таке ділооо.
М.-ну, я думаю, Валєра і Елеонора будуть не проти, тому приходьте *адрес*
Е.-круть, а можна ми у тебе переночуєм?
М.-і не думайте, можете 2 годинки побути, з 8 до 10, і все.Та й ми не такі близькі друзі, щоб ви до мене на ночівлю приходили.
Е.-ну ти вибач, якщо завадим. Ти  так і скажи, але от я з бро зрадістю б до тебе прийшли
М.-та добре, приходьте. Тільки от у Ніла ти спитати не забув? А то я бачу, ти уже все за двох вирішив.
Е.-точно, щось я заговорився. Нілу, підеш?
Н.-ну, якщо з 8 до 10, то добре, я прийду.
Е.-от і добре.
Як тільки хлопці закінчили розмову, продзвинів дзвінок на 4 урок. Друзі обмінялися номерами,та створили групу :”Заставили миколу нас прийняти на хату!”.Вони пішли до класу.
Наступного дня, 31грудня, о 7:30 вечора, до Миколи прийшов його друг, а точніше син подруги мами. З яким вони здружились ще з пелюшок,хоч і Валерій (або як його звало все його оточеня Валєра),на 3 роки був старший. До 9 років вони спілкувались тільки на свята, коли Микола приїзджав з Житомира до Хмельницького. Але після втрати батьків ,коли микола переїхав до тітки, вони почали краще спілкуватись, і стали ще тими кєнтами.
В.-Микола,брат,не бий,я знаю що мав прийти ще пів години тому ,але ну.. так сталося
Без привітань, одразу ж почав виправдовуватись Валєра.
М.-Сволота,тобі ще пощастило, що я сьогодні добрий,заходь поки впускаю.
В.-та бережи тебе господь,сину божий
М.-Я зараз з вікна сігану, пане, а ні, скоріше пресвятий Валерію, та коли ви віруючим то стати встигли?
В.-Вчора в вечері лежу собі такий і думаю:”може віруючим стати?”
М.-та годі з тебе сарказму. Заходь, руки мий і слухай. До мене за пів години 2 друга прийдуть, хоча для тебе це не проблема, ти ж з кожним волоцюгою,касиром, консультантом і так далі, в кєнтах
В.-ревнуєш?Та ти не переживай, ніхто мене в тебе не забере.
У цій розмові кожне слово було просякнуте дружнім сарказмом. після якого хлопці почали сміятись так ,що серед такого зоопарку наврядчи знайдеться людьський сміх.Через годину в дзвінок подзвонили Ніл з Ендрю, які також запізнились, через Ендрю, який не міг знайти куртку…
М.-привіт. Заходьте
Доброзичливо сказав Микола. Двоє хлопців усміхнулись, також привітались, і пішли мити руки.Коли вони зайшли на кухню, там сидів хлопець, з каштоновим волосям , світлою шкірою, наче у вампіра та настільки карими, що аж чорними очима,а на його колінах сиділа темно-сіра кішка,
яка здавалось проклинала кожного, кого бачила.
В.-привєт! Як звати хоть?
Е.-я Ендрю, це Ніл
Н.-та
В.-а я валєра, будем кєнтами
Е.-та я тільки за , я з кожним волоцюгою на районі в кєнтах
В.-та? Я теж. чув? толя нокію купив
Е.-серйозно? він ж на ню пів року збирав.
М.-ви який чай п’єте?
В.-чорний
М.-та знаю, який тобі чай. я в гостів питаю
В.-А я тут що, не гість?
М.-та ти як Елеонора. Тваринка домашня
Е.-мені фруктовий, з половиною чайної ложки цукру.
Н.-є кава?
М.-дорослий дуже? Звичайно є, тобі 3в1?
Н.-ти 3в1 п’єш?це ж гівно повне
М.-не вийобуйся, пий що дають.
В.-це моя кава, я її як губка хлібаю
Е.-по тобі видно,білий весь. ще й синяки кілометрові.
Поки Микола ставив чайник,Валєра і Ендрю встигли і майбутьнє обговорити, і скільки в кого кубків в бс ,і як галя з володьою зустрічатись почали
М.-пити подано
З цими словами, він поставив чашки з напоями на стіл ,біля торта, який приніс Валєра,і піци, яку принесли Ніл та Ендрю.
Через годину, коли ця трійця обговирила половину екологічних проблем світу, і як жити з котом самогубцею. Микола згадав, що давно не цікавився, як справи в Валєри
М.-а взагалі, Валєр, ти екзамени як здав?
В.-та добре. не відчислять
Е.-екзамени? Ти що, вже в уніку вчишся?
В.-та.другий курс меду
Е.-я думав, ти як і ми, випускник. то це виходить, тобі скільки років?
В.-20.у мене день народженя 02.06.
Е.-то ти в нульових родився, чи як?
В.-в 99.Слухай, Ендрю, а ти ж випускник, ти на кого підеш вчитись? Може ,як Микола,на тур агента?
Е.-я думаю, що на ленгвіста
В.-це ж, здається, ті , хто типу перекладачі, мов там багато знають.
Е.-ну, типу
В.-Ніле,а ти на кого?а то ми троє тут все обговорили, а ти здається, з того часу, як прийшов, від сили 2 слова вимовив. то як?
М.-справді, ніле, ти сьгодні дуже мовчазний
Н.-я ще не вирішив
В.-як не вирішив?! Ви ж випускники, у вас ж лише 1 семестр залишився, щоб визначити!
Н.-я знаю. Я ще встигну вирішити.
В.-ти не думай, що 5 місяців – це багато, вони пролетять як мить!
Дивись, щоб потім на вмання професію не вибирати!
М.-та не кричи ти, зараз сусіди прибіжать. виправдовуватись будеш.
Після ще майже годинних балачок,сміху,криків,та матів.
Е.-ой, а вже 10, нам йти треба. я то швидко дійду, а от нілу ще не знати, скільки пертись.
В.-шкода, ну давайте, все ж сам новий рік з ріднею відмітити треба
Е.-Валєр, а ти теж підеш?
В.-ні, я з Миколою буду відмічати
Е.-в тебе теж батьки вмерли?
В.-тьфу. Сплюнь ,мама і тато до дядька поїхала відмічати ,а я краще з своїм бро відмічу, ніж з тим опеньком.
Е.-ну, зрузуміло, тоді бувай. надіюсь, ще побачимось
Н.-бувай
В.-давайте йдіть вже
М.-там по прогнозу скоро дощ почнеться, тому, справді краще спішіть
В.-та ну блять, який в сраку дощ? новий рік же,і всяке таке. мало того, що снігу нема, так ще й все в болоті буде.
М.-ну що тут вже зробиш.
Тим ж часом Ніл з Ендрю виходили з підїзду. Та хоч Ендрю помітив надмірну мовчазливість хлопця ще годину тому ,лише зараз він наважився спитати
Е.-бро, ти якийсь сильно мовчазний. ти звичайно завжди мовчазний, але не настільки. Може в тебе щось сталось?
Н.-та ні. Я не знаю,просто якось, ну…..не знаю.
Е.-закохався?та стривай, не бий, хахаха , я жартую, може теж схвильований, на рахунок дочки вчительки?
Н.-та годі тобі всіх під мене підстелати , задовбав. Може просто через море контрольних виснажений.
Е.-ну не знаю,мені здається контрольні були не важкі.
Н.-та бо ти в тупу міняв варіант і скатував в мене тестові питання.
Дійшовши до розвилки, хлопці швидко завершили розмову, та пішли кожен своєю дорогою.
Е.-ну що правда то правда, але ти не сумуй. Ну добре, давай.
Н.-давай
Новий рік кожен провів доволі весело,та в компанії родичів
один Ніл був похмурий
Ж.-Ніл,ти прийшов?
Н.-ти ж чула стукіт у двері. навіщо питаєш?
Ж.-ото ти злий, аж страашно. Сьогодні ж новий рік! Ще й гля яка дата, 31.12.2020,ну хіба не гарно.
Н.-та звичайна.кожного року десь та й знайдеться пару таких дат
Ж.-боже, Ніл, тобі 16, а досі себе ведеш як депресивний підліток!
Н.-нічого я не депресивний!
Ж.-депресивний!
Н.-Не хочеш, і не св’яткуй новий рік з “депресивним підлітком”
Ж.-а це тут до чого?!
Н.-до того
Цього року батьки Жені та Ніла були на заробітках, тому й не приїхали на новий рік. Женя думала, що хоч з братом відсв’яткує, але брат був надто похмурим та злим. Він просто просидів годинку на кухні, тихо поїв і не привітавши сестру з новим роком, пішов.
3
Уже 3 січня, школярі знов йшли до школи ,Ніл та інші провели наступні 2 місяці доволі спокійно та весело.Ніл і Ендрю непогано так здружились з Миколою.
20 березня На годинику 7:30 і вкотре з кімнати Ніла чути звук будильника, який він схоже і недумав вимикати.
Ж.- та блять, Ніл, ти коли почнеш прокидатись під свої довбані будильники?
Н.-а?що таке? не бачиш, я сплю!
Ж.-я якраз бачу ,а ще я бачу, що ти укотре спізнюєшся!
Н.-ой,блін,Жень, а чого ти мене не розбудила?!
Ж.-А я зараз що роблю?
Н.-нема мені коли з тобою говорити. Іди вже в свій ВУЗ
Ж.-тай піду!
Н.-ну то йди!
Ж.-і піду!
Грюкнувши дверима, дівчина легко завершила розмому залишивши собі останнє слово. Ніл ображено зібрався та також пішов на навчання.
йшовши до школи, Ніл ледь не в голос проклинав сестру використовуючи безліч матів, які б у житті навряд чи б хоч комусь сказав.Обурений хлопець глянув на годинник та побачивши там 8:32,побіг чим дужч до школи, добре, що бігти йому було не так вже і багато. Прибігши у клас,він ледь не зніс двері з петель. Вже хотів би крикнути: “вибачте за запізнення”,але побачив, що вчителька запізнювалась. Тепер уже з не настільки обуреним серцем, він підійшов до 5 парти 2 ряду, щоб сісти до друга, але Ендрю передчікуючи заперечив.
Е.-слухай, бро, сьогодні ж прийшла дочка вчительки…і оскільки тебе не було ,я їй запропонував сісти до мене. ти тільки не ображайся,добре?
Н.-ото ти молодець,ну й план придумав! а мені тепер куди сідати?
Е.-ну он біля Миколи сядь, він ж один сидить. Та й не галасуй, вона ж скоро прийде!
Н.-та я тут ледь від вчителів ховався! Як я маю на 2 парті сидіти? Щей на 1 ряді! просто перед учительским столом! Та й куди це твоя така кохана пішла від тебе?
Е.- губку намочити.. Ну, але,Ніле,пойми, це коханя з першого погляду!Ти ж не будеш заважати найблогороднішому коханню, яке ти тільки побачиш!
Н.-годі з тебе цієї вистави…
Е.-я тебе дружбою на весілля покличу! Але скоро вчителька прийде.
Н.-іду,іду, ромео всратий.
Е.-дяка, ніл!
Н.-та пішов ти.
Ніл уже з врази гіршим настроєм пішов до парти Миколи. Кинувши рюкзак поряд із партою, він тихо сів не вимовивши ні слова.
М.-привіт. Як справи?
Н.-нормально,відчепись
М.-ти якийсь злий. Ну як хочеш.
У клас зайшли вчителька та Вікторія, яка намочила губку , витерла дошку та сіла до Ендрю. Ніл в той ж час ледь не згорав від образи.
Наступний тиждень Ніл ні з ким не говорив.Та вцілому вів себе, як семикласник, якому заборонили сидіти в телефоні вночі або сказали, що він не загадковий чаклун,який просто ще не проявив себе. Побачивши таке лице, не кожен втримається, щоб не втащити по причині : “бісить”.А Женя та Микола терпіли його тиждень, але от Жені пощастило, що вона хоча б здогадувалась що сталось, та оскільки вони жили в різних кімнатах, вона не перенапружувалась бачучи це лице.
Та Миколі не так пощастило. Він звичайно питав, що сталося, але Ніл кожного разу казав, що це не його справа, і хоч так і було, але це лице все одно бісило Миколу.
М.-слухай, питаю в останнє. В тебе точно усе добре?
Н.-та відʼєбись ти, син шлюхи!
М.-та пішов ти нахуй! Я і так це твоє лице “в мене все погано, пожалійте мене” тиждень терпів! Мудило всрате!
Це був останній урок, тому Микола взяв портфель та пішов додому. Ніл був трохи здивований, що він з нічого сказав таке, ще й хлопцю без батьків.
4
Наступний день був таким самим, як і попередній. Ніби день бабака. Все здавалось однотипним і сірим. Хотілось кудись піти. Кудись далеко.Щоб не бачити цього всього. Але простіше було б піти з життя, ніж кудись виїхати. Ніл з самого дитинства загруз
у цьому похмурому світі, де він був нікому не потрібен…
Звичайно зараз вихідні, тому він міг би просто піти гуляти з Ендрю або Миколою. Але одному він зіпсував настрій, напевно назавжди, так ,що він мабуть і не захоче більше з ним говорити, а в іншого з’явилась дівчина, і він повсюдну ходив з нею, тому Ніл знову став нікому не потрібним.
М.- хей, Ніл, а давно твоя сестричка спить з мужиками?, — Ніла окликнув до болю знайомий голос.
Н.- А?
М.- Б, я тебе питаю: давно чи тільки нещодавно почала?
Н.- Слухай, вибач. Я сказав учора лишнього, але відвали поки калікою не залишився. Ні з ким моя сестра не спить.
М.- Хіба? Вона майже щодня  зі своїми бойфрендами по ресторанам ходить. Може, ти скоро дядьком станеш.
Нілу захотілось завершити цю розмову.Хлопець не бажав далі слухати співрозмовника. В наступну мить по лиці Миколи прилетів легкий удар.
М.- Пф.. і це все що ти можеш, — Микола розвернувся і пішов. В продовж усього дня, Ніл не міг зосередитись. Він постійно думав про слова Миколи:
” А давно твоя сестричка спить з мужиками?” .
Це не мало б бути правдою. Його сестра весь свій вільний час або навчалась, або працювала. Хіба в неї є час щоб по побаченням вештатись?
Ніл не знав, чи були ці слова правдою, чи Микола просто хотів помситись ,чи ж покепкувати з нього, та тепер Ніл мав намір це з’ясувати.
Знайшовши останні 300 гривень,  Ніл зібрався з духом і пішов у ” Мрію”, щиро надіючись що сестру там не побачить. Дивно ,але Нілу треба було пересвідчитись.
Все-таки, зайшовши в піцерію він, ні свою сестру, ні якихось мужиків не побачив. Радісний Ніл вирішив, що не дарма він взяв 300 гривень, та пішов за найближчий столик. Микола ж підійшов до його столика,аби прийняти  замовлення та попідʼйобувати:
М.- Який ти не довірливий.
Н.- Ну і де ж моя сестра і її мужики з якими вона ніби-то спить?
М.- Ну, май терпіння, вони тільки заходять – сказав з довгою посмішкою Микола, вказавши ручкую для запису замовлень на двері. В них заходило двоє людей. Молода жінка та не дуже молодий чоловік. Вони зайшли та сіли за столик на двох. Ніл впізнав у жінці Женю.
М.- Будеш замовляти, чи не в цьому житті?
Н.- Так, убити тебе ,сволото!
М.- Вибачай, в меню такої послуги нема.
Ніл підірвався з стільця і  попрямував до столу, де сіла його сестра.
Н.- а хіба ти не мала бути б на зміні?!
Люди в ресторані почали повертатися на крики.
Ж.- Ніл, що ти тут робиш? – Женя була очевидно приголомшена непомітною появою брата.
– Женю, ти знаєш цього парубка?- з мовлення чоловіка можна було зрозуміти,що йому вже за 40.
Н.- Ти завжди казала, що в цей час ти працюєш ,а ти замість цього по побаченям шляєшся?! І скільки йому!? Б’юсь об заклад , що він тебе старший років на 20!
Ж.- Ти не розумієш, він віддає мені гроші, які я мала б заробляти за це!
Н.- за окремі послуги!?
Ж.- Тобі все не так. Просто проводити час з коханою людиною вже не законно?
Н.- Не роби вигляд, ніби тобі не все одно на нього! Ти ж ходиш з цим огризком на побачення ,лише заради того,щоб тобі гроші з неба капали?!
Ж.- Слухай,він не огризок.І може ти перестанеш кричати на всю піцерію, і підеш краще щось замовиш? Вдома вже поговоримо.
Н.- Ти тільки й вмієш що тікати від проблем! А розібратися на місці тяжко?
Женя підвелася й попрямувала до виходу. Йдучи вона крикнула Нілу:
Ж.- Якщо ти такий розумний,то хіба не буде кращим рішенням не втягувати в сварку усіх цих людей?
Проти цього Ніл заперечувати нічого не міг. Чоловік, який прийшов з Женею був в шоці. Він, напевно, відчував, що як чоловік він мав би заступитись ,але вже було пізно. Тому він не знайшов кращого варіанту ніж вмазати Нілу. Тільки він підніс руку, як між ними з’явився Микола.
М.- Гей, ви тут і так на весь заклад розкричались, а якщо почнеться ще й бійка… Краще  підіть наздоженіть свою дівчину.
“Огризок”,очевидно, почувався засоромленим та побіг до дверей.
Н.- Я б і сам справився, не треба мені твоєї допомоги.
М.- Я не твою дупу рятував. Якщо почнеться бійка на моїй зміні, мене заживо закопають.А потім розриють, воскресять і заставлять йти на нічну зміну.
Ніл нічого не відповів. Він розвернувся та ображений пішов до виходу.
Небо було сіре й похмуре. На нього накочувалось все більше і більше чорних хмар. Дощ лив майже стіною, заливаючи очі. Ніл вже відчиняв двері своєї квартири. На порозі якої стояли чумайдани та сумки з речима сестри.
Женя взувалася в коридорі.
Н.-Що, до свої мужиків їдеш!? Проститутка!.
Ж.- Ніле, будь добрим, відвали від мого життя.
Н.- Боже, я завжди думав, що моя сестра працює днями і ночами,аби нас прогодувати!. А ти спиш з мужиками за гроші!
Ж.- Я хоч їх заробляю, а ти їх на наркоту тратиш.
Ніл замовк. Звідки їй знати про замовлення?
Ж.- Ти думаєш,я не бачила твій сховок у куртці? Так що перед тим, як до мене доскіпуватись, подумай спочатку про себе.
Н.- Та йди вже звідси, шлюхо!
Ж.- З радістю, наркоман!
Женя зібрала сумки і вийшла грюкнувши дверима. Ніл ж подзвонив другу, який так наполягав що ніхто їх не знайде
Н.-Ало, Ендрю!
Е.-шо?
Н.-в мене сестра твою наркоту знайшла, вона тепер думає, що я наркоман!
Е.-блін, бро, вибач. Але яка тобі різниця найшла мою, чи твою?
Н.-бо мою вона б не знайшла!
Е.-ну міг би й мою сховати, якщо так переживаєш!
Н.-тобто це ще я виний?!
Е.-усі винні. Вибач, гаразд? Мене вже Віка чекає, мені треба спішити, бувай!
Н.-та я твоїй Віці все роз…..
Ендрю кинув трубку навіть не почувши погроз друга.
Наступний день був ще гіршим ніж інші дні. Через вчорашнього дощу дороги стали суцільним багном. Єдине, що цього дня було щасливе–це сонце. Воно визирало із-за хмар, дивлячись на цю понуру землю та ніби насміхалось, що тут все так погано.
Ніл тепер точно був сам,один…  Але він зрозумів, що до нього хтось підійшов.
М.- Слухай, твоя сестра ж спить з дорослими мужиками. Я не дорослий, але можу бути твоїм мужиком.- в Миколи був надиво хороший настрій.
Н.- Від’єбися – ,а от в Ніла не дуже хороший.
М.-Ти випадково не Джон Вік?Тоді чому ти так “епічно” мене посилаєш?
Н.- А може ти “епічно” підеш нах?
М.- Щось не маю такого бажання…
Н.- Тоді просто залиш мене в спокої.
Ніл ігноруючи все, що той каже,почав сидіти в телефоні.
М.- Я хочу бути твоїм телефоном -,знову почав допікати хлопець
М.-бо ти весь час проводиш в ньому.
Н.- Господи…
М.-хахаха. Слухай, Ніл, я так-то вибачитись хотів.
Н.-ну то вибачайся і тікай.
М.-слухай, твоя сестра справді нічого не має до тих чоловіків, вони їй платять не за ті “окремі послуги”, за які ти міг подумати.
Н.-а за які ж?
М.-розумієш, ці мужики просто одинокі люди, яким не пощастило знайти кохання в молодості.Та вони настільки обділені увагою, що платять лише за те, щоб гарна дівчина сиділа поряд. Можливо, це трохи жалюгідно,але хто ми такі,щоб судити?
Н.-все? Ти просто прийшов виправдати сестру? І взагалі вибачайся вже і йди. Дай самому посидіти на лавочці. І як ти взагалі вже вдруге дізнаєшся де я сиджу?
М.-інтуіція-,насмішливим голосом сказав хлопець
М.-ну добре ,вибач, я піду.
Н.-ага, іди вже.
5
Наступного дня,30 березня, напевно, не можна було б сказати, що був вже вечір, бо темніло тоді дуже швидко. Стоячи під під’їздом, Ніл зрозумів, що забув ключі. Голод поволі роз’їдав підшлункову. Ще в школі він витратив всі гроші на обід.
Сестра не брала трубку. Ну авжеж, після такого вона,напевно, кинула його в чорний список. Мороз пробирав шкіру так, що аж окуляри майже не пітніли від дихання Ніла.
М.- Чого стоїм, мерзнем?
Н.- Треба так
Микола підійшов до Ніла.
М.- Кому так треба?
Н.- Мені так треба. А тобі що тут треба?
М.- Та треба шось.
Н.- Конкретніше
М.- Воу, що за допит тут. Я просто пошту забирав. Не на те відділення привезли.
Н.- Так важко попросити, щоб переправили. Ти нащо на Дубово перся.
М.- Може, щоб тебе побачити.
Н.- Ні, не може.
М.- Чого під під’їздом стоїш?
Н.- Ключі забув.
М.- А в сестри попросити,щоб відчинила?
Н.- Ми посварились.
М.- Справді, чому?
Н.- Не тупи, ти знаєш чого.
М.- А , ну та ,здогадуюсь. То ти шо, тепер без хати?
Н.- Це не смішно…
М.- Пішли.
Н.- Куди?
М.- Додому до мене. Бомжом ж не хочеш бути?Але якщо хочеш, то я наполягати не буду.Ніл хотів би посперечатись, але був не в тому становищі, щоб відмовляти. Вони поплентались до Миколи додому.
М.- Тута я живу-сказав Микола показуючи на сіру багатоповерхівку. Перші поверхи якої були розмальовані графіті, а одне вікно було узагалі побите. Було зрозуміло, що там дааавно ніхто не жив. І в цілому, Ніл міг їх зрозуміти. Під одним з балконів лежав подертий матрац, біля якого лежали пусті пляшки, купа сміття та побите скло. Хазяїна цієї міні квартири ,на щастя, не було видно. Під лавкою спав якийсь вуличний рудий кіт.
M.- О, а це Олексій, наш місцевий охоронець- розповідав Микола показуючи на кота.
Видно,  що коту не подобалося те, ким його назначили, але його заперечливе “мяу” ніхто не розумів.
Щодо під’їзду в середині, Ніл ні краплі не помилився. Такий же занедбаний, як і зовнішній його вигляд. Зелена фарба осипалась. Прибиральниця звичайно була, але мила вона ніби чергові у класі.
Квартира була трохи захаращена. На полицях лежали пляшки від газованих напоїв та пару підручників. Не найкраще житло, але
Ніл взагалі сумнівався, що в Миколи воно є. На дивані лежала темно-сіра кішка, яку хлопчина вже бачив місяця 3 тому ,але здавалось що цього разу вона лише більше всіх проклинала. Вона точно була тут головна.
М.-Чай, каву, мене?
Н.- Поїсти.
М.- Банально- Микола засуджуючи дивиться на нього.
Н.- Я сюди їсти прийшов.
М.- Добре, добре, зараз щось пошукаю. Пюрешка є.
Н.- Краще ніж нічого.
Микола наклав на тарілки пюре та вони почали їсти. Двері квартири зі скрипом відчинилися. І туди зайшли синяки з під очей, а потім вже зайшов хлопчина
В.- Микола жрать є? В мене пари закінчились!- з коридору пролунав чийсь голосний голос. Хлопець увійшов  на кухню і застиг.
В.- Опа…гості
Виглядав він як типовий студент на бюджеті.
М.- Валерій Васильович, на разі не дуже вдалий час для вашого візиту.Тож щиро прошу вас забрати свою дупу звідси.
В.-Ой, ну чого це я так не приязно, ще й при гостеві- хлопець простягнув руку Нілу.
В.- Валера. Ну, в принципі,ти знаєш. А тебе там як?
Н.-Ніл…
В.-Типу як річка?
Н.-…
М.-  Не роби вигляд, що тебе тут вбивати будуть.
В.-Ну може трошечки.
Н.- …..? – Ніл був не в настрої
В.-  Та чого ти ? Я ж жартую- Валера був явно відкритою людиною, хоч це і не завжди було доречно.
М.- Так,все, годі гризтися! Валер, звали по-братськи. Ти лякаєш гостя  – Микола звичайно міг за цим ще довго спостерігати, але в нього були інші плани.
Н.- Та не лякаюсь я! – кого завгодно це б обурило.
В.- Які ми всі агресивні- Валера зробив ображене обличчя,перекривив Миколу та пішов з квартири.
Н.- Звідки в нього твої ключі?
М.- Це довга історія. Він приходить сюди, щоб пересвідчитись чи я чогось не спалив, або не вбився праскою.
Н.- Ти настільки безвідповідальний? І взагалі,чому ти один в квартирі , а за тобою дивиться якийсь чел?
М.- По-перше, це не якийсь чел, а син подруги моєї мами, і мій кент. А по- друге, моя тітка накупила собі купу квартир і коли я почав їй набридати, віддала мені цю з словами: “Ти достатньо дорослий, щоб забезпечити себе і Елеанору 2”
Н.- Хто така Елеанора 2?
М.- Ну кішка
Н.- А ,добре. Ну я тоді вже піду…
Ніл піднявся із-за столу і вже зайшов в коридор, як Микола схопив його за руку.
М.- стій. тобі ж немає куди піти? можеш залишитися у мене, я тобі постелю на дивані —,  проговорив Микола, стиснувши руку Ніла ще дужче.
трошки поморозившись, але не знайшовши виправдання, Ніл погодився залишитися на ніч.
М.-чудово, тоді можеш переодягнутися в мій одяг —, відпустивши хлопця Микола пішов до кімнати, щоб відшукати чисту постіль.
закінчивши зі всіма приготовленнями до сну, Ніл приліг на м’який диван. Дивлячись у стелю, зі скрипом смуга світла на землі збільшилась, відтворивши двері до кімнати. в маленьку щілину, що залишилася між дверима пролізла Елеонора 2. кішка видерлася на диван до Ніла, вмостившись під тепленьким боком, вона виглядала так мило, що Ніл і забув за її проклинаючий погляд.А через декілька хвилин у дверях з’явився Микола. у зім’ятій домашній футболці, сірого кольору і розпатланим волоссям, хлопець виглядав так комфортно і домашньо.
Н.- ти щось хотів? —, розплющивши очі проговорив Ніл.
М.-подумав, що можливо, ти теж не спиш. сон не йде якось—, посміхнувшись Микола гладить себе по потилиці, окидує поглядом кімнату, проходячи до співбесідника
М.- не заважаю?
Н.- та все добре —, бурмотить Ніл, повертаючись на бік, щоб краще бачити лице хлопчини.
трошки постоячи як пень, Микола повертається на планету. нахиляється до ніла, присідая на край дивану. під ковдрою шорохтить Елеонора 2, вибираючись з-під хлопців і стрибає з ліжка, побігла кудись.
микола ще з хвилинку поглядає на Ніла, а після падає біля нього на подушку, опинившись лицем до лиця з хлопцем. Ніл, здається, не надто задоволений ситуацією. двом великим парубкам приходиться міститися на маленькому диванчику.
Н.- ти завеликий для цього диванчику, Миколе, як мінімум поки тут лежу я —, свариться ніл.
микола притуляється лобом до грудей співбесідника, «я чую як б’ється його серце», пробігає думка в голові хлопця. хлопчина підводить голову, ловлячи контакт з очима другого, після цього обережно торкається своїми вустами вуст ніла. не відчувши супротиву зі сторони коханця, микола продовжує поцілунок, охоплює обличчя руками, підносячись над ним. відірвавшись, проводить язиком по почервонілим губам, гладячи здивоване обличчя ніла.
М.- нілу —, треться носом о щоку микола — можна мені..? —
заводить руку під сорочку, знову зустрічається очима і зупиняється, ніби чекаючи, коли ж йому дадуть зелене світло.
Н.- так— повагавшись з відповіддю і зрозумівши що він був би тільки за врешті решт відповідає ніл, розпахуючи очі і піднімаючи голову, в протилежному боці від поцілунків, що почали вкривати шию.
М.- підніми руки —  скомандував микола.
відірвавшись від свого заняття, а саме покривання усіх можливих частин шкіри поцілунками, Ніл підіймає руки і юнак зтягує з нього футболку, кидаючи на підлогу під диван. обіймає за спину, знову цілуючи. в цей час пальці Миколи вправно розправляються з ґудзиками на сорочці.
Ніл шорохається в ковдрі, під якою лежав, намагаючись обережно вилізти з-під неї, тим часом нічна сорочка опиняється біля футболки.
Н.- ти впевнений, що хочеш зробити це зі мною? —, схвильований вигляд молодшого, явно не задовільняє Миколу.
нетерпляче старший гладить рукою торс хлопця, та здіймається над ним, хапає руками за талію і товкається пахом. ніл лише розпахує рот, видихаючи.
М.-хіба по мені не видно? —, трошки почервонілий в районі носу і щок микола томно поглядає з-під вій. нахиляється до коханця і цілує у вухо — якщо ти ще не зрозумів, я дуже збуджений —, і підводиться, стежачи за реакцією зашарівшогося Ніла.
мовчки Микола зтягує з хлопця піжамні шорти разом з трусами, недбало кидаючи униз. старший облизує свої губи, торкається рукою паху, зісковзує вниз. довгі пальці пестять дірочку, прослизають усередину. з губ Ніла виривається стогін, Микола не відволікається, продовжує рухатися в хлопці, розтягуючи його.
М.- достатньо.. —, бурмотить собі старший, залишаючи поки що такого розмареного Ніла. Микола зтягує з себе залишки одежі, перед цим дістаючи з кармана презервативи, швиденько відкриває один, поки той слідує за пальцями рук, вмираючи від жадання.
М.- потерпи —, відкриває упаковку і вдягає контрацептив, розтягуючи по всій довжині. нарешті вся увага Миколи знову прикута лише до Ніла. головка торкається входу. легенький качок торсом, хлопчина проникає всередину, а потім ще один. член заходить дедалі глибше. Ніл ковзає на ковдрі, вигинається і хапається руками за плечі Миколи, стискаючи його.
М.- ти як? —, стурбовано питає старший, входячи на всю довжину. Ніл ще сильніше вигинається у спині, стискає плечі до побілівших пальців і заплющує очі.
Н.- в мене немає лайки, яка б підійшла для цього абсурду — з долею жарту хрипить Ніл, розплющивши очі і сфокусувавшись на обличчі юнака. микола залишає поцілунки на обличчі першого, покриваючи всі можливі частини шкіри. вії Ніла тремтять, коли старший цілує у заплющене око, опускається нижче, залишаючи сліди від губ на декольте і плечах. тим часом повільно починає рухатися в хлопцеві, прискорюючись з кожную парою поштовхів.через декілька хвилин обоє доходять до ерекції. Ніл протяжно стогне, Микола зводить брови до переносиці, тяжко дихаючи і нахиляючись до коханця. коротко цілує в губи, залишає поцілунок на лобі, усміхаючись.
6
Сонце нещадно світило через штори, будячи усіх, хто так мирно спав в ліжку. І хочеться спитати: “Навіщо псувати таку прекрасну  ідилію?”,
але завжди треба прокидатись. Кому на роботу, кому в школу. Хоча є ті , хто може спати скільки хоче, поки сидить на чиїйсь шиї. Але сонце не щадить ні тих, ні інших, і це печалить. Ніл міг ледве розплющити очі. Незнайома квартира, його викрали?!
Він при піднявся на ліжку і зрозумів, що майже все його тіло оголене. Все боліло так, ніби він бігав не зупиняючись. два чи три кілометри. Становище було поганеньке. Крегчучи від болю, він потягнувся до свого одягу. Одягнувшись і оглянувши кімнату Ніл побачив Елеонору другу, яка запитально дивилась на нього. Вийшовши в коридор він попрямував на кухню, звідки лунали тихі звуки. На кухні стояв Микола і готував яєчню.
М.- Доброго ранку,- сказав хлопець посміхнувшись.- Добре спав?
Н.- Погано. Ще й сон такий дивний був.
М.-Справді? І що ж то був за сон?
Н.-Ем, неважливо,- Ніл не горів бажанням ділитись тим,що йому вчора наснилося.
Микола знову схилився над яєчнею посипаючи її сіллю.
М.- То тобі сподобалось?- спитав він не відводячи погляд від яєчні.
Н.- Що сподобалося?
М.- Вчорашній вечір. Сподобався?
Н.-Що, ти про що…?- до Ніла почало доходити про що саме він каже,
Н.-але…хіба це був не сон?
М.- Я довго відповіді буду чекати?
Н.- ні.ти її не отримаєш.
Хтось безпардоно відчинив вхідні двері. З коридору долинув вже знайомий голос:
В.- А тепер пожрати можна чи ні?!
До кухні увійшов Валєра і здивовано подивився на Ніла.- Що, знову йти?
М.- Та лишайся вже, не залишати ж тебе голодним,- сказав Микола показуючи лопаткою на стілець, щоб він сідав.
Коли Валера сів, Микола поставив собі і Нілу яєчню, а Валері пюрешку.
В.- Еее, це дискредитація!! Йому ти яєчню робиш, а своєму найкрааащому другу якесь тритижневе пюре!
М.- Та я ж не знав, блін, що ти прийдеш. Їж що дають.
В.- Отак і дружи з тобою…
М.- Їж давай
Валера вказав пальцем на Ніла, що мовчки їв яєчню. – Твій новий чоловік?
М.- Та.Звичайно.
В.- Коли весілля?
М.- Колись.
В.- Візьмете мене, ем.. дружкою чоловіка, чи як?
М.- Якою ще  дружкою,Валєр, я про тебе чогось не знаю??
В.- Ну там ж ніби є дружка, чи це в дівчини, а то в хлопця значить і якийсь дружок має бути. Я не пам’ятаю як зветься.
М.- Дружба може?
В.- А ну так, дружбою.
М.- Добре, добре. Тоді з тебе весільний торт. Трьохповерховий.
В.- Звідки гроші в бідного студента- медика на трьох поверховий торт? Я поїсти чисто прийду.
М.-  А тоді взагалі не позву.
В.- Чого так…Ревнуєш?
Ніл не міг знайти сенс в цій розмові, та і взагалі, слухати ставало важче, і важче. Він провалювався у вир своїх думок невзмозі концентруватись на розмові. На останніх словах він зміг трохи повернутись в реальність. Ревнує? Зараз флірт набував зовсім іншого значення…
Доки хлопці говорили Ніл підвівся із-за столу і попрямував у сторону туалету (принаймні, на його думку, там був туалет).
М.-Ти куди?- Микола здивовано подивився на Ніла.
Н.-Куди, куди, йду я від вас. Кидаю.
Ніл вже збирався вийти з кухні аж тут Микола озвався до нього:
М.-До речі, Ніле, в тебе спина біла))
Н.- Та пішов ти.
Валера поперхнувся їжею зі сміху.
В.- Вчасно ж згадав. Я вже й забув що сьогодні 1 квітня.
М.-Та я сам не знаю як згадав.
Ніл вийшов з кімнати розлючено грюкнувши дверима.
В.- Які агресивні підлітки пішли,- Микола озирнувся на Валеру.- Як його мама з ним справляється?
М.- Тож в нього наче батьки зцейвокались кудись за кордоном.
В.-Та я образно.
Десь через 10 хвилин телефон Ніла, який лежав на столі задзвонив. Микола підняв трубку.
М.-Алоо.
Ж.-Ало, а це хто?- з телефона почувся жіночий голос.
М.- Це, це Микола.
Ж.-А хто такий Микола і чому в тебе телефон мого брата?
М.-А ми друзі.
Ж.- То дай трубку Нілу.
М.-Він передзвонить вам через 5 хвилин,- Микола швидко поклав трубку.
Коли Ніл вийшов з туалету його окликнув Микола.
М.-Твоя сестра дзвонила!
Н.- Сестра?
М.- А що, в тебе немає сестри?
Н.- Є, але… В останній раз ми трохи посварились.
Ніл взяв телефон і пішов в іншу кімнату.
Н.- Ало
Ж.-Ало,- з телефону почувся голос Жені. Ти де шляєшся?
Н.- В друга. Ночував
Ж.- Чого?
Н.- Ключі вдома забув. А Микола погодився, щоб я в нього заночував, а не на вулиці.
Ж.- То цей хлопець, що взяв трубку твій новий друг?
Н.- Типу того.
Ж.- А ти додому збираєшся, чи будеш там жити? Я вже прийшла.
Н.- А, добре. І про минулий раз…
Ж.- Нічого, я пробачила.
Н.- Добре, тоді. Зараз прийду.
Ніл вимкнув дзвінок. Він почав складати свої речі в портфель.
М.- І ти вже йдеш?- в кімнату заглянув Микола.- Валера вже пішов то й ти за ним.
Н.- Я маю йти додому, сестра вже повернулась.
М.- Добре
Н.- До речі, – Ніл обернувся до Миколи і поглянув хлопцю в очі. – То що між нами?
М.-Еммм, потім вирішимо.
Н.- Зрозуміло.
М.- Ну ти не ображайся.
Н.- Бувай.
М.- Добре, в школі побачимось
Коли Ніл прийшов, Женя впустила його додому. Вона виглядала наче вже пробачила, але була обурена фактом, що Ніл без дозволу ночував в друга.
Н.- То краще, щоб я під під’їздом, як бомж спав?
Ж.- Ні, але хоча б сказав, що в тебе друг той є.
Н.- Ми тільки недавно потоваришували.
Ж.- І ти одразу до нього в гості, бач який дружелюбний. А якби в цього друга була сім’я неблагополучна і вони тобі б щось зробили?
Н.- В нього немає сім’ї. Він сирота.
Ж.- А…. То тим більше. Хтозна,що він міг з тобою зробити.
Н.- Ну не кіпішуй, добре ж усе.
Ж.- Будем вважати, що догану ти отримав. Будеш їсти?
Н.- Я там по’їв.
Ж.- То піди сходи в магазин. Хліб закінчився.
Н.- А де чарівне слово?
Ж.- Будь ласка. Шуруй вже.
Н.- Інше діло. Тільки ключі дай.
Ж.- Тож он, на шафі.
Н.- Окей.
Ніл взяв ключі і швидко вийшов з квартири. Бажання гуляти в нього не було, тож він вирішив з цим не тягнути.Він швидко сходив по хліб, та повернувся додому.Поклав буханку на стіл. Ніл хотів вже піти до себе в кімнату,але Женя мала намір  серйозно з ним поговорити
Ж.-Ніл…. а.. Ми не можемо так просто закрити очі на наркотики, які я знайшла у тебе в кишені.
Н.-Якщо ти хочеш зачитати нотації, що це не добре, то давай не будем гаяти наш час.
Ж.-ну як хочеш.якщо ти розумієш, що не дослухаєшся, то добре ,але пам’ятай ,я твоя сестра і весь час готова тобі допомогти.
Н.-знаю, знаю. я піду в кімнату.
7
Весь наступний тиждень одинадцятикласники лише те й робили, що готувались до екзаменів, адже до здачі залишилось усього 2 місяці. звичайно такі, як Ніл які вчились весь рік, не дуже їх боялись, а от такі, як Ендрю ледь нервові зриви не хапали. Але те не важливо. Головне те, що зараз 6 квітня,п’ятниця ,15.15.Це означало, що вже всі уроки завершились.
Н.-Микола, слухай, нам треба поговорити.Давай десь на вихідних зустрінемось?
М.-нащо відкладати? пішли зараз до мене додому
Н.-а рюкзаки?
М.-та нічого страшного, я ж недалеко живу. Чи ти вже забув?
Н.-не забув я нічого! Пішли вже.
Вийшовши зі школи через головний вхід вони попрямували до Миколи. Дійшовши до підїзду, Микола ніби нічого не розуміючи запитав.
М.-чого це ти так різко до мене додому напросився, а?
Н.-слухай, нам потрібно обговорити хто, і що ми тепер -,сказавши ці слова, вони вже війшли до квартири та сіли на кухні.
М.-тобі каву? Зразу кажу, є лише 3в1. Нової кави не з’явилось.
Н.-ну давай вже 3в1. І не відходь від розмови!
М.-не йду!
Н.-та годі з тебе приколів! Ми друзі, чи шось більше?
М.-а тобі як хочеться? -,ніжним та справді цікавлячимся голосом запитав Микола
Н.-друге-,майже пошепки вимовив почервонівший, наче томат, Ніл.
М.-хочеш стосунків? Зі мною?
Н.-нє блять, з Елеонорою!
М.-з Елеонорою не треба…
Н.-Микола  блять
М.-хахаха, ти такий милий, коли злий
Н.-звичайно я злий. скажи, ти цього хочеш?
М.-так -,упевнено сказав парубок вставши зі столу та підійшовши до Ніла
М.-а ти?
Н.-я думаю, так-,трохи подумавши сказав Ніл
Після цих слів, Микола, який і так вже стояв біля Ніла, нахилився до парубка та поцілував його
8
Залишившісь 2 місяця до екзамена, Ніл приходив до Миколи, аби трохи підтянути математику, але,  на диво, Микола добре її знав, хоч ствержував, що не робив домашні завданя з класу п’ятого. Іноді в математику посвячувася ще й Валєра, який приходив поїси. Валєра вчасності якраз був першим, хто дізнався про стосунки Миколи та Ніла. В один з таких днів, 6 травня, коли вони вже пригадували останню тему, в двері було чути вже доволі знайомий стукіт
В.-є пожрати?
М.-для тебе завжди є ,заходь!
В.-опаа, а ви тут знов алгебру підтягуєте?
Н.-та ми вже завершили.
В.-ля, Ніл, а тиж так і не сказав, ти на кого підеш вчитись?
Н.-я в пед піду
В.-в педагогічний!? Ну дай бог тобі здоров’я.
Н.-дяка
В.-там миколка напевно запареться чути історії, які зараз діти гандони хахаха
Н.-напевно.
М.-мені тільки в радість чути, як дітей обсирають хахаха
В.-ну та, тобі на турагента вчитись, нерви берегти.
М.-можливо, ну я надіюсь екзамени хоч нормально здам
В.-та ти в мене розумний, не парся! А ти Ніл узагалі Енштейн!
М.-дякую звичайно, але не перебільшуй
В.-а хто сказав, що я перебільшую?
Н.-та справді годі з тебе, Валєр.
Літо наближалось усе швидше й швидше, а разом з ним і екзамени, в яких наші хлопці були впевнені відсотків на 80.
Екзамени майже усі склали добре, середній бал Миколи був 153, чого йому вистачило з головою для вступу. У Ніла було 178, Ендрю ледь набрав 100 балів, отримавши 123 балів, в принципі,  усі троє поступили куди хотіли, але це ще було не кінцем. залишався випускний, на який усім потрібно було скинутись по 300грн кожному, сума досить невелика, адже в класі було всього 17 дітей. вони вирішили купити найдешевші лєнточки
А після випускного піти в ту ж “мрію”, де працював Микола. загалом, оскільки в класі було 10 хлопців та 7 дівчат, поділитсь по парах було важко, але всі встали як попаде, і репетирували, як вийде, адже всі зголосились, що їм цей танець нахєр не здався , а іншим узагалі до сраки. На випускному, по задумці, наші одинадцятикласники станцювали аби як. та пішли пити та їсти в піцерію. екзамени здали майже усі на прохідний, окрім двох нещасних.
Наступний місяць канікул також пройшов добре, якщо не рахувати випадку з Ендрю, який 19 червня побачив, як ніл з Миколою йшли разом за ручки
Е.-ееее, пацани!
Н.-о, Ендрю, привіт!
Е.-привіт-,захекано сказав хлопець.
Е.-як справи?
Н.-нормально.
Е.-а в тебе, Миколо?
М.-в мене прекрасно
Е.-ну це круто. Слухайте, а чого це ви за ручки ходете?
М.-ну, ми типу зустрічаємося
Е.-серйозно, а коли ви почали зустрічались? Стоп…. Але ж ви два хлопця….
М.-місяця 3 тому
Н.-і що, що ми хлопці ?
Е.-просто так не очікувано….
Н.-ага, то чого тобі треба?
Е.-та нічого, я просто поряд проходив і вас побачив. Ну добре, годі з мене шоку на сьогодні. я піду
Н.-ага, йди давай
М.-бувай
Ще через місяць в ,на диво, дзеркальну дату схожим способом про це дізналась і Женя
Ж.-слухайте, а ти ж той офіціант.
Точно Микола, то це ти тоді підняв трубку!
М.-я, але ти не переживай, я Ніла не вб’ю
Ж.-ну дивись мені,-,трохи з призріням гдянула дівчина,після чого засміялась
Ж.-добре, цей, совет вам на любов!
9
В цілому, життя налагодилось ще в 22 році, на початку повномаштабної Ніл переїхав до Миколи, а ще оскільки на території України заборонені одностатеві шлюби, Ніл з Миколою одружились бостоньским шлюбом. та вони щасливо жили, але, на жаль, 06.03.23, Микола, поки хлопець був на навчанні, вирішив випрати його осінню куртку ,перевіривши кишені, він знайшов дивний пакуночок. Відкривши його він побачив підозрілий білий порошок. Він звичайно знав, що Женя вже колись знаходила в брата наркоту, але тоді це була наркота Ендрю, та Ендрю вже давно кинув. Микола був шокований. Ніл вже давно з ним перестав бути семикласником-дед-інсайдом. Тому  він вирішив, коли той прийде додому, він його розпитає, що це означає.
О 17.30, хлопець повернувся з навчання. Та зайшовши до кухні побачив там сумного хлопця,сівши до нього він любязно запитав:
Н.-Миколе, що сталось? Чого це ти такий сумний?
М.-слухай, Ніл,я не хочу робити поспішних висновків-,тяжко зітхнув хлопчина з трохи сівшим голосом
М.-тому я скажу одразу, я знайшов у тебе в куртці білий порошок, що це?-,схвильвано вимовив Микола, простягнувши нілу пакетик з наркотиками
Н.-д-де ти його знайшов?
М.-у тебе в куртці, я хотів її випрати перед весною і обшукував кармани, щоб не випрати лишнього.
Н.-слухай, Миколе, ти усе не так зрозумів, це не моє
М.-Ніл. Я хочу знати правду, тобі 21 рік, прошу, не бреши
Н.-добре, це наркотики. Вони мої, довольний?!
М.-ні. Як я можу бути “довольним”?-,З ледь стримуваним гнівом у голосі юнак промовив, підвівшись з місця.
Н.-ну, вибач,…. ну… я просто ,ну не знаю …. просто якось.
М.-Що “якось”, яке,блять, “вибач”,Ніл?!-,на усю горлянку закричав Микола, стиснувши кулак.
М.-І давно ти приймаєш?!
Н.-ну я …
М.-а та, що була  в куртці три роки тому, теж була не твоя?! -,не збавляючи голосу кричав хлопець
Н.-то справді була Ендрю!
М.-може та і була Ендрю, але ти ж теж вживав, так?!
Н.-ну так, але тоді було важко, мене ніхто не любив!
М.-а зараз? Зараз тебе хто не любить?!
Н.-я не знаю..ну цей, просто -,виправдочуючись Ніл встав з-за столу, та почав щось бормутати.він зрозумів, що і сам не знає, навіщо він це робить зараз.
Микола не зміг  просто дивитись на Ніла, він думав, що той ображений на життя семикласник давно зник, але, схоже, ні. Микола згадав, що Женя три роки тому, просто залишила все по накатаній, але юнак не хотів усе так просто залишати. Він ударив коханого далеко не зі всієї сили, але ці безсенсові виправдовування його просто вбивали.
М.-Ти геть з глузду зʼїхав?! Навіть тоді у тебе були батьки, які заради тебе поїхали на заробітки, сестра яка і вчилась і працювала, достатньо друзів та безліч знайомих,про яких ти просто забув! -,Микола взяв Ніла за шиворот та легко припідняв так, щоб той міг стояти та не задушитись.
Н.-М..ми..-,парубок не зміг навіть вимовити ім’я .Ніл був безперечно шокований, він не міг повірити. його щока звичайно боліла, але він зрозумів, що справді увесь цей час він поводив  себе, як ображений семикласник “і як всі вони терпіли мене? Чому?навіщо? Я спавді поводив себе, як дитина?”
М.-А зараз хто тебе не любить?! зараз у тебе є чоловік! Сестра і лише більше знайомих та друзів, що зараз не так?! Навіщо ти опустився так низько?! Якщо тебе щось хвилювало, чому просто не сказав?!-,голос Миколи був все більш хриплий та по його очах лились сльози.
Опустивши голову, Микола не знав вже що сказати. він узяв телефон, ключі ,гаманець та вибіг з квартири в сльозах сказавши:
М.-Ніл, я люблю тебе. Але я не знаю, що ще тобі сказати, я просто маю виговоритись і.. подумати, я якщо що  буду у Валєри. -,роблячи перерви ледь не через кожне слово, через сльози, які не зупинялися стікати по щокам, з тримтячим голосом Микола пішов.
Ніл упав на землю. він не знав ,що робити. просто почав плакати. юнак ледь дошкандибав до дивана, та ліг лицем у подушку, захлинаючись сльозами.
08.03.23, о 21.00, до Ніла подзвонив лікар та хриплим голосом сказав:
Л.-це ви, Ніл Шевченко Степанович?
Н.-я. А це хто?
Л.-я Лідія Мельник, лікар 3 обласної. У мене є для вас не хороші новини, чи не могли б ви присісти, Ніле?
Н.-я можу. Що трапилось?
Л.-ви знаєте Миколу Хвильового Ігоровича?
Н.-так, це мій хлопець. Щось трапилось?
Л.-я мушу сповістити сумну новину, ваш хлопець отримав зупинку серця о 20.30.зараз він лежить під крапельницею, якщо можете прошу приїхати. ми спробуєм зробити усе можливе.
Н.-та….так, я приїду десь за пів години, у якій він палаті?
Л.-213. Допобачення. будемо вас чекати
Н.-Допобачення
У хлопака наче рухнув світ. Микола? У лікарні? Ця новина не аби як похитнула його, він швидко подзвонив Валєрі,аби повідомити ще його та разом поїхати в лікарню. Та й у Валєри була батькова машина, тож так доїхати було б швидше .
Н.-Валєр?
В.-привіт, Ніл, що сталось?
Н.-слухай, я за 5 хвилин до тебе прийду.потрібно поїхати до 3 обласної
В.-навіщо…?
Н.-там Микола з сердечним лежить, інше по дорозі поясню
В.-добре, хоча скоріше погано. ну я збираюсь, буду тебе чекати…
Н.-давай ,я буду з хвилини на хвилину.
У паніці Ніл взяв телефон, першу попавшусь футболку і побіг чим дужч до дому Валєри. Валєра уже стояв біля машини.вони швидко залізли в машину та поїхали до лікарні.в 21.30, вони уже приїхали до лікарні та підійшли до 213 палати, біля якаї стояв лікар
Л.-ви хто?
Н.-я хлопець Миколи, а це друг сім’ї. можна нам зайти?
Л.-заходьте, тільки обережно. -,зробивши не велику паузу лікар додав
Л.- Він дуже молодий, тому я повиний запитати, у ньго були проблеми з серцем? У його медециньскій карті про це ні слова ,тай він замолодий для проблем з серцем.
Н.-у ньго в батька були проблеми з серцем, коли йому було 9 у батька підчас поїздики стався серцевий напад і вони втрапили в аварію, він один вижив. Лікарю, а проблеми з серцем можуть ж передаватись наслідково?
Л.-іноді, добре, йдіть.
Н.-дякую. Зробіть, що можете.
Ніл зайшов до палати, де вже стояв Валєра увесь в сльозах
В.-Нілс він був готовий і прийняти тебе таким, але коли йому було 7, у нього вмер дядько від передозу. Тому він усім серцем ненавидів наркотики. він і не курив, зразу починав кашляти та задихатись, а з алкоголю пив лише пиво. Він прекрасна людина і,хахаха, слухай, якби я побачив тебе і його, і у мене б запитали хто п’є, курить ,вживає все що не лінь, я б ніза що не подумав на тебе, він любив тебе і ,я думаю, ти знав це як ніхто.
Як у фільмах коли потрібно викликати в людей жаль до персонажа, щось в кімнаті почало пищати. до кімнати зайшов лікар та попросив юнаків покинути кімнату
В.-Ніл, пішли покурим?
Н.-ти ж студент медичного і куриш?
В.- а як не курити?пішли,сьогодні можна.
Н.-хрін з тобою, пішли
Простоявши хвилин 10, до хлопців підійшов лікар.
Л.-нам не вдалось його врятувати
Н.-він…помер?
Л.-так, мої найщиріші співчуття.
Хлопці розплакались, цю реальність було важко прийняти
В.-я…піду викину сигарету.
Н.-а….а…ага, іди.
Уже наступного дня на похоронах були всі знайомі Миколи та Ніла, окрім Валєри. Ніл не бачив його зі вчора. він не міг не прийти на похорони найкращого друга. Ніл дзвонив Валєрі разів 30, але кожного разу поза зоною. Того ж дня Ніл звернувся у поліцію, але він пропав безвісти. Він не міг просто зникнути. Не міг!
10
Минув місяць, Валєру так ніхто і не знайшов. Ніл вже хотіло був йти на дах, але об нього погладилась Елеонора 2. Ніл побачивши її подумав, що Микола не хотів би цього, як і Валєра. Ніл вирішив, що більше не буде вживати, і буде житти доти, доки буде жити Елеонора
Він перестав вживати та пити алкоголь. правда повернув звичку до куріня. Кажуть, що Елеонора та Ніл до сих пір живі, та з надією чекають смерті і до нині, і будуть чекати до 17.12.36, коли Елеонора помре природньою смертю, а Ніл того ж дня спригне з даху.
А от на рахунок Жені та Ендрю
Женя переїхала в Німеччину.А от Ендрю одружився на Віці.

!кінець!