“За 20 років до…”

Жінка, з темно-рудим волоссям, яке розкинулось в різні сторони, лежала посеред Ґодрикової долини. Отямившись, вона піднялась з дороги, на якій лежала, і оглянулась. Як вона опинилась на вулиці, жінка не пам’ятала. Позаду неї ледь виднівся двоповерховий будинок, з величезною діркою  з правого боку. Стіни були майже зруйновані. Дощ був настільки сильним, що вона майже нічого перед собою не бачила, адже на  вулиці була ніч. Жінка була одягнена в сині джинси і червоний в’язаний светр, який встиг прилипнути до тіла через грозу.  Раптом перед нею нізвідки з’явилась постать в темному плащі. Вона наблизилась до неї. Пролунав хлопок і все змінилось. Жінка опинилась в якомусь будинку, судячи з меблів в кімнаті, де вона була, старовинному. З кожного кутка будинку віяло проживанням в ньому родини чистокровних чарівників. Постать, що перенесла її, виявилась жінкою, з чорним кучерявим волоссям, яке було трохи розтріпаним і карими очима. Вона сиділа вже  на чорному шкіряному м’якому кріслі, була одягнена в чорну сукню, а на ногах були високі шкіряні черевики зі шнурівкою.

-Ось Лілі, – вказавши на дерев’яну тумбочку, що стояла зліва від крісла, – це твій новий одяг. А ось за тими дверима, що позаду тебе, це ванна. Тобі потрібно прийняти ванну і перевдягнутись. А після цього я тобі розповім, де ми знаходимось.

Лілі взяла одяг і попрямувала до ванни. Та прямо біля ходу, оглянулась:

-Я можу Вас спитати, а звідки Ви знаєте моє ім’я?

– Про все поговоримо пізніше, – м’яко і з легкою посмішкою на обличчі, відповіла брюнетка.

Лілі ввійшла в ванну і ахнула. Вона була дуже велика. Саме приміщення було викладене світло-молочними мармуровими плитами. Зліва був також рукомийник і унітаз.

Все було білосніжним, ніби цією кімнатою не користувались, але підтримували чистоту. В ванні була гаряча вода, над поверхнею якої літали клубки пари. Жінка зняла з себе мокрий одяг і залізла в воду. По тілу відразу розповсюдилось приємне тепло. Раптом прозвучав хлопок і з’явився домовий ельф, одягнений в чорні крихітні брюки і таку ж крихітну білосніжну сорочку. На ногах він мав чорні малесенькі черевички.

-Я  Філк, ельф цього дому, – він вклонився і його довгі вуха ляснули по підлозі,-мені наказано допомогти Вам помитись.

Ельф клацнув пальцями і  його малесеньких ручках з’явився невеличкий флакончик з шампунем. Засукавши рукава, ельф налив собі на долоні вміст флакону і почав намилювати Лілі волосся. Коли Поттер помилась, Філк знову клацнув пальцями і одяг, що їй дали, вмить опинився на ній. Це був чорний светр з невеликим вирізом, а також джинси чорні і чорні кросівки. На плечі в неї була накинута  чорна шовкова мантія. Жінка поглянула на себе в дзеркало, що висіло над рукомийником, обрамлене різноманітною ліпниною, побачила, що волосся її було абсолютно сухим. Поттер повернулась в кімнату, де її чекала жінка, що перенесла її сюди. Навпроти стояло таке ж крісло і брюнетка жестом руки попросила її сісти.

-Отже, судячи з будинку, тут живуть чистокровні чарівники. Хто вони? І як звуть Вас,- з неприхованою цікавістю першою почала говорити Лілі.

-Так,-голос співрозмовниці був спокійний і доброзичливий,-це Мелфой-Менор. Тут ти будеш жити деякий час. Все необхідне тобі нададуть ельфи. Філк, той, що допомагав тобі, буде твоїм особистим слугою. Достатньо промовити його ім’я, і він одразу з’явиться. І звуть мене Белла.

Від почутого, що власниками дому є Мелфої, в Поттер пробіг по спині неприємний холодок. Адже ще з Гоґвордсу вона пам’ятала Люціуса Мелфоя. Цю жахливу і зверхню людину, яка ставилась до неї та інших маґлороджених чарівників, як до сміття і бруду. Навіть в страшному сні, вона не думала, що колись потрапить в його дім.

-А власник дому знає, що я тут?,-голос Лілі тремтів,-бо якщо ні, то краще мені піти звідси, поки він не вбив мене за те, що я переступила поріг його дому.

-Знає,-спокійно відповіла Белла,-я розумію твоє занепокоєння, та після деяких подій, що трапились зовсім недавно, Люціус дещо змінив своє ставлення до тебе.

-Он як?,-здивувалась Лілі і в той час видихнула з полегшенням,- що ж, це значно полегшує ситуацію.

-А тепер я тобі розповім, що сталось і як ти опинилась на вулиці,-почала свою розповідь Белла.-Зараз йде знищення всіх чарівників, не залежно від того, чистокровні вони чи ні, через зв’язки з маґлами. Це ті, хто вступив в шлюб з ними, чи товаришує, та будь-що. Цим всім займається Темний Лорд, це так його смертежери називають, його посіпаки. Його ім’я, яке він вигадав собі сам Лорд Волдеморт.

-Це я пам’ятаю,-поки Белла підбирала в голові, що розповідати далі, Поттер вирішила сказати їй про це.

-О, тоді буде краще, продовжити розповідь з того місця, що ти пам’ятаєш,-звернулась до Лілі Белла.

-Я пам’ятаю, як була вдома зі своїм чоловіком Джеймсом і сином Гаррі,-почала пригадувати Лілі, До речі, де вони? Вони також тут?,-схвильовано спитала вона.

-Мені шкода,-на обличчі брюнетки відображалось співчуття, і в Поттер зразу зароїлись в голові  погані думки, а на душі недобре передчуття,-твій чоловік нажаль загинув, коли захищав тебе і вашого сина від Темного Лорда, який ввірвався в ваш дім. А щодо твого сина, він у твоєї сестри Петунії, там йому буде краще. Його теж мали вбити, як і тебе, та Вас обох врятувала древня магія, яку ти застосувала для захисту дитини.

-А чому Джеймса це не врятувало,-зі сльозами на очах запитала Лілі, у горлі утворився комок, та він трохи зменшився від новин про сина. Від згадки про смерть Джеймса серце Лілі стиснулось і їй захотілось розірвати на шматки власними руками цього виродка Волдеморта. Злість нахлинула на неї настільки раптово і сильно, що від одного її лютого погляду могло згоріти будь-що.

-Де цей лисий ящіроголовий виродок,-прошипіла Лілі, а її зелені очі горіли вогнем,-я його власними руками розірву.

-Спокійно, Лілі,-Белла підняла долоні вверх, жестом просячи заспокоїтись,-всьому свій час. В мене є щодо цього план. Я пропоную пустити чутку ніби ти загинула разом з чоловіком. А в цей час, ти будеш під Оборотним зіллям.

-Як ти це собі уявляєш?,-розмахувала руками Лілі,-та цей виродок змієголовий за секунду відчує, що щось не те. Він розпізнає зілля і тоді точно вб’є мене і мого сина.

-За це не хвилюйся,-запевнила її брюнетка,-я вмію готувати таке зілля, що навіть Дамблдор нічого не дізнається, не те що цей,-Белла аж скривилась при згадці про Волдеморта.

-Слухай, я дещо згадала,-сказала Лілі,-ти хіба не Беллатриса Лестрандж, сестра Сіріуса Блека? Наскільки я знаю з того, що говорять, ти віддана, як ви його називаєте, Темному Лорду.

-Я знаю,-кивнула Лестрандж,-та в дечому люди помилились, мене вивертає навіть від згадки про цього тирана. Коли мені ставили Його Мітку,-вона закотила рукав і показала своє передпліччя на якому і була Мітка,-то на мене наклали Імперіо, щоб я не чинила опір, а потім змусили знущатись над Лонґботомами, застосувавши до них Круціо. Я була надто молода і не вміла чинити опір Імперіусу. Везигамонт  не захотів ні в чому розбиратись, тому мене запроторили в Азкабан. Темний Лорд думає, що я йому служу віддано, тому він допоміг мені втекти. Та насправді я просто хочу справедливості і хочу помститись йому за зіпсоване життя і зоров’я. Часу в нас є достатньо, оскільки Темний Лорд ще слабкий, він ще не відновив свою магічну силу. Для того, щоб повернути свою силу, йому потрібні якісь горокракси, я не знаю, що це таке, та найближчим часом хочу це з’ясувати.

-І яким чином ти хочеш про це дізнатись? Хіба цей псих змієголовий не має повсюди своїх шпигунів? Мені досі не відомо, хто здав нас йому? Адже, крім Сіріуса і Пітера, та й самого Дамблдора ніхто не знав де саме знаходиться наш будинок?

-Про це ми також дізнаємось, Лілі,-запевнила її Белла.-Та спочатку потрібно зварити Оборотне зілля, щоб ти могла хоча б з дому виходити. Щодо твого сина Гаррі, тут в мене теж є одна ідея, як ми будемо слідкувати за його життям.

-Гаразд,-зітхнула Лілі,-та все ж Белло, я буду жити тут і чим же я буду тут займатись, поки ти вариш зілля?

-Ти будеш жити тут, в цій кімнаті,-піднявшись з крісла сказала Лестрандж, розправляючи руками низ своєї сукні,-так як Темний Лорд ще не має тілесної оболонки, а на це потрібно багато магічної сили, він ні про що не дізнається. Люціус і Нарциса вкурсі. А якщо хтось буде питатись, скажемо, що ти няня для їхнього сина Драко.

-Прекрасно,-буркнула Поттер,-з власним сином бачитись не можна, так буду змушена няньчити чужого.

-Послухай Лілі,-брюнетка підняла на неї погляд своїх темно-карих очей,-я вважаю, що в даній ситуації все ж це краще, ніж наражати на небезпеку власного сина, а потім взагалі залишити його круглим сиротою.

– Ти маєш рацію, Белло,-погодилась Лілі,-та хоча б потайки я б все ж хотіла спостерігати за власною дитиною, за її життям.

-Пробач, що відразу не сказала,-зам’ялась Белла, підбираючи потрібні слова,-та за здачу Вас Сама-Знаєш-Кому, запроторили до Азкабану не справжнього винуватця, а Сіріуса,-жінка ледве стримувала сльози,-за це я теж хочу помститись, оскільки цей Лорд зробив все, що підставити мого кузена.

– Мерлінова Борода,-Лілі аж сплеснула руками,-це ж ні в які ворота не лізе. Сіріус ні в чому не винен, це абсурд.

-Я теж так думаю,-спокійно відповіла Лестрандж, хоча всередині все аж переверталось від люті на Волдеморта,-час поки що на нашій стороні, тому щоб підготуватись до битви, в нас є достатньо часу. Після того, як я зварю зілля, почнемо з тобою тренування. Будеш практикувати дуелі. А зараз, відпочивай,-і брюнетка вийшла з кімнати, зачинивши двері. Лілі була надзвичайно виснажена всіма подіями, що стались, тому вирішила піти спати. Посеред її кімнати стояло широке двоспальне ліжко, з темно-смарагдовим покривалом зверху. Над ліжком був такого ж кольору балдахін, що кріпився до дерев’яних стовпців в чотирьох кутах ліжка. Вона відкинула покривало і залізла під м’яку ковдру. Постіль, здавалося, аж сяяла своєю білосніжністю. Жінка не помітила, як заснула. Їй снились її чоловік, син та друзі. Снився також Гоґвордс.

Наступного дня Лілі прокинулась аж об одинадцятій дня. Відчувала вона себе бадьоро, та на душі коти шкребли.  Вона не знала, як Гаррі, чи справді він в Петунії, та  де поховали Джеймса. Вона навіть не змогла попрощатись з власним чоловіком. Щоб не заганяти себе в депресію, жінка почала розглядати своє нове житло. Стіни кімнати були темно-смарагдового кольору, чимсь нагадували кольори прапору Слизарину, з чудернацькими срібними візерунками. Перед ліжком стояв камін, судячи з його розмірів, ним можна було пересуватись з допомогою летючого пороху. Оздоблений він був вирізьбленими з темного дерева візерунками. Над ним висіла картина з пейзажем, в різьбленій рамі. А по боках  були два факели, що освітлювали кімнату. Посеред кімнати лежав темно-зелений килим. Справа від ліжка було величезне вікно, яке було зашторене темно-зеленими портьєрами та легкою білосніжною прозорою тюлю.  Лілі розсунула важкі штори і їй в очі вдарило денне світло. Поттер поглянула за вікно і побачила як по подвір’ю гуляють чудернацькі птахи з різнобарвними хвостами. Вона ніколи таких раніше не бачила. Поки вона милувалась краєвидом, щоб відволіктись від сумних думок, на вулицю вийшли господарі Менору. Люціус з Нарцисою саме вийшли на прогулянку біля будинку. На вулиці була зима і все було застелено білою сніговою ковдрою. На Люціусі було чорне тепле шерстяне пальто, яке вигідно підкреслювало його аристократичну підтягнуту фігуру. Його платинове довге волосся розвівалось на вітрі. Нарциса була в дорогій красивій чорній шубі з пухнастим коміром і з каптуром на голові. Він був одягнений так, що ні один волосочок з її зачіски не вибився. Вона тримала чоловіка під руку і про щось з посмішкою на обличчі розповідала йому. З-під шуби виднівся досить великий живіт. Схоже, що Нарциса була вагітна, і за місяць-два мала народжувати. Лілі спостерігала за ними і заздрила білою заздрістю. Вона стримала себе, щоб не заплакати і перевела погляд на птахів, які поважно розгулювали по вольєру, що підігрівався спеціальними чарами. Раптом подружжя помітило її. Люціус щось шепнув на вухо дружині і вона кивнувши йому попрямувала з ним далі подвір’ям. Лілі відійшла від вікна і зовсім випадково помітила на при ліжковій тумбочці свою паличку. Вона змахнула нею і запалила вогонь в каміні. Потім з допомогою чар переставила крісло поближче до каміну і сіла в нього. Вона задумалась про всю цю ситуацію, що склалась. По-перше, вона втратила коханого чоловіка і не може бачитись із власним сином, щоб не наражати його на небезпеку. Їй доведеться кілька років прожити в обліку іншої людини. Бо щоб знищити всю організацію смертежерів, потрібно багато часу, та й Белла має рацію, вчитись бойовій магії і дуелі є важливим. По-друге, їй доведеться прикидатись нянею для чужої дитини. Вона собі це ніяк не може уявити, оскільки їй всього 21 і досвіду у вихованні дітей у неї зовсім немає. А ще їй потрібно продумати, як і коли їй вибирати моменти, щоб навідуватись до Гаррі. Зліва, біля вхідних дверей стояла велика різьблена дубова шафа. Лілі стало цікаво, що там. Коли вона відчинила її, то аж охнула. Там був дорогий одяг, шуба, шкіряне модне взуття. В шухлядах шафи лежали різноманітні ювелірні вироби, перстні, намиста та інше. Раптом в двері постукали, і в кімнату ввійшла людина, яку Лілі не очікувала побачити знову. Це була Нарциса. Вона з  легкою посмішкою на обличчі увійшла в кімнату. Вона з допомогою чар переставила і друге крісло ближче до каміну і сівши жестом попросила Лілі зробити те ж. Поттер не довго думаючи виконала те, що її просили. В блакитних очах Нарциси відбивались язики вогню в каміні, від чого її очі трохи переливались від блакитного до помаранчевого. Лілі тихенько спостерігала за Нарцисою і розглядала її. На ній була елегантна домашня блакитна шовкова сукня, під колір її очей та чорні туфлі на невеличкому підборі. Кілька хвилин кожна думала про щось своє. Першою заговорила Нарциса.

-Як ти?,-трохи занепокоєно звернулась Малфой,-я навіть в страшному сні не можу уявити те, що сталось з твоєю родиною. В її погляді читалось щире співчуття і підтримка, що дуже здивувало Лілі.

-Дякую,-трохи невпевнено почала Лілі, та потім заговорила впевненіше,-зі мною все гаразд, стараюсь не думати про всі ці вчорашні події. Я маю заради кого жити і це найголовніше.

-Ти маєш рацію,-м’яко посміхнулась господарка дому,-саме тому тобі доведеться деякий час пожити під Оборотним зіллям. Белла приготує таке, що навіть Темний Лорд його не розпізнає. Можливо ти чула чутки, що моя сестра надзвичайно вправна дуелянтка. Вона прекрасно володіє бойовими закляттями. Але також, так склалось життя, особливо коли граєш роль «фанатки» Відомо-Кого, треба вміти розрізняти різні зілля. Хто знає, чи хтось раптом тобі чогось не підлив.

-Які всетаки «довірливі» відносини серед смертежерів,-з іронією сказала Лілі.

-Смертежери надзвичайно підступні і слизькі особи, тому краще будь обережною і завжди тримай паличку при собі,-наполегливо порекомендувала Нарциса,-тобі треба берегти себе заради сина і фінальної помсти за зруйноване Темним Лордом життя. І повір, проти нього, разом з тобою буду битись і я і мій чоловік, Люціус.